Постанова

від 18.09.2007 по справі 25/340-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/340-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.09.2007р.м.Київ№ 25/340-А

За позовом   Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до                   1. Приватного підприємства „Укрторгуніверсаль”

        2. Відкритого акціонерного товариства «Інструментальний завод»

про                 визнання недійсним договору

Суддя Морозов С.М.

Представники:

від позивача              Аліфанов Т.Ю. (довіреність № 9/9/10-015 від 09.01.2007р.)

від відповідача 1:     не з'явились;

від відповідача 2:     Єременко А.Г. (довіреність № 19 від 17.09.2007р.);

                                  Кононець В.О. директор;

18.09.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи :

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва) звернулась до суду з позовною заявою про визнання недійсним правочину вчиненого між Приватним підприємством «Укрторгуніверсаль»(надалі ПП «Укрторгуніверсаль», відповідач 1)  та Відкритим акціонерним товариством «Інструментальний Завод»(надалі ВАТ «Інструментальний завод», відповідач 2), на загальну суму 50 000 грн. з підстав передбачених статтею 207 Господарського кодексу України. Також позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст. 208 ГК України, стягнути з ВАТ «Інструментальний завод»грошові кошти отримані від ПП «Укртогуніверсаль»згідно рахунку фактури № 125 від 20.05.2004р. на загальну суму 50 000 грн. в доход державного бюджету України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, при наявності умислу у відповідача 1, що підтверджується доказами доданими до матеріалів справи.

Відповідачем 2 позову не визнано, у відзиві на позов зазначено, що за укладеним правочином було сплачено податок на додану вартість у відповідності до вимог ст. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податкове зобов'язання щодо сплати податку до бюджету за укладеною угодою виникало саме для відповідача 2, та відповідно за наведених підстав наведене у позовній заяві твердження про несплату податків за угодою не відповідає дійсності. Також відповідач 2 наполягав на недоведеності заявлених позовних вимог.

Відповідач 1 заперечень на позов не надав, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАСУ якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2004р. між ВАТ «Інструментальний завод»та ПП «Укрторгуніверсаль» досягнуто домовленості щодо укладання договору шляхом обміну документами за якою ВАТ «Інструментальний завод»взяло на себе зобов'язання поставити обладнання, вартість якого згідно рахунку фактури № 125 від 20.05.2004р. складає 50 000 грн..

Про виконання угоди свідчать накладна № 72 від 17.06.2004р., якою підтверджується відпуск товару, податкова накладна № 141 від 21.05.2004р. свідчить про здійснення розрахунків між сторонами, перерахування коштів на рахунок ВАТ «Інструментальний завод»підтверджується банківською випискою з рахунку ПП «Укрторгуніверсаль».

Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України  господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Органи юридичної особи –це призначені або обрані посадові особи. Таким чином наявність прямого умислу та корисливої мети на ухилення від сплати податків може бути встановлено виключно у фізичних осіб. Фізична особа (посадова особа) визнається винною тільки судом загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вироком Голосіївського районного суду від 10 квітня 2006 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) було визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального Кодексу України Давиденка Дмитра Геннадійовича. Зокрема, серед іншого вироком встановлено, що створення ПП «Укрторгуніверсаль»дозволило невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи фіктивні підприємства в якості прикриття, невстановлені слідством особи отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, про що свідчать реалізовані товари, роботи (послуги), фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняття торгівлею.

Окрім того, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.12.2004р. статут, свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства «Укрторгуніверсаль» визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим  для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

До угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності намірів здійснювати законну господарську діяльність відповідачем 1 підтверджується вироком Голосіївського районного суду від 02.12.2004р., та відповідно спірна угода від імені відповідача 1 була укладена з метою створення обставин, спрямованих на ухилення від оподаткування.

Суд вважає, що сукупність вказаних фактів є достатньою підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача 1, в тому числі при укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а тому спірний договір був укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави при наявності умислу з боку ПП «Укрторгуніверсаль»на ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі  визнання  недійсним  зобов'язання з інших підстав (крім визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все  одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач-2 (добросовісна сторона спірного договору) продав належне йому обладнання та отримав кошти від його реалізації. З урахуванням наведеного, а також вимог ч. 2 ст. 208 ГК України відповідач-1 повинен повернути відповідачу-2 вартість обладнання, отриманого за договором, а відповідач-2 повинен повернути відповідачу-1 кошти отримані як оплату за проданий товар. Тобто, сторони спірної угоди повинні повернути одна одній одну й ту саму суму грошових коштів. За таких обставин втрачається будь-який економічний та правовий сенс такого повернення сторін договору у первісний стан. При цьому, з наведених вище підстав, суд вважає, що в даному випадку взагалі не може йтися про повернення в первісний стан саме ПП «Укрторгуніверсаль», оскільки непричетність осіб, що діяли від його імені, до цього підприємства підтверджується матеріалами справи (вироком Голосіївського районного суду від 10.04.2006р., рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.12.2004р.).

          Окрім того позивачем пропущені строки застосування  наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначені наслідки недійсності договорів вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру в обох чи однієї сторони договору.  

          Зокрема, Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.  ст.  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

          При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами  у травні 2004р..

          Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

          Оскільки позивач звернувся до суду 10.07.2007р., тобто більш ніж через три роки після вчинення  відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-2 адміністративної санкції у вигляді конфіскації. У зв'язку з наведеним вище. невірним та помилковим вважає суд твердження позивача про те, що наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань не є адміністративно-господарськими санкціями та строки встановлені у ст. 250 ГК України до них не застосовуються.

           Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним правочин вчинений між Приватним підприємством «Укрторгуніверсаль»та Відкритим акціонерним товариством «Інструментальний Завод»на загальну суму 50 000 грн. з підстав передбачених статтею 207 Господарського кодексу України.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяС.М. Морозов

                                                дата складення постанови у повному обсязі 26.09.2007