Рішення

від 10.08.2021 по справі 173/2253/20

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2253/20

Провадження №2/173/249/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: позивача - ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Кам`янскього району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) ,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права на земельну ділянку (пай) до відповідача Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області

18.12.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 18.02.2021року.

29.01.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення

18.02.2021 року закінчено підготовче судове засідання, справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 05.04.2021 року.

05.04.2021 року розгляд справи відкладений до 29.07.2021 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

29.07.2021 року в судовому засіданні оголошена перерва до 10.08.2021 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

10.08.2021 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП Червона калина розміром 4.42 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: в період з 1994 року по 1997 року він був членом колективного сільськогосподарського підприємства Червона калина , яке знаходилось на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

У 1995 році землі КСП Червона калина були розпайовані, тому він як член колгоспу, у відповідності до п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність підприємствам та організаціям, набув право на земельну ділянку (пай) КСП Червона калина , проте на час розпаювання земель вищевказаного колективного сільськогосподарського підприємства до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) не був внесений.

Згідно листа відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.12.2020 року № Р-49/0-0.20-51/133-20 він не значиться у списку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП Червона калина від 28.06.1995 року, Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), що видаються членам КСП Червона калина він не значиться. Сертифікат на його ім`я не виготовлявся.

Таким чином він, як член колгоспу Червоний калина набув право на отримання земельної частки (паю) у відповідності до положень ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв) , але його помилково не внесли в даний список, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, давши пояснення, фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що він працював сторожем в КСП Червона калина та був членом колгоспу. Проте при розпаюванні земель йому земельна частка не була виділена з яких причин він не може назвати. Трудова книжка ним була загублена. Тому протягом тривалого часу він не міг доказати своє право на отримання земельної частки (паю) і лише в минулому році він випадково знайшов свою трудову книжку, якою підтверджується його робота членство в зазначеному господарстві.

Представник відповідача Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В підготовчому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, заперечував не обґрунтовував. Відзиву на позовну заяву не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору представник Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно письмових пояснень просить ухвалити законне рішення навівши правове обґрунтування права на земельну ділянку (пай) членів колгоспів та КСП.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог,заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З наданих позивачем доказів судом встановлено, що позивач 01.02.1994 року прийнятий в члени колгоспу ім. газети Правда в подальшому КСП Червона калина , протокол № 1 від 01.02.1994 року, а 28 січня 1997 року звільнений з членів КСП, що підтверджується довідкою, виданою архівним відділом Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Таким чином з наданих суду доказів встановлено, що позивач був членом колгоспу ім. газети Правда в подальшому КСП Червона калина в період з 01.02.1994 року по 28.01.1997 року.

Також судом встановлено, що паювання земель колективного сільськогосподарського підприємства Червона пкалина проводилось у червні 1995 року. Державний акт серії І-ДП № 000018 на право колективної власності на землю колективному сільськогосподарському підприємству Червона калина виданий 28.06.1995 року, що підтверджується повідомленням відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та копією Державного акту про право колективної власності на землю.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року N 720/95 - Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як вбачається з повідомлення відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 04.12.2020 року № Р-49/0-0.20-51/133-20 позивач не значиться у списку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП Червона калина від 28.06.1995 року, Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), що видаються членам КСП Червона калина позивач не значиться. Сертифікат на ім`я позивача не виготовлявся

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

З наданих суду документів встановлено, що на час видачі КСП Червона калина Державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом КСП Червона калина , що підтверджується даними архівною довідкою.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗУ Про колективне сільськогосподарське підприємство - Трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Відповідно до ст. 62 ЗУ Про пенсійне забезпечення - Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч.1,2 ЗУ Про колективне сільськогосподарське підприємство - Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Відомості, викладені в отриманій позивачем архівній довідці вказують на те, що позивач був прийнятий в члени колгоспу Червона калина та продовжував працювати в КСП Червона калина та був членом цього господарства до 28 січня 1997 року

Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що членство позивача в КСП Червоний партизан в період з 1994 року по 1997 рік знайшло своє підтвердження, наданими позивачем доказами, а саме архівною довідкою.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року), сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 розділу Х "Перехідних положень"Земельного кодексу ). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку(пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку(пай).

Згідно із ч. 9 ст. 5 ЗК України (1990р.) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому ч. 6, ч. 7 ст. 6 цього Кодексу .

Згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 року № 2498-VIII , який набрав чинності 01.01.2019 року, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Аналізуючи досліджені докази, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай), тобто для задоволення позовних вимог.

Оскільки на підставі зібраних у справі доказів судом встановлено, що позивач працював у КСП Червона калина , був членом даного сільськогосподарського підприємства, однак при паюванні земель сільськогосподарського підприємства помилково не був включений у список осіб на отримання земельної частки (паю). Саме факт членства позивача у КСП Червона калина є правовою підставою для визначення права позивача на земельну частку (пай), оскільки необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві, а невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що позивач не пропустив строк звернення до суду через те, що дізнався про свої порушені права лише у 2020 році, а тому порушене право підлягає захисту .

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, мотивованими, а тому за позивачем слід визнати право на земельну частку (пай), в розмірі 4.42 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади, яка є правонаступником Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, згідно Державного Акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства Червона калина , виданого 28 червня 1995року серії І-ДП № 000018 .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, оскільки не вини відповідача у порушенні прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 , ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай), в розмірі 4.42 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, згідно Державного Акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства Червона калина , виданого 28 червня 1995 року серії І-ДП № 000018 .

Витрати по сплаті судового збору в сумі 840.80 грн., покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20.08.2021 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлено до ЄДРСР: 20.08.2021 року

Дата набрання законної сили: 21.09.2021 року