Рішення
від 15.06.2021 по справі 753/22332/19
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/22332/19

провадження № 2/753/3218/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ;

представника позивача ОСОБА_2 ;

представника відповідача Цимбал А.А. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Біохімінвест про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Біохімінвест (далі по тексту - відповідач, ТОВ Біохімінвест ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та понесених збитків.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 11.02.2019 року між позивачем та ТОВ Біохімінвест був укладений трудовий договір, відповідно до умов якого вона була прийнята до ТОВ Біохімінвест на посаду фінансового директора.

Наказом № 40-к від 16.08.2019 року її було звільнено з посади фінансового директора з 31.05.2019 року на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) у зв`язку із прогулом без поважних причин.

Позивач вважає своє звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України здійсненим без законної на те підстави, а свої права порушеними, оскільки 04.06.2019 року позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку із доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку та направила її на адресу ТОВ Біохімінвест листом з повідомленням та описом, яку ТОВ Біохімінвест було отримано 11.06.2019 року. Однак, позивача було звільнено не за власним бажанням, а у зв`язку із прогулом без поважних причин.

Посилаючись на те, що вона неодноразово повідомляла про свій намір звільнитися, направила заяву про звільнення за власним бажанням, проте була звільнена у порядку п. 4 ст. 40 КЗпП України, хоча прогулу не вчиняла, позивач просить поновити її на посаді фінансового директора, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення, стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 6 700 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.11.2020 року в справі за вказаним позовом було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В січні 2021 року представник ТОВ Біохімінвест адвокат Цимбал Альона Анатоліївна надала відзив на позову заяву, вважає позовну заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та просить відмовити у задоволені позову.

Відзив вмотивований тим, що позивач систематично порушувала порядок та трудову дисципліну, що проявилось у відсутності у відрядженні з 03.06.2019 року по 08.06.2019 року та відсутності на робочому місці з 03.06.2019 року. У підтвердження чого до відзиву доданий Наказ № 26-к від 03.06.2019 року, доповідна записка інспектора Добріної О.Ю. від 09.06.2019 року, акт про відсутність працівника на роботі від 09.06.2019 року, доповідна записка інспектора Добріної О.Ю. від 19.06.2019 року, акт про відсутність працівника на роботі від 19.06.2019 року, доповідна записка інспектора Добріної О.Ю. від 16.08.2019 року, акт про відсутність працівника на роботі від 16.08.2019 року.

Крім того, представник відповідача просить застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 позовну давність.

В лютому 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем повідомляється про те, що ТОВ Біохімінвест не отримувало її згоди на відрядження, більше того, вона зазначає, що про направлення її у відрядження дізналася взагалі з відзиву на позовну заяву. Щодо наданих відповідачем актів та доповідних записок позивач зазначила, що 09.06.2019 року припадало на неділю та було вихідним днем, а отже жодного прогулу в цей день вчинено не могло бути, а акт та доповідна записка від 09.06.2019 року складені в цей день не могли бути. Жодних доказів того, що цей день був робочим для підприємства Відповідачем не надано.

Крім того, позивач зазначила, що її робоче місце знаходиться у м. Києві на 8-поверсі за адресою вул. Польова, 24 , та надала підтверджуючі документи. Враховуючи цю обставину зазначила, що прогулу 03.06.2019 року нею також не могло бути вчинено.

Також позивач вказала, що після направлення нею 04.06.2019 року заяви про звільнення за власним бажанням, вона відслідковувала її отримання відповідачем та ходила на роботу до моменту отримання заяви, оскільки по відстеженню відправлення розуміла, що заява надійде трохи пізніше бажаної дати звільнення, і щоб роботодавець не рахував відсутність в цей період за прогул, вона була присутня на своєму робочому місці в м. Києві по 11.06.2019 року включно. Після отримання відповідачем її заяви про звільнення за власним бажанням, рахувала себе звільненою з 11.06.2019 року, тому жодного прогулу після цієї дати вона не вчиняла. Про зазначене вона повідомляла відповідачеві в своєму листі від 05.07.2019 року.

Позивач наголошує, що в Акті інспекційного відвідування № ВН 1356/1572 від 18.09.2019 року, на який посилається відповідач, відсутні висновки про законність чи незаконність її звільнення, під час перевірки дані обставини не встановлювались та не описані в акті. Листом від 19.09.2019 р. № 02-С409/13-101 Управління держпраці у Вінницькій області рекомендувало питання звільнення вирішувати в судовому порядку. Позивач також спростовує посилання відповідача на порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ Укрхімресурс , оскільки ОСОБА_1 не має відношення до цієї компанії. Також позивачем у відповіді на відзив було зазначено, що строк звернення до суду був пропущений нею з поважних причин, про які зазначено у відповіді на відзив, а фактично взагалі навіть не пропущений, оскільки перше звернення до суду було здійснено в місячний строк з моменту отримання оскаржуваного наказу. Зважаючи на це зазначила, що відсутні будь-які підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.06.2021 року, позивач та представник позивача позов підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, викладені в позові та відповіді на відзив. В задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності позивач та представник позивача просили відмовити, послались на підстави, викладені у відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, заяву про застосування позовної давності підтримала.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши сторін по справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 3 ст. 12, чч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11.02.2019 року між позивачем та ТОВ Біохімінвест було укладено трудовий договір, відповідно до умов якого позивач була прийнята до ТОВ Біохімінвест на посаду фінансового директора.

Наказом № 40-к від 16.08.2019 року її було звільнено з посади фінансового директора з 31.05.2019 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 04.06.2019 року направила на адресу ТОВ Біохімінвест заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку із доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, в якій просила звільнити її з 06.06.2019 року. Дана заява була отримана ТОВ Біохімінвест 11.06.2019 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Стаття 43 Конституції України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Факт відсутності працівника на робочому місці (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом. Крім встановлення факту відсутності працівника на робочому місці протягом більше як трьох годин, визначальним є з`ясування поважності причин його відсутності.

У відзиві на позовну заява відповідач надає копію акта відсутності працівника на роботі від 09.06.2019 року, копію акта про відсутність на роботі від 19.06.2019 року, копію акта про відсутність працівника на роботі від 16.08.2019 року, а також відповідні доповідні записки.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Кодексу законів про працю України загальним вихідним днем є неділя.

Відповідно до п. 17 Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача (копія наявна в матеріалах справи) для працівників відповідача встановлено вихідні дні в суботу та неділю. 09.06.2019 року припадало на неділю та було вихідним днем, акт та доповідна записка від 09.06.2019 року складені в цей день не могли бути. Жодних доказів того, що цей день був робочим для підприємства відповідачем не надано, в судовому засіданні дана обставина не було спростована.

Крім того, акти про відсутність на робочому місці від 19.06.2019 року та 16.08.2019 року не приймаються судом до уваги, оскільки були складені вже після дати, яку позивач вказала в своїй заяві про звільнення за власним бажанням у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення неї чотирнадцятирічного віку.

Після направлення позивачем 04.06.2019 року заяви про звільнення за власним бажанням, остання відслідковувала її отримання відповідачем і ходила на роботу за своїм робочим місцем у м. Києві до моменту отримання заяви, тобто по 11.06.2019 року включно. Після отримання відповідачем даної заяви про звільнення за власним бажанням 11.06.2019 року ОСОБА_1 рахувала себе звільненою з 11.06.2019 року, тому жодного прогулу після цієї дати не вчиняла. Про зазначене вона вказувала відповідачеві в своєму листі від 05.07.2019 року.

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 було порушено трудову дисципліну у зв`язку із відсутністю у відрядженні також не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 177 Кодексу законів про працю України жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди. Згоди на таке відрядження позивач не надавала, а протилежне відповідачем спростовано не було. Таким чином, порушення з боку ОСОБА_1 в даному випадку - відсутні.

Відповідачем в свою чергу не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами вчинення прогулу позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 із зазначених підстав є незаконним, позовні вимоги в частині поновлення на посаді фінансового директора підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно положень п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

За змістом п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат,що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного)заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки від 09.06.2021 року, наданої ТОВ Біохімінвест на вимогу суду, заробітна плата ОСОБА_1 за березень 2019 року складає 5 800 грн. та за квітень 2019 року 5 800 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік, кількість робочих днів з червня 2019 року по грудень 2019 року становить 147 днів.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 29.07.2019 № 1133/0/206-19 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік, кількість робочих днів у 2020 році становить 251 день.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 № 3501-06/219 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік, кількість робочих днів з січня 2021року по день ухвалення рішення суду становить 112.

Таким чином, середньоденний заробіток складає 11 600 грн./41 день = 282, 93 грн., а сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням складає 282, 93грн. * 510 днів = 144 294,30 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовна заява в частині стягнення середнього заробітку підлягає задоволенню, а з відповідача належить стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням за прогул в розмірі144 294,30 грн.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає в негативних емоціях та переживаннях з приводу звільнення із посади через прогул без поважних причин, неповерненні трудової книжки та не виплата всіх розрахункових сум, у зв`язку з чим обставини, що склалися порушили звичайний спосіб життя позивача, оскільки вона не має можливості влаштуватися на роботу та по суті не має джерела доходу.

Виходячи з характеру протиправних дій та ступені вини відповідача та з урахуванням п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд з огляду на вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинен складати 4 000 грн.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову в частині заявлених позивачем вимог щодо відшкодування збитків, пов`язаних із витратами на допомогу юридичної компанії у розмірі 6 700 грн., зважаючи на наступне.

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

Водночас, процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо.

Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством. Їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України. Немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо заяви сторони відповідача про пропуск строків позовної давності, суд дослідивши всі обставини, вислухавши сторін, визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою. Відповідно, в заяві відповідача про застосування позовної давності слід відмовити.

За змістом до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При подачі позову позивачем було сплачено 1 536, 80 грн. судового збору. Позовна заява задоволена частково, а тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 442, 94 грн. А сума, що підлягає стягненню з відповідача на корить держави становить 799,14 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 21, 27, 38, 40, 67, 115, 116, 235, 237 КЗпП України, 13, 81, 141 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст. 5 Закону України Про судовий збір , пп. 18, 32 постанови № 9Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року, п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року, п. 8 постанови № 100 Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі на посаді фінансового директора Товариства з обмеженою відповідальністю Біохімінвест (місцезнаходження: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул Вадима Нестерчука, 1; ЄДРПОУ 35165147) з 31 травня 2019 року.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біохімінвест (місцезнаходження: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул Вадима Нестерчука, 1; ЄДРПОУ 35165147) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 144 294,30 грн., моральну шкоду у розмірі 4 000 грн., а також судовий збір у розмірі 1 442,94 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біохімінвест (місцезнаходження: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул Вадима Нестерчука, 1; ЄДРПОУ 35165147) на користь держави судовий збір у сумі 799,14 (768,40 + 30,74) грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата ухвалення рішення15.06.2021
Оприлюднено20.08.2021

Судовий реєстр по справі —753/22332/19

Ухвала від 21.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Постанова від 08.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 06.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 21.02.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 03.12.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Немировська Олена Віленівна

Ухвала від 29.09.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шахова Олена Василівна

Ухвала від 09.09.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шахова Олена Василівна

Рішення від 15.06.2021

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Каліушко Ф. А.

Рішення від 15.06.2021

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Каліушко Ф. А.

Ухвала від 18.02.2021

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Каліушко Ф. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні