Ухвала

від 19.08.2021 по справі 320/7072/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7072/20

УХВАЛА

19 серпня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бєлової Л.В., Карпушової О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Торговий альянс до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Торговий альянс (далі - Позивач, ТОВ Компанія Торговий альянс ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач-1, ГУ ДПС у Київській області), Державної податкової служби України (далі - Відповідач-2, ДПС України), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 03.07.2020 року №16458 щодо внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Торговий альянс до переліку ризикових платників податків;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Торговий альянс" з переліку ризикових платників податку;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 11.06.2020 №1629918/42187976, №1629934/42187976, №1629921/42187976, №1629925/42187976, №1629935/42187976, №1629926/42187976, №1629927/42187976, №1629912/42187976, №1629932/42187976, №1629919/42187976, №1629917/42187976, №1629931/42187976, №1629913/42187976, №1629916/42187976, №1629911/42187976, №1629915/42187976, №1629930/42187976, №1629923/42187976, №1629928/42187976, №1629914/42187976, №1629922/42187976 та №1629929/42187976;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного надходження: від 04.04.2020 №1, від 07.04.2020 №2, від 08.04.2020 №3, від 09.04.2020 №4, від 11.04.2020 №5, від 14.04.2020 №6, від 16.04.2020 №7, від 16.04.2020 №8, від 16.04.2020 №9, від 17.04.2020 №10, від 17.04.2020 №11, від 18.04.2020 №12, від 18.04.2020 №13, від 22.04.2020 №14, від 24.04.2020 №23, від 24.04.2020 №24, від 27.04.2020 №65, від 28.04.2020 №66, від 29.04.2020 №67, від 30.04.2020 №68, від 30.04.2020 №69 та від 07.05.2020 №1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року вирішено роз`єднати позовні вимоги у справі №320/6977/20, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 11.06.2020 №1629915/42187976 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 24.04.2020 №24 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження.

За результатом роз`єднання позовних вимог справі, що розглядається, було присвоєно новий єдиний унікальний номер 320/7072/20.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року вперше подану ГУ ДПС у Київській області у січні 2021 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовну відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.07.2021 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були. Крім того, цією ж ухвалою задоволено клопотання ГУ ДПС у Київській області про правонаступництво та замінено ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) його правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у Київській області отримано 05.08.2021 року.

На виконання вимог даної ухвали Відповідачем-1 12.08.2021 року до суду направлено клопотання, в якому останній просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що вперше апеляційну скаргу було подано у межах встановлених КАС України строків, а її повернення було зумовлено відсутністю належного фінансування витрат, пов`язаних із сплатою судового збору. Наголошує, що процесуальний закон гарантує можливість апеляційного оскарження рішення суду у межах річного строку, а документально підтверджений намір здійснення процесуальної дії є безумовною підставою для визнання поважною причини його пропуску. Крім того, звертає увагу, що осіб, яким було доручено супроводжувати справу №320/7072/20, було звільнено 09.03.2021 року та 09.04.2021 року відповідно і лише після інвентаризації справ встановлено, що повторно апеляційну скаргу на рішення суду у цій справі подано не було. Крім іншого, зазначає, що платіжне доручення від 13.05.2021 року №843 про сплату судового збору було отримано управлінням супроводження судових справ лише 24.05.2021 року, що підтверджується відповідним листом.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 19.07.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваного рішення суду від 27.11.2020 року отримано ГУ ДПС у Київській області 26.12.2020 року (т. 1 а.с. 169). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних і святкових днів було 25.01.2021 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 24.05.2021 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 08.02.2021 року. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 01.03.2021 року повернув ГУ ДПС у Київській області вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Тобто, Відповідач-1 мав достатній визначений законодавцем строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.

У постанові від 21.11.2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 року у справі № 815/6482/15.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 року у справі № 500/2544/19.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.06.2021 року у справі №320/2061/20.

Відтак, на переконання суду, додане до вдруге поданої апеляційної скарги платіжне доручення від 13.05.2021 року №843 про сплату судового збору не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 24.05.2021 року, тобто майже через три місяці після постановлення ухвали від 01.03.2021 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги та майже через п`ять місяців з моменту отримання копії оскаржуваного рішення. При цьому будь-яких доказів, що підтверджує вчинення Апелянтом активних дій, спрямованих на сплату судового збору у період з 26.12.2020 року по 13.05.2021 року, матеріали справи не містять. Те, що службова записка від 01.02.2021 року №207/10-36-10-08 з проханням сплатити судовий збір у цій справі була виконана лише 18.05.2021 року, на переконання суду, не свідчить як про відсутність коштів на рахунку контролюючого органу у згаданий період, так і про вчинення ним активних дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору.

Посилання Апелянта на блокування органами ДКС України рахунків ГУ ДПС у Київській області, що унеможливлює своєчасну сплату судового збору, суд вважає помилковим та таким, що не узгоджується з положеннями п. 25 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (у редакції, яка набрала чинності 30.03.2018 року), який визначає, що на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Твердження ГУ ДПС у Київській області про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Щодо посилання Апелянта на те, що факт неналежного виконання відповідальними за супроводження цієї справи особами своїх обов`язків було виявлено лише під час інвентаризації справ 23.04.2021 року суд вважає за необхідне зазначити, що неналежна організація процесу із оскарження судових рішень з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.03.2021 року у справі № 522/12311/19.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення суду від 24.12.2020 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Торговий альянс до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Бєлова

О.В. Карпушова