Постанова

від 11.08.2021 по справі 908/692/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2021 року м.Дніпро Справа № 908/692/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від відповідача за первісним позовом: Дідович А.К., ордер серія АР № 1039904 від 11.03.2021 р., адвокат;

представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2021 , ухвалене суддею Дроздовою С.С., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 08.02.2021, у справі №908/692/20

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , Донецька область, м. Лиман,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» , м. Запоріжжя

про стягнення 800 430 грн. 91 коп. штрафних санкцій

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» , м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , Донецька область, м. Лиман

про стягнення 7 998 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» (далі - Відповідач) 800 430 грн. 91 коп. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки № ДОН/Т-19276/НЮ-В від 03.07.2019 в частині несвоєчасного виконання заявок на поставку товару, що є підставою для нарахування пені та штрафу.

07.08.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 7 998 грн. 70 коп., з яких: 5 466 грн. 21 коп. пені, 1 057 грн. 97 коп. 3 % річних, 1 444 грн. 52 коп. інфляційних збитків.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за Договором поставки № ДОН/Т-19276/НЮ-В від 03.07.2019 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2021 у справі №908/692/20 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» 590 000 грн. штрафних санкцій, 12 007 грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду у задоволеній частині первісного позову, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» , в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильне встановлення обставин справи, просить рішення суду скасувати у задоволеній частині, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції в порушення ст.162 ГПК України відкрив провадження з неповним чи неправильним найменуванням самого позивача, оскільки в позові не зазначено ЄДРПОУ регіональної філії "Донецька залізниця" AT "Українська залізниця".

25.08.2020 ТОВ "АТЛАСС" подано через канцелярію суду клопотання від 25.08.2020 про приєднання до матеріалів справі додаткових доказів із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, однак, судом не було розглянуто дане клопотання. Фактично через вказане порушення суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки документам, що підтверджують виконання ТОВ "АТЛАСС" умов договору, а саме:

- ТТН, які надано до суду першої інстанції, та які підтверджують доставку товару до Позивача;

- видатковим накладним, які надавались разом з доставкою товару;

- актам надання послуг перевізників, що підтверджують надання послуг з перевезення товару до Позивача;

- поясненням перевізників, відповідно до яких Позивач безпідставно відмовлявся в отриманні доставленого до нього товару.

Судом залишено поза увагою, що доставка товару здійснювалась Позивачем на підставі укладених договорів з перевізниками, а саме:

- Договір №2 від 15.08.2019 з ФОП Самсоненко О.С.

- Договір №30 від 01.12.2018 з ФОП Луганський Г.М.

- Договір №1 від 01.10.2019 з ФОП Хорошилов Д.О.

Надання послуг перевезення підтверджується складеними перевізниками актами наданих послуг.

В супереч до ст.689 та 690 ЦК України, Відповідач взагалі відмовився прийняти доставлений перевізниками товар, що підтверджується доповідними записками перевізників та їх водіїв.

Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що підтримує висновок суду щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання договору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2021 у справі №908/692/20; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.04.2021.

Через тимчасову непрацездатність судді Антоніка С.Г. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 14.04.2021, не відбулось. Ухвалою суду від 29.04.2021 розгляд справи призначено на 07.06.2021

04.06.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/692/20 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2021, справу №908/692/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г., якою справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 07.06.2021 оголошено перерву до 02.08.2021.

30.07.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/692/20 у зв`язку з відпусткою суддів Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2021, справу №908/692/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Кощеєв І.М., якою справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 02.08.2021 оголошено перерву до 11.08.2021.

В судовому засіданні 11.08.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» (Постачальник) за результатами процедури відкритих торгів (номер оголошення UА-2019-04-11-000951 -а), який був проведений відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» , було укладено Договір № ДОН/Т - 19276/НЮ - В від 03.07.2019 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом є поставка Постачальником Покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід`ємною частиною чинного договору. Рік виготовлення - 2019.

Найменування товару - вугілля газове марки ДГ (13-100), зазначені у специфікації № 1 (п. 1.2 Договору).

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що загальна сума договору складає 3350000 грн. з урахування ПДВ 0% та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів.

Згідно п. 4.1 Договору, Товар повинен бути поставлений постачальником вагонними нормами протягом 20 календарних днів від дня надання заявки покупцем.

Позивачем за первісним позовом 29.07.2019 "Новою поштою" була надіслана заявка на постачання вугілля № НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 на 207 тон та супровідний лист №2002/10/127 від 29.07.2019.

Листом №563 від 01.08.2019 Відповідач підтвердив отримання вищевказаної заявки та повідомив, що впродовж 20 календарних днів, починаючи з 01.08.2019, буде проведено поставку товару. Граничний термін постачання був 21.08.2019 включно.

29.08.2019 на адресу Відповідача "Новою поштою" була направлена претензія за прострочення строку виконання заявки із розрахунком штрафних санкцій але відповіді отримано не було.

06.09.2019 на адресу позивача надійшов лист № 604 від 03.09.2019, яким Відповідач відстрочив собі термін на виконання заявки № НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 строк дії якої минув 21.08.2019.

09.09.2019 була складена та направлена на юридичну адресу відповідача повторна претензія стосовно неналежного виконання умов Договору. Відповідь на претензію отримано не було.

16.09.2019 електронною поштою на адресу позивача за первісним позовом надійшов лист № 618, в якому відповідач просив укласти додаткову угоду до вищевказаного договору та внести зміни до п.1.3, а саме додати виробників вугілля.

25.09.2019 укладена Додаткова угода №1 до Договору, зареєстрована 25.09.2019 №ДОН/Т-19276/НЮ- ДУ-1-В.

01.10.2019 електронною поштою на адресу позивача за первісним позовом надійшов лист № 622, в якому відповідач за первісним позовом просив укласти додаткову угоду до вищевказаного Договору та внести зміни до п.1.3, а саме ще додати виробників вугілля та відповідно до постанови Правління національного банку України від 28/12/2018 №162 внести зміни до номеру банківського рахунку.

08.10.2019 укладено та зареєстровано Додаткову угоду №2 до Договору № ДОН/Т - 19276/НЮ - В від 03.07.2019.

10.10.2019 Постачальник ТОВ "Атласс" на виконання заявки на відвантаження вугілля від 26.07.2019 № НЗТ Дон Філія-03/1016 доставив до с.п. Служба локомотивного господарства регіональної філії Донецька залізниця AT Укрзалізниця автотранспортом відповідно до товарно-транспортних накладних № П-1, №П-2, №П-3 та видаткової накладної №36 вантаж вугілля марки ДГ(13-100) в кількості 98,2 тони на загальну суму 328 970,00 грн. без ПДВ.

Разом з тим, відповідно до Акту Т-ТП-19 від 10.10.2019 комісією Позивача прийнято рішення: товар який надійшов 10.10.2019 до с.п. Служба локомотивного господарства регіональної філії Донецька залізниця AT Укрзалізниця не відвантажувати до надання повного пакету документів .

В обґрунтування такого рішення в Акті Т-ТП-19 від 10.10.2019 зазначено, що під час прийняття товару документи не відповідали дійсності поставленої продукції, товарно - транспортна накладна складена без зазначення місця відправлення продукції, а отже не підтверджує походження вугілля. Разом з актом зваженої продукції повинні були надаватися документи які підтверджують наявність власника вагів або договір оренди ваг та дату останньої повірки ваг на підтвердження справності вагів на момент зважування, що не було надано. Документи що підтверджують якість товару взагалі не було надано.

16.10.2019 Постачальник ТОВ Атласс на виконання заявки на відвантаження вугілля від 26.07.2019 № НЗТ Дон Філія-03/1016 доставив до с.п. Служба локомотивного господарства регіональної філії Донецька залізниця AT Укрзалізниця залізничним транспортом відповідно до залізничних накладних № 52051976, 52052032 вагонами № 67890202 - 59,9 тони, № 65491417 - 57,5 тони вантаж вугілля марки ДГ(13-100) у загальній кількості 117,4 тони на суму 393 290,00 грн. без ПДВ.

Разом з тим, відповідно до Акту Т-ТП-20 від 16.10.2019 комісією Позивача прийнято рішення: товар який надійшов 16.10.2019 до с.п. Служба локомотивного господарства регіональної філії Донецька залізниця AT Укрзалізниця не відвантажувати до надання повного пакету документів .

В обґрунтування такого рішення в Акті Т-ТП-20 від 16.10.2019 зазначено, що під час прийняття товару документи, що підтверджують якість товару взагалі не було надано.

Листами № 660 та 661 від 23.10.2019 та 25.10.2019, відповідно, Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що оригінали документів, зазначених в 4.2 Договору, на поставлене вугілля в жовтні 2019 року загальний об`ємом 215,6 тон були відправлені Новою поштою .

Також матеріали справи містять акт № Т-ТП-31 від 30.10.2019, відповідно до якого представники Замовника у відділенні ТОВ «Нова Пошта» одержали документи, яких не вистачало, а саме: посвідчення якості № 527, 148 та 150, акт приймання - передачі №1 та №2, рахунки на оплату №35 та №37, які були отримані позивачем, був складений даний акт.

Після отримання повного комплекту документів, визначених умовами Договору, Замовник вирішив здійснити відвантаження вугілля та підписав акти приймання - передачі вугільної продукції №1 та №2, відповідно поставивши дату підписання обома сторонами 30 жовтня 2019 року.

За доводами Позивача заявка на постачання вугілля № НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 була повністю виконана Відповідачем лише 30.10.2019, з простроченням виконання заявки на 69 календарних днів, відповідно актів № 1 та № 2 приймання - передачі вугільної продукції згідно Договору на загальну кількість 215,6 тон, які підписано Позивачем 30.10.2019.

Відповідно до приписів п. 4.2 Договору, саме дата підписання акту приймання-передачі товару, є датою поставки товару.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів з дати поставки.

Відповідно до платіжного доручення № 2384788 від 11.12.2019 та платіжного доручення №2384789 від 11.12.2019 було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «АТЛАСС» кошти в сумі 328 970,00 грн. та 393 290,00 грн. відповідно. Заборгованість по сплаті за поставлене вугілля за заявкою № НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 перед відповідачем відсутня.

25.10.2019 була складена та направлена на юридичну адресу відповідача за первісним позовом цінним листом з описом вкладення заявка на постачання вугілля №НЗІ/НГ-06/4011 на загальну кількість 300 тон вугілля.

Листом від 28.10.2019 №665 відповідач первісним позовом підтвердив отримання вищевказаної заявки та повідомив, що поставка товару буде проведена протягом 20 календарних дня починаючи з 28.10.2019. Кінцевий строк на виконання заявки сплинув 18.11.2019.

Постачання вугілля згідно вищевказаної заявки станом на дату написання позову не розпочато.

Також 01.11.2019 була складена та направлена на юридичну адресу відповідача за первісним позовом заявка №НЗІ/НГ - 06/4139 на остаточну кількість вугілля згідно умовам договору, а саме на 493 тони.

Станом на дату складання позовної заяви від відповідача не надійшло повідомлення про готовність виконати вищевказану заявку. Але відповідно до роздруківки з офіційного сайту УКРПОШТА поштове відправлення № 8440400368430 було вручено за довіреністю 08.11.2019 о 17 годині 00 хв. Тобто відповідач отримав заявку 08.11.2019, отже строк на виконання вищевказаної заявки почався з 14.11.2019 з кінцевим строком на виконання 13.12.2019 включно.

22.11.2019 на адресу позивача за первісним позовом надійшов лист №702 від відповідача за первісним позовом з проханням відповідно до актів приймання - передачі вугільної продукції, датою постачання є дата підписання актів обома сторонами тобто 30.10.2019, а не 10.10.2019 як вказано у листі та гарантування постачання наступних партій вугілля всупереч пунктам 4.1 та 4.2 Договору.

22.11.2019 підготовлено та направлена на адресу відповідача відповідь на вищевказаний лист. 05.12.2019 складено та направлено остаточну претензію, відповідь на дату складання позову не надійшла.

Приписами п. 10.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну поставку товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 20 % від вказаної суми; за необґрунтовану відмову від виконання договору, не поставку чи недопоставку товарів Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми договору.

Позивач за первісним позовом посилається на те, що за порушення договірних зобов`язань в частині несвоєчасного виконання заявки № НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 на 207 тон відповідач за первісним позовом повинен сплатити 47 848,04 грн. пені (за 69 днів прострочення); 9 569,61 штрафу (20% від 47 848,04 грн.), а всього 57 417,66 грн.

За порушення договірних зобов`язань в частині несвоєчасного виконання заявки №НЗІ/НГ-06/4011 від 25.10.2019 на загальну кількість 300 тон вугілля відповідач за первісним позовом повинен сплатити 48 240,00 грн. штрафу.

За порушення договірних зобов`язань в частині не своєчасного виконання заявки №НЗІ/НГ - 06/4139 від 01.11.2019 на загальну кількість 493 тони вугілля відповідач за первісним позовом повинен сплатити 24 773,25 грн. штрафу.

За порушення договірних зобов`язання в частині не поставки 784,4 тон вугілля відповідно до умов договору відповідач за первісним позовом повинен сплатити 670 000,00 грн. штрафу.

В зв`язку з вищевикладеним, позивач за первісним позовом звернувся з даним позовом до суду з вимогою стягнення штрафних санкцій загальною сумою 800 430 грн. 91 коп.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, господарський суд виходив з того, що Акт № 1 датований 10.10.2019 та Акт № 2 датований 16.10.2019 Позивачем за первісним позовом було підписано лише 30.10.2019 по факту отримання повного комплекту товаросупровідних документів. З наведеного вбачається, що товар по заявці від 26.07.2019 в кількості 215,6 тон був переданий позивачу за первісним позовом саме 30.10.2019.

Інші заявки на поставку товару №НЗІ/НГ-06/4011 від 28.10.2019 та №НЗІ/НГ-06/4139 від 01.11.2019 Відповідачем не виконано; подані відповідачем за первісним позовом товарно-транспортні накладні, акти наданих послуг, між перевізниками та відповідачем за первісним позовом не підтверджують факт поставки товару за цими заявками.

Надані Позивачем розрахунки штрафу та пені перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нарахування позивачем за первісним позовом даних сум є невірними, оскільки позивачем не застосовані умови Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, в зв`язку з чим судом здійснено перерахунок даних сум та встановлено, що:

- по заявці від 26.07.2019 за період з 22.08.2020 по 29.10.2020 сума пені складає 43 354 грн. 87 коп., сума штрафу 8670 грн. 97 коп.;

- по заявці від 25.10.2019 за період з 19.11.2019 по 28.12.2019 сума пені складає 32 380 грн. 27 коп., сума штрафу складає 6 476 грн. 05 коп.;

- по заявці від 01.11.2019 за період з 13.12.2019 по 28.12.2019 сума пені складає 18 325 грн. 42 коп.;

- сума штрафу за не поставку товару в розмірі 670 000 грн. нарахована правильно.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню складає 779 207 грн. 58 коп.

Враховуючи той факт, що сума пені та штрафу є завищеними, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, запроваджений по всій країні карантин, розглянувши подані документи, ступінь вини відповідача за первісним позовом та приймаючи до уваги період невиконання свого зобов`язання, суд за своєю ініціативою зменшив суму пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару до 90 000 грн., а суму штрафу за не поставку товару до 500 000 грн. та стягнув загальну суму штрафних санкцій в розмірі 590 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, господарський суд виходив з того, що товар по заявці від 26.07.2019 в кількості 215,6 тон був переданий позивачу за первісним позовом саме 30.10.2019.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів з дати поставки.

Відповідно до платіжного доручення № 2384788 від 11.12.2019 та платіжного доручення №2384789 від 11.12.2019 Замовником перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «АТЛАСС» кошти в сумі 328 970,00 грн. та 393 290,00 грн., відповідно.

Отже, оплата Замовником здійснена своєчасно, з дотриманням встановлених Договором строків.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується лише в частині задоволення первісного позову.

Оскільки рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Відповідно до вимог частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, з урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних за первісним позовом з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи містяться у статті 265 Господарського кодексу України відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.2 Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару обома сторонами Договору.

Представник Покупця під час прийняття товару повинен звірити його відповідність кількості товару, вказаним у видатковій накладній, рахунку фактурі і/або товарно-транспортній накладній, перевірити наявність і відповідність документів, що підтверджують якість товару згідно з умовами договору, розписатися за отримання товару та видати представнику Постачальника доручення на отримання даної партії товару (п. 4.4 Договору).

За ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В той же час, п. 4.2 Договору унормовано, що постачальник протягом 5 робочих днів з момент відвантаження надає Покупцю розрахункові документи на відвантажений товар:

- рахунки-фактури;

- податкові накладні;

- посвідчення якості;

- сертифікат генетичних, технологічних та якісних характеристик;

- копію товаротранспортних квитанцій.

Відповідно до п. 7.5 Договору підтвердженням одержання товару Покупцем є підписана видаткова накладна обома сторонами договору та товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином.

Відвантажувальні та платіжні документи повинні надаватися Покупцю протягом 5 днів з моменту відвантаження товару, але не пізніше другого числі місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося відвантаження вантажу.

Таким чином, укладаючи Договір, сторони домовилися, що момент відвантаження вантажу та підписання видаткової і товарно-транспортної накладної може не співпадати із моментом передачі Покупцеві інших товаросупровідних документів, зокрема, сертифікатів якості.

Граничний термін передачі таких товаросупровідних документів сторони погодили не пізніше другого числі місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося відвантаження вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання заявки Позивача №НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 Відповідачем заявка виконана - 10.10.2019 в кількості 98,2 т. на загальну суму 328 970,00 грн. засобами автомобільного транспорту, та 16.10.2019 в кількості 117,4 т. на загальну суму 393 290,00 грн. засобами залізничного транспорту.

Відповідно до ТТН від 10.10.2019 №П-1, від 10.10.2019 №П-2, від 10.10.2019 №П-3, видаткової накладної №36 від 10.10.2019, Акту приймання-передачі №1 від 10.10.2019, Товар було доставлено до відповідача за зустрічним позовом за адресою: Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 28А - 10.10.2019.

Однак, від підписання видаткової накладної №36 від 10.10.2019 Позивач відмовився.

Отримання товару та документів Регіональною філією «Донецька залізниця» підтверджується відміткою уповноваженої особи Вантажоодержувача.

14.10.2019 товар разом з усіма документами, що його супроводжували, було розвантажено Позивачем, що підтверджується відміткою та підписом в ТТН від 10.10.2019 №П-1, від 10.10.2019 №П-2, від 10.10.2019 №П-3 відповідальної особи вантажоодержувача Кирнач В.О.

Доставка товару саме 10.10.2019 на склад покупця не заперечується самим Позивачем.

Однак, Позивач відмовився підписувати видаткову накладну та акт приймання-передачі вугільної продукції, посилаючись на те, що:

- транспортна накладна складена без зазначення місця відправлення продукції, а отже не підтверджує походження вугілля;

- разом з актом зваженої продукції повинні були надаватися документи які підтверджують наявність власника вагів або договір оренди ваг та дату останньої повірки ваг на підтвердження справності вагів на момент зважування;

- документи що підтверджують якість товару взагалі не було надано.

В той же час, з огляду на умови Договору, яким відтерміновано термін передачі товаросупровідних документів, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про невідповідність дій Позивача щодо відмови у підписанні видаткової накладної та акту приймання-передачі вугільної продукції умовам п.п. 4.2 та 7.5 Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що всі необхідні товаросупровідні документи за заявкою 03/1016 від 26.07.2019 Відповідач передав Позивачу в жовтні 2019 року, тобто не пізніше другого числі місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося відвантаження вантажу.

Видаткова накладна №36 від 10.10.2019, Акт приймання-передачі №1 від 10.10.2019, Рахунок №35 від 10.10.2019 датовані саме днем доставки товару за адресою Позивача - 10.10.2019, тому останній не міг отримати товар 30.10.2019 в кількості 98,2т на суму 328970 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами Відповідача, що останнім саме 10.10.2019 виконано Заявку №НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 в кількості 98,2т на суму 328 970 грн.

Аналогічно Відповідачем 16.10.2019 виконано Заявку №НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 в кількості 117,4 т на загальну суму 393 290,00 грн.

Таким чином, заявка на постачання вугілля № НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 на 207 тон загальною вартістю 693 450,00 грн. була виконана Відповідачем із простроченням:

- на 49 днів (період з 22.08.2019 по 09.10.2019) на суму 693 450,00 грн.;

- на 6 днів (період з 10.10.2019 по 15.10.2019) на суму 364 480, 00 грн. (693 450,00 грн. - 328 970 грн.).

Що стосується заявок на поставку товару № НЗІ/НГ-06/4011 від 28.10.2019 та №НЗІ/НГ-06/4139 від 01.11.2019, Відповідач за первісним позовом зазначив, що здійснив постачання вугілля 08.11.2019 та 02.12.2019; засобами автотранспортних перевезень доставлявся товар Позивачу, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №П-8 від 08.11.2019 в кількості 42т на суму 140 700,00 грн., №П-8 від 02.12.2019 в кількості 40,5т на суму 135 675,00 грн. (т. 1 а.с. 168-175).

Виконання робіт з перевезення за вказаними ТТН підтверджується Актом наданих послуг №11/2019 від 08.11.2019 та Актом наданих послуг №12/2019 від 02.12.2019 (т. 1 а.с. 166, 167).

Товар за вказаними ТТН був доставлений позивачу 08.11.2019 та 02.12.2019, відповідно, однак позивач відмовся отримувати доставлений Товар з невідомих відповідачу підстав, позивач відмовився також надати свої пояснення з приводу відмови в отриманні товару. Від підписання видаткової накладної №38 від 08.11.2019 та №40 від 02.12.2019 позивач відмовився.

Також на підтвердження своїх доводів Відповідачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних у кількості 18 штук за загальний період з 13.08.2019 по 05.12.2019, копії рахунків на оплату (18 шт.), копії видаткових накладних (18 шт.), копії актів наданих послуг (18 шт.), копії пояснень перевізників (18 шт.).

Однак, подані Відповідачем товарно-транспортні накладні, акти наданих послуг, складені між перевізниками та Відповідачем не підтверджують поставку товару Позивачу, оскільки не містять жодного підпису чи печатки Позивача про отримання товару.

Більш того, з наданих Відповідачем ТТН, актів та пояснень перевізників слідує, що Позивач відмовлявся отримувати доставлений Відповідачем товар з невідомих підстав протягом тривалого часу, щонайменше, з 13.08.2019 по 05.12.2019.

В той же час, Відповідачем не надано до суду жодного звернення на адресу Позивача з цього приводу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що за доводами Відповідача Позивач безпідставно відмовлявся від отримання товару тривалий час, щонайменше з 13.08.2019 по 05.12.2019, однак Відповідач жодного разу не звернувся до останнього з цього приводу; навіть у наявних в матеріалах справи листах Відповідача на адресу Позивача від 28.10.2019 №665, від 22.11.2019 №702 Відповідач, гарантуючи поставку товару, не зазначав жодних підстав, які цьому заважають, зокрема, про відмову Позивача в отримуванні товару, тому колегія суддів вважає більш вірогідними доводи Позивача про не поставку Відповідачем товару за заявками № НЗІ/НГ-06/4011 від 28.10.2019 та №НЗІ/НГ-06/4139 від 01.11.2019.

Що стосується посилання Відповідача на доповідні/пояснення перевізників, а саме ФОП Луганського Г.М. від 15.08.2019, 30.08.2019, Нечаєва В.П., Луньова С.П. від 14.10.2019, Хорощилова Д.А. від 14.10.2019, 09.11.2019, 03.12.2019, відповідно до яких вказано про відмову позивача за первісним позовом від приймання поставленого товару, колегія суддів не бере їх до уваги, в зв`язку з наступним.

У ст. 73 ГПК вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, й інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюють такими засобами: 1) письмовими, речовими й електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідок викладає письмово в заяві, у якій зазначає ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серію та номер паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які йому відомо, джерела обізнаності щодо цих обставин, а також підтвердження про обізнаність зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчує нотаріус.

Згідно ч. 1 ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (надалі по тексту - ГПК України), свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок є учасником господарського процесу, а тому законом чітко визначено коло його прав та обов`язків. Зокрема, частина четверта статті 66 ГПК України гарантує свідку право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також право на компенсацію витрат, пов`язаних з викликом до суду.

Чинний ГПК України у ст. 13 та ч. 1 ст. 74 закріплює принцип змагальності сторін, згідно якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі таких засобів як письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Показання свідка згідно ч. 1 ст. 87 ГПК України - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, і викладаються ним письмово у заяві. Закон визначає вимоги до такої заяви, лише при дотриманні яких показання свідка будуть належним і допустимим доказом під час розгляду справи господарським судом та вирішення відповідного спору. Зокрема, у заяві свідка зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві потребує нотаріального посвідчення, окрім випадку посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб (ст. 87 ГПК України). Такі показання свідка не беруться судом до уваги.

Важливим аспектом при дослідження процесуального статусу та ролі свідка в господарському процесі є те, що на підставі його показань судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Дане положення закріплене у ст. 87 ГПК України та досить конкретно визначає правову природу фактів, які можуть бути встановлені за допомогою такого засобу доказування як показання свідків.

Таким чином, господарський суд правомірно не прийняв до уваги доповідні водіїв, оскільки вони не є показаннями свідків в розумінні ст. 88 ГПК України та не є належними доказами в даній справі.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що подане 25.08.2020 ТОВ "АТЛАСС" через канцелярію суду клопотання про приєднання до матеріалів справі додаткових доказів (товарно-транспортних накладних у кількості 18 штук за загальний період з 13.08.2019 по 05.12.2019, копій рахунків на оплату (18 шт.), копій видаткових накладних (18 шт.), копій актів наданих послуг (18 шт.), копій пояснень перевізників (18 шт.)) із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку не було розглянуто господарським судом по суті (не винесено по ньому процесуального рішення).

В той же час, ці письмові докази долучено до матеріалів справи та господарським судом в рішенні їм надано оцінку, чим спростовуються доводи скаржника, що фактично через вказане порушення суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що товар по Договору по заявці від 26.07.2019 не був своєчасно поставлений відповідачем за первісним позовом, а по заявкам від 28.10.2019, від 01.11.2019 не був взагалі поставлений Позивачу в повному обсязі, в зв`язку з чим відповідачем за первісним позовом порушено умови Договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У зв`язку із невиконанням Відповідачем за первісним позовом умов Договору, Позивачем за первісним позовом нараховано до стягнення з відповідача за первісним позовом 800 430 грн. 91 коп. штрафних санкцій, з яких:

- по заявці від 26.07.2019 за період з 22.08.2020 по 29.10.2020 47 848 грн. 05 коп. пені, 9 569 грн. 61 коп. штрафу;

- по заявці від 25.10.2019 за період з 19.11.2019 по 28.12.2019 40 200 грн. пені, 8040 грн. штрафу;

- по заявці від 01.11.2019 за період з 13.12.2019 по 28.12.2019 24773 грн. 25 коп. пені;

- та 670 000 грн. штрафу за не поставку товару.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну поставку товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 20 % від вказаної суми; за необґрунтовану відмову від виконання договору, не поставку чи недопоставку товарів Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми договору.

Як зазначено вище, заявка на постачання вугілля № НЗТ Дон Філія 03/1016 від 26.07.2019 на 207 тон загальною вартістю 693 450,00 грн. була виконана Відповідачем із простроченням:

- на 49 днів (період з 22.08.2019 по 09.10.2019) на суму 693 450,00 грн.;

- на 6 днів (період з 10.10.2019 по 15.10.2019) на суму 364 480,00 грн. (693 450,00 грн. - 328 970 грн.).

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені та штрафу прийшла до висновку, що:

- за період з 22.08.2019 по 09.10.2019 стягненню підлягає пеня в розмірі 33 979,05 грн. (693 450,00 грн х 0,1% х 49 днів);

- за період з 10.10.2019 по 15.10.2019 стягненню підлягає пеня в розмірі 2 186,88 грн. (364 480,00 грн х 0,1% х 6 днів).

Загальний розмір пені за заявкою 03/1016 від 26.07.2019 становить 36 165,93 грн.

Розмір штрафу за заявкою 03/1016 від 26.07.2019 становить 7 233,19 грн. (36 165,93 грн. х 20%).

Загалом штрафні санкції за заявкою 03/1016 від 26.07.2019 становлять 43 399,12 грн.

Також колегія суддів погоджується з розрахованою Позивачем сумою штрафу за не поставку товару у розмірі 670 000 грн. (3 350 000,00 грн. (сума договору) х 20%).

В той же час, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення по заявці від 25.10.2019 за період з 19.11.2019 по 28.12.2019 пені у розмірі 32 380 грн. 27 коп. та штрафу у розмірі 6 476 грн. 05 коп., по заявці від 01.11.2019 за період з 13.12.2019 по 28.12.2019 пені у розмірі 18 325 грн. 42 коп., з огляду на наступне.

Так, умовами Договору сторони розмежували сплату неустойки за несвоєчасну поставку товару, тобто поставку товару, але з порушенням строку (абз. 1 п. 10.3 Договору), від неустойки за не поставку чи недопоставку товару (абз. 4 п. 10.3 Договору).

Умови настання відповідальності, передбаченої абз. 1 та абз 4 п. 10.3 Договору, є взаємовиключними, оскільки об`єктивно неможливо взагалі не поставити товар та одночасно поставити цей же товар з порушенням строку.

Як зазначено вище, товар по заявці від 25.10.2019 та по заявці від 01.11.2019 Відповідачем взагалі не поставлено. Тому правомірним буде стягнення з нього штрафу, передбаченого абз. 4 п. 10.3 Договору (20% від суми договору), у розмірі 670 000 грн.

Відповідно, відсутні підстави для стягнення з Відповідача штрафу, передбаченого абз. 1 п. 10.3 Договору, за несвоєчасну поставку товару за заявками від 25.10.2019 та від 01.11.2019, який він взагалі не поставив.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо стягнення неустойки, добросовісність Покупця по суті становить гарантію дотримання прав іншої сторони, якою у спірних правовідносинах є Продавець.

Надання Позивачу права одночасно стягувати неустойку за несвоєчасну поставку товару та штрафу за не поставку цього ж товару буде суперечити принципам справедливості, добросовісності та розумності.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з розрахованою Позивачем на підставі абз. 1 п. 10.3 Договору та стягнутою судом по заявці від 25.10.2019 неустойкою у вигляді пені в сумі 32 380 грн. 27 коп. та штрафу у розмірі 6 476 грн. 05 коп.; по заявці від 01.11.2019 - пені у розмірі 18 325 грн. 42 коп.

В задоволенні цих вимог слід відмовити.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст.162 ГПК України через відкриття провадження з неповним чи неправильним найменуванням самого позивача, оскільки в позові не зазначено ЄДРПОУ Регіональної філії "Донецька залізниця" AT "Українська залізниця", є безпідставними так як відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України лише щодо сторін та інших учасників справи.

В той же час, Регіональна філія «Донецька залізниця» AT "Українська залізниця" не є, ані стороною, ані іншим учасником даної справи.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

В постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2019 року у справі № 910/1005/19 зазначено, що цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Також, необхідно звернути увагу на правову позицію Конституційного Суду України, що зазначена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, а саме: Разом з цим наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. .

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Конституційний суд України наголосив, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначені його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (п. 4.1 рішення КСУ від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Згідно з принципом співрозмірності (пропорційності) не можуть покладатися на юридичну особу, яка діє метою задоволення суспільних інтересів, зобов`язання, які перевищують межі необхідності.

Цивільні та господарські відносини повинні гуртуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на те, що:

- відповідно до умов Договору Відповідач поставляв товар за рахунок власних сил та засобів;

- Позивачем не здійснювалася передплата;

- враховуючи той факт, що сума пені та штрафу є завищеними;

- враховуючи запроваджений по всій країні карантин,

- беручи до уваги, що з Відповідача за несвоєчасне виконання зобов`язання окрім штрафу, передбаченого абз. 4 п. 10.3 Договору за не поставку товару, додатково стягується штраф та пеня, передбачені абз. 1 п. 10.3 Договору за несвоєчасну поставку товару,

несправедливо покладати на Відповідача сплату всього розміру додаткового штрафу, передбаченого абз. 4 п. 10.3 Договору в сумі 670 000,00 який дорівнює вартості всього товару, поставленого Відповідачем за Договором.

Тому, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, ступінь виконання Відповідачем зобов`язань за договором, розмір вже нарахованих штрафних санкцій, причини несвоєчасного виконання зобов`язання - містять об`єктивні відомості про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення розміру нарахованого штрафу, передбаченого абз. 4 п. 10.3 Договору, на 50% до 335 000,00 грн.

Оскільки Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов Договору він зазнав будь-яких збитків, зменшення нарахованого штрафу на 50% забезпечить дотримання судом балансу інтересів обох сторін та не призведе до порушення прав Позивача.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково, стягнувши з Відповідача на користь Позивача штрафні санкції у розмірі 378 399,12 грн. (43 399,12 грн. - пеня та штраф на підставі абз. 1 п. 10.3 Договору та 335 000,00 грн. на підставі абз. 4 п. 10.3 Договору); в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 89,13 % - з Відповідача; 10,87 % - з Позивача.

При цьому слід зауважити, що зменшення штрафних санкцій не впливає на розподіл сум судового збору.

У зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 10 701,36 грн - судового збору за подачу позовної заяви, а з Позивача на користь Відповідача - 1 957,74 грн - за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2021 у справі №908/692/20 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2021 у справі №908/692/20 в частині задоволення первісного позову - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» , м. Запоріжжя на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , Донецька область, м. Лиман, штрафні санкції у розмірі 378 399,12 грн., 10 701,36 грн витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2021 у справі №908/692/20 - залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , Донецька область, м. Лиман, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАСС» , м. Запоріжжя 1 957,74 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.08.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін