Рішення

від 09.08.2021 по справі 910/1522/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2021Справа № 910/1522/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінейро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасід"

про стягнення 7 660 401,39 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінейро"

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: від відповідача:не з`явився не з`явився В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінейро" (далі - ТОВ "Дінейро", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасід" (далі - ТОВ "Террасід", відповідач) про стягнення збитків на суму 7 660 401,39 грн., понесених внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу № 16/04-20/ТД від 16.04.2020 р.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що у порушення вказаного договору купівлі-продажу ТОВ "Террасід" не зареєструвало податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму вартості поставленого товару, що позбавило позивача можливості віднести суму податку на додану вартість до податкового кредиту, у зв`язку із чим ТОВ "Дінейро" понесло збитки.

У позові ТОВ "Дінейро" просить стягнути з відповідача суму понесених збитків 4 787 750,87 грн. та штраф у сумі 2 872 650,52 грн., що разом становить 7 660 401,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач (ТОВ "Террасід") надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що позивач не довів наявності усіх складових порушення господарського зобов`язання, внаслідок чого ТОВ "Дінейро" понесло збитки. Просив відмовити у задоволенні позову.

Також у строк, визначений законом для подання відзиву, ТОВ "Террасід" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Дінейро" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 16/04-20/ТД від 16.04.2020 р., укладеного сторонами. Зустрічний позов мотивований тим, що вказаний договір був укладений сторонами внаслідок зловмисної домовленості директора ТОВ "Террасід" Цимбалюка С. М. та представника ТОВ "Дінейро", які мали на меті виведення активів товариства, при цьому сам договір був укладений на вкрай невигідних умовах для продавця, який коштів за вказаним правочином не отримав.

Посилаючись на ст. 203, 2015 232 ЦК України, у зустрічному позові ТОВ "Террасід" просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 16/04-20/ТД від 16.04.2020 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 р. зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом, призначено підготовче засідання.

Відповідач за зустрічним позовом (ТОВ "Дінейро") у визначений законом строк надав відзив, у якому проти зустрічних вимог заперечив, зазначив, що спірний договір на час його укладення відповідав волевиявленню сторін, при цьому директор ТОВ "Террасід" Цимбалюк С. М. діяв добросовісно та у межах наданих йому законом повноважень. У той же час, позивач за зустрічним позовом не довів факту укладення договору купівлі-продажу внаслідок зловмисної домовленості сторін. Просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представники сторін у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті на 09.08.2021 р., не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача за первісним позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у минулому судовому засіданні заявлені вимоги за первісним позовом підтримав, просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, зазначених ним у заявах по суті позову.

Причини повторної неявки представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) суду невідомі. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а у зустрічних вимогах - необхідно відмовити, враховуючи наступне.

Установлено, що 16.04.2020 р. між ТОВ "Дінейро" (покупець), в особі директора Цимбалюка С. М., та ТОВ "Террасід" (продавець), в особі директора Давидюк Г. А., був укладений договір купівлі-продажу № 16/04-20/ТД (далі - договір). Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю на умовах цього договору майно (товар), а покупець зобов`язується сплатити обумовлену цим договором грошову суму, а також прийняти товар в порядку та на умовах визначених в цьому договорі (п. 1.1).

Перелік товару, що передається покупцю за цим договором, співвідношення (асортимент), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру вказується в додатках, видаткових накладних на товар та/або актах приймання-передачі товару, що є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.2 договору).

Продаж товару вчиняється за договірною ціною (ціна визначена та погоджена сторонами договору), що становить 28 726 505,20 грн. Остаточна вартість визначається виходячи з вартості, вказаної в актах приймання-передачі та/або видаткових накладних на товар (п. 2.1 договору). Покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість товару (договірну ціну) протягом 1 року з моменту передання товару по цьому договору, що підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару, згідно виставленого продавцем рахунку (п. 2.2 договору).

Право власності покупця на товар виникає з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін даного договору видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару (п. 3.1 договору).

Сторони встановили, що приймання-передачі товару за цим договором оформлюється шляхом підписання повноважними представниками обох сторін видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару (п. 4.1 договору). Строк передачі товару - протягом одного робочого дня з моменту укладення договору (п. 4.2 договору). Товар за цим договором знаходиться в нежитлових будівлях за адресою: Вінницька обл., село Голодьки, вул. Подільська, буд. 6В, та земельній ділянці (кадастровий номер: 0524881500:03:001:0304) за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, Голодьківська сільська рада (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1.5 договору продавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 8.1). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке має місце під час дії цього договору (п. 8.3 договору).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу, 16.04.2020 р. ТОВ "Террасід" передало покупцю - ТОВ "Дінейро" майно (товар) у кількості 264 інвентарних одиниць загальною вартістю 28 726 505,20 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 4 787 750,87 грн), що підтверджується актом приймання-передачі від 16.04.2020 р., видатковими накладними № 16/04/1, № 16/04/2, № 16/04/3 від 16.04.2020 р., підписаними сторонами без зауважень, скріпленими печатками товариств, копії яких наявні в матеріалах справи.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ТОВ "Дінейро" вказує, що відповідач, поставивши товар, не виконав свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ здійснених ним господарських операції в розмірі 4 787 750,87 грн., що позбавило позивача скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання (отримання податкового кредиту) на вказану суму ПДВ та завдало ТОВ "Дінейро" збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст. 74, 76, 77 ГПК України).

У даному випадку позивач, у якості понесених збитків, визначив неотриманий ним податковий кредит на суму ПДВ (4 787 750,87 грн.), внаслідок порушення господарського зобов`язання продавцем щодо реєстрації податкових накладних на суму поставленого товару.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

Відповідно пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації, у порядку, визначеному законодавством, завірену електронним підписом уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначена правова природа цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлені права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачені наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Зокрема, згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Також із пунктів 5.1.5, 5.1.6 укладеного сторонами договору купівлі-продажу вбачається, що продавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України. Продавець зобов`язується зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних в термін, що не перевищує 10-ти календарних днів від дати виписки, але не пізніше останнього календарного дня місяця. Також зобов`язується повідомляти покупця про випадки, коли податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, у випадку реєстрації податкових накладних з порушенням вимог діючого законодавства України.

Продавець гарантує, що податкова накладна буде підписана посадовою особою продавця із зазначенням її прізвища, яка відповідає прізвищу особи, на яку отримано засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та передано податковому органові за місцем реєстрації продавця у відповідності з вимогами Постанови КМУ № 1246 від 29.12.2010 р. "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних".

Відповідно до п. 5.1.7 договору продавець гарантує своєчасність подання податкової звітності до податкових органів, оформленої згідно вимог п. 48.5.1 ст. 48 ПК України, які будуть відображати правовідносини, що є предметом даного договору, при цьому зобов`язується не вносити будь яких коригувань в бухгалтерські документи та податкову звітність без погодження з покупцем. Суми ПДВ, що вказані в податкових накладних, які видаються продавцем, покупця сторони зобов`язані відображати в податкових зобов`язаннях декларацій по ПДВ продавця у тому звітному періоді, в якому виписані такі відповідні накладні, крім того у встановлені строки продавець зобов`язується подавати в податкові органи декларації по ПДВ.

Відтак, суд зазначає, що однією із умов належного виконання господарського зобов`язання за договором купівлі-продажу та формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг або виконавцем робіт податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною, а отже, є причиною настання збитків для позивача, як контрагента відповідача.

Як вже встановлено судом, 16.04.2020 р. відповідач передав позивачу товар на загальну суму 28 726 505,20 грн., а тому у ТОВ "Террасід" виник обов`язок скласти податкові накладні на суму ПДВ від зазначеної суми, що склала 4 787 750,87 грн., та зареєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.05.2020 р. (до 15 календарного дня календарного місяця, наступного за місяцем у якому складені податкові накладні).

Однак, відповідач у передбаченому чинним законодавством порядку не здійснив реєстрації податкових накладних на суму ПДВ, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит на суму податку на додану вартість в розмірі 4 787 750,87 грн.

Відсутність реєстрації відповідачем податкових накладних на суму 28 726 505,20 грн. та відповідно - відсутність нарахування податкового кредиту на суму 4 787 750,87 грн. підтверджується податковими деклараціями ТОВ "Террасід" за квітень-листопад 2020 р. (з додатками) та квитанціями про реєстрацію декларацій ТОВ "Террасід" у Державній податковій службі, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджено факт порушення відповідачем господарського зобов`язання в частині належної реєстрації податкових накладних за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 6.5 договору купівлі-продажу за порушення п. 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7 договору (в частині порядку реєстрації податкових накладних) продавець зобов`язаний компенсувати усі збитки, що поніс покупець внаслідок такого порушення.

Отже, судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем п. 201.10 ст. 201 ПК України, а також 5.1.5, 5.1.6 договору, позивач втратив право на отримання податкового кредиту на суму ПДВ поставленого за договором купівлі-продажу № 16/04-20/ТД від 16.04.2020 р. товару та відповідно - не зміг скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 4 787 750,87 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а саме - протиправна поведінка відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, у зв`язку із чим останній не мав можливості зменшити податкове зобов`язання на суму ПДВ, що спричинило збитки ТОВ "Дінейро".

При цьому судом враховані висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2018 р. по справі № 917/877/17, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2019 р. по справі № 908/1568/18, відповідно до яких, у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення цим контрагентом обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, оскільки положення пункту 201.10 статті 201 ПК України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення збитків підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення штрафу у розмірі 2 872 650,52 грн., нарахованого на суму понесених позивачем збитків, внаслідок нереєстрації податкових накладних, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті 6.5 договору сторони погодили, що за порушення п. 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7 договору (в частині порядку реєстрації податкових накладних) продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від суми відповідної партії товару.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, враховуючи наведені приписи чинного законодавства та умови договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафу є правомірними. Здійснивши перевірку правильності його нарахування, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 2 872 650,52 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.

За таких обставин позов ТОВ "Дінейро" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд розглянув зустрічну позовну заяву ТОВ "Террасід" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 16/04-20/ТД від 16.04.2020 р. та встановив наступне.

Приписами ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, визначених ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами.

Так, положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Дослідивши зміст договору купівлі-продажу, що оскаржується ТОВ "Террасід", суд встановив, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, об`єкт продажу, його ціну, порядок розрахунків, права, обов`язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами глави 54 ЦК України. У подальшому зазначений договір купівлі-продажу був скріплені підписами представників сторін і печатками підприємств.

Отже, на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства, а у подальшому, як вже встановлено судом, мав своїм наслідком реальне виконання.

Підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 16/04-20/ТД від 16.04.2020 р. позивач за зустрічним позовом визначив зловмисну домовленість представників обох сторін (директора ТОВ "Террасід" Цимбалюка С. М. та представника ТОВ "Дінейро"), внаслідок чого був укладений спірний правочин, за яким позивача позбавлено права власності на майно, задіяного у господарській діяльності ТОВ "Террасід", що може призвести до банкрутства останнього. Також на думку позивача про зловмисну домовленість сторін свідчить укладення вказаного договору на вкрай невигідних умовах для продавця, при тому, що коштів за таким правочином продавець не отримав, а директор ТОВ "Террасід" Цимбалюк С. М. діяв не в інтересах товариства, а на користь інших осіб.

Як встановлено судом, спірний договір купівлі-продажу від імені ТОВ "Террасід" був укладений директором Цимбалюком С. М., а від імені ТОВ "Дінейро" - директором Давидюк Г. А.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Абзацом 4 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом ч. 1, 3 та 4 ст. 92 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 89 ГК України, п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 р. у справі № 911/2129/17.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ТОВ "Террасід" на день укладення спірного договору купівлі-продажу № 16/04-20-ТД від 16.04.2020 р. був ОСОБА_1 .

Також матеріалами справи підтверджено, що єдиним учасником ТОВ "Террасід" (у тому числі на день укладення вказаного договору) із розміром 100 % частки у статутному капіталі товариства є Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ, яка створена і діє у відповідності до законодавства Австрійської Республіки.

Рішенням учасника ТОВ "Террасід" - Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ № 18/03-2020/ТС від 18.03.2020 р., від імені якої діяв представник Шепелев Д. Є. за генеральною довіреністю, посвідченою 25.02.2019 р. Др. Вольфгангом Суппаном, Граткорн, Австрія (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій № 514/2019), було призначено на посаду директора ТОВ "Террасід" ОСОБА_1 на підставі його заяви з 19.03.2020 р.

Отже, починаючи з 19.03.2020 р. та до 17.04.2020 р. (оскільки з 18.04.2020 р. новим керівником стала інша особа - ОСОБА_2 ) був директором ТОВ "Террасід".

Слід зазначити, що рішення учасника № 18/03-2020/ТС від 18.03.2020 р. про призначення директором товариства ОСОБА_1 недійсним не визнавалось та згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "Террасід" станом на дату укладення спірного договору (16.04.2020 року) відсутні будь-які обмеження у керівника позивача щодо представництва юридичної особи, у тому числі і щодо укладення правочинів.

Більше того, про законність перебування на посаді директора ТОВ "Террасід" ОСОБА_1 станом на дату укладення спірного правочину свідчить скасування, окрім призначення рішенням № 18/03-2020/ТС від 18.03.2020 р. ОСОБА_1 директором ТОВ "Террасід", реєстраційних дій щодо призначення з 18.03.2020 р. до 14.07.2020 р. інших керівників ТОВ "Террасід" Міністерством юстиції України.

Щодо доводів позивача (ТОВ "Террасід"), що станом на дату укладення договору купівлі-продажу № 16/04-20/ТД від 16.04.2020 р. генеральна довіреність від 25.02.2019 р. на представництво інтересів єдиного учасника товариства - Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ Шепелева Д. Є. була відкликана, а тому останній не мав права призначати директором ТОВ "Террасід" Цимбалюка С. М., що накладає на останнього обмеження вчинення (підписання) спірного правочину, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, 17.12.2019 р. генеральна довіреність від 25.02.2019 р. на представництво інтересів єдиного учасника ТОВ "Террасід" (Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ) ОСОБА_3 була відкликана Фірмою Террасід Кюрбісхандель ГМБХ в особі пані Мишель Даякай. Проте, як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Про такий висновок зазначив Верховний Суд України у постанові від 27.04.2016 р. по справі № 6-62цс16, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 903/54/20.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов`язок доказування того, що ТОВ "Дінейро" було обізнане про відсутність повноважень ОСОБА_3 на призначення директора ТОВ "Террасід" ОСОБА_1 з огляду на відкликання Фірмою Террасід Кюрбісхандель ГМБХ довіреності від 25.02.2019 р., покладено на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ч. 1 статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. При цьому, особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (частина друга статті 249 ЦК України).

Частиною 3 статті 249 ЦК України передбачено, що права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилась.

Так, у матеріалах справи міститься заява свідка ОСОБА_3 , у якій останній зазначив, що про відкликання Фірмою Террасід Кюрбісхандель ГМБХ генеральної довіреності йому стало відомо у грудні 2019 року, а 13.03.2020 р. він отримав електронний лист від директора Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ пані Мишель Даякай про відкликання довіреності від 25.02.2019 р. Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що керівник Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ після відкликання довіреності в грудні 2019 року повідомила про це ОСОБА_3 та ТОВ "Дінейро" (відому їй третю особу).

Пояснення ОСОБА_3 у заяві про отримання ним 13.03.2020 р. електронного листа від директора Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ пані Мишель Даякай про відкликання генеральної довіреності від 25.02.2019 р. не знаходять свого підтвердження з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, що свідчать про такі обставини.

Також у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 та ТОВ "Дінейро" були обізнані або могли знати, що у ОСОБА_3 існували обмеження на призначення керівника на посаду ТОВ "Террасід" у зв`язку із відкликанням генеральної довіреності від 25.02.2019 р.

За таких обставин суд вважає, що ТОВ "Террасід" не довело тих обставин, що ТОВ "Дінейро" було відомо про обмеження ОСОБА_3 на призначення директора ТОВ "Террасід" ОСОБА_1 , відтак, для третьої особи (ТОВ "Дінейро"), яка уклала договір з юридичною особою (ТОВ "Террасід"), обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення такого договору.

Також Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. роз`яснив, що кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює доведення та встановлення судом таких умов: від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють; наявність причинного зв`язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

У той же час, позивач за зустрічним позовом будь-яких доказів про зловмисну домовленість між вказаними особами не надав, як і не довів умислу обох сторін на укладення договору купівлі-продажу шляхом зловмисної домовленості.

Доводи позивача про те, що директор ТОВ "Террасід" ОСОБА_1 на час укладення спірного правочину був пов`язаний змовою з іншими учасниками ТОВ "Террасід" на безоплатне заволодіння майном підприємств, належних та підконтрольних іноземному інвестору - Фірмі Террасід Кюрбісхандель ГМБХ, бенефіціаром яких є сім`я ОСОБА_5 (зокрема ОСОБА_6 ), суд вважає припущеннями позивача, в той час, як наявні у справі докази, зокрема, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань таких обставин не доводять.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тобто, факт наявності злочинної змови під час укладення договору може доказуватись, зокрема, матеріалами кримінального провадження з цього питання та відповідним вироком про притягнення особи до кримінальної відповідальності, проте, таких доказів у матеріалах справи немає.

Щодо посилань позивача за зустрічним позовом на несприятливі наслідки для ТОВ "Террасід", що настали внаслідок укладення договору купівлі-продажу №16/04-20/ТД від 16.04.2020 р., а саме - завдання шкоди товариству шляхом відчуження майна, яке є предметом спірного договору, на вкрай невигідних для товариства умовах та за значно меншою ціною, то суд їх суд не приймає.

Так, на підтвердження вказаних обставин позивач послався на меморандум від 23.12.2019 р., укладений між учасниками Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (продавцем) та ОСОБА_7 , за яким сторони попередньо погодили загальну вартість активів, однак, у вказаному меморандумі Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБ лише погодила намір відчужити майно за попередньою (не остаточною) ціною (п. 2, 4). При цьому додатки до меморандуму про попередню вартість майна (техніки, нерухомого майна) з боку учасників, що уклали меморандум, підписані не були.

Твердження позивача про укладення договору на вкрай невигідних умовах суд також вважає необґрунтованими, оскільки нормами цивільного законодавства передбачено укладення договору купівлі-продажу із розстроченням оплати вартості товару (ст. 692 ЦК України), а обов`язку щодо внесення до такого договору умов про відповідальність покупця, гарантії чи забезпечення виконання ним зобов`язання такі норми не містять.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 2, 3 статті 6 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши доводи сторін та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів суду наявність підстав, з якими ст. 232 ЦК України пов`язує визнання договору купівлі-продажу №16/04-20/ТД від 16.04.2020 р. недійсним.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 16/04-20/ТД від 16.04.2020 р., у зв`язку з чим у зустрічних позовних вимогах необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а в разі відмови у позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінейро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасід" про стягнення заборгованості у сумі 7 660 401,39 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасід" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 6, корпус 9; ідентифікаційний код 37818128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінейро" (04076, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 23; ідентифікаційний код 37113017) збитки у сумі 4 787 750 (чотири мільйона сімсот вісімдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 87 коп., штраф у сумі 2 872 650 (два мільйона вісімсот сімдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 52 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 114 906 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот шість) грн. 03 коп.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінейро" про визнання договору недійсним - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалено в нарадчій кімнаті в судовому засіданні 9 серпня 2021 року.

Повний текст рішення складений 19 серпня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.