Рішення

від 12.08.2021 по справі 921/507/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/507/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Белста, вул. Грецька, 3, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про заборону використання корисної моделі

За участі представників сторін:

Позивача: Довгаля Олександра Олександровича, ордер серія ОД № 336260 від 25.08.2020 р., свідоцтво серія ОД № 003260 від 18.04.2018 р., договір про надання правової допомоги № 4 від 22.07.2020 р.

Відповідача: не з`явилась.

ВСТАНОВИВ:

29.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Белста звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) використовувати у своїй діяльності спосіб (процес), що охороняється патентом на корисну модель ПІДОШВА ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ВЗУТТЯ (патент на корисну модель № НОМЕР_2 від 25.03.2020 р.); заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пропонувати для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення в цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях продукції - виробів домашнього взуття ІНФОРМАЦІЯ_1 , які порушують права інтелектуальної власності на корисну модель ПІДОШВА ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ВЗУТТЯ за патентом України № 141183 від 25.03.2020 року (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу стало відомо про незаконне використання відповідачем запатентованої корисної моделі "Підошва для домашнього взуття" суб`єктом права інтелектуальної власності та власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Белста на підставі Патенту на корисну модель № 141183 від 25.03.2020.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження у справі № 921/507/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.09.2020 з подальшим його відкладенням на 22.10.2020.

Ухвалою суду від 22.10.2020 призначено у справі №921/507/20 судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, а провадження у справі зупинено.

26.02.2021 від науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності на адресу суду надійшов висновок експерта № 202/20 від 15.02.2021 разом із матеріалами справи № 921/507/20, згідно супровідного листа № 849/4-1-17/99 від 18.02.2021 (вх. № 1676 від 26.02.2021).

Ухвалою суду від 05.03.2021 поновлено провадження у справі № 921/507/20 та призначено підготовче судове засідання на 11.03.2021 з подальшим його відкладенням востаннє на 09.06.2021 на 09:30 год.

За час підготовчого провадження сторонами подано у справу:

- 23.09.2020 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, до якого долучено попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, а також докази надіслання його копії позивачу у справі. У вказаному відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими з огляду на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження обставин , якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Так, зокрема, відповідач стверджує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, виготовлення будь-якої продукції, у тому числі повстяного домашнього взуття, не здійснює, а лише реалізує товар, закуплений оптовими партіями, через поштові замовлення та мережу Інтернет. При цьому подані в якості доказів позивачем копії рахунку №р НОМЕР_3 від 22.05.2000 та видаткової накладної №ВН-00012520 від 22.05.2020 жодним чином не підтверджують обставини виробництва нею повстяного домашнього взуття, при виробництві якого використано корисну модель Підошва для домашнього взуття ТОВ Белста . Крім цього, зазначає, що не є належними і допустимими доказами скріншоти переписки із використанням месенджеру Viber, в розумінні приписів ч. 1 ст. 96 ГПК України.

05.10.2020 позивачем подано відповідь на відзив від 02.10.2020 (вх. номер 6954 від 05.10.2020), у якій поданий відповідачем відзив вважає необґрунтованими з таких підстав:

- щодо заперечення відповідачем факту виготовлення товару, то наведене спростовується наявною у справі перепискою з підприємцем де вона зазначає, що може зробити наш логотип на тапочках, але потрібно зробити замовлення не менше ніж на 100 пар, так як потрібно переналаштовувати станок , що в свою чергу вплине на ціну товару (скріншот переписки долучено до справи). Тому твердження, що відповідач нічого не виробляє, а лише скуповує товар на ринках з подальшим перепродажем не відповідає дійсності.

- відповідач не надав жодного договору, який би підтвердив законне використання, в тому числі продаж тапок, підошва яких має зовнішній шар, який покритий матеріалом, що підвищує тертя ковзання.

- у відповідь на твердження відповідача про неналежність наданих позивачем доказів - скріншотів переписки із використанням месенджеру Viber, представник позивача зазначає, що усі додані скріншоти переписки, номерів телефону, з електронної пошти та з інтернет - магазину записані на CD-R диск (електронні докази). Диск записано у відповідності із Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Такі дії позбавлять можливості для внесення в них будь-яких подальших змін. А тому, підстав вважати їх недопустимими, неналежними, невірогідними, недостовірними немає;

- крім того, до відповіді на відповіді на відзив позивачем додано докази, якими він підтверджує факт електронної переписки саме з ОСОБА_2 ;

- 11.03.2021 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду подано додаткові обґрунтування (пояснення) б/н від 10.03.2021 з урахуванням експертного висновку № 202/20 від 15.02.2020 року разом із доказами надіслання його копії відповідачу у справі, у яких, серед іншого, вказує, що огляду на встановлені висновком судових експертів № 202/20 від 15.02.2020 року обставини використання відповідачем у взутті, що ним продається всієї сукупності ознак, що містяться у незалежному пункті формули за патентом №141183 Підошва домашнього взуття , зареєстрованого 25.03.2020 у Державному реєстрі патентів України, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

- 07.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивачем подано розрахунок суми судових витрат № 255 від 06.04.2021 (вх. № 2946 від 07.04.2021) разом із копіями документів, а саме: рахунку - фактури № 166 від 30.11.2020 р.; платіжного доручення № 435 від 11.12.2020 р. про сплату вартості експертизи; акту виконаних послуг від 18.02.2021 р.; платіжного доручення № 2117 від 06.04.2021 р. про оплату вартості витрат на правову допомогу; акту № 1 від 23.07.2020 р.; акту № 2 від 06.04.2021 р.; докази надіслання копії розрахунку відповідачу у справі.

- 20.05.2021 через електронну адресу суду позивачем подано супровідний лист № 354 від 20.05.2021 разом із уточненою позовною заявою б/н від 20.05.2021 (вх. № 4184 від 20.05.2021) про заборону використання корисної моделі. До листа долучив докази надіслання такої заяви відповідачу у справі.

Так позивач з урахуванням одержаного за результатами проведення експертизи інтелектуальної власності Висновку експерта №202/20 від 15.02.2020 року, з метою ефективного захисту свого порушеного права просить уточнити заявлені позовні вимоги, не змінюючи при цьому предмет і підстави заявленого позову, а також без їх (позовних вимог) збільшення чи зменшення.

В прохальній частині уточненої позовної заяви позивач просить суд:

- заборонити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) використовувати у своїй діяльності спосіб (процес), що охороняється патентом на корисну модель ПІДОШВА ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ВЗУТТЯ (патент на корисну модель № НОМЕР_2 від 25.03.2020 р.);

- заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення в цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях продукції - виробів домашнього взуття ІНФОРМАЦІЯ_1 , які порушують права інтелектуальної власності на корисну модель ПІДОШВА ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ВЗУТТЯ за патентом України № 141183 від 25.03.2020 року;

- стягнути з фізичної особи-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Белста (67701, вул. Грецька, 3, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33578900) 37536,69 грн., з яких 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору та 35434,69 (тридцять п`ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 69 копійок) витрати пов`язанні із розглядом справи.

Розглянувши уточнену позовну заяву судом встановлено таке.

Остаточне визначення складу та розміру позовних вимог є одним із завдань підготовчого провадження (п. 1 ч. 1 ст. 177 ГПК України).

У підготовчому засіданні суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви ( п.3 ч.2 ст. 182 ГПК України).

Право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ( ч.2 ст. 14 Кодексу) здійснюється з дотриманням інших вимог процесуального закону, в тому числі, які підлягатимуть застосуванню при вирішенні питання розподілу між сторонами спору судових витрат ( ч. 1 ст. 130 Кодексу, ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) встановлено право позивача на зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши зміст уточненої позовної заяви вказана уточнена заява розцінена судом як заява про зміну предмета позову та прийнята судом до розгляду, а спір розглядається з її урахуванням, про що зазначено у протоколі судового засідання 27.05.2021;

- 09.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання б/н від 09.06.2021 (вх. № 4830 від 09.06.2021), в якому просить долучити до матеріалів справи копії свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 , зареєстрований в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26.09.2011, разом із виписками до нього та фото взуття ТОВ Белста задля спростування тверджень представника відповідача про те, що відповідач реалізувала (пропонувала для продажу, продавала в тому числі через мережу Інтернет) винахід (корисну модель) "Підошва для домашнього взуття" (патент на корисну модель № НОМЕР_2 від 25 03 2020 року) ще до дати подання ТОВ "Белста" заявки на корисну модель, а відтак як попередній користувач зберігає право безоплатного продовження цього використання в порядку ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", що в свою чергу підтверджує скріншотами з інтернет - сайту про продаж взуття ТОВ Белста ПУХ BELSTA та лодочка закрита, з яких слідує що їх продаж здійснювався у 2016 році, а тому вона безперешкодно може продавати взуття Тапок , у якому використано сукупність ознак патенту № 141183 від 25.03.2020 року з датою подання заявки 2019 рік. Проте, дане твердження спростовується тим, що ТОВ Белста є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг № 145030 з датою подачі заявки 23.07.2010 рік, який закінчується 23.07.2030 року, при цьому знак який охороняється даним свідоцтвом нанесено на підошву взуття, яке відповідач продавала в 2016 роках;

- представником відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подано відзив на уточнену позовну заяву б/н від 08.06.2021 (вх. № 4837 від 09.06.2021) в порядку ст. 165 ГПК України, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з таких підстав:

- реалізуючи своє право на зайняття підприємницькою діяльністю відповідач здійснює торгівлю текстильними виробами, одягом, взуттям, у тому числі з 2016 року реалізує домашнє повстяне взуття виробництва ТОВ "Белста" та домашнє повстяне взуття "Тапок", що підтверджує, серед іншого, долученими до відзиву скриншотами з інтернет-сайту "Prom.ua". При цьому стверджує, що жодного виробництва не здійснює, а придбаває товари у інших виробників, продавців, та підприємців, які здійснюють оптову торгівлю, тобто ще до набуття ТОВ "Белста" права інтелектуальної власності на корисну модель "Підошва для домашнього взуття" на підставі Патенту на корисну модель № НОМЕР_2 , зареєстрованого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі від 25.03.2020 року, що опубліковано у офіційному бюлетні №6 від 25.03.2020 року, і про що відповідачу відомо не було.

Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що ФОП ОСОБА_3 добросовісно використовувала в інтересах своєї законної підприємницької діяльності шляхом реалізації (пропонувала для продажу, продавала в тому числі через мережу Інтернет) винахід (корисну модель) "Підошва для домашнього взуття" (патент на корисну модель № НОМЕР_2 від 25 03 2020 року) ще до дати подання ТОВ "Белста" заявки на корисну модель, а позивачем не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували той факт, що ФОП ОСОБА_3 використовує корисну модель "Підошва для домашнього взуття ТОВ "Белста" у своїй господарській діяльності шляхом виробництва, покликаючись при цьому на норми ст. 470 Цивільного кодексу України, ч.4 ст. 156 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Ухвалою суду від 09.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2021 на 11:30 год., з подальшим відкладенням судового засідання на 12.08.2021.

30.06.2021 відповідачем на електронну адресу суду надіслано клопотання бн від 27.06.2021 про долучення до матеріалів справи на 38 аркушах. В обґрунтування причин пропуску строку на подання таких доказів представник відповідача зазначила, що з незалежних від відповідача технічних причин вказані копії не могли бути виготовлені та долучені до відзиву на уточнену позовну заяву, а відтак просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання таких доказів та долучити документи до матеріалів справи.

01.07.2021 позивачем на електронну адресу суду надіслано клопотання № 504 від 30.06.2021 (вх. № 5507 від 01.07.2021), в якому просить долучити до матеріалів справи копії документів, а саме: першої сторінки технічної карти моделі V2202 (Войлок), яка була затверджена 23.07.2012 р.; першої сторінки технічної карти моделі V1087 (Войлок), яка була затверджена 23.07.2012 р.; першої сторінки технічної карти моделі V1085-1 (Войлок), яка була затверджена 07.06.2016 р.; першої сторінки технічної карти моделі V1086-1 (Войлок), яка була затверджена 07.06.2016 р.; першої сторінки технічної карти моделі V1091-1 (Войлок), яка була затверджена 13.10.2016 р.; оборотно-сальдові відомості по рахунку 26, щодо взуття домашнього V1087-1 та V2202-1 за 2013 р. В судовому засіданні, яке відбулося 01.07.2021 представник позивача підтримав подане ним клопотання та в обґрунтування причин пропуску строку на подання таких доказів зазначив, що дані докази подаються в спростування клопотання відповідача від 27.06.2021, у зв`язку із чим просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання таких доказів та долучити документи до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зважаючи на наведені приписи, з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд вважає за можливе поновити пропущений строк для подачі доказів по справі, прийняти подані позивачем та відповідачем докази до розгляду та долучити їх до матеріалів справи.

01.07.2021 відповідачем на електронну адресу суду надіслано розрахунок суми судових витрат, який долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання, яке відбулося 12.08.2021 в режимі відеоконференції, представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовні заяві, уточненій позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях (обґрунтуваннях) до позовної заяви, а також усних поясненнях наданих ним в судових засіданнях. Просив про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

12.08.2021 представником відповідача адвокатом Барилюк О.А. на електронну адресу суду надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване погіршенням самопочуття останньої внаслідок проведеної їй 10.08.2021 вакцинації, у зв`язку із чим просить причини неявки сторони відповідача визнати поважними та відкласти на іншу дату.

Щодо поданого клопотання про відкладення, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства (ст.2 ГПК України) та розумності строків для вчинення процесуальної дії (ст.114 ГПК України), основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах підготовчого провадження є наявність для цього обґрунтованих причин.

Відповідно до ст.124, п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що обставини, що встановлені ч. 2 ст. 202 ГПК України та перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, відсутні.

Частиною 3 ст. 202 ГПК України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвала про відкладення судового засідання від 10.07.2021 про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином ухвалою від 01.07.2021, яка одержана адресатом 07.07.2021, про що є відповідна відмітка (підпис одержувача) на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №4602509853759.

При цьому, суд виходить з того, що учасникам справи було надано достатньо часу скористатися правом подання клопотань, пояснень та письмових доказів на підтвердження власних доводів та заперечень.

Так, у встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву та відзив на уточнену позовну заяву.

Крім того, відповідно до заяви Голови Ради Суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11 березня 2020 року на офіційному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua), опубліковано звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

З огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, беручи до уваги, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, відповідно до ст. 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

З метою уникнення необґрунтованого зволікання при розгляді справи та виконання завдання господарського судочинства, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також наявність правової позиції учасників справи щодо предмету спору, судом вирішено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що справа №921/507/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Керуючись головною метою внесених законодавцем змін до господарського процесуального законодавства у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії загальнодержавного карантину - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, обчислення яких в період карантину законодавцем змінювалось із визначенням критеріїв оцінки - забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Європейською конвенцією права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Белста є суб`єктом права інтелектуальної власності та власником корисної моделі Підошва для домашнього взуття на підставі Патенту на корисну модель № НОМЕР_2 , зареєстрованого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі від 25.03.2020 р., що опубліковано у офіційному бюлетені № 6 від 25.03.2020 р.

На підставі даного Патенту ТОВ Белста є власником виключних прав на корисну модель - Підошва для домашнього взуття , яка має зовнішній шар, який покритий матеріалом, що підвищує тертя ковзання.

Відповідно до опису до Патенту № 141183, зареєстрованого 25.03.2020 р. в Державному реєстрі патентів України на винаходи, формулою корисної моделі Підошва для домашнього взуття встановлено наступні ознаки:

1. Підошва для кімнатного взуття, яка включає зовнішній повітропроникний шар, який покритий матеріалом, що підвищує тертя ковзання, яка відрізняється тим, що матеріал, який підвищує тертя ковзання, нанесено у вигляді плям геометричних фігур, малюнків, літер та/або їх комбінацій, які покривають частину підошви.

2. Підошва за п. 1, яка відрізняється тим, що повітропроникний шар виконано з тканого або нетканого матеріалу.

3. Підошва за п. 1, яка відрізняється тим, що матеріал, який підвищує тертя ковзання, використовують пластизолеву фарбу, яку наносять шляхом шовкографії.

4. Підошва за п. 1, яка відрізняється тим, що матеріал наноситься на поверхні шкарпетко- пучкової та п`яткової зон підошви.

Як зазначає позивач, йому стало відомо, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в порушення норм чинного законодавства, а саме Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі , та прав інтелектуальної власності ТОВ Белста , використовує вищезазначену корисну модель Підошва для домашнього взуття ТОВ Белста у своїй господарській діяльності шляхом виробництва та продажу.

Означені обставини встановлено позивачем внаслідок порівняльного аналізу придбаних у Відповідача зразків повстяного домашнього взуття жіночого ІНФОРМАЦІЯ_1 виробництва ФОП ОСОБА_3 та повстяного домашнього взуття жіночого із запатентованою Підошвою для домашнього взуття виробництва ТОВ Белста , яким встановлено, що усі визначені в описі корисної моделі Підошва для домашнього взуття ознаки збігаються. Копія рахунку № НОМЕР_5 від 22.05.2020 та видаткової накладної №ВН-00012520 від 22.05.2020, якими позивач підтверджує факт придбання вказаних зразків у відповідача, долучена ним до матеріалів справи, а також фото підошви взуття, що продає відповідач, та фото підошви взуття позивача. Крім того, під час розгляду даної справи

01.06.2020 позивач звернувся до ФОП ОСОБА_1 з претензією №326 від 01.06.2020 (про надіслання претензії на адресу відповідача свідчить копія опису вкладення у цінний лист ф. 107 та накладною № 677070422664, що міститься у матеріалах справи), у якій просив її припинити порушення прав інтелектуальної власності як власник ОСОБА_4 на корисну модель Підошва для домашнього взуття № НОМЕР_2 , а саме: використовувати запатентовану корисну модель у власній господарській діяльності, відповіді на яку не отримав.

На підтвердження обставин виробництва вищезазначених повстяних жіночих тапок позивачем долучено до матеріалів справи скриншоти переписки між менеджером ТОВ Белста ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 із використанням месенджеру Viber, у якій остання не заперечувала факт виробництва вищезазначених повстяних жіночих тапок. Крім того, на підтвердження означених обставин позивачем до матеріалів справи долучено електронні докази листування менеджера ТОВ Белста ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 (CD-R диск ALERUS 090340106052228, який містить скріншоти переписки, номерів телефону, з електронної пошти та з інтернет-магазину).

Під час розгляду даної справи, задля з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: встановлення в продукції домашнього взуття, яке виробленого або продане відповідачем ознак, що містяться у незалежному пункті формули за патентом №141183 Підошва домашнього взуття , який зареєстрований 25.03.2020 та належить заявнику, за клопотанням позивача ухвалою суду від 22.10.2020 призначено у справі №921/507/20 судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, на час проведення якої провадження у даній справі було зупинено.

Висновком експерта №202/20 за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 15 лютого 2021 року встановлено, що формула корисної моделі Підошва для домашнього взуття за патентом України №141183 від 25.03.2020 р. складається з одного незалежного та трьох залежних пунктів формули:

1. Підошва для кімнатного взуття, яка включає зовнішній повітропроникний шар, який покритий матеріалом, що підвищує тертя ковзання, яка відрізняється тим, що матеріал, який підвищує тертя ковзання, нанесено у вигляді плям геометричних фігур, малюнків, літер та/або їх комбінацій, які покривають частину підошви.

2. Підошва за п. 1, яка відрізняється тим, що повітропроникний шар виконано з тканого або нетканого матеріалу.

3. Підошва за п. І, яка відрізняється тим, що як матеріал, який підвищує тертя ковзання, використовують пластизолеву фарбу, яку наносять шляхом шовкографії.

4. Підошва за п. І, яка відрізняється тим, що матеріал наноситься на поверхні шкарпетко-пучкової та п`яткової зон підошви. .

Заявлений в описі до патенту України на корисну модель № НОМЕР_2 від 25.03.2020 р. технічний результат корисної моделі полягає в підвищенні тертя ковзання підошви, виконаної з повітропроникного матеріалу при одночасному збереженні вентиляційної здатності підошви, що призводить до швидкого випаровування вологи від ніг людини, що користується домашнім взуттям, і забезпечує постійну сухість підошви.

Відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі :

Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло.

Згідно Методики проведення судової експертизи, пов`язаної з винаходами та корисними моделями (універсальної) вказано, що формула винаходу (корисної моделі) виражає суть винаходу (корисної моделі), базується на описі і включає в себе ознаки, що ідентифікуються. Основні вимоги, що ставляться до формули, доцільно розглядати в тісному зв`язку з призначенням формули винаходу (корисної моделі) як єдиного засобу встановлення точного обсягу прав патентовласника.

Шляхом використання методів порівняння, аналізу, узагальнення та Методики проведення судової експертизи, пов`язаної з винаходами та корисними моделями (універсальної), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.02.2009 року, реєстраційний код 13.3.01 експертами встановлено, що у виробленому або використаному домашньому взутті ФОП ОСОБА_8 використано всю сукупність ознак, що містяться у незалежному пункті формули за патентом №141183 Підошва домашнього взуття , зареєстровано 25.03.2020 року у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі.

З огляду на зазначене позивач стверджує, що підошва для домашнього взуття, яка виробляється відповідачем, використовується останнім у цивільному обігу шляхом продажу, представляє собою підошву для домашнього взуття, яка виконана з чергуванням шарів повітропроникного матеріалу, а зовнішній шар покритий шаром матеріалу, що підвищує тертя ковзання. Дана підошва повністю повторює за сукупністю суттєвих ознак та описом запатентовану ОСОБА_9 для домашнього взуття ТОВ Белста . Зазначені факти грубим чином порушують законні та охоронювані права позивача на дану запатентовану корисну модель оскільки ним як власником патенту не надавалось жодних законних прав на використання корисної моделі підошва для домашнього взуття з використанням ознак вказаних в описі до патенту та у формулі корисної моделі відповідачу, а тому, будь-яке використання продукції, яка містить ознаки формули корисної моделі патенту № 141183 від 25.03.20202 року є незаконним.

Наведені обставини слугували підставою для звернення ТОВ Белста до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про:

- заборону фізичній особі-підприемцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) використовувати у своїй діяльності спосіб (процес), що охороняється патентом на корисну модель Підошва для домашнього взуття (патент на корисну модель № НОМЕР_2 від 25.03.2020 р.);

- заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пропонування для продажу, втому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення в цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях продукції - виробів домашнього взуття ІНФОРМАЦІЯ_1 , які порушують права інтелектуальної власності на корисну модель Підошва для домашнього взуття за патентом України № 141183 від 25.03.2020 року.

Суд, надавши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Спірні правовідносини регламентуються, серед іншого, Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 154ГК України, до відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексуз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ст.155 ГК України, об`єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання, серед іншого, визнаються винаходи та корисні моделі.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об`єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України.

За нормами ч.ч. 1-5ст.156 ГК України передбачено, що право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом.

Відносини суб`єкта господарювання, що є роботодавцем для винахідника (винахідників) або автора (авторів) об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, щодо прав на одержання патенту і права використання зазначених об`єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України та іншими законами.

Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є:

- виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;

- застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України;

- пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону.

Суб`єктам господарювання належить право попереднього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов, передбачених Цивільним кодексом України.

Володілець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний капітал підприємства.

Відповідно до вимог абз. 4, 13, 14 ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель).

Патент (патент на винахід, патент на секретний винахід, патент на корисну модель, патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і права на винахід (корисну модель).

За положеннями ст. 6 ч. 2 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", об`єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура рослини і тварини тощо), процес (спосіб).

Як визначено у ч.ч. 1-2 ст. 459 ЦК України, винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.

Об`єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Згідно із ст. 462 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Белста є власником Патенту на корисну модель Підошва для домашнього взуття , винахідником якої є ОСОБА_10 , № 141183, зареєстрованого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі від 25.03.2020р., що опубліковано у офіційному бюлетені № 6 від 25.03.2020 р.

Відповідно до опису до Патенту № 141183, зареєстрованого 25.03.2020 р. в Державному реєстрі патентів України на винаходи, зазначена корисна модель містить наступну формулу:

1. Підошва для кімнатного взуття, яка включає зовнішній повітропроникний шар, який покритий матеріалом, що підвищує тертя ковзання, яка відрізняється тим, що матеріал, який підвищує тертя ковзання, нанесено у вигляді плям геометричних фігур, малюнків, літер та/або їх комбінацій, які покривають частину підошви.

2. Підошва за п. 1, яка відрізняється тим, що повітропроникний шар виконано з тканого або нетканого матеріалу.

3. Підошва за п. 1, яка відрізняється тим, що матеріал, який підвищує тертя ковзання, використовують пластизолеву фарбу, яку наносять шляхом шовкографії.

4. Підошва за п. 1, яка відрізняється тим, що матеріал наноситься на поверхні шкарпетко- пучкової та п`яткової зон підошви.

Згідно з ч.2 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", ч. 1 ст. 424, ч. 1 ст. 464 ЦК України, володілець патенту на винахід має право на використання винаходу, а також виключне право дозволяти його використання й виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання.

Тож у випадку неправомірного використання об`єктів інтелектуальної власності іншими особами, позивач не лише зобов`язаний негайно вчинити всі можливі дії, спрямовані на припинення їх протиправного використання, а й наділений правом, відповідно до чинного законодавства, звертатися до суду з метою захисту порушеного права інтелектуальної власності.

Відповідно до абз. 4-9 ч. 2 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж імпорт, (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або вберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди володільця патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу і корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Отже, майнові права інтелектуальної власності, зокрема за патентом на корисну модель Підошва для домашнього взуття № 141183, та безпосередньо виключне право дозволяти використання та виключне право перешкоджати неправомірному використанню даного винаходу, в тому числі забороняти таке використання, починаючи з 25.03.2020 року належать позивачеві ТОВ Белста , а їх неправомірне використання - є порушенням майнових прав позивача з інтелектуальної власності.

Як передбачено нормами ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

За змістом ч. 7 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", ст.ст. 1108,1109 ЦК України, володілець патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію, укласти ліцензійний договір) на використання винаходу (корисні моделі) на підставі ліцензійного договору.

Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 3-4 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

В матеріалах справ відсутні, а відповідачем не подані докази передачі йому виключних прав на використання у власній господарській діяльності корисної моделі Підошва для домашнього взуття , Патент № НОМЕР_2 , зареєстрований Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі від 25.03.2020р., у тому числі шляхом укладення ліцензійної угоди, яка є правовою підставою надання Володільцем Патенту дозволу (ліцензії) на використання корисної моделі.

Ухвалою суду від 22.10.2020 задля з`ясування обставин, чи було використано відповідачем при виготовленні продукції власного виробництва формулу за патентом №141183 Підошва домашнього взуття , зареєстровану 25.03.2020 у Державному реєстрі патентів України, призначено у справі судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи використано всю сукупність ознак, що містяться у незалежному пункті формули за патентом №141183 "Підошва домашнього взуття", зареєстровано 25.03.2020 у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі, у виробленому або використаному домашньому взутті ФОП ОСОБА_1 .? .

У висновку експерта № 202/20 за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 15 лютого 2021 року шляхом використання методів порівняння, аналізу, узагальнення та Методики проведення судової експертизи, пов`язаної з винаходами та корисними моделями (універсальної), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.02.2009 року, реєстраційний код 13.3.01 судовими експертами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 міститься висновок про те , що у виробленому або використаному домашньому взутті ФОП ОСОБА_13 використано всю сукупність ознак, що містяться у незалежному пункті формули за патентом №141183 Підошва домашнього взуття , зареєстровано 25.03.2020 року у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи висновок експерта № 202/20 від 15 лютого 2021 року , суд зазначає, що зазначений висновок містить відповідь на порушене питання, яка є обґрунтованою та такою, що узгоджується з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовими експертами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Таким чином, висновок експертів № 202/20 від 15 лютого 2021 року за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

На переконання суду наведене в сукупності підтверджує факт неправомірного використання відповідачем патенту України № 141183 від 25.03.2020 року, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Белста .

За змістом ст. ст. 16 та 432 Цивільного кодексу України, способами захисту прав інтелектуальної власності є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі , будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Так, матеріали справи, а саме електронні докази листування менеджера ТОВ Белста ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 (CD-R диск ALERUS 090340106052228, який містить скріншоти переписки, номерів телефону, з електронної пошти та з інтернет-магазину, записаний у відповідності із Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги ) свідчать про те, що відповідач - ФОП ОСОБА_1 , у травні 2020 року пропонувала для продажу продукцію власного виробництва, виготовлену з використанням винаходу Підошва для домашнього взуття за патентом України № 141183 від 25.03.2020 року, через мережу "Інтернет", що є неправомірним використанням запатентованої моделі Підошва для домашнього взуття за патентом України № 141183 від 25.03.2020 року, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Белста .

Щодо належності і допустимості електронного доказу - CD-R диску ALERUS 090340106052228 на підтвердження обставин того, що ФОП ОСОБА_1 є виробником повстяного домашнього взуття, при виробництві якого використано запатентовану ТОВ Белста корисну модель, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом . Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 4 Закону України Про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ).

Відповідно до ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

З огляду на викладене, долучені до матеріалів справи електронного доказу - CD-R диску ALERUS 090340106052228 відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг і приймаються судом в якості належного та допустимого доказу.

Відповідно до частин 3-4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази , на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Враховуючи всі докази та доводи сторін у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" суд приходить до висновку, що надані позивачем докази на підтвердження заявлених ним вимог, є більш вірогідними аніж докази, надані відповідачами на підтвердження їх заперечень, зокрема, в частині спростовування тверджень позивача про те, що ФОП ОСОБА_1 використовує запатентовану ТОВ Белста корисну модель у власній господарській діяльності шляхом виробництва.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи із встановлених судом обставин неправомірного використання відповідачем патенту України № 141183 від 25.03.2020 року, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Белста , суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) використовувати у своїй діяльності спосіб (процес), що охороняється патентом на корисну модель ПІДОШВА ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ВЗУТТЯ (патент на корисну модель № НОМЕР_2 від 25.03.2020 р.); заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пропонування для продажу, втому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення в цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях продукції - виробів домашнього взуття Тапок , які порушують права інтелектуальної власності на корисну модель ПІДОШВА ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ВЗУТТЯ за патентом України № 141183 від 25.03.2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, відзивах, письмових поясненнях по суті спору, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми судових витрат у сумі 37536,69 грн., з яких 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору та 35434,69 (тридцять п`ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 69 копійок) витрат пов`язанні із розглядом справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи містяться копія свідоцтва серії ОД№003260 від 18.04.2018, ордер на надання правової допомоги серії ОД №336260 від 25.08.2020.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником відповідача надано копію договору про надання правової допомоги №4 від 22.07.2020, укладеного між ТОВ Белста та адвокатом Довгаль О.О., виставлених адвокатом рахунків-фактур №1 від 23.07.2020 на суму 3550 грн та №2 від 05.04.2021 на суму 3250грн, платіжного доручення №14657 від 23.07.2020 на суму 3550 грн, в полі призначення платежу якого зазначено : за консультування та аналіз судової практики з питань порушення права власності, зг.рах №1 від 23.07.2020. , платіжного доручення №2117 від 06.04.2021 на суму 3250 грн в полі призначення платежу якого зазначено за послуги адвоката зг.рах. №2 від 05.04.2021 ; акти приймання-передачі наданих послуг від 21.07.2020 та від 06.04.2021.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено уст.126 ГПК Українита уст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідност.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, оцінивши заявлені до стягнення витрати, суд встановив, що сума гонорару в розмірі є співмірною із предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом таких послуг.

Також судом прийнято до уваги, що заявлена сума на професійну правничу допомогу визначена за погодженням сторін договору на правову допомогу, як гонорар адвоката, без будь-яких застережень, зокрема, як щодо об`єму виконаних робіт, так і щодо результату вирішення спору.

Позивач заперечень щодо суми витрат на професійну правничу допомогу не подав.

З огляду на викладене, відповідно до ст.126, п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6800 грн покладаються на позивача.

При вирішення питання про відшкодування позивачеві витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у розмірі 28634, 69 грн судом встановлено, що ухвалою суду від 22.10.2020 з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, призначено у справі судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності (вул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 201, м. Київ, 01133). Пунктом 5 резолютивної частини ухвали оплату вартості експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Белста (вул. Грецька, 3, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701, ідент. код 33578900).

Відповідно до поданих у справу рахунку - фактури №166 від 30.11.2020, Акту виконаних послуг від 18.02.2021 року вартість проведення експертизи склала 28634, 69 грн, які відповідно до платіжного доручення №435 від 11.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Белста сплачено у повному обсязі із зазначенням призначення платежу: за судову експертизу згідно рахунка №166 від 30.11.2020 . Факт оплати вартості проведеної судової експертизи підтверджується також і Актом виконаних послуг від 18.02.2021 року, підписаного представниками експертної установи та позивача та засвідченого відтисками печаток юридичних осіб, де сторонами зазначено, що вартість робіт у сумі 28634,69 грн сплачено ТОВ Белста у повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_1 28634,69 грн вартості проведення судової експертизи відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Заборонити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) використовувати у своїй діяльності спосіб (процес), що охороняється патентом на корисну модель ПІДОШВА ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ВЗУТТЯ (патент на корисну модель № НОМЕР_2 від 25.03.2020 р.).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Белста (67701, вул. Грецька, 3, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33578900).

Боржник: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

3. Заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пропонування для продажу, втому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення в цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях продукції - виробів домашнього взуття ІНФОРМАЦІЯ_1 , які порушують права інтелектуальної власності на корисну модель ПІДОШВА ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ВЗУТТЯ за патентом України № НОМЕР_2 від 25.03.2020 року.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Белста (67701, вул. Грецька, 3, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33578900).

Боржник: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Белста (67701, вул. Грецька, 3, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33578900) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві ) грн 00 коп. судового збору та 35434,69 (тридцять п`ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 69 коп. витрат пов`язаних із розглядом справи.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Белста (67701, вул. Грецька, 3, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33578900).

Боржник: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 20.08.2021

Суддя Н.М. Бурда