Ухвала

від 20.08.2021 по справі 343/1476/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1476/21

Провадження №: 2-с/0343/12/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Долина

Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Монташевич С. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 343/1476/21 від 05 серпня 2021 року, виданого Долинським районним судом Івано-Франківської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Долина" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком,

В С Т А Н О В И Л А :

05 серпня 2021 року Долинський районний суд Івано-Франківської області видав судовий наказ (справа №343/1476/21), відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Долина" заборгованість за послугу з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.2018 по 30.06.2021 у розмірі 6883,09 грн, сплачений судовий збір у розмірі 227,00 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 660,00 грн.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування цього судового наказу, в якій вона вважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з ТОВ "Нова Долина" вона не укладала, ніяких послуг не отримувала, а тому сума заборгованості нарахована безпідставно. Вона не є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Власником вказаного приміщення являється приватне мале виробничо-торгове підприємство "Ольга", тому вона не може бути боржником у даній справі. Оскільки вона не визнає наявність богру перед стягувачем, отже, існує спір про право. Враховуючи вказане, просить судовий наказ скасувати та стягнути з ТОВ "Нова Долина" на її користь витрати по сплаті судового збору в сумі 113,50 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 750,00 грн.

Перевіривши, чи відповідає подана заява вимогам ЦПК України, чи подана вона у строки та чи не має підстав для її повернення, приходжу до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Форма та зміст заяви про скасування судового наказу відповідає вимогам, викладеним у ст.170 ЦПК України.

Підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, заява подана у встановлений строк.

Згідно з судовим наказом Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2021 року, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Нова Долина" стягнуто заборгованість у розмірі 6883,09 грн, сплачений судовий збір у розмірі 227,00 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 660,00 грн.

Встановлено, що заявниця ОСОБА_1 не погоджується з вимогами стягувача стосовно заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, посилаючись на те, що не являється власником приміщення, якому надавалися стягувачем послуги, відсутність доказів підписання відповідного договору, спірність заборгованості.

Оскільки наказне провадження має безспірний характер, а заперечення боржника проти вимог стягувача свідчать про наявність спору, то судовий наказ підлягає скасуванню. Заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Клопотання про поворот виконання судового наказу не заявлено.

При вирішенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ "Нова Долина" на її користь судового збору та витрат на професійну привничу допомогу, суддя виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного);

3) окремого провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).

Особливістю наказного провадження є те, що суддя у встановленому законом випадку, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання та виклику заявника та боржника, на основі поданої заяви, приймає судове рішення у вигляді судового наказу.

Згідно з ч. 1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом належить право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Ст. 161 ЦПК України містить вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.

Згідно з ч. 1 ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини 1 статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленого за подання позовної заяви.

Отже, з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, він видається без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому, змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв`язку з безспірністю вимог.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх віднесені, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в залежності від задоволення позову чи відмови в ньому на позивача чи відповідача.

У відповідності до ч.1 ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач(у справах позовного провадження) .

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).

Виходячи з викладеного, питання розподілу судових витрат ЦПК України врегульовано при вирішенні справ позовного провадження, між позивачем та відповідчем відповідно.

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України Наказне провадження . Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судовий збір , яка розкриває поняття судового збору, судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За приписами ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України.

У справі наказного провадження, що розглядається, спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 2 ст. 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.

Таким чином, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

Більше того, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі, та за правилами наказного провадження стягувач по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні заяви про скасування судового наказу в частині вимог про стягнення судових витрат, що складаються з судового збору та витрат на надання правової (правничої) допомоги слід відмовити, оскільки зі змісту норм ЦПК України вбачається, що відшкодування таких витрат можливе лише у справах позовного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 343/1476/21 від 05 серпня 2021 року, виданого Долинським районним судом Івано-Франківської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Долина" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком, задовольнити частково.

Судовий наказ № 343/1476/21 від 05 серпня 2021 року, виданий Долинським районним судом Івано-Франківської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Долина" на видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Долина", що знаходиться за адресою: вул. Чорновола, 10, м. Долина Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 38126818, заборгованість за послугу з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.2018 по 30.06.2021 у розмірі 6883 (шість тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 09 копійок, сплачений судовий збір у розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень та витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 660 (шістсот шістдесяти) гривень, скасувати.

У іншій частині заявлених вимог відмовити.

Роз`яснити стягувачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Долина", що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами впорядку спрощеного позовного провадження. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Ухвала може бути оскаржена в частині розподілу судових витрат, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя С.М.Монташевич