Рішення

від 17.08.2021 по справі 595/698/21

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/698/21

Провадження № 2/595/294/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2021 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівського Б.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Кметика В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кметик Володимир Степанович, до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кметик В.С ., звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов`язання у сумі 159 євро за період з 12 травня 2017 року по 11 травня 2021 року .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) євро, згідно офіційного курсу Національного Банку України, євро/гривня, на день платежу, 704,80 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На даний час в провадженні Бучацького міжрайонного віділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває зведене виконавче провадження № 58149196, до складу якого входить виконавче провадження № 58149939 про стягнення вказаного боргу та судових витрат, однак рішення суду з 21 січня 2019 року по даний час залишається не виконаним. Згідно інформації ДВС станом на 15 жовтня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частково стягнуто заборгованість на суму 9031,42 грн. Станом на даний час заборгованість становить 1183,42 євро, що підтверджується розрахунком, проведеним на підставі отриманих документів та платіжних доручень. По заяві ОСОБА_1 державний виконавець провів розрахунок та надав звіт про здійснені відрахування та виплати, який не відповідає фактично стягнутій сумі, оскільки проведений всупереч вимогам ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження без врахування конвертації валюти в перерахунку з гривні до євро по курсу НБУ станом на день фактично стягнутої суми. Оскільки грошові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 належним чином не виконані на даний час, тому в цьому випадку підлягають застосуванню вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року відкрито провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кметик В.С., до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних . Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

16 червня 2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву про стягнення боргу, у якому він просить застосувати до позовної вимоги про стягнення 3 процентів річних за період з 12 травня 2017 року по 11 травня 2018 року позовну давність, також зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між стононами, та стягнути витрати на витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог. Зазначив, що згідно рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року між сторонами було укладено договір позики, у відповідності до якого позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 1500 євро на строк до 13 жовтня 2017 року. 11 березня 2019 року є датою першого платежу по виконавчому провадженні, внаслідок чого боргове зобов`язання почало зменшуватись на суми відповідних платежів, стягнутих із його доходу. До 13 жовтня 2017 року позивач не вправі застосовувати наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України. По стягненні 3 відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 12 травня 2017 року по 11 травня 2018 року (в тому числі з 13 жовтня 2017 року по 11 травня 2018 року) пройшов строк позовної давності, так як позовну заяву представником позивача подано до суду 11 травня 2021 року. Витрати на правову допомогу становлять 15000 грн. та є більшими майже у три рази ніж ціна позову, тобто неспівмірними із ціною позову та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та складністю справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Кметик В.С. позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв чи клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, суд, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, встановив встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 одержав від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 1500 євро, які зобов`язався повернути до 13 жовтня 2017 року, однак зобов`язання не виконав.

Вказана обставина встановлена рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року в цивільній справі № 595/255/18, яке набрало законної сили 27 грудня 2018 року. Вказаним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) євро, згідно офіційного курсу Національного Банку України, Євро/гривня, на день платежу, 704,80 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі зазначеного рішення суду Бучацьким районним судом Тернопільської області видано виконавчі листи.

Як слідує із постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 5814196) від 21 січня 2019 року, головним державним виконавцем Бучацького міжрайонного віділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Бернась І.Б. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 595/255/18, виданого 25 вересня 2018 року Бучацьким районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 1500 євро, згідно офіційного курсу Національного Банку України, Євро/гривня, на день платежу.

Постановою головного державного виконавця Бучацького міжрайонного віділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Бернась І.Б. від 21 січня 2019 року, з урахуванням того, що на виконанні відділу перебуває декілька виконавчих проваджень щодо одного боржника, об`єднано виконавчі провадження № 58149196, № 58149939 у зведене виконавче провадження № 58150252.

Станом на час розгляду даної справи рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року в цивільній справі № 595/255/18, яке набрало законної сили 27 грудня 2018 року, залишається не виконаним.

Згідно розрахунку позивача, проведеного на підставі отриманих документів та платіжних доручень у відділі ДВС, заборгованість по сплаті боргу становить 1183,42 євро.

З розрахунку, який позивач наводить у позові, вбачається, що розмір 3 % річних за період з 12 травня 2017 року по 11 березня 2019 року становить 82,48 євро, за період з 11 березня 2019 року по 11 травня 2021 року - 77,01 євро, тому визначає загальну суму 3% річних за період з 12 травня 2017 року по 11 березня 2019 року 159 євро.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми матеріального та процесуального права.

Статтею 18 ЦПК України встановлений принцип обов`язковості судових рішень, який полягає в тому, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд дійшов висновку, що періодом, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання, слід вважати з 13 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням рішення суду відповідач неправомірно користувався коштами, які належали позивачу протягом тривалого часу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є уповноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідач у поданому до суду відзиві просив суд застосувати до позовної вимоги про стягнення 3 процентів річних за період з 12 травня 2017 року по 11 травня 2018 року позовну давність.

Дослідивши матеріали справи щодо застосування строків позовної давності, суд встановив наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш, ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску.

Клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та обґрунтування наявності поважних причин пропуску позивач не надала.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 08 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Як слідує із протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2021 року, позивач звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних за період з 12 травня 2017 року по 11 травня 2021 року - 13 травня 2021 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України з моменту порушення виконання грошового зобов`язання і обмежується останніми трьома роками, які передували даті подачі такого позову, а саме з 13 травня 2018 року.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у національній валюті України.

Виходячи з методики розрахунку 3% річних, який проводиться шляхом добутку суми заборгованості і кількості днів прострочення, помноженого на 3 та поділеного на кількість днів у році і на 100, 3 % річних від простроченої позики в сумі 1500 євро за період прострочення з 13 травня 2018 року по 10 березня 2019 року становитиме 37,23 євро (1500 х 302 х 3 : 365 : 100 = 37,23); 3% річних від простроченої позики в сумі 1183 євро за період з 11 березня 2019 року по 11 травня 2021 року становитиме 71,01 євро (з 11 березня 2019 року до 31 грудня 2019 року становить 28,78 євро (1183 х 296 х 3 : 365 :100), з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року становить 35,49 євро (1183 х 366 х 3 : 366 :100), з 01 січня 2021 року до 11 травня 2021 року становить 12,74 євро (1183 х 131 х 3 : 365 :100).

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст. ст. 207, 261, 526, 530, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 18, 76-78, 82, 141, 258-268, 273, 274, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

У ХВ А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 13 травня 2018 року по 10 березня 2019 року в сумі 37,23 євро та за період з 11 березня 2019 року по 11 травня 2021 року в сумі 77,01 євро.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Бучацький районний суд Тернопільської області.

Повний текст судового рішення складено 20 серпня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л. І. Созанська