Постанова

від 25.09.2007 по справі 6/243а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/243а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "25" вересня 2007 р.          15 год. 10 хв.  , м. Чернігів                               Справа № 6/243а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Кузьміні М.М.,

за участю  представників:

позивача                                 Коленченка О.О., довіреність №12-07/07 від 12.07.2007р.,                                                     відповідача                            Усенко Л.М., довіреність №4425/9/10-010 від 04.07.2007р.,

                                                 Шумейко І.П., довіреність №4994/9/10-010 від 25.07.2007р.,

прокурора                               Кравченко А.А. –помпрокурора міста Чернігова,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                        приватного підприємства “Інтер”, м. Чернігів,

                                                  вул.. Чайковського, 3/55

до  відповідача                      Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

                                                  м. Чернігів, вул.. Кирпоноса, 28,

за участю                                 прокурора міста Чернігова, м. Чернігів, вул.. Кирпоноса, 28

про                                            визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

                                                                           ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством “Інтер” подано позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 05.12.2006р. №0004512320/0, яким приватному підприємству „Інтер” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2001 року на 613416 грн. та №0004522320/0, яким приватному підприємству „Інтер” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18785 грн., в тому числі 12523 грн. основного платежу та 6262 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач  проти позову заперечує.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне. ДПІ ум. Чернігові проведена перевірка підприємства „Інтер” за липень 2001 року і на підставі даних акту від 30.10.2006р.  прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Представник вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення прийняті з грубим порушенням норм податкового законодавства, а саме підпунктів 15.1.1  та 15.1.2 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо строків давності (1095 днів) стосовно права податкового органу на самостійне визначення сум податкових зобовязань платника податків та підстав, коли податкове зобовязання може бути нараховано без дотримання строку давності. Також представник зазначає, що ДПІ у м. Чернігові була проведена ще у 2001 році перевірка підприємства щодо правильності  визначення суми ПДВ, задекларованої за серпень та липень 2001 року, складено відповідний акт, яким було підтверджено суму бюджетного відшкодування, зокрема, за липень 2001 року в сумі 619331 грн. Приватним підприємством “Інтер” було  подано позов до ДПІ у м. Чернігові та відділення Державного казначейства у м. Чернігові про стягнення з державного бюджету суму заборгованості по відшкодуванню  податку на додану вартість у розмірі 614191,39 грн. за липень 2001 року, в звязку з чим господарським судом Чернігівської області було відкрито провадження у справі №6/103а. Постановою господарського суду  Чернігівської області від 07.06.2006р. по справі №6/103а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006р., позовні вимоги підприємства задоволені повністю. 10.10.2006р.  господарським судом Чернігівської області було видано виконавчий лист по справі №6/103а, який 28.10.2006р. був предявлений підприємством до виконання відділенню Державного казначейства у м. Чернігові. Проте, до даного часу судове рішення по справі №6/103а не виконано, а натомість всупереч нормам чинного законодавства проведено позапланову перевірку підприємства за період липень 2001р., за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Таким чином, на думку представника позивача, відповідачем порушені приписи вищевказаного Закону щодо застосування строків давності, перевищена компетенція щодо прийняття спірних рішень, порушений конституційний принцип обовязковості судових рішень, які набрали законної сили.

Представники  відповідача заперечують щодо позовних вимог, просять у позові відмовити, посилаючись на правомірність дій ДПІ у м. Чернігові з огляду на наступне. Перевірка позивача, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, проводилась на підставі постанови заступника начальника СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по декларації за липень 2001р. На думку представників відповідача, ДПІ у м. Чернігові діяла у відповідності до п.п.15.1.2 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому приватному підприємству „Інтер” правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2001 року на 613416 грн. та визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18785 грн., в тому числі 12523 грн. основного платежу та 6262 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Помічник прокурора міста Чернігова, який вступив у справу для представництва інтересів держави у даному спорі на стороні відповідача, підтримав позицію ДПІ у м. Чернігові

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановивши обставини, які мають значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2006р. №0004512320/0, яким приватному підприємству „Інтер” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2001 року на суму 613416 грн. та №0004522320/0, яким приватному підприємству „Інтер” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18785 грн., в тому числі 12523 грн. основного платежу та 6262 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дані податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м. Чернігові на підставі висновків проведеної з 27.10.2006р. по 30.10.2006р. „позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість згідно постанови заступника начальника СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області Григорєва Р.Г.  приватного підприємства „Інтер” за липень 2001 р.”, за результатами якої складено акт №838/23/25571123 від 30.10.2006р.

Як вбачається з акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем  п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97р., в наслідок чого підприємству зменшено відємне значення по ПДВ в сумі 613416,39 грн. та донараховано ПДВ в сумі 12523,16 грн.

Перевіркою, зокрема, встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернігові була проведена перевірка ПП “Інтер” щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, задекларованої за серпень 2000р. та липень 2001р. до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 23.08.2001р №23-02-10/172.

21.08.2001р. приватним підприємством “Інтер” була подана до ДПІ у м. Чернігові податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2001р., за даними якої підприємством було заявлено до відшкодування з бюджету  ПДВ в сумі 619743 грн., з урахуванням коригування 619744 грн. податкового зобовязання в сторону зменшення, податковий кредит склав 626480 грн.

В ході перевірки було встановлено ( мається на увазі акт №23-02-10/172), що на 18.07.2001р. згідно акту звірки СФГ “Обрій” мало заборгованість перед ПП “Інтер” за раніше отриманий товар в розмірі 3755637 грн. В погашення заборгованості СФГ “Обрій” відвантажив мазут та насіння соняшника згідно договорів №20/07-1 та №22/07-1. Відповідний товар ПП “Інтер” отримало згідно податкових накладних: насіння соняшника  -  №19 від 22.07.2001р. на суму 3159000 грн., ПДВ 526500 грн.; мазут - №17 від 22.07.2001р. на суму 596637,29 грн., ПДВ 99439,55 грн., який в свою чергу реалізує певним покупцям.

14.11.2001р. від Чернігівської МДПІ надійшов лист  №6201/23, в якому зазначено, що СФГ „Обрій” не подає звітності по ПДВ починаючи з грудня 2000р. по вересень 2001р.

Рішенням  Чернігівського райсуду від 26.12.2000р. було встановлено, що насіння соняшнику, яке ПП Інтер” придбало у  СФГ „Обрій”, останній  від ПП „Укрзерноімпекс”  м. Одеса не отримував, тобто відбулась безтоварна операція.

Посилаючись на  п.1.8 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.3, 7.7.5 п.7.7 ст. 7  Закону „Про податок на додану вартість” податковий орган робить висновок, що оскільки СФГ „Обрій” податкове зобовязання, задеклароване в декларації з податку на додану вартість за липень 2001р. в сумі 281322,87 грн. до Державного бюджету не сплатило, ПП „Інтер” не мало право на бюджетне відшкодування по ПДВ, заявленого в липні 2001 р. в сумі 99439,55 грн., яке виникло в наслідок включення до складу податкового кредиту податкової накладної №17 від 20.07.2001р., отриманої від СФГ „Обрій”.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( далі –Закон №2181) є спеціальним законом з питань оподаткування,  який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.

Як слідує з акту №838/23/25571123 від 30.10.2006р., відповідачем перевірялось дотримання позивачем податкового законодавства по ПДВ за липень 2001р., перевірка проводилась з 27.10.2006р. по 30.10.2006р., спірні рішення, якими визначено податкове зобовязання по ПДВ та зменшено бюджетне відшкодування ПДВ, прийняті 05.12.2006р.

У відповідності до п.п. 15.1.1. п.15.1 ст. 15 Закону №2181 за винятком випадків,  визначених  підпунктом  15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим  Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У п.п. 15.1.2 п.15.1 ст. 15 Закону №2181 передбачено, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

       а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

       б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Жодного з вищевказаних випадків, які б давали  підставу для нарахування податкового зобовязання за липень 2001 р. без дотримання строку давності, судом не встановлено.

Так, податкова декларація по податку на додану вартість була подана позивачем до ДПІ у м. Чернігові 21.08.2001р., про що зазначено в самому акті перевірки; доказів того, що судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків ПП „Інтер” щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання за липень 2001 року, відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що він міг нарахувати податкове зобовязання позивачу без дотримання строку давності  на підставі п.”а” п.п.15.1.2 п.15 ст. 15 Закону №2151, оскільки вироком Чернігівського районного суду від 26.12.2000р. Ковтуна В.В. –голову СФГ „Обрій”, відповідального за ведення бухгалтерського і податкового обліку підприємства, подання податкової звітності, засуджено за скаєння злочину –умисне ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 72868,67 грн., не приймається судом до уваги з наступних підстав.

З аналізу  положень п.п. 15.1.2 ст. 15 Закону №2181  вбачається, що без дотримання строку давності платнику податку може бути  нараховане лише те податкове зобов'язання, від  сплати якого платник податків  умисно ухилився, що призвело до скоєння  посадовими особами цього платника податку злочину, встановленого вироком суду.

Як вбачається з наданого відповідачем вироку від 26.12.2000р., Чернігівським районним судом було встановлено скоєння злочину у вигляді ухилення від сплати податку на додану вартість з вересня 1999р. по 21.02.2000р. посадовою особою не ПП „Інтер”, а іншого платника податків - СФГ „Обрій”, що, враховуючи приписи п.п. 15.1.2 ст. 15 Закону №2181, не дає відповідачу правових підстав для визначення  податкового зобовязання ПП „Інтер” з податку на додану вартість за липень 2001 року. без дотримання строку давності.

Вищевказаний вирок суду не стосується господарських правовідносин між СФГ “Обрій” та ПП “Інтер”, не встановлює фактів щодо існування чи відсутності певних подій  чи діянь, які мали пряме чи опосередковане значення для вирішення спору між ПП “Інтер” та ДПІ у м. Чернігові.

Таким чином, визначаючи податкове зобовязання приватному підприємству „Інтер” за липень 2001 року  спірними  податковими  повідомленнями-рішеннями, відповідач діяв з порушенням п.п. 15.1.1, п.п.15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону №2181.

Окрім вищевикладеного, суд приймає до уваги наступне.

ДПІ у м. Чернігові була проведена перевірка ПП “Інтер” щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, задекларованої за серпень 2000р. та липень 2001р. до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 23.08.2001р. №23-02-10.

Як вбачається з акту, в результаті проведеної перевірки сума бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації, відповідає даним первинного бухгалтерського обліку і становить за серпень 2000р. 11286 грн., за липень 2001р. 619331 грн.

Проте, дана сума  податку на додану вартість у порядку, передбаченому Законом №2181,  не була відшкодована позивачу у строк, визначений у декларації, в звязку з чим приватним підприємством “Інтер” було подано до господарського суду Чернігівської області позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові та   відділення Державного казначейства у м. Чернігові про стягнення з державного бюджету суму заборгованості по відшкодуванню  податку на додану вартість у розмірі 614191,39 грн. по декларації за липень 2001р.

Господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі №6/103а  і  постановою від 07.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006р., позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Інтер” 613416,39 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

10.10.2006р. господарським судом Чернігівської області на виконання постанови суду від 07.06.2006р. по справі №6/103а та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006р. приватному підприємству „Інтер” було видано виконавчий лист, який предявлений позивачем до виконання відділенню Державного казначейства  у м. Чернігові  (заява від 17.10.2006р.) у відповідності до вимог Закону України  „Про виконавче провадження” та Порядку взаємодії між органами державної  податкової служби та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004р. №82/245, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.05.2004р. за №645/9244.

Проте, на порушення приписів чинного законодавства, в тому числі і Кодексу адміністративного судочинства України, які встановлюють обовязковість виконання судових рішень, строки виконання відділеннями Державного казначейства та податковими органами судових рішень щодо стягнення з Державного бюджету України на користь субєктів підприємницької діяльності бюджетної заборгованості, заборгованість у розмірі 613416,39 грн., стягнута судовим рішенням від 07.06.2006р. по справі №6/103а, на рахунок ПП „Інтер” не перерахована, що стверджує позивач і не заперечується відповідачем.

Натомість, порушуючи  ст. 19 Конституції України,  ст.. 3 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Закони України ”Про податок на додану вартість”, „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ігноруючи постанови господарського суду Чернігівської області від 07.06.2006р.  та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006р.  по справі №6/103а, якими встановлено право ПП „Інтер на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації за липень 2001 року в сумі 613416,39 грн., ДПІ у м. Чернігові визначає податкове зобовязання ПП „Інтер” по податку на додану вартість за липень 2001р. в сумі 12523 грн., застосовуючи при цьому штрафні (фінансові) санкцій, та зменшує, стягнуту судовим рішенням від 07.06.2006р. з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2001 року на 613426 грн., приймаючи про це податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень  щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення податкового зобовязання за липень 2001 року товариству  з обмеженою відповідальністю “Інтер”.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору, діяв з порушенням Конституції України та чинного  законодавства, упереджено, необґрунтовано,  недобросовісно, а тому такі рішення  мають бути визнані нечинними.

 З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

         Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

         С У Д    П О С Т А Н О В И В:    

   1. Позов задовольнити повністю.

   2. Визнати  повністю нечинними  податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 05.12.2006р. №0004512320/0, яким приватному підприємству „Інтер” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2001 року на 613416 грн. та №0004522320/0, яким приватному підприємству „Інтер” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18785 грн., в тому числі 12523 грн. основного платежу та 6262 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

  3. Стягнути з  Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Інтер” ( м. Чернігів, вул.. Чайковського, 3/55, рахунок 26000377152001 в ЧРУ “Приватбанк”, ідентифікаційний код 25571123) 3,40 грн. судових витрат.

 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

         Постанова в повному обсязі виготовлена 28.09.2007р.

Суддя                                                                                                                         Ж.В. Блохіна