Рішення

від 17.08.2021 по справі 371/334/21

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.08.2021 Єдиний унікальний № 371/334/21

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/334/21

Провадження № 2 /371/492/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Марусич А.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, господарських будівель і споруд у порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

До Миронівського районного суду Київської області 12 квітня 2021 року із вказаним позовом звернувся позивач ОСОБА_1 та просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження про те, що все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає своєму синові ОСОБА_1 .

Будучи спадкоємцем померлого за заповітом, позивач належним чином оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину не мають змоги, оскільки у померлого відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

У судове засідання позивач та представники позивача не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Миронівської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився. Надали до суду заяву в якій в.о. Мироінвського міського голови Шпиль О. просить справу розглядати у відсутності їх представника.

Згідно з ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови , що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позовна вимога, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Таким чином, суд під час розгляду цивільної справи повинен захищати порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права. Одним із способів захисту цивільного права є визнання судом цього права.

У випадку порушення, невизнання або оспорювання права на власність, особа право якої порушується, оспорюється чи не визнається має право звернутися до суду про його захист шляхом визнання такого права.

Позивач звернувся за судовим захистом у зв`язку із невизнанням Приватного нотаріуса Канівського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблини Є.В. права на отримання у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на отримання у власність Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 15 червня 2016 року виконавчим комітетом Степанецької сільської ради Канівського району Черкаської області, актовий запис № 28 (а.с. 6).

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 Цивільного кодексу України).

До складу спадщини, як зазначено у статті 1218 Цивільного кодексу України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ст. 1220 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 22 січня 2013 року склав заповіт, зареєстрований в реєстрі під номером 3, згідно якого все майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право він заповів ОСОБА_1 (а.с. 9).

Отже, позивач є спадкоємцем за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тому у випадку прийняття спадщини він має право отримати свідоцтво про право на спадщину на майно і права, що належали спадкодавцю за його життя, згідно заповіту.

В встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк після смерті ОСОБА_2 , позивач звернулася до приватного нотаріуса Канівського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблини Євгена В`ячеславовича та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину земельної ділянки площею 3,4898 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Належним чином оформити спадщину після смерті ОСОБА_2 і отримати свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за заповітом позивач не має змоги, оскільки у йому було відмовлено, у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності на спадкове майно, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Спадковим майном є житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 60.10 кв. м., житловою площею 21.90 кв. м. До житлового будинку відносяться наступні господарські будівлі та споруди: сарай, погріб, колодязь.

Житловий будинок був побудований у 1960 році, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим 18 грудня 2015 року Комунальним підприємством Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації , у якому не відображено, що будинок відноситься до категорії самовільних, має ознаки перепланування, перебудови чи реконструкції (а.с. 21-24) якого заявлено позов, не відноситься до категорії самовільно збудованих з наступних підстав.

Господарсько-побутові будівлі та споруди у домоволодіннях, які належать громадянам, що збудовані до ухвалення Указу Президії Верховної Ради УССР від 22.01.1979 року Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель і при їх технічній інвентаризації не відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не відносяться до категорії самовільних.

При вирішенні цього спору суд керується законодавством, яке регулювало виникнення у спадкодавця права на житловий будинок, зокрема, положеннями Закону СРСР Про власність в СРСР від 1990 року, Законом України Про власність від 1991 року, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.

Згідно зі ст. 3 Закону СРСР Про власність в СРСР у власності можуть бути земля, будівлі, споруди та інше майно.

Статтею 7 Закону СРСР Про власність в СРСР встановлено, що у власності громадян можуть бути жилі будинки.

Статтею 6 Закону СРСР Про власність в СРСР передбачено, що власність громадян створюється і примножується за рахунок інших трудових доходів. Для ведення селянського й особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилих будинків і задоволення інших потреб, передбачених законом, громадянам надається земля в довічне успадковуване володіння.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про власність у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок , право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Судом встановлено, що будинок під номером АДРЕСА_1 був побудований на земельній ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,25 га, що підтверджується довідкою виданою Старостою сіл Кип`ячка, Горобіївка, Тарасівка ОСОБА_3 від 24 березня 2021 року № 02-42/31 (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 серпня 2017 року спадщина, на яку видано свідоцтво ОСОБА_1 складається з Ѕ частини в праві власності на земельну ділянку площею 3,4898 га, кадастровий номер 3222982900:04:001:0087, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (Миронівський), Кип`ячівська сільська рада ДЄП 17 пай НОМЕР_2 (а.с. 15).

Із довідки Старости сіл Кип`ячка, Горобіївка, Тарасівка Миронівської міської ради від 24 березня 2021 року № 02-42/32 вбачається, що згідно по господарських книг з 1961 року по 2010 рік в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали чоловік - ОСОБА_4 , 1910 року народження (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дружина - ОСОБА_5 , 1917 року народження (померла в 2005 році), син - ОСОБА_2 , 1939 року народження (вибув в 1967 році), син - ОСОБА_6 (вибув в 1970 році) (а.с. 12).

За правилами статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними.

Оскільки позивач, будучи спадкоємцем померлого ОСОБА_2 за заповітом, має перешкоди у оформленні спадкових прав відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю документа, що підтверджує його право власності на спадкове майно, порушене право підлягає захисту, питання визначення належності спадкового майна має вирішуватись у судовому порядку.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 3, 6, 7 Закону СРСР Про власність в СРСР , ст. 12 Закону України Про власність , ст. ст. 16, 328, 1216 - 1218, 1222, 1223, 1233, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, керуючись, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 229, 247, 258, 259, 268, 273, 354, 355, 356, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_1 , право власності Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

1.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

Згідно з оригіналом

Суддя А.С. Поліщук