Рішення

від 12.08.2021 по справі 141/888/20

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/888/20

Провадження №2/141/260/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №141/888/20 за позовом ОСОБА_1 до Юшковецької сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права на реєстрацію права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду Вінницької області 24.12.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Юшковецької сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права на реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на ім`я позивача склала заповіт на все спадкове майно.

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , спадкова справа до майна померлої заведена в Оратівській державній нотаріальній конторі.

Відповідно до архівного витягу № 480/11-01-21 виданого 13.07.2020 року Архівним відділом Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області, рішенням ХІІ сесії 1 скликання Юшковецької сільської ради від 29.03.1994 року Про приватизацію земельних ділянок громадянам села Юшковець вирішено задовільнити заяви громадян села Юшковець, приватизувати земельні ділянки для ведення підсобного господарства таким громадянам - ОСОБА_2 0,45 га.

ОСОБА_1 звернувся до Оратівської державної нотаріальної контори Вінницької області про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі даного архівного рішення.

Однак, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій виданої в.о. державного нотаріуса Оратівської ДНК Манус В.В. № 255/02-31 від 30.09.2020 року, відмовлено гр. ОСОБА_1 у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,45 га, що розташована в АДРЕСА_2, належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на майно.

Представник позивача ОСОБА_3 просила визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га на території Юшковецької сільської ради Оратівського району Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 згідно рішення ХІІ сесії 1 скликання Юшковецької сільської ради від 29.03.1994 року Про приватизацію земельних ділянок громадянам села Юшковець , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28.12.2020 року зазначену справу прийнято суддею Климчуком С.В. до свого провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.02.2021 року.

09 лютого 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ( Вх.№ 384/21-Вх) Оратівського селищного голови Лошак Г.В., яка з 27.11.2020 року наділена повноваженнями представляти інтереси громади населених пунктів, в межах Оратівської селищної та сільських рад, затверджених у її складі. Відзив обґрунтовано тим, що у випадку наявності у громадянина документа, що підтверджує спадкоємство (свідоцтво про право на спадщину видане на все інше, окрім земельної ділянки, майно, або ж рішення суду) та рішення про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки спадкодавцю, прийняте органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року Про приватизацію земельних ділянок , такий громадянин має право на дану земельну ділянку розробити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внести дані про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви, доказів про розроблення технічної документації не додано, відсутня інформація про таку технічну документацію, інформація щодо особи що порушила право позивача на реєстрацію земельної ділянки, а також інформація щодо діянь, що вказують на порушення права позивача.

А тому, без технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та інформації про внесення даних про земельну ділянку до Державного земельного кадастру правових підстав для її реєстрації немає. Крім того, відповідно до архівного витягу від 13.07.2020 року № 480/11-01-21 зазначено що у рішенні 12 сесії 1 скликання Юшковецької сільської ради від 29.03.1994 року приватизовано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,45 га в селі Юшковець, проте згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.09.2020 року відмовлено щодо земельної ділянки, яка розташована в селі Юшківці.

09 лютого 2021 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій представником позивача позовні вимоги викладено у наступній редакції Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,45 га на території Юшковецької сільської ради Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 згідно рішення ХІІ сесії 1 скликання Юшковецької сільської ради від 29.03.1994 року Про приватизацію земельних ділянок села Юшковець , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області суду від 09.02.2021 року прийнято до провадження подану представником позивача адвокатом Панасюк Н.А. уточнену позовну заяву від 09.02.2021 року та відкладено підготовче засідання на 25.02.2021 року.

24 лютого 2021 року до суду надійшла заява Оратівського селищного голови Лошак Г.В. ( Вх. № 630/21-Вх) про визнання позову, із врахуванням уточнення вимог представника позивача від 09.02.2021 року.

Судове засідання призначене на 25.02.2021 року відкладено на 30.03.2021 року у зв`язку з неявкою сторін.

30 березня 2021 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла уточнена позовна заява, в якій представником позивача позовні вимоги викладено у наступній редакції Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації та реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га на території Юшковецької сільської ради Оратівського району Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 згідно рішення ХІІ сесії 1 скликання Юшковецької сільської ради від 29.03.1994 року Про приватизацію земельних ділянок громадянам села Юшковець , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 30.03.2021 року прийнято до провадження подану представником позивача адвокатом Панасюк Н.А. уточнену позовну заяву від 30.03.2021 року, та долучено до матеріалів справи. Відкладено розгляд підготовчого судового засідання на 29.04.2021 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 29.04.2021 року, відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 25.05.2021 року.

25 травня 2021 року до суду надійшла заява Оратівського селищного голови Лошак Г.В. ( Вх.№ 1580/21-Вх) у якій зазначено, що якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно з ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Приймаючи до уваги відсутність відповідного звернення ОСОБА_1 та відмови органу місцевого самоврядування позивачу у завершенні процедури приватизації, вважають позовні вимоги, викладені представником позивача адвокатом Панасюк Н.А. в заяві про уточнення позовних вимог від 30.03.2021 року - необґрунтованими.

Підготовче судове засідання, призначене на 25.05.2021 року, відкладено за заявою представника позивача ОСОБА_3 на 17.06.2021 року.

Ухвалою суду від 17.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2021 року.

Судове засідання, призначене на 13.07.2021 року, не відбулось та було відкладено на 12.08.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи через свого представника - адвоката Панасюк Н.А., яка представляє його інтереси на підставі ордеру Серії ВН № 144521 від 12.10.2020 року, в судове засідання, призначене на 12.08.2021 року не з`явився, заяв та клопотань суду не подав. При цьому, 12.08.2021 року на адресу Оратівського районного суду Вінницької області від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, у якій просила розглядати справу без участі позивача та його представника.

Відповідач Юшковецька сільська рада Оратівського району Вінницької області, будучи належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, повноважного представника до суду не направила. При цьому, 25.05.2021 року до суду надійшла заява ( № 1580/21-Вх) Оратівського селищного голови Лошак Г.В., яка на підставі рішення, прийнятого 15.12.2020 року Оратівською селищною радою Вінницької області 2 сесією 8 скликання Про реорганізацію Юшковецької сільської ради на час реорганізації здійснює повноваження Юшковецької сільської ради, правонаступником якої вважається Оратівська селищна рада. У вказаній заяві просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника селищної ради.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.11.2002 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Як вбачається з заповіту, зареєстрованого в реєстрі за № 25, який посвідчено секретарем Юшковецької сільської ради народних депутатів Оратівського району Вінницької області Підвальною Г.Ю., 22.11.1994 року, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не знаходилось із чого воно не складалось і взагалі все те,що буде їй належати за Законом і на що вона матиме право, в тому числі житловий будинок з погосподарськими будівлями, розташований в с. Юшківці Оратівського району Вінницької області, заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено 19.10.1996 року секретарем виконкому Юшковецької сільської Ради народних депутатів Оратівського району Вінницької області Підвальною Г.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 15.

Відповідно до архівного витягу № 480/11-01-21 виданого 13.07.2020 року Архівним відділом Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області, рішенням ХІІ сесії 1 скликання Юшковецької сільської ради від 29.03.1994 року Про приватизацію земельних ділянок громадянам села Юшковець , ОСОБА_2 внесено до списку громадян на приватизацію земельних ділянок села Юшковець, а саме земельної ділянки площею 0,45 га для ведення підсобного господарства.

Згідно довідки Юшковецького старостинського округу Вінницького району Вінницької області № 1 від 15.06.2021 року , відповідно до погосподарської книги № 3, особовий рахунок № НОМЕР_2 , за ОСОБА_2 рахувалася присадибна земельна ділянка площею 0,56 га, розташована в АДРЕСА_1 .

Як вбачається із спадкової справи № 456/2003, заведеної 06.12.2003 року, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2

В свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 17.12.2003 року, виданого державним нотаріусом Оратівської державної нотаріальної контори Вінницької області Волинець І.І., вказано, що спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,4830 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Юшковецької сільської ради Оратівського району Вінницької області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлій згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВН № 022921, виданого Юшковецькою сільською радою 10 жовтня 2001 року, згідно рішення 15 сесії 3 скликання зазначеної сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 299 та з права власності на 0,140 відсотків пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка с. Юшківці Оратівського району Вінницької області, визначеного відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників підприємства 18 лютого 2000 року в розмірі 1896 гривень, належного померлій згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ХV № 009111 виданого Юшковецькою сільською радою Оратівського району Вінницької області 27.06.2001 року.

Як вбачається з постанови в.о. державного нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Манус В.В. № 225/02-31 від 30.09.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,45 га, що розташована в селі Юшківці, Оратівського району Вінницької області, належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України ).

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права .

Як вбачається з п.п. 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини, до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу УРСР.

Отже, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом ЦК УРСР 1963 року.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за законом і за заповітом (частина перша статті 524 ЦК УРСР).

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Статтею 560 ЦК УРСР 1963 року встановлено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться і у статті 47 Закону УРСР від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

При цьому ЦК УРСР 1963 року не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

За змістом розділу VІІ ЦК УРСР 1963 р., прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Відповідно до абз. 2 п.1 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України (2001 року), рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В п. 3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Пунктом 1 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Також, згідно ст. 6 ЗК України (Закон № 561-ХІІ від 18.12.1990 року) в редакції від 22.06.1993 року, що діяла а момент задоволення заяви ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки для підсобного господарства, було закріплено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного гаражного будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗК України (редакція від 22.06.1993 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Частиною 5 ст. 17 ЗК України (редакція від 22.06.1993 року) передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину,провадилась сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки, зокрема для ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно із ст. 56 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗК України (редакція від 22.06.1993 року) для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безоплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безоплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Водночас, ЗК України від 25.10.2001 року (Закон № 2768-ІІІ) такого виду використання ведення особистого підсобного господарства у межах категорії землі сільськогосподарського призначення не передбачено, а передбачено передачу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства .

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ Про особисте селянське господарство особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

ЗК України 1990 року для позначення господарської діяльності громадян із виробництва сільськогосподарської продукції для задоволення власних потреб вживав термін особисте підсобне господарство . Тотожність понять особисте підсобне господарство та особисте селянське господарство була затверджена ЗУ Про особисте селянське господарство . Тому, положення щодо земель особистого селянського господарства на теперішній час поширюються на землі, надані свого часу для ведення особистого підсобного господарства.

Крім того, відповідно до до п. 1.4 Розділу І Класифікації видів цільового призначення земель (далі -КВЦПЗ), затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до КВЦПЗ код 01 - це землі сільськогосподарського призначення. В межах даної категорії земель передбачено вид використання для ведення особистого селянського господарства .

В той же час, код 02- це землі житлової та громадської забудови. В межах даної категорії земель передбачено вид використання для будівництва і обслуговування житлового будинку житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, код 02.01)

Відповідно до статей 18-20 Земельного кодексу України, кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення.

Під цільовим призначенням земельної ділянки слід розуміти встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Іншими словами, цільове призначення земельної ділянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділянки.

Суд наголошує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд критично оцінює подані позивачем докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, оскільки із них достеменно не вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,45 га відповідно до чинного законодавства України, починаючи з дати виділення їй земельної ділянки, та не закінчила приватизацію у зв`язку зі смертю.

Також в матеріалах справи відсутні докази початку приватизації земельної ділянки позивачем, крім того, позивачем не надано відмову органу місцевого самоврядування у завершенні процедури приватизації.

Поряд з цим, із наданих позивачем доказів не вбачається, що саме спадкодавець ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею 0,45 га, оскільки, як вбачається із наданого позивачем в якості доказу архівного витягу із рішення ХІІ сесії 1 скликання Юшковецькою сільської ради, земельна ділянка площею 0,45 га була надана ОСОБА_2 , без конкретизації ім`я по батькові фізичної особи.

Також в матеріалах справи містяться суперечності щодо площі земельної ділянки та її цільового призначення, яка надавалась спадкодавцю. Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 просить визнати право на завершення приватизації та реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, яка відповідно до архівного витягу надавалась для ведення підсобного господарства, однак згідно з погосподарською книгою № 3, особовий рахунок № НОМЕР_2 який належав ОСОБА_2 , рахувалася присадибна земельна ділянка площею 0,56 га , яка розташована в АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу позивача та його представника, що, як вбачається з спадкової справи, позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та не надано належних та допустимих доказів вступу в управління або володіння спадковим майном, що передбачено ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.

На підставі викладеного, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 76, 81, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В АЛ И В :

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст.272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 25.08.2021 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , )

Відповідач: Юшковецька сільська рада Оратівського району Вінницької області (пров. Шевченка, 8 с. Юшківці Оратівського району Вінницької області, 22652).

Суддя С.В. Климчук