Ухвала

від 12.08.2021 по справі 461/6695/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/6695/21

Провадження № 1-кс/461/4540/21

УХВАЛА

Іменем України

12.08.2021 м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря ОСОБА_2

слідчого Карабінюва

розглянувши погоджене з прокурором клопотання слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваденні №42021140000000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , в якому просить слідчого суддю накласти арешт із забороною розпоряджатися ( в тому числі заборонити власникам земельної ділянки здійснювати будь які дії щодо поділу та/або об`єднання земельних ділянок) та користування на земельну ділянку з кадастровим номером площею 0,0540 га кадастровий номер 4610137500:08:002:0981 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066022946101), що розташована за адресою: м.Львів, проектована вулиця VI вул.Нагірна.

В обґрунтування внесеного клопотання покликається на те, що cлідчимуправлінням Головногоуправління Національноїполіції уЛьвівській області проводитьсядосудове розслідуваннякримінальному провадженні у №42021140000000005від 14січня 2021року,ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.364КК України. В ходідосудового розслідуваннявстановлено,що внаслідокзловживання службовими особамиодного ізпідприємств Львівськоїобласті своїмислужбовим становищем,були спричиненітяжкі наслідки. 13січня 2021року доЛьвівської обласноїпрокуратури надійшоврапорт працівника вОВС 2відділу ГВКЗЕ УСБУу Львівськійобласті проте,що вході здійснення заходів,спрямованих назахист інтересівдержави усфері економічної безпеки,було отриманоінформацію щодонезаконного заволодінняземельними ділянками комунальноївласності територіальноїгромади м.Львова службовими особами ТзОВ«Львівська обласнаорганізація «Товариствоукраїнських офіцерів»та службовими особамиЛьвівського обласногоосередку всеукраїнськоїгромадської організації «Товариствоукраїнських офіцерів»(надаліЛОО ВГОТУФ). В ходідосудового розслідуваннявстановлено,що 23жовтня 2014року,на засіданні Львівськоїміської ради,на підставізвернення громадян інвалідіввійни учасників бойовихдій Афганістані,учасників ліквідаціїаварії наЧАЕС ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та листаЛОО ВГО«Товариство українських офіцерів»,було прийнятоухвалу N4001від 23жовтня 2014року, відповідно доякої вищевказанимгромадянам булопогоджено наданняземельних ділянокдля будівництвата обслуговуванняжитлових будинків,господарських будівель і споруд,ведення садівництва,індивідуального дачногобудівництва,будівництва індивідуальних споруд. В подальшому,22квітня 2015року,службовими особамиЛОО ВГО«Товариство українських офіцерів»,а самеголовою громадськоїорганізації ОСОБА_20 та першим помічником головигромадської організації ОСОБА_18 ,через Центрнадання адміністративних послугЛьвівської міськоїради,було поданозвернення вінтересах інвалідів війни,учасників бойовихдій,ветеранів військовоїслужби тачленів їхсімей ЛОО ВГО«Товариство українськихофіцерів» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 щодо погодженнямісця розташуванняі наданняу власністьземельної ділянки дляжитлового будівництваветеранам,інвалідам піни. 14липня 2015року,на засіданніЛьвівської міськоїради,на підставірозгляду вищевказаного звернення,було прийнятоухвалу №4946від 14липня 2015року,щодо надання вищевказанимгромадянам земельних ділянок для будівництва обслуговування індивідуальнихжитлових будинківта дозволуна виготовленняпроекту землеустрою щодовідведення земельнихділянок орієнтованоюплощею 0,8565га, обмежених проектованою АДРЕСА_1 увласність длябудівництва та обслуговування індивідуальнихжитлових будинківза рахунокземель,що ненадані у власність абокористування. В подальшомувказаними громадянамибуло поданозаяви доЛКП «Центр земельного кадаструта землеустрою»для виготовленняпроекту землеустроюдля відведення земельноюділянки длябудівництва таобслуговування індивідуального житлового будинкуу м.Львові обмеженоїпроектованою АДРЕСА_1 та післяотримання вищевказанихпроектів землеустроюбуло зареєстрованоправо власності навказані земельніділянки. В ходіаналізу інформації,наявної вматеріалах досудовогорозслідування встановлено,що ОСОБА_18 ,отримав увласність земельнуділянку площею 0,0540 га кадастровий номер 4610137500:08:002:0989 (реєстраційний номер об`єкта

нерухомого майна1066082546101),що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 . Також,досудовим розслідуваннямвстановлено,що ОСОБА_19 ,отримала у власність земельнуділянку площею 0,0540 кадастровий 4610137500:08:002:0981 (реєстраційнийномер об`єктаперухомого майна 1066022946101),що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 . Крім того,встановлено,що ОСОБА_18 ,у 2015році перебувавна посадіпершого заступника головиЛОО ВГО«Товариство українськийофіцерів» тав подальшому 07серпня 2015року вході засіданнязагальних зборівгромадської організаціїбув обраний напосаду голови. В ходідопиту вякості свідківучасників ЛООВГО «Товариствоукраїнських офіцерів» ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 ,встановлено,що ОСОБА_19 , жодного разуне бачили,та участіу їїприйнятті якчлена громадськоїорганізації не приймали,з якогочасу останняє учасникомїм невідомо,однак останнябула включена до спискугромадян,які подавалидокументи доЛьвівської міськоїради,щодо отримання земельнихділянок длябудівництва таобслуговування індивідуального житлового будинкуу м.Львові. В подальшому,під часпроведення досудовогорозслідування 11травня 2021року,слідчим СУГУНП уЛьвівській областістаршим лейтенантомполіції ОСОБА_3 ,на підставіухвали слідчогосудді Галицькогорайонного судум.Львова ОСОБА_24 від 19квітн 2021року №4617806/21про тимчасовийдоступ до речей ідокументів,було вилученоз володінняЛьвівської міськоїради оригіналпроекту землеустрою щодовідведення земельноїділянки гр. ОСОБА_19 для будівництва таобслуговування індивідуальногожитлового будинкуу м.Львові обмежена проектованою АДРЕСА_1 . В ходіаналізу документів,які наявніу вказаномупроекті землеустрою встановлено,що надеяких документахвід імені ОСОБА_19 ,наявний підпис,який ймовірно належить ОСОБА_18 ,та припискадо ньогозі словамизгідно Посвідчення».Крім того,серед вказанихдокументі наявнакопія Посвідченнявидане ОСОБА_18 , який проживає АДРЕСА_2 , про

те, що він згідно з рішенням Завійської сільської ради Калуського р-ну, Івано-Франківської області,від 17грудня 1998року №12/2призначений опікуномнад ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,і надїї майном. Проте,органом досудовогорозслідування встановлено,що ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідокішемічної хвороби серця,дифузного кардіосклерозута гіпертонічноїхвороби,про щоскладено Актовий запис просмерть №15від 04березня 2014року. Крім того,в ходідопиту вякості свідка ОСОБА_25 ,котра перебувалана посаді секретаря Завійськоїсільської радиКаліського р-ну.Івано -Франківської області, остання повідомила,що ОСОБА_18 ,перебував з ОСОБА_19 у родиннихстосунках, оскільки бувїї зятем. Також,в ходідосудового розслідуваннябуло отримановідповідь назапит із Архівного відділуКалуської районноїдержавної адміністрації,з якоговипливає,що у документах виконкомуЗавійської сільськоїради Калуськогор-нуІвано-Франківської області за1998рік,рішення №12/2не виявлено,а 17грудня 1998року виконкомом розглядалось лишеодне питання«Про станпаспортизації натериторії сільськоїради» і прийняте відповіднерішення №19. В подальшомув ходіаналізу Інформаціїз Державногореєстру речовихправ на нерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майнащодо об`єкта нерухомого майнавстановлено,що 14лютого 2019року між ОСОБА_19 та ОСОБА_26 було укладенодоговір суперфіційпро встановленняправа користуванняземельними ділянками для забудови № 119.

Враховуючи вищевикладене,в органудосудового розслідуванняіснує сукупність підстав вважати,що вищезазначені земельніділянки єдоказами злочинута містять відомості щодомеж тамісця розташуваннявказаних земельнихділянок вмежах земель лісогосподарського призначення(щоє необхіднимдля проведеннявідповідних експертиз укримінальному провадженні),а такожє речима(предметами),що були об`єктамикримінально протиправнихдій,мають важливедоказове значеннядля даного кримінального провадження є речовими доказами у даному кримінальному

провадженні, тому слідчий просить клопотання задоволити.

Слідчий в судовому засіданні підтримав дане клопотання. Просив задоволити його. Надав аналогічні викладеним в клопотанні пояснення.

Заслухавши пояснення слідчого, перевіривши наданні матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

14.01.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021140000000005 внесено відомості вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою слідчого від 27.07.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером площею 0,0540 га кадастровий номер 4610137500:08:002:0981 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066022946101), що розташований за адресою: м.Львів, проектована вулиця VI вул.Нагірна, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №42021140000000005.

Як визначено у ч. 1ст. 318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістом ст.170 КПКарештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.

Разом з тим, під час розгляду вказаного клопотання про накладення арешту майна, слідчому судді не надано доказів на підтвердження того, що дане майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення або є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України, тобто відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Частина 1 ст.173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий всупереч ч.1 ст.173 КПК України не довів необхідності застосування арешту та наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. Не довів, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що зазначене майно є доказом кримінального провадження. Всупереч ч.1 ст.170 КПК України слідчий не довів, що існує можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий всупереч ч.2 ст.170 КПК України не довів мету арешту та всупереч ч.3 ст.170 КПК України не довів, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Тобто не довів, що це майно було знаряддям злочину, зберегло сліди, або містить інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Всупереч ч.3 ст.132 КПК України слідчий не довів, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого і може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із даним клопотанням.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

Керуючись ст.ст. 107, 131, 132, 168, 170- 173, 309, 392 -395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваденні №42021140000000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п`яти днів з дня її отримання

Слідчий суддя ОСОБА_1