Ухвала

від 25.08.2021 по справі 914/1176/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1176/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка" (далі - ТОВ "Ласунка")

на рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2021 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021

за позовом ТОВ "Ласунка"

до приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"

про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обороту та знищення продукції,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "Ласунка" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі №914/1176/20 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки судами попередніх інстанцій при розгляді справи та ухваленні оскаржуваних судових рішень порушено норми права, а саме: статті 42, 69, 86, 98, 99, 100, 107, 182, 185, 216 ГПК України, статті 5, 6, 20, 26, 27 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", не враховано положень діючих Законів України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентними зловживаннями", а також не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №910/21726/17, від 13.08.2020 у справі №904/9943/17. Також скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про відкладення розгляду справи на стадії розгляду справи по суті, про виклик судових експертів до суду, клопотання про призначення у справі додаткової експертизи або повторної судової експертизи за результатом виклику судових експертів до суду, що є безумовною підставою для скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки такий висновок Верховного Суду відсутній, у зв`язку з чим суди дійшли безпідставного висновку про нібито "нерозповсюдження" діючих положень Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" в рамках даної справи під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

23.07.2021 приватне акціонерне товариство "Львівський холодокомбінат" подало заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ласунка" на рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі №914/1176/20, в якому просить суд повернути касаційну скаргу або залишити її без розгляду.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Зі змісту частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України) та не застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) є абсолютно різними підставами для касаційного оскарження.

При цьому скаржник, як свідчить зміст касаційної скарги, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для відкриття касаційного провадження, не вказує норму права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не обґрунтовує необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 102 грн.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позов у справі № 914/1176/20 подано про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обороту та знищення продукції.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2021 у справі №914/1176/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 16 816 грн. [2 102 грн. х 4 (чотири немайнові вимоги) х 200%].

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що ТОВ "Ласунка" необхідно: чітко зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 16 816 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Ласунка" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

З огляду на те, що касаційна скарга ТОВ "Ласунка" підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, Суд зазначає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження буде розглянуте Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка" на рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі №914/1176/20 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Ласунка" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Ласунка", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко