Постанова

від 24.08.2021 по справі 200/782/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року справа №200/782/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 р. у справі № 200/782/21-а (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії, Державна установа "Маріупольський слідчий ізолятор" про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити виниклу заборгованість з одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач, ВЧ), третя особа Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії, Державна установа "Маріупольський слідчий ізолятор" в якій просив: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування періодів попередньої служби з 28.04.1995 по 25.09.2006, з 20.02.2009 по 22.02.2014, з 23.05.2014 по 20.02.2015; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, з розрахунку 24 повних календарних років служби з додатковим урахуванням періодів попередньої служби з 28.04.1995 по 25.09.2006, з 20.02.2009 по 22.02.2014, з 23.05.2014 по 20.02.2015 та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні, без урахування періодів попередньої служби з 10.06.1992 по 01.04.1994, з 28.04.1995 по 25.09.2006, з 20.02.2009 по 22.02.2014, з 23.05.2014 по 20.02.2015; зобов`язав військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з розрахунку 24 повних календарних років служби з урахуванням періодів попередньої служби з 10.06.1992 по 01.04.1994, з 28.04.1995 по 25.09.2006, з 20.02.2009 по 22.02.2014, з 23.05.2014 по 20.02.2015.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що твердження суду проте, що при звільненні 25.09.2006 з ГУ МВС України в Донецькій області позивач не набув права на вихідну допомогу, не відповідає дійсності, оскільки при звільненні, як зазначено у матеріалах справи, позивач мав календарну вислугу років у кількості 13 років 02 місяці 1 день.

Відповідно до вимог Постанови КМ України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", вимоги які діяли на час звільнення позивача з УМВС України в Донецькій області (далі - Постанова КМУ №393) єдиною підставою для не виплати особі начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ є звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Позивач буз звільнений за вказаними підставами, а тому він набув право на отримання вихідної допомоги при звільненні з УМВС України в Донецькій області, за 13 календарних повних років. Також, суд першої інстанції вийшов за позивні вимоги, що були заявлені позивачем та включив вислугу років за час проходження позивачем строкової службу з 10.06.1992 року по 01.04.1994 року в Збройних Силах України, оскільки вказаний період не був спірний не входив до позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , з 09.03.2015 по 30.09.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 30.09.2020 №196 старшину ОСОБА_1 , командира відділення спеціальних автомобілів 2-го автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення, звільненого наказом начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 28.09.2020 року №68 о/с з військової служби в запас за підпунктом "й" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 30.09.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, вислуга років станом на 30 вересня 2020 року складала у календарному обчисленні 24 роки 06 місяців 08 днів, у пільговому 07 років 10 місяців 12 днів, вислуга років для виплати вихідної допомоги 05 років 06 місяців 21 днів.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 02.12.2020 року та просив повідомити, на яких підставах не було виплачено одноразову грошову допомогу з 1995 р. по 2006 р., з 2009 р. по 2014 р.

Відповідач листом від 18.12.2020 №40/57/33-4468 повідомив позивача, що під час звільнення з військової служби у 2014 році позивач в установленому порядку не заперечував про виключення зі списків військової частини, наразі відсутній механізм здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за попередній період.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 та військового квитка НОМЕР_3 , ОСОБА_1 проходив службу (строк служби, який враховується для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби): з 10.06.1992 по 01.04.1994 в Збройних Силах України; 28.04.1995 по 25.09.2006 в УМВС України в Донецькій області (календарна вислуга була визначена: 13 років 02 місяці 15 днів), з 20.02.2009 по 22.02.2014 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (05 років 00 місяців 1 день), з 23.05.2014 по 20.02.2015 в Державній пенітенціарній службі України (00 років 08 місяців 27 днів), з 09.03.2015 по 30.09.2020 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (05 років 06 місяців 21 день). Загальний календарний строк служби позивача складає 24 р. 06 міс. 08 дн.

Відповідно до довідок Державної установи Маріупольський слідчий ізолятор від 11.09.2020 № 11/6491 та ГУ МВС України в Донецькій області від 19.02.2021 №26, до проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України вихідна допомога ОСОБА_1 при звільненні з попередніх місць служби не нараховувалась та виплачувалась (оскільки він не набув права на отримання вихідної грошової допомоги при попередній службі).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з права позивача на отримання допомоги виходячи з всього періоду служби.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначенихст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюєтьсяЗаконом України «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 4ст. 2 Закону № 2232-XIIпорядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зіст. 40 Закону № 2232-XIIгарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно дозаконів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей»та іншими законами.

Основним Законом, що відповідно доКонституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року№ 2011-ХІІ (далі -Закон № 2011-ХІІ).

Зі змісту пункту 1 частини 1статті 3 Закону № 2011-ХІІ вбачається, що дія цьогоЗаконупоширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до ч. 2, 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років, зокрема, зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції.

Пунктом 4 Постанови №393 встановлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієїпостанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Пунктом 10 Постанови КМУ №393 встановлено, що військовослужбовцям, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Пунктом 1 розд. XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затвердженийнаказом Міністерством оборони України від 07.06.2018№ 260, передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно п. 2 розділу XXXII Порядку № 260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Згідно п. 7 розділу XXXII Порядку, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленоїЗаконом України"Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п. 8 розділу XXXII Порядку, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року№ 393"Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).

Отже, право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги визначається з загальної кількості вислуги років у тому числі пільгових років, а для визначення розміру грошової допомоги з календарних років. При розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби повинен зараховуватись період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби. Проте, у разі якщо особа при попередньому звільненні не набув право на отримання допомоги при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні повинен зараховуватись весь календарний термін служби.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2020 у справі № 640/3835/19 зробив висновок, що факт набуття чи ненабуття позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, відповідно до ч. 2ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»є ключовим при вирішенні питання зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби. Зазначено, що судами не було встановлено чи мав позивач на момент звільнення зі служби з ОВС право на пенсію заЗаконом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки вказана обставина відповідно достатті 9 вказаного Законутакож є необхідною умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Наголосив, що наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено виплатугрошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення позивачу за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу з 09.03.2015 по 30.09.2020 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (05 років 06 місяців 21 день), без урахування періоду попередньої служби.

Відповідно довідок виданими Державною установою Маріупольський слідчий ізолятор від 11.09.2020 року № 11/6491 та ГУ МВС України в Донецькій області від 19.02.2021 року №26, позивач при звільненні з попередніх місць служби грошова допомога не нараховувалась та не виплачувалась (оскільки він не набув права на отримання вихідної грошової допомоги при попередній службі).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ вересень 2006 року), особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Системний аналіз наведених положень Закону № 2262-XII дає підстави для висновку, що ст. 9 Закону передбачено право для виплати одноразової грошової допомоги, таким категоріям осіб: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу; іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до змісту п. 10Постанови КМ України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393(далі Постанова № 393) (в редакції чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ вересень 2006 року), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим з військової служби або з органів внутрішніх справ через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Положення п. 10 Порядку № 393 не пов`язує виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію. Проте, вказані положення Порядку не передбачають виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за власним бажанням.

Отже, при попередньому звільненні зі служби 25.09.2006, позивач не набув права на допомогу, передбачену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п. 10 Постанови №393, оскільки на час звільнення позивача законодавство передбачало виплату грошової допомоги при звільненні за умови наявності права на пенсію заЗаконом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, позивача 25.09.2006 звільнено з органів внутрішніх справ України за власним бажанням, проте положення Порядку не передбачали виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за власним бажанням.

Матеріали справи свідчать, що позивач в період з 20.02.2009 по 22.02.2014 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (05 років 00 місяців 1 день) та звільнений у звязку із закінченням строку контракту.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Отже, при звільненні 22.02.2014 позивач мав право на розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з зараховування періоду з 20.02.2009 по 22.02.2014 та попередньої служби з 28.04.1995 по 25.09.2006 в УМВС України в Донецькій області (календарна вислуга була визначена: 13 років 02 місяці 15 днів).

Проте, як свідчать матеріали справи та не заперечувалось відповідачем, останнім нарахування та виплата одноразової допомоги з урахуванням вищевказаного періоду не здійснено.

З 23.05.2014 по 20.02.2015 позивач проходив службу в Державній пенітенціарній службі України та на час звільнення не набув право на одноразову допомогу, оскільки календарна вислуга становила менше року (00 років 08 місяців 27 днів). При цьому, попередній період при розрахунку одноразової грошової допомоги не зараховує, оскільки при попередньому звільненні 22.02.2014 позивач набув право на одноразову допомогу з урахуванням періоди з 28.04.1995 по 25.09.2006 та з 20.02.2009 по 22.02.2014.

Суд зазначає, що право на зарахування періоду служби з 23.05.2014 по 20.02.2015, як попереднього періоду служби, позивач здобув після звільнення - 30.09.2020.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу повинен зараховуватись весь календарний термін служби, тобто 24 роки 06 місяців 8 днів, який складається зі служби в Державній пенітенціарній службі України, служби в органах МВС та служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Щодо зарахування періоду служби в Збройних Силах України з 10.06.1992 по 01.04.1994, суд зазначає, що позивач не звертався з позовними вимогами щодо зарахування вказаного періоду служби, отже він не є спірним.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29травня 2018року у справі №800/341/17 (9991/944/12)і від 12листопада 2019року у справі №9901/21/19зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6березня 2019року у справі №571/1306/16-ц, від 29травня 2019року у справі №2-3632/11, від 15липня 2019року у справі №235/499/17, від 17липня 2019року у справі №523/3612/16-ц, від 24липня 2019року у справі №760/23795/14-ц, від 25вересня 2019року у справі №642/6518/16-ц, від 30жовтня 2019року у справі №390/131/18, від 6листопада 2019року у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13листопада 2019року у справі №697/2368/15-ц, від 4грудня 2019року у справі №635/8395/15-ц, від 1квітня 2020року у справі №686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі №287/575/16-ц, від 19серпня 2020року у справі №287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19лютого 2019року у справі №824/399/17-а).

До початку розгляду судом справи по суті позивач має право у спосіб подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову (постанова Верховного Суду від 13лютого 2018року у справі №264/4263/16-ц).

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24вересня 2019року у справі №819/1420/15).

Як вбачається, з рішення суду першої інстанції, судом необґрунтовано підстави для виходу за межі позовних вимог. Крім того, судом не досліджувались докази та не надавалась оцінка правомірності не зарахування періоду служби в Збройних Силах України з 10.06.1992 по 01.04.1994 при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, судом зобов`язано здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 24 повних календарних років служби, тобто, з урахування періоду служби з 28.04.1995 по 25.09.2006 в УМВС України в Донецькій області (13 років 02 місяці 15 днів), з 20.02.2009 по 22.02.2014 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (05 років 00 місяців 1 день), з 23.05.2014 по 20.02.2015 в Державній пенітенціарній службі України (00 років 08 місяців 27 днів), з 09.03.2015 по 30.09.2020 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (05 років 06 місяців 21 день), та без урахуванням служби з 10.06.1992 по 01.04.1994 в Збройних Силах України.

Відповідно до пунктів 1,4 частини 1статті 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення періодів які необхідно врахувати при здійсненні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме з виключенням періоду служби позивача з 10.06.1992 по 01.04.1994.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 р. у справі № 200/782/21-а - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 р. у справі № 200/782/21-а змінити

Виключити з абзацу другого та третього резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 р. у справі № 200/782/21-а цифри та слова «з 10.06.1992 року по 01.04.1994 року».

В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 р. у справі № 200/782/21-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 25 серпня 2021 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: А.В. Гайдар

Г.М. Міронова