Вирок

від 25.08.2021 по справі 399/386/21

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 399/386/21

провадження № 1-кп/399/67/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року смт Онуріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши кримінальне провадження №12021121060000029 від 08.02.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Григорівка, Світловодського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого водієм автомобіля у ТОВ «Малтранс» (код ЄДРПОУ 42628993), одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, раніше не судимого, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

встановив:

04.02.2021 року приблизно о 17:05 годині обвинувачений ОСОБА_3 , разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебував на території господарчого двору ТОВ «Малтранс», розташованого за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, Онуфріївська селищна рада, сел. Павлиш, вул. Котляревського, 100. Під час розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_3 намагався вдарити ОСОБА_7 . З метою припинення даної сварки ОСОБА_6 словесно звернувся до ОСОБА_3 із проханням заспокоїтися, в ході чого у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , не маючи будь-якої загрози для свого життя чи здоров`я, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно наніс три удари кулаками рук в область нижньої щелепи ОСОБА_6 з правого та лівого боку, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи в ділянці між 4-5 зубами на нижній щелепі справа та суглобовим відростком зліва зі зміщенням відламків, які згідно з висновком експерта від 28.04.2021 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії середніх, які спричинили довгостроковий розлад здоров`я.

Таким чином, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, у потерпілого попросив вибачення і суду пояснив, що дійсно на початку лютого 2021 року близько 17:00 години перебував на територіїгосподарчого дворуТОВ «Малтранс»,розташованого заадресою:Кіровоградська область,Олександрійський район,Онуфріївська селищнарада,сел.Павлиш,вул.Котляревського,100та сваривсяіз ОСОБА_7 з приводуремонту автомобіля,а ОСОБА_6 підліз,тобто зробивзауваження,щоб несварилися,і обвинуваченийне стримавсята вдаривпотерпілого 2-3рази вобличчя кулаками.Потерпілий післяударів вставта поїхав,скарг настан здоров`яобвинувачений нечув.Потім відкерівництва дізнався,що потерпілийпоїхав влікарню.Обвинувачений пішовдодому,а охоронів автопаркузалишив 6000грн.для передачіпотерпілому,ці грошіпотерпілий забравта вподальшому підтвердив,що їхотримав.Також,обвинувачений зазначив,що добровільноперерахував накартку потерпілогоще 18000грн.,тобто всьогона стадіїдосудового розслідуванняперерахував потерпілому24000грн. В скоєному щиро розкаявся.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_3 визнав частково та вказав, що на стадії досудового розслідування ним перераховано на користь потерпілого кошти в розмірі 24 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, та зазначив, що не наробив нічого такого на більшу суму.

Потерпілий в судовому засіданні надав показання, зокрема зазначив, що 04.02.2021 року о 17:00 год. на території автопарка ТОВ «Малтранс», де працює і обвинувачений, був побитий обвинуваченим. Цього ж дня поїхав у лікарню на своїй машині. Після огляду лікарем його госпіталізували на два тижні у зв`язку з двобічним переломом нижньої челюсті, та після того як виписали з лікарні знову пішов на лікарняний на два тижні і знову був прооперований. 24 000 грн. офіційно витратив на лікування, і на наступну операцію також необхідно 24 000 грн. Пред`явлений цивільний позов, з урахуванням заяви від 03.08.2021 року про зменшення суми матеріальної шкоди, підтримав у повному обсязі. Зазначив, що на стадії досудового розслідування йому обвинуваченим відшкодовано 24 000 грн., а саме 18 000 перераховано на його картку, а 6 000 грн. передано йому готівкою.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 122 КК України, його вина також доведена і підтверджується зібраними по справі доказами, які у відповідності до ч. 3ст. 349 КПК Україниобвинувачений визнав та з якими погодився в повному об`ємі.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та з приводу зазначеного учасники судового провадження не заперечували. При цьому суд з`ясував в учасників судового провадження, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії обвинуваченого за ч.1 ст. 122 КК України кваліфіковано правильно, оскільки своїми умисними діями, які виразилися в умисному нанесенні тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я потерпілого ОСОБА_6 , вчинив злочин, передбачений ч. 1ст. 122 КК України.

Відповідно до вимогст.65 КК Українита постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В ст.17Закону Українивід 23лютого 2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, скоєний обвинуваченим злочин зач. 1 ст. 122 КК Україниналежать до категорії нетяжких злочинів.

Обставиною що пом`якшує відповідальність обвинуваченого, згідно вимогст. 66 КК Українисуд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого, згідно вимогст. 67 КК Українисудом не встановлено.

Обвинувачений є особою раніше не судимою, за місцем проживання характеризується позитивно, компрометуючими матеріалами відносно ОСОБА_3 селищна рада не володіє, за місцем роботи характеризується також позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина, на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах КНП "Онуфріївська ЦРЛ" не знаходиться, є учасником бойових дій, також суд враховує, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому злочині та щиро розкаявся у вчиненому, частково, в добровільному порядку, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду спричинену протиправним діянням, тому суд вважає, що обвинуваченому доцільно призначити покарання в межах санкції передбаченої ч. 1ст. 122 КК України.

Згідно з висновками викладеними в досудовій доповіді Онуфріївського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній та виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без позбавлення або обмеження волі та заходи роботи з ОСОБА_3 повинні бути спрямовані на отримання ним знань та умінь щодо способів емоційної саморегуляції, а також здійснення нагляду за його поведінкою

Тому, враховуючи вищезазначені обставини в сукупності, які істотно знижують суспільну небезпеку обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання і до нього доцільно застосувати вимоги ст. ст.75,76 КК України.

Таке покарання на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та профілактики вчинення нових злочинів.

Що стосується заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.

Згідно з положеннямист. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 58 000 гривень та моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

В обґрунтування поданого цивільного позову потерпілий ОСОБА_6 зазначає, що внаслідок нанесених йому тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3 йому спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується висновком СМЕ, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи. Спричинені йому тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану його здоров`я. Під час лікування ним було витрачено на придбання ліків та лікарських засобів, а також проведення лікувальних процедур 26 000 гривень. Та на цьому лікування ще не завершилося і планується проведення йому операції із відновлення нижньої щелепи, яку будуть проводити лікарі Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» та для проведення якої за підрахунками лікарів необхідно 32000 грн.

Також потерпілий у позові зазначає, що зважаючи на те, що була пошкоджена щелепа, він зазнав крім надзвичайно сильного фізичного болю, ще і великих труднощів із задоволенням своєї нагальної біологічної потреби харчуватися. Це здійснювати було неможливо, у зв`язку з чим він постійно відчував сильний біль у шлунку. Тому, зазначає, що окрім матеріальної шкоди йому було завдано і моральну шкоду, оскільки було порушено нормальний спосіб життя, докладав додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладах охорони здоров`я. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 50000 гривень.

03.08.2021 року під час судового засідання потерпілий ОСОБА_6 подав заяву про зменшення заявленої суми матеріальної шкоди із суми 58000 грн на суму 34000 грн у зв`язку з тим, що на стадії досудового розслідування йому обвинуваченим добровільно відшкодовано 24000 грн. Тому просить суд стягнути з ОСОБА_3 34000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, в частині стягнення моральної шкоди позов залишив без змін. Одночасно в судовому засіданні зазначив, що в суму відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 34000 грн входить також і сума коштів в розмірі 32000 грн, яка необхідна йому для ще однієї операції, про яку зазначено у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, потерпілим надано до позовної заяви копії квитанцій про купівлю ним лікарських препаратів та оплату лікарських послуг на загальну суму 25694, 90 грн., оригінали яких були досліджені судом в судовому засіданні та з приводу яких у сторін не виникло жодних заперечень щодо їх належності, достовірності і допустимості.

Та, надано копію виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №739/740 від 17.02.2021 року КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», яка долучена в судовому засіданні 03.08.2021 року до матеріалів справи, за попереднім наданням потерпілим її копії сторонам кримінального провадження, та досліджена в судовому засіданні.

Потерпілий в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення суми стягнення матеріальної шкоди від 03.08.2021 року та просив суд стягнути із обвинуваченого 34000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також в судовому засіданні потерпілий зазначив, що після лікарняного у лютому місяці, перебував у відпустці за власний рахунок для подальшого лікування у березні місяці. Проте, підтверджуючих документів перебування у відпустці за власний рахунок суду не надав.

Обвинувачений в судовому засіданні цивільний позов визнав частково на суму 24000 гривень, тобто на ту суму, яка була ним добровільно відшкодована потерпілому. Зазначив, що не наробив нічого такого потерпілому на більшу суму.

Приписамич. 1 ст. 1166 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами ст. ст.23,ч. 1ст. 1167ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав яка відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 зазначеної статті моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

В судовому засіданні судом встановлено, що потерпілий зазнав від кримінального правопорушення матеріальної шкоди на суму 25694, 90 гривень, що підтверджується копіями квитанцій долучених до позовної заяви (а.с. 12-13). Судом встановлено та сторонами не заперечується, а навпаки підтверджується, що обвинуваченим добровільно відшкодовано потерпілому суму матеріальної шкоди в розмірі 24 000 гривень. Тобто не відшкодованими залишається доведена сума матеріальної шкоди в розмірі 1694 гривень 90 копійок, яка і підлягає стягненню в судовому порядку.

На підтвердження суми матеріальної шкоди в розмірі 32000 грн, яка, зі слів потерпілого, необхідна йому для планової операції, пов`язаної із відновленням здоров`я за наслідками вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, судом досліджено надану потерпілим копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №739/740 від 17.02.2021 року КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька».

Згідно з вказаною випискою вбачається, що ОСОБА_6 госпіталізований до нейрохірургічного відділення 05.02.2021 року о 09:51 год., виписаний 17.02.2021 року о 10:00 год. Діагноз: двобічний перелом нижньої щелепи в ділянці між 4.4-4.5 зубами та суглобовим відростком зліва зі зміщенням відламків. Зі слів хворого, був побитий знайомим на роботі 04.02.2021 року, звернувся в травмпункт, звідки направлений на стаціонарне лікування. Зазначені дані щодо проведеного обстеження, дані лабораторних досліджень. У рядку «лікування» зазначено наступне 10.02.2021 року хворого прооперовано, виконано МОС нижньої щелепи справа, перев`язки, проведено медикаментозне лікування. Від запропонованого плану лікування, двобічного остеосинтезу, пацієнт відмовився, та утримався від МОС зліва (розписка). Курс стаціонарного лікування завершено, виписаний з відділення. На час виписки стан задовільний, скаржиться на оніміння правої половини нижньої губи. Назначені лікувальні та трудові рекомендації, зокрема, уникати переохолоджень та фізичних навантажень 1 місяць, щелепна дієта 2 місяці, пращеподібна пов`язка 2 місяці, повторний огляд у щелепно-лицевого хірурга через 1 місяць. Зазначено, про необхідність з`явитися на прийом до хірурга-стоматолога 19.02.2021 року. Та наявна інформація про те, що був відкритий лікарняний лист.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частин 1-2 ст. 22 КПК України кримінальне провадженняздійснюється наоснові змагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороноюзахисту їхніхправових позицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимКодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно доч.1-4ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дочастин 1-3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно доп.3ч.1ст.91ЦПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат у кримінальному провадженні підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно дост.94КПК України слідчий,прокурор,слідчий суддя,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та те, що потерпілий жодним чином не був обмежений у наданні суду доказів, що обґрунтовують його позовні вимоги, суд вважає, що потерпілим не доведено наданими суду доказами розмір матеріальної щкоди в сумі 32000 грн, яку останній очікує понести з метою відновлення здоров`я завданого кримінальним правопорушенням, зокрема суду не надано такі належні докази як направлення на операцію, рекомендації щодо операції, вартість проведення операції тощо.

Крім цього, у позовній заяві потерпілий зазначив, що планується проведення йому операції із відновлення нижньої щелепи, яку будуть проводити лікарі Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» та для проведення якої за підрахунками лікарів необхідно 32000 грн. При цьому жодних письмових доказів його звернення до вказаної лікарні та отримання відповідних висновків, консультацій, калькуляцій на суму 32000 грн, тощо, суду не надано. А надана суду копія виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №739/740 від 17.02.2021 року КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» жодним чином не підтверджує заявлені потерпілим позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди в частині необхідності проведення операції та на суму 32000 грн і взагалі видана іншою медичною установою.

Тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 32000 гривень не підлягає задоволенню у зв`язку з її недоведеністю потерпілим.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн судом зазначається наступне.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 зазначеної вище постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_6 перебував на лікарняному (виписка №739/740 від 17.02.2021 року), оскільки діями обвинуваченого завдано йому фізичних і душевних страждань, було порушено його нормальний спосіб життя, змушений був виконувати не звичні для нього лікувальні та трудові рекомендації, тому, з огляду на викладене, суд приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 щодо відшкодування моральної шкоди - частково, а саме в розмірі 12 (дванадцять) тисячь гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження як вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення, так і частково доведені в судовому засіданні розміри завданої матеріальної та моральної шкоди, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, за необхідне в цілому цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди суму 1694 гривні 90 копійок та 12 000 гривень моральної шкоди. В іншій частині позову відмовити у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинваченого не обирався.

Керуючись ст.ст.368,371,374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.122КК України і призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та на підставі п.2 ч.3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_3 обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового провадження не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1694 гривень 90 копійокв рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 12 (дванадцять) тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

Речові докази та судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.3 ст.349, ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Онуфріївського районного

суду Кіровоградської області ОСОБА_1