Ухвала

від 16.08.2021 по справі 761/24019/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24019/21

Провадження № 1-кс/761/14035/2021

У Х В А Л А

Іменем України

16 серпня 2021 року

слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42016100000000889 від 19.09.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

В своєму клопотанні заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 01 червня 2020 року по справі № 761/15605/20, накладено арешт на групу приміщень № 3 (приміщення №№ 1-56, №№ 66-80) на другому поверсі 5-ти поверхового ГБК «Братиславський 1», площею 4001 кв. м., за адресою : АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» (ЄДРПОУ 39277619, юридична адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборності, буд. 158), заборонивши розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Зазначена ухвала винесена в межах кримінального провадження № 42016100000000889 від 19.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На думку заявника арешт накладено необгрунтовано, а відтак просить слідчого суддю його скасувати.

Заявник в судовому засіданні клопотання підтримав просив слідчого суддю його задовольнити.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2020 року, було накладено арешт на на групу приміщень № 3 (приміщення №№ 1-56, №№ 66-80) площею 4001 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Арешт на вказане майно накладено з метою збереження речового доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

В порушення вищевказаних приписів КПК України, прокурором не доведено, що майно, на яке накладено арешт є об`єктом кримінально-протиправних дій або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, як це визначено ст. 98 КПК України.

До такого висновку слідчий суддя приходить, враховуючи, що кримінальне провадження №42016100000000889 від 19.09.2016 року, було розпочато на підставі листа Фонду гарантування вкладів в 2016 році, а приміщення на яке накладено арешт, куплене у Фонду гарантування вкладів ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» в 2018 році, після подій, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні.

Крім того посадові особи ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» не є підозрюваними у кримінальному провадженні №42016100000000889 від 19.09.2016 року, що також свідчить про надмірність такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Також, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Роси», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, накладений у даному кримінальному провадженні такий захід забезпечення як арешт групи приміщень № 3 (приміщення №№ 1-56, №№ 66-80) на другому поверсі 5-ти поверхового ГБК «Братиславський 1», площею 4001 кв. м., за адресою : м. Київ, вул. Братиславська, 52, власником якого є ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» (ЄДРПОУ 39277619) є необґрунтованим, оскільки жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна слідчий суддя враховує загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності доРозділу ІІ КПК України, якими передбачено обґрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно накладено необґрунтовано, а тому клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42016100000000889 від 19.09.2016 року підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 376, 532 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42016100000000889 від 19.09.2016 року задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 01 червня 2020 року по справі № 761/15605/20, в межах кримінального провадження №42016100000000889 від 19.09.2016 року, на:

групу приміщень № 3 (приміщення №№ 1-56, №№ 66-80) на другому поверсі 5-ти поверхового ГБК «Братиславський 1», площею 4001 кв. м., за адресою : м. Київ, вул. Братиславська, 52, власником якого є ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» (ЄДРПОУ 39277619, юридична адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборності, буд. 158), та скасувати заборону розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1