Постанова

від 13.09.2007 по справі 5/146-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/146-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2007 р.                                                          Справа № 5/146-07  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Барбашової С.В.,Плужника О.В.

при секретарі: Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Чепурко В.Л.,  Доброхотов В.В.,  Доброхотов В.П.

відповідача -  Казак М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 2429C/3-7) на рішення  господарського суду Сумської області від 07.06.07 р. по справі № 5/146-07

за позовом  ТОВ ” Агротехніка ХХІ ”, м. Суми

до ТОВ  „ Слобожанська аграрна інвестиційна компанія - 2005”, м. Суми

про стягнення 171818, 00 грн. ,-

встановила:

  У березні 2007 року позивач –ТОВ ”Агротехніка ХХІ” звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ  „Слобожанська аграрна інвестиційна компанія –2005 ” заборгованості за надані відповідачу послуги відповідно договору підряду від 01.06.06 р. № 1/06/06, укладеного між сторонами , в розмірі 69 700,00 гривень, та  штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 100 300,00 грн.  

Рішенням господарського суду Сумської області по справі № 5/146-07 (суддя Гудим В.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 69700 грн.; 7920,98 грн. пені; 5854,80 грн. інфляційних збитків; 2266,64 грн. –річних; 58,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 857,45 грн. витрат за держмито.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погоджується, просить його скасувати, а апеляційну скаргу –задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що при зверненні позивачем до суду першої інстанції, позивач направив на адресу суду першої інстанції та відповідачу різні позовні заяви, в яких містилась різна інформація про суму повних вимог, яка не мала зареєстрованого номеру канцелярії суду та надісланий йому позов не був підписаний самим позивачем, чим були порушені вимоги ст.ст. 54; 56 ГПК України. Також відповідач вважає, що позовна заява, яка надана суду першої інстанції підписана неуповноваженою особою.

Більш того, відповідач вказує на те, що на підставі п.8.5. договору № 1/06/06 від 01.06.06 р. на момент розгляду справи в суді, позивач мав право вимагати сплату 61500 грн., що складає лише частину боргу від загальної суми в розмірі 69700 грн., але незважаючи на це, суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення всієї суми заборгованості –69700 грн.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що на підставі п.4.1.3. договору №1/06/06 від 01.06.06 позивач зобов'язався проводити ремонт комбайнів за власний рахунок, але запчастини для проведення ремонту купувалися за кошти відповідача, а частина послуг ТОВ „Агротехника ХХІ” сплачувалась відповідачем. Загальна вартість переданих позивачу запчастин та грошей на момент розгляду справи в суді склала 26199,14 грн., а сума загального боргу складає –35300,86 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що господарський суд Сумської області при винесенні рішення вийшов за межі позовних вимог, стягнувши додатково пеню, інфляційні збитки та 3% річних, що суперечить п.2 ст.83 ГПК України.

Позивач в свою чергу вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В підтвердження своїх доводів позивач зазначає, що згідно Наказу № 1 від 22.09.2003 р. про призначення Доброхотова В.В. на посаду заступника генерального директора ТОВ „Агротехника ХХІ” йому надається право першого підпису документів.

Стосовно тверджень відповідача щодо сплати ним запчастин для ремонту комбайнів та проведення ремонту за його кошти, позивач вказує на те, що відповідачем не надано жодних документів для доведення зазначеного факту. Перелічені документи можуть бути лише підтвердженням оплати запчастин до комбайнів, а документи, які б підтвердили оплату згідно договору-підряду № 1/06/06 від 01.06.06 р. в матеріалах справи –відсутні.

Відносно порушення судом першої інстанції п.2 ст.83 ГПК України, на які вказує відповідач, позивач пояснює, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув штрафні санкції за невиконання умов договору, оскільки позивачем надано розрахунок суми інфляційних збитків, яка складає 5854,80 грн. і 3% річних в сумі 2266,64 грн.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Між позивачем та відповідачем 01.06.06 р. був укладений договір підряду № 1/06/06 по збиранню сільськогосподарських культур відповідно до якого замовник (ТОВ „Слобожанська аграрна інвестиційна компанія –2005”) доручив та зобов'язався оплатити, а виконавець (ТОВ ”Агротехніка ХХІ” ) зобов'язався здійснити збір сільськогосподарських культур, які належать замовнику. Відповідно до п.3.1. цього договору збір повинен виконуватися із застосуванням комбайнів марки Deutz ,Claas. Згідно п. 5.1. кінцевий розрахунок проводиться у день закінчення робіт по збиранню врожаю на підставі двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт до договору підряду № 1/06/06 від 01.06.06 виконавець передав, а замовник прийняв виконану роботу згідно договору підряду, а саме сільськогосподарські культури (ранні зернові) зібрані з 410 га с/г угідь, закінчення робіт 25.07.06 р.

Зазначений акт приймання робіт підписаний та скріплений печаткою відповідача, без будь-яких заперечень, щодо якості та кількості наданих послуг.

22.12.2006 р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій просив відповідача оплатити вартість виконаних робіт у розмірі 69 700,00 грн.

Доказів оплати наданих послуг відповідач не надав, претензію позивача залишив без відповіді та задоволення, тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 69 700,00 грн. є законним та обґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що позовна заява підписана неналежною особою безпідставне, оскільки в матеріалах справи міститься наказ №1, згідно якого Доброхотова Віталія Васильовича призначено на посаду директора ТОВ ”Агротехніка ХХІ ” і надано право першого підпису документів. В судовому засіданні позивач надав для огляду судовій колегії оригінал статуту підприємства ТОВ ”Агротехніка ХХІ ” та оригінали наказів №1,№2.

Безпідставне посилання відповідача і на те, що ним не отримана уточнена позовна заява, котра була розглянута судом першої інстанції, оскільки позивачем надані докази про отримання зазначеної позовної заяви представником відповідача Казак М.В. на підставі доручення.

Посилання відповідача на часткову оплату боргу  є недоведеними, оскільки надані відповідачем видаткові накладні від 14.06.2006р., від 26.06.2006р., від 29.08.2006 р. не свідчать про передачу запчастин позивачу відповідно договору підряду № 1/06/06. Крім того, у вищезазначених накладних перелік запчастин до КрАЗ, ГАЗ-52, МАЗ та ін., а відповідно до п.3.1. договору збір урожаю повинен виконуватися із застосуванням комбайнів марки Deutz ,Claas.

     Також, безпідставне посилання відповідача про проведений залік взаємних однорідних вимог листом від 15.08.2007 року, оскільки зазначений лист був направлений позивачу вже після винесення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду від 07.06.2007 року.

Відповідно   до   ст.    526   Цивільного   кодексу    України   зобов'язання   має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

П.п. 6.6. п.6 укладеного сторонами договору встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору в частині своєчасної оплати наданих послуг, він повинен сплати на користь позивача передбачену зазначеним договором неустойку (штраф).

     Відповідно до ст.3  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової   ставки   Національного   банку   України,   що   діяла   у   період,   за   який сплачується пеня.

       Оскільки відповідач не подав доказів належного виконання своїх зобов'язань своєчасної і в повному обсязі сплати за одержану від позивача продукцію, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача пеню в сумі 7920 грн. 98 коп., розрахованої в межах подвійної облікової ставки НБУ відповідно до вимог Закону України   "Про відповідальність   за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та відмовив в іншій частині позову щодо стягнення  пені.

 Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог, що є порушенням ст. 83 ГПК України, в якій зазначається, що суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого ГПК України порядку.

В матеріалах справи клопотання про збільшення позовних вимог відсутнє, оскільки надане до справи клопотання та додатковий розрахунок (арк. справи 59) на ухвалу суду, не містить вимогу про збільшення первісно заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних, крім того не сплачених митом.

На підставі викладеного рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 35, 49, 99, 101, п.4 ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -                                                  

                                                     постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Сумської області від 07.06.2007 р. по справі №5/146-07 змінити. Рішення в частині стягнення 5854,80 грн. інфляційних, 2266,64 грн. річних та 80,22 грн. держмита скасувати і в позові в цій частині відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

   Стягнути з ТОВ ”Агротехніка ХХІ”, м. Суми (40024, м. Суми, вул.. Харківська, 25, к. 63, р/р 26007101035384 в Київській регіональній дирекції (філії) ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код 32588310) на користь ТОВ  «Слобожанська Аграрна Інвестиційна компанія –2005», м. Суми (40011, м. Суми, вул.  Супруна, 15, оф. 2, р/р 2600310166 в СОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Суми, МФО 337483, код 33389840) - 40,10 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

   Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

            Головуючий суддя                                                            Могилєвкін Ю.О.                                    

                           судді                                                              Барбашова С.В.

                                                                                                    Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 13.09.2007 року.