Постанова

від 20.08.2021 по справі 752/15464/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021року м. Київ

Справа № 752/15464/20

Провадження: № 22-ц/824/8131/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Іванової І.В., Пікуль A.A.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кім Ганни Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Констракшин Девелопмент

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Марфіної Н.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Констракшин Девелопмент до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ТОВ Юкрейн Констракшин Девелопмент звернулось до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 21 березня 2016 року Департаментом ДАБІ у м. Києві зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта Будівництво зблокованого житлового 3-х квартирного будинку, господарських будівель та споруд , замовником будівництва якого є позивач. Право на забудову даної земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:211:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач має згідно укладеного договору про право забудови земельної ділянки (договору суперфіцію) реєстровий номер 2957 від 11 вересня 2019 року, укладеного із власниками земельної ділянки, посвідченого ПН КМНО Мелещенко О.М., та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №33181554 від 11 вересня 2019 року. Відповідно до статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в редакції станом на 21 березня 2016 року (момент реєстрації декларації про початок будівельних робіт), замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт. Зазначає, що позивачем як замовником виконані всі передумови для здійснення законного будівництва на земельній ділянці . Однак в період з 07:00 години 03 серпня 2020 року по день подання позову виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці є неможливим через блокування легковими автомобілями марки Джилі сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , Рено цегляного кольору , державний номер НОМЕР_2 , Форд ,державний номер НОМЕР_3 ,проїзду до території будівельного майданчику .Із відкритих відомостей щодо власників транспортних засобів стало відомо , що авто марки Рено Трафік,держаний номер НОМЕР_2 , він-код НОМЕР_4 ,зареєстровано у ТСЦ 8046 за ОСОБА_1 . За час блокування доступу до будівельного майданчика відповідачем та іншими особами спільно із ним, позивачу було завдано значних збитків. Станом на момент пред`явлення позову за шість робочих днів, протягом яких відповідач не допускає позивача до будівельного майданчика, позивачу спричинено наступні збитки: оплата послуг башеного крану КБ LIВHERR на суму 27450,00 гривень ; оплата оренди опалубки на суму 37500,00 гривень; оплата охорони будівельного майданчика: 5600,00 гривень; вартість простою 70500 гривень. На час подачі позову орієнтовний розмір вже спричинених збитків становить 141050,00 гривень.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києвавід 01 березня 2021 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Констракшин Девелопмент було відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, Кім Г.В. в інтересах ТОВ Юкрейн Констракшин Девелопмент подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Констракшин Девелопмент задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки не розглянув подане нею клопотання про залучення до участі у справі інших співвідповідачів. Крім того вказує, що суд дійшов помилкових доводів щодо недоведеності обставин, викладених у позовній заяві, оскільки на обґрунтування здійснення перешкод у веденні господарської діяльності саме відповідачем представником позивача було надано офіційні відомості, які підтверджують належність транспортного засобу відповідачу. Зазначає, що в матеріалах справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи, проти якої позивач мав право подати заперечення, внаслідок чого судом першої інстанції було порушено норми ст. ст. 280, 281 ЦПК України щодо можливості ухвалення у справі заочного рішення.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

За правилом частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України та частини 1 статті 369 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом , позивач має право на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 4-9).

Згідно акту перешкоди здійснення господарської діяльності від 08.08.2020 року, який підписаний представником позивача Климовець Є.М. та водієм вантажівки ОСОБА_3 , в період з 07:00 03.08.2020 року по 14:00 08.08.2020 року включно призупинено виконання будівельних робіт та об`єкті будівництва: Будівництво зблокованого житлового 3-х квартирного будинку, господарських будівель і споруд , будівельний майданчик розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Виконання будівельних робіт є неможливим внаслідок блокування проїзду будівельних автотранспортних засобів і механізмів, що здійснюють доставку будівельних матеріалів, обладнання, бетону до пункту пропуску на будівельний майданчик. Блокування проїзду до місця пропуску на будівельний майданчик здійснюється легковими автомобілями: легковий автомобіль сірого кольору марки Джилі , д.н.з. НОМЕР_1 ; легковий автомобіль цегляного кольору марки Рено , д.н.з. НОМЕР_2 ; легковий автомобіль білого кольору марки Форд , д.н.з. НОМЕР_3 та ще декількома автомобілями по черзі. Встановити власників автомобілів є неможливим, тому що автомобілі стоять порожні, власники не з`явились весь період блокування пункту пропуску будівельного майданчика (а.с. 10).

Згідно акту перешкоди здійснення господарської діяльності від 13.08.2020 року, який підписаний представником позивача Климовець Є.М. та водієм вантажівки ОСОБА_4 , в період з 07:00 03.08.2020 року по теперішній час 13.08.2020 року включно призупинено виконання будівельних робіт та об`єкті будівництва: Будівництво зблокованого житлового 3-х квартирного будинку, господарських будівель і споруд , будівельний майданчик розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Виконання будівельних робіт є неможливим внаслідок блокування проїзду будівельних автотранспортних засобів і механізмів, що здійснюють доставку будівельних матеріалів, обладнання, бетону до пункту пропуску на будівельний майданчик. Блокування проїзду до місця пропуску на будівельний майданчик здійснюється легковими автомобілями: легковий автомобіль сірого кольору марки Черрі , д.н.з. НОМЕР_1 ; легковий автомобіль цегляного кольору марки Рено , д.н.з. НОМЕР_2 ; легковий автомобіль білого кольору марки Форд , д.н.з. НОМЕР_3 ; легковий автомобіль білого кольору марки Ніссан , д.н.з. НОМЕР_5 ; легковий автомобіль червоного кольору марки Мітсубіші , д.н.з. НОМЕР_6 ; легковий автомобіль сріблястого кольору марки Субару , д.н.з. НОМЕР_7 та ще декількома автомобілями по черзі. Встановити власників автомобілів є неможливим, тому що автомобілі стоять порожні, власники не з`явились весь період блокування пункту пропуску будівельного майданчика (а.с. 27).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 10.08.2020 року: Дата останньої реєстрації ТЗ - 07.09.2016; Місце проведення останньої реєстрації (ТСЦ) - ТСЦ 8046; Номерний знак - НОМЕР_2 ; Марка - RENAULT; Тип ТЗ - загальний легковий пасажирський -В; Рік випуску - 2016; Об`єм (потужність) двигуна - 1598; Колір - коричневий; Тип пального - дизельне паливо; Марка - TRAFIC; Кількість сидячих місць з місцем водія - 9; Маса без навантаження - 1755; Повна маса - 2700. Витяг носить інформаційний характер і не є офіційним документом (а.с. 13-14).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 10.08.2020 року: Прізвище - ОСОБА_1 ; Ім`я - ОСОБА_1 ; Дана народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Один з зареєстрованих на вказану особу автомобілів значиться: Марка - RENAULT; Модель - TRAFIC; Рік випуску - 2016; Дата державної реєстрації за особою - 07.09.2016; Об`єм двигуна - 1598; Потужність двигуна - 85. Витяг носить інформаційний характер і не є офіційним документом (а.с. 15-16).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності належними та достатніми доказами наведених у позовній заяві обставин та заявлених позовних вимог.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає, що необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача лише за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та,що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Вирішуючи питання щодо доказів, колегія суддів ураховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Основним доказом винуватості відповідача, на який посилається позивач, є акти від 08.08.2020 року та 13.08.2020 року, складені про те, що автомобілем Рено, д.н.з. НОМЕР_2 здійснювалось блокування пропуску до будівельного майданчику.

Однак, такі акти були складені за участі представників самого позивача, тобто, особи зацікавленої, а не незалежними особами, представниками правоохоронних органів, органів державної влади чи місцевого самоврядування, до складення вказаних актів також не було залучено незацікавлених свідків (очевидців) вказаної події, якщо такі були.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач звертався до правоохоронних органів з приводу блокування пропуску до будівельного майданчику та що такі обставини були зафіксовані уповноваженими особами.

Статтею 82 ЦПК України визначено підстави звільнення від доказування.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивачем не надано постанов уповноваженого на вирішення справи органу (особи) у справах про адміністративне правопорушення відносно відповідача, якими було б встановлено подію правопорушення та його скоєння саме відповідачем, а не іншою особою, яка на законних підставах має право користуватись транспортним засобом, який їй не належить.

Слід відмітити, щовідповідно до статті 34 ЗУ Про дорожній рух державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Ураховуючи наведене, колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що витяги з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 10.08.2020 року, згідно яких за відповідачем 07.09.2016 року був зареєстрований автомобіль RENAULTTRAFIC; 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 1598, за відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), не може вважатись достатнім доказом належності відповідачу автомобіля RENAULT TRAFIC; 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 1598 саме з номерним знаком НОМЕР_2 .

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що не можна виключати, що в один і той самий день 07.09.2016 року було зареєстровано два різні автомобілі RENAULT TRAFIC, 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 1598, і за різними особами.

Щодо фото, які надані позивачем, слід відмітити, що вони (фото) також не можуть бути належним доказом протиправності дій відповідача, адже зафіксовані на них події відтворюютьсь ситуацію, що відбувалась на об`єкті будівництва та дорозі загалом без прив`язки до дат та дій конкретних осіб, зокрема, відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача та його винуватість у завданні позивачу збитків.

Не встановлення вини особи та причинно-наслідкового зв`язку між спричиненням шкоди та діями особи, а саме складу цивільного правопорушення, є підставою для відмови у покладенні на особу обов`язку з відшкодування майнової шкоди.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи в заочному порядку, колегія суддів виходить з наступного.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, законодавець передбачає термін заочний лише у випадках розгляду справи за відсутності виключно відповідача і тільки у встановлених ЦПК України випадках.

З огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень позивача щодо заочного розгляду справи та належне повідомлення відповідача про розгляд справи, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо заочного розгляду справи.

Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо не розгляду судом першої інстанції клопотання про залучення співвідповідачів, оскільки матеріали справи такого клопотання не містять. Доказів про направлення вказаного клопотання до суду першої інстанції до скарги не додано.

Отже, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та визначив правовідносини, що склалися між сторонами, застосував ті норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, так, як наслідок, дійшов правильних висновків про відмову у позові.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Кім Г.В. в інтересах ТОВ Юкрейн Констракшин Девелопмент підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 375, 381-384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Кім Ганни Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Констракшин Девелопмент залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді А.А. Пікуль

І.В. Іванова