Постанова

від 18.08.2021 по справі 328/2266/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.08.2021 Справа № 328/2266/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 328/2266/20 Головуючий у 1 інстанції: Новікова Н.В.

Провадження № 22-ц/807/1082/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Токмацький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Токмацький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про оспорювання батьківства.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він в жовтні 2018р. познайомився з ОСОБА_2 , яка була на четвертому місяці вагітності. Між ними виникли почуття, вони збирались жити разом та створювати сім`ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила сина ОСОБА_3 , батьком якого записано його, дитині надано його прізвище та по-батькові, на що він надав свою згоду. В період спільного проживання вони часто сварились, мали різні погляди на спільне життя, тому через деякий час розстались та припинили спільне проживання. На даний час він в житті дитини участі не приймає. Зазначає, що вінне є рідним біологічним батьком ОСОБА_3 , а тому те, що він записав сина ОСОБА_2 на своє прізвище та визнав батьківство, є помилкою. Таким чином, оскільки він не є біологічним батьком дитини, то вбачає необхідність виключити з актового запису про народження ОСОБА_3 відомості про нього - ОСОБА_1 як батька цієї дитини.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну

скаргу,в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про те, що він - ОСОБА_1 в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є рідним батьком народженої ОСОБА_5 дитини - ОСОБА_3 , не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує, щойому як позивачу не було надано можливості довести той факт, що в момент реєстрації дитини йому не було відомо, що дитина народжена не від нього, а також довести належними доказами відсутність кровного споріднення між ним та дитиною. Також судом не було взято до уваги, що відповідачка визнала позов у повному обсязі та підтвердила, що він - ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3 , не заперечувала проти виключення запису про нього як батька з актового запису про народження.

Після подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було додано заяву про долучення письмового доказу -копії звіту по тесту на батьківство ID27818 від 28.01.2021.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_2 не надано, але надано письмову заяву про визнання апеляційної скарги. Проте ненадання відзиву не перешкоджає відповідно до приписів ч. 3 статті 360 ЦПК України апеляційному розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майсак В.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила врахувати наданий на стадії апеляційного провадження звіт генетичного дослідження, пояснення відповідача ОСОБА_2 , яка визнала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши звіт генетичного дослідження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого17.10.2019р. Токмацьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,18.04.2019р. вчинено запис про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (актовий запис №106) (а.с. 6).

Сторони у справі як батьки дитини між собою у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Як було зазначено в позовній заяві та підтверджено сторонами в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції, в момент реєстрації себе батьком дитини позивач ОСОБА_1 знав, що не є її батьком, однак надав свою згоду на реєстрацію себе батьком ОСОБА_3 , народженого ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Але згідно з положеннями ч. 5 ст. 136 Сімейного кодексу України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини 1 статті 123 цього Кодексу.

Встановивши вказані обставини, суд відповідно до приписів ч. 5 статті 136 СК України вважав неможливим задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та допитані свідки підтвердили, що позивач на час реєстрації дитини знав, що не є її біологічним батьком.

В апеляційній скарзі позивача вказується, що в обґрунтування позову ним помилково було зазначено, що з ОСОБА_2 він познайомився в жовтні 2018р. Це сталося через його юридичну неграмотність, у зв`язку з чим він вважав, що дата знайомства з відповідачем не має значення. Проте з жовтня 2018р. вони з відповідачем вже стали зустрічатись і проживати разом, а перша зустріч та інтимна близькість відбулись влітку 2018р., після чого вони не бачились до жовтня 2018р., коли відповідач повідомила йому, що вагітна та має строк чотири місяці, а можливим батьком дитини є він. Він повірив та надав згоду на те, щоб у актовому записі про народження дитинийого було записано батьком. Тому на час реєстрації дитини він не знав, що дитина народжена не від нього, з огляду ще й на те, що ОСОБА_2 запевняла його, що не мала інших стосунків та біологічним батьком дитини є він. Оскільки після народження дитини вони з відповідачем розійшлись, та на той час дитині було 4-5 місяців, він у житті дитини участі з цього часу не приймає, то вважає, що виключення його з актового запису як батька дитини, не зашкодить нічиїм інтересам, а у відповідача виникне можливість записати батьком дитини її дійсного біологічного батька.

В подальшому на стадії апеляційного провадження ОСОБА_1 долучив звіт по тесту на батьківство ID27818 від 28.01.2021, за результатами якого ОСОБА_1 виключається як біологічний батько ОСОБА_3 ( а.с. 66-69).

Адвокат Майсак В.В. як представник позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції наголошувала на тому, що на теперішній час достеменно встановлено, що позивач не є біологічним батьком дитини, що є підставою для виключення запису про нього як батька з актового запису про її народження. Вказувала, що позов помилково визначено як оспорювання батьківства, в той час як вимогою у прохальній частині є саме виключення відомостей про ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду вказувала, що підтверджує викладені в апеляційній скарзі обставини, що вона приховала від позивача той факт, що він не являється батьком дитини, а розповіла про це тільки після реєстрації дитини в органах РАЦС. Хто збирав документи до позовної заяви, зокрема, письмові пояснення від її імені, у яких обставини викладені так само як в позовній заяві - їй невідомо. Вказує, що місцезнаходження біологічного батька дитини їй невідомо, відносини між ними, так само як і у нього з дитиною, не підтримуються.

Колегія, насамперед, зазначає, що позиція адвоката Майсак В.В., що позов про виключення відомостей про батька із актового запису про народження дитини, не є пов`язаним з оспорюванням батьківства, а є самостійним позовом, тому ч. 5 ст. 136 СК України не можу бути застосована, є помилковою. Оскільки виключення відомостей з актового запису про народження дитини відносно батька наразі і є оспорюванням батьківства, базується на цьому, що безпосередньо випливає з найменування та диспозиції статті 136 СК України.

Що стосується доводів позивача про помилковість викладення ним у позовній заяві та в ході розгляду справи в суді першої інстанції обставин, то фактично позивач на стадії апеляційного провадження змінює повністю свою позицію та намагається спростувати всю доказову базу, здобуту під час розгляду справи. А відповідач, не оскарживши рішення суду, намагається визнати апеляційну скаргу та ці нові обставини, які викладені позивачем.

Між тим, відповідно до вимог статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у перед-

бачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 статті 367 ЦПК України, в таких самих межах переглядається справа і апеляційним судом.

Тобто сам позивач визнав в позовній заяві, що у жовтні 2018р. тільки познайомився з ОСОБА_2 , яка вже була на четвертому місяці вагітності, та після народження дитини він надав свою згоду на зазначення його батьком дитини.

У письмових поясненнях позивача ОСОБА_1 , долучених до позовної заяви, ним зазначено, що до знайомства з ОСОБА_2 у жовтні 2018р. він зустрічався з іншою дівчиною, але розлучився з нею та став зустрічатись з відповідачем. На цей час ОСОБА_2 мала вже строк вагітності 3,5 місяці, але він погодився записати його батьком дитини. Зазначає, що не був навіть знайом з ОСОБА_2 до жовтня 2018р. ( а.с. 7).

З долучених до позовної заяви письмових пояснень ОСОБА_2 слідує, що вона підтверджує, що на день знайомства з ОСОБА_1 мала строк вагітності 3,5 місяці, про що було відомо позивачу та він погодився записати дитину на себе, оскільки вони планували створити сім"ю ( а.с. 8).

Жодна із сторін не вказувала у суді першої інстанції, що ці письмові пояснення належать не їй, та, навпаки, сторони підтверджували викладені в поясненнях обставини.

Таким же чином висвітлено обставини свідком ОСОБА_6 , яка є матер`ю позивача ОСОБА_1 , та пояснювала, будучи попереджена про кримінальну відповідальність, що в середині 2018р.син познайомив її з ОСОБА_2 , яка залишилась жити в їх будинку. Через деякий час ОСОБА_1 повідомив їй, що ОСОБА_2 вагітна та що це не його дитина. Оскільки йому було шкода дитину та ОСОБА_2 , тому він наддав згоду на реєстрацію дитини на себе.

Аналогічним чином розповідав про обставини батьківства позивача свідок ОСОБА_9 , який пояснив, що знає позивача з 2018р., оскільки працювали разом на ТОВ Перлина Запоріжжя . Зазначив, що ОСОБА_1 розповідав йому, що в нього є подруга та вона на четвертому місяці вагітності, та це не його дитина.

Отже, зібраною доказовою базою, серед іншого, і поясненнями самих позивача та відповідача встановлено, що ОСОБА_1 достеменно було відомо про те, що він не є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , задовго до його народження, але він надав згоду на реєстрацію себе як батька цієї дитини.

Будь-яких доказів протилежному, тобто, що позивач не був обізнаний про те, що ОСОБА_3 не є його рідною дитиною, та не походить від нього, судом встановлено не було.

Тому на теперішній час апеляційний суд не може досліджувати інші обставини, на які не посилався позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції, та по-іншому їх встановлювати. Крім того, ним не було надано інших доказів на спростування первісної позиції, крім, звіту про генетичне дослідження.

Між тим, у ініційованому позові на підставах ч. 1 статті 136 СК України з урахуванням вимог частини п`ятої цієї норми такий звіт про генетичне дослідження не може бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позову, оскільки і на час розгляду справи сторонам було відомо, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком дитини, про що вони і доводили суду. А відмова в позові саме і пов`язана з тим, що, знаючи, що він не є біологічним батьком, позивач надав згоду на реєстрацію себе батьком дитини, що виключає можливість застосування ч. 1 статті 136 СК України.

Що стосується доводів скарги про визнання позову відповідачем, тому суд мав його задовольнити, то колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В даному випадку, визнання позову відповідачем ОСОБА_2 не можна було покласти в основу рішення про задоволення позову, оскільки таке визнання суперечить приписам ч. 5 статті 136 СК України, а також порушує інтереси дитини, яка залишається взагалі без батька, оскільки біологічний батько не з`явився і не визнав себе таким. До того ж, сама ОСОБА_2 пояснювала, що біологічний батько не бажає відстоювати свої права щодо дитини та його місцезнаходження їй невідомо. Тобто фактично дитини може залишитись безбатченком.

Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Оскільки рішення суду апеляційним судом залишається без змін, то всі судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 серпня 2021 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.