Рішення

від 18.08.2021 по справі 492/1630/20

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/1630/20

Провадження № 2/492/101/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Варгаракі С.М., при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, правонаступник Болградська районна державна адміністрація Одеської області, як органу опіки та піклування, Арцизької міської ради Болградського району Одеської області, як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачки про позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 30% з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дати подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час спільного проживання з відповідачкою в них народилася донька. Дитина мешкає з позивачем та знаходяться на його утриманні, відповідачка не піклується про стан здоров`я дитини, не цікавиться розвитком дитини, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомленні належним чином у порядку, передбаченому ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідачки в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки у судові засідання відповідач не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Представник третіх осіб в судове засідання не з`явилися, але надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, зі згоди позивачки, вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з ухиленням батька від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до копій свідоцтва про народження виданого повторно серія НОМЕР_1 від 17.06.2020 р. виданого Тарутинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю вказана ОСОБА_2 - відповідачі у справі (а.с. 9).

Відповідно до акту опитування свідків від 13.08.2020 р. ОСОБА_3 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Згідно висновку Арцизької міської ради Одеської області,як органу опіки та піклування, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 89).

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, тому у кожному випадку слід виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення.

Позивачем надано суду достатні відомості, які безумовно свідчать про злісне ухиляння відповідача ОСОБА_4 від виховання своєї дитини, що у відповідності з вимогами ст. 164 СК України є підставою для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення їх батьківських прав.

Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27 грудня 1991 року (далі - Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до положень ст. 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Крім того, відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідачами не надано суду жодного доказу, який би свідчив про виконання ними батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав № 3 від 30.03.2007 року зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В п. 16 зазначеної постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при винній поведінці когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини.

Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні з досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, матеріально не забезпечує, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Невиконання батьківських обов`язків відповідачкою підтверджується письмовими доказами по справі. В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 ніякої уваги дитині не приділяє.

За таких обставин, проаналізувавши надані докази в їх сукупності та приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, враховуючи самоусунення відповідачки від виховання дитини, суд вважає, що вимоги позивача про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, виходячи з інтересів дитини, враховуючи усі вищевикладені обставини, що мають істотне значення для справи, суд вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки.

Щодо позовних вимог про стягнення з аліментів, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, однак відповідач від виконання цих обов`язків ухиляється, у зв`язку з чим з нього мають бути стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В силу ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 840,80 грн. сплаченого судового збору, відповідно до квитанції.

На підставі ст. ст. 15, 150, 152, 155, 164, 165, 166, 171 СК України, ст. ст. 7, 8, 19, 76-81, 128, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-281, 284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, правонаступник Болградська районна державна адміністрація Одеської області, як органу опіки та піклування, Арцизької міської ради Болградського району Одеської області, як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 01 грудня 2020 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежів за один місяць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18 серпня 2021 року.

Позивач:ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Арцизька районна державна адміністрація Одеської області, як органу опіки та піклування (місце знаходження: 68400, м. Арциз Одеської області, вул. Соборна, буд. № 46).

Третя особа: Арцизька міська рада Одеської області, як органу опіки та піклування (місцезнаходження: 68400, м. Арциз, вул. 28 Червня, буд. № 95, ЄДРПОУ: 04057037).

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі