Рішення

від 25.08.2021 по справі 644/1742/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

25.08.2021

Справа № 644/1742/21

н/п 2/644/1465/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Кузьміної Ю.С., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісної власністю подружжя та поділ майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_1 сумісно нажите ними майно. В порядку розподілу спільного майна подружжя просить визнати за позивачем право власності на Ѕ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Просить визнати за ним право власності на Ѕ частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , а також право власності на Ѕ частину земельної ділянки для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Просить стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування позову зазначив, що з 19.06.1981 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який було розірвано 17.04.2002 року. Крім того, сторони 16.08.2005 року повторно зареєстрували шлюб. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.04.2020 року шлюб було розірвано. Під час спільного проживання, за спільні кошти, для особистого користування було придбано зазначене вище майно. 21.09.2019 року було придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 04.10.2018 року було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Також в період шлюбу була придбана земельна ділянка для ведення садівництва загальною площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на якій в період з 1991 року по 2000 рік було здійснено будівництво будинку та господарських споруд. Відповідачка в добровільному порядку не бажає розділити майно, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що вказані квартири і земельна ділянка були приватизовані і за ним зареєстровано право власності на це майно.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала суду відзив, в якому позовні вимоги визнала частково. В відзиві зазначила, що визнає у повному обсязі позовні вимоги в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва та визнання за позивачем в порядку розподілу спільного майна подружжя права власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки. Щодо інших позовних вимог заперечувала в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначила, що згідно розпорядження Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради від 14 березня 2002 №1453 - ЦІ квартира АДРЕСА_1 , була передана співвласникам - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на підставі розпорядження органу приватизації від 14.03.2002 року. Крім того, згідно розпорядження Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 вересня 2018 року квартира АДРЕСА_2 , була передана у спільну часткову власність співвласникам - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на підставі розпорядження від 28.09.2018 року. Таким чином, зазначені квартири на праві спільної сумісної власності належить чотирьом співвласникам, розмір частки кожного із співвласників - ј. Відповідачці, як співвласнику, належить ј частина у спільній власності кожної квартири, і ці частки не підлягають поділу, оскільки квартири не є майном спільної власності в розумінні ст. 57 СК України. Квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 передані у власність в порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду у спосіб, визначений Законом України Про приватизацію державного житлового фонду . З урахуванням викладеного, просила відмовити в задоволенні позовних вимог щодо вказаних квартир. Крім цього, просила суд стягнути з позивача на її користь витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 61-66).

Представник відповідача в судовому засіданні надала такі ж пояснення, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Позивачем надано заперечення на відзив, де позивач зазначив, що вимога про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18600 грн. є необґрунтованою і безпідставною. Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, не оформлені у встановленому законом порядку. Відсутні документи, які б засвідчували факт того, що ОСОБА_1 дійсно понесла витрати на правничу допомогу. Відповідачка не надала суду розрахунок витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничої допомоги, як і не надала акт про прийняття цих послуг (виконаних робіт), а також належних доказів на підтвердження їх оплати. Вважав необхідним відмовити у задоволені вимоги про стягнення витрат на правову допомогу (а.с. 99-102).

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду заперечення, в яких зазначила, що при поданні відзиву нею було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вже понесені та очікуються у зв`язку із розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу були заявлені у розмірі 18 600,00 грн., з яких 10 200 грн. - сума, яка вже сплачена згідно Договору правничої допомоги № 44 від 30.03.2021 року, та 8400,00 грн. - орієнтовна сума очікуваних витрат, як гонорар адвоката за представництво в суді. До відзиву було долучено Витяг з договору про надання правничої допомоги № 44 , укладеного 30.03.2021 між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальовою Л.В., предметом якого є представництво інтересів у Орджонікідзевському районному суді м. Харкова як відповідача у цивільній справі № 644/1742/21, н/п 2/644/1465/21, що включає в себе перелік послуг, наданих адвокатом Піддубній О.О. Крім того, відповідно до п. 4.2. Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Також до відзиву було долучено Додаток № 1 до Договору з розрахунком вартості кожної із послуг та Акт приймання -передачі наданих послуг від 06.04.2021 року. На підтвердження отриманої суми винагороди за правничу допомогу надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 44 від 06.04.2021 року. До відзиву надано розрахунок витрат на певні види правничої допомоги, які надані за Договором № 44 від 30.03.2021 року, зазначено час, витрачений на кожну послугу, обсяг наданих послуг та виконаних адвокатом робіт. Юридичними знаннями відповідачка не володіє, а право на звернення за професійною правничою допомогою передбачене законами України, зокрема, ст. 15 ЦПК України та гарантоване Конституцією України (ст. 59). Витрати на професійну правничу допомогу за таких умов є неминучими, а їх розмір, враховуючи складність та значимість справи, є обґрунтованим. Спір ініційовано ОСОБА_1 , витрати, понесені відповідачкою, є незапланованими, однак фактичними та неминучими, а тому ОСОБА_1 має законне право на відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у повному обсязі (а.с.103-106).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони з 19.06.1981 року перебували у зареєстрованому шлюбі. 17.04.2002 року шлюб було розірвано (а.с. 9).

ОСОБА_1 та ОСОБА_1 повторно уклали шлюб, який було зареєстровано 16.08.2005 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №426 (а.с. 11).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.04.2020 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили 15.05.2020 року (а.с. 12).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності в порядку приватизації (а.с. 13-23, 67-70,73-76).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 14.03.2002 року, яке видане відділом приватизації житлового фонду Харківської міської ради, ОСОБА_1 та члени його родини - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 мають в порядку приватизації на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 71-72).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №7-18-322140-Ц2 від 28.09.2018 року, видане Відділом приватизації житлового фонду Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають в порядку приватизації на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 77).

Відповідно до довідки №19/10-2019 від 19.10.2019 року, виданої головою правління Садівничого товариства Світанок , ОСОБА_1 є членом садівничого товариства з червня 1990 року за адресою: АДРЕСА_6 . За період з 1991 року по 2000 рік було здійснено будівництво будинку та господарських споруд (а.с. 54).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №636663 від 19.10.2005 року, виданого на підставі розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 06.09.2005 року №650, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0599 га, яка розташована на території с/т Світанок Лизогубівської сільської ради, кадастровий номер - 6325181500:01:006:0077 (а.с.91,111).

Відповідно до ч. 1 ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п.п.4, 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

- житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

- земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до наданих суду доказів, квартири, які є предметом даного судового розгляду, перебувають в спільній сумісній власності сторін по справі та членів їх сім`ї в порядку приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а отже не мають статус майна, набутого подружжям за час шлюбу.

Суд бере до уваги і те, що квартири на праві спільної сумісної власності належать не лише сторонам по справі, а й їх дітям - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивачем не залучено до участі у справі інших співвласників спірного майна. Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Тобто суд позбавлений можливості з власної ініціативи залучати до участі в справі інших осіб, в даному випадку співвласників спірних квартир.

З урахуванням викладеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_1 зазначених вище квартир, а також вимоги про розподіл спільного майна подружжя та визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , та права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину земельної ділянки для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Сторони по справі щодо вказаної позовної вимоги надали суду лише копію державного акту на право власності на земельну ділянку і довідку про те, що ОСОБА_1 є членом садівничого товариства. Судом було роз`яснено сторонам право надати суду розпорядження голови, яке стало підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, однак сторонами дане розпорядження суду надано не було, як не було заявлено клопотання про витребування доказів. У зв`язку з чим, суд приймає рішення на підставі наявних доказів.

Стосовно державного акту на земельну ділянку позивач пояснив, що вказана ділянка була надана йому в користування, він був і є на даний час членом садівничого товариства і в 2005 році приватизував земельну ділянку. На момент приватизації позивач перебував у шлюбі з відповідачкою.

Зі сторони представника відповідачки не надійшли заперечення щодо факту приватизації земельної ділянки позивачем. Тобто представник відповідача не заперечувала, що земельна ділянка була приватизована позивачем.

Земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, лише у період з 08.02.2011 року до 12.06.2012 року включно, вважається спільною сумісною власністю подружжя. У інших випадках таке майно належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.08.2020 року по справі №626/4/17.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В зв`язку з тим, що визнання відповідачкою позову в частині земельної ділянки суперечить закону, а саме вимогам п.п.4, 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову в цій частині.

Сторони не надали суду належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про те, що вказана земельна ділянка була придбана сторонами за час шлюбу і є предметом спільної сумісної власності подружжя, а не приватизованою, як зазначено позивачем. Крім цього, не надано доказів про те, як позивач набув право власності на земельну ділянку, на якій підставі, а тому не можна дійти висновку, що це майно набуте подружжям за час шлюбу.

В зв`язку з викладеним, не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання вказаної вище земельної ділянки об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ між сторонами, про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки.

Щодо вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даної вимоги.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження даних витрат представником відповідача надано суду витяг з договору про надання правничої допомоги №44 від 30.03.2021 року (а.с. 78-79), додаток 1 до договору №44 від 30.03.2021 року (а.с. 80). Суду в обґрунтування витрат на правову допомогу також надано:

- акт приймання-передачі наданих послуг від 06.04.2021 року, відповідно до якого: на зустріч, усну консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи адвокатом затрачено одну годину, вартість наданих послуг склала 1800 грн.; на підготовку відзиву адвокатом витрачено дві години, вартість наданих послуг склала 8400 грн., а всього - 10200 грн. (а.с. 81);

- квитанцію до прибуткового касового ордера №44 від 06.04.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено адвокату 10200 грн. (а.с. 82);

- ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 3);

- акт приймання-передавання наданих послуг від 23.07.2021 року, відповідно до якого: на підготовку заперечень адвокатом витрачено дві години часу, вартість наданих послуг склала 8400 грн.; участь у судовому засіданні, яке відбулося 06.05.2021 року, адвокатом витрачено одну годину, вартість участі склала 4200 грн.; Загальна вартість послуг склала 12600 грн. (а.с. 109);

- квитанцію до прибуткового касового ордера №44-1 від 23.07.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено адвокату 12600 грн. (а.с. 110);

- акт приймання-передавання наданих послуг від 26.07.2021 року, відповідно до якого на участь у судовому засіданні, яке відбулося 26.07.2021 року, адвокатом витрачено 0.5 години, вартість участі склала 2100 грн.;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №44-2 від 26.07.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено адвокату 2100 грн.

21.07.2021 року позивачем подано заперечення на відзив, в якому він просив відмовити в задоволенні вимог відповідача про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання відповідача на те, що позивачем не подано заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а подано заперечення на відзив, суд не бере до уваги, оскільки назва документа - це формальна невідповідність вимогам ЦПК України. Суд звертає увагу не те, що у змісті заперечень на відзив позивач клопоче проти задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, як це передбачено ч. 5 ст. 137 ЦПК України.

Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 10200 грн.

Визначаючи розмір витрат на оплату послуг адвоката суд бере до уваги обставини, зазначені в ч.4 ст.137 ЦПК України, а також обґрунтованість розміру витрат, їх неминучість, розумність. В зв`язку з цим витрати на підготовку відзиву підлягають відшкодуванню не в розмірі 8400 грн., а в розмірі 4200 грн. Витрати на підготовку заперечень адвокатом підлягають відшкодуванню не в розмірі 8400 грн., а в розмірі 2100 грн. Вимога про стягнення витрат у розмірі 4200 грн. за участь адвоката у судовому засіданні 06.05.2021 року задоволенню взагалі не підлягає, так як 06.05.2021 року розгляд справи не проводився, а 07.05.2021 року судовий розгляд справи проводився без участі сторін та їх представників. В іншій частині суд стягує витрати на правничу допомогу в розмірі, який зазначає відповідач.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача. В зв`язку з цим не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його корить сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 51, 76-82, 137, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 57, 60 Сімейного кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину земельної ділянки для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , - ВІДМОВИТИ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10200 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Повне судове рішення складено 26.08.2021 року.

СУДДЯ: