Рішення

від 01.07.2021 по справі 160/3017/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року Справа № 160/3017/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у м. Дніпрі матеріали адміністративної справи № 160/3017/21 за позовною заявою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 93, код ЄДРПОУ 41323962) до Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. С. Яцковського, 25, код ЄДРПОУ 24238700) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), в якому позивач просить:

- стягнути з Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області суму платежів, що підлягає капіталізації в розмірі 493928,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2020 року на веб-порталі адміністративних послуг Міністерства юстиції України оприлюднено відомості стосовно припинення в результаті ліквідації Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування із зазначенням інформації про призначення голови комісії з припинення діяльності вказаної юридичної особи - Чернявської Тетяни Іванівни . За поясненнями позивача, з урахуванням встановленого в оголошенні граничного строку для звернення кредиторами своїх вимог до юридичної особи відповідача - 04.01.2021 року, позивачем 21.12.2020 року направлено на адресу відповідача та голови ліквідаційної комісії юридичної особи заяву про визнання кредиторських вимог на загальну суму 493928,88 грн. Вказані вимоги складалися з платежів, що випливають з обов`язків Верхньодніпровського терцентру перед застрахованою особою ОСОБА_2 , внаслідок заподіяння її життю та здоров`ю, внаслідок нещасного випадку, що стався з працівником відповідача. Протоколом засідання ліквідаційної комісії відповідача від 30.12.2020 № 1, у зв`язку з відсутністю будь-яких шляхів вирішення питання задоволення кредиторських вимог Управління з огляду на відмову фінансового відділу Верхньодніпровської районної адміністрації в усній формі у виділенні додаткових коштів з підстав прийняття рішення про закриття фінансування району у 2020 році на сесії Кам`янської районної ради, що була скликана 22.12.2020 року відповідач повідомив про невизнання кредиторських вимог Управління, що складаються з сум капіталізованих платежів. Капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відповідача перед потерпілою особою внаслідок заподіяння шкоди її життю і здоров`ю має бути проведена відповідно до умов Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 968. Враховуючи покладені Законом № 1105 на орган Фонду владних управлінських функцій на основі законодавства щодо акумулювання страхових внесків та здійсненні контролю за використання коштів Фонду, веденням і достовірності обліку та звітності щодо їх надходження, останній діє по відношенню до відповідача, як суб`єкт владних повноважень.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/3017/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №160/3017/21 за вищезазначеним позовом, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

16 квітня 2021 року до суду, засобами поштового зв`язку, від Комунальної установи Центр надання соціальних послуг було надано лист, в якому вказано, що відповідач по страві Верхньодніпровський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) за адресою: 51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. С. Яцковського, 25, не знаходиться у зв`язку з його ліквідацією.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року суд ухвалив розглядати справу №160/3017/21 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче судове засідання призначено на 08 червня 2021 року.

Представники сторін в підготовче судове засідання 08 червня 2021 року не з`явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та долучення до матеріалів справи № 160/3017/21 судової практики, що підтверджує правову позицію позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 липня 2021 року.

01 липня 2021 року через канцелярію суду, представник позивача надав заяву про долучення до матеріалів справи Витягу з ЄДРПОУ відносно Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

01 липня 2021 року в судове засідання сторони не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні, позовні вимоги підтримує, у зв`язку з чим судом ухвалено розглядати справу в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 03.11.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (код ЄДРПОУ 24238700) в результаті ліквідації.

Відповідач перебуває на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області як платник страхових внесків.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області проводить страхові виплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій згідно висновку медико-соціальної експертної комісії від 21.03.2011 року серія 10ААА № 005622 потерпілій особі визначено потребу у додаткових видах допомог: мед. реабілітація, санаторно-курортне лікування. Загальна сума, що підлягає капіталізації становить 43928,88 грн.

Факт здійснення ОСОБА_2 страхових виплат підтверджується актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 1 від 09.12.2005 року, виписки із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії 10 ААА № 005622 від 21.03.2011 року та відповідною постановою Верхньодніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області від 14.04.2020 року № 0415/219/219/277 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 у розмірі 1823,50 грн.

У зв`язку з ліквідацією Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), позивачем здійснено розрахунок капіталізації платежів для задоволення вимог, які виникли з обов`язків підприємства на загальну суму 433928,88 грн.

30 грудня 2020 року в Протоколі засідання ліквідаційної комісії Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) зазначено, що згідно розпорядження голови районної державної адміністрації № Р-434 від 30.10.2020 року про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, яке було вручено членам ліквідаційної комісії 02.11.2020 року було розпочато дії, передбачені законодавством, щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації. 24.12.2020 року Верхньодніпровським терцентром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) до районної державної адміністрації та до фінансового відділу Верхньодніпровської РДА було направлено листи про необхідність в додаткових коштах для виплати суми, що підлягає капіталізації. 28.12.2020 року в усній формі було повідомлено про відмову у виділенні додаткових коштів, та як остання сесія Кам`янської районної ради, на якій було закрито фінансування району в 2020 році відбулась 12.2020 року. У зв`язку із відсутністю будь-яких шляхів вирішення даного питання саме керівництвом Верхньодніпровського тер центру було запропоновано кредиторські вимоги не визнавати.

Таким чином, відповідачем повідомлено, що Верхньодніпровський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не визнає кредиторські вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Позивач вважає, що у Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) виник обов`язок зі сплати капіталізованих платежів у розмірі 493928,88 грн., тому звернувся з цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (надалі по тексту - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з ч.7 ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхові виплата складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до частини статті 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним у ст. 1200 цього Кодексу мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України №1105-ХІV джерелами формування коштів Фонду, зокрема, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на це, суд погоджується з доводами позивача, що наведеними нормами передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого від нещасного випадку на виробництві та мали право на одержання від нього утримання, а також дітям потерпілого, народженим після його смерті.

Відповідно до Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 986 (далі - Порядок № 986) встановлено, що відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації, (зокрема, у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам (п.1 Порядку № 986).

У цьому Порядку термін капіталізація платежів означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації, (зокрема, у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (п.2 Порядку № 986).

Згідно з п.3 Порядку № 986, капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Пунктом 4 Порядку № 986 визначено, що капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у ст.41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином, зокрема, щомісячні страхові виплати втраченого заробітку обчислюється з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку (п.8 Порядку № 986).

Зі змісту зазначених правових приписів та їх правового аналізу вбачається, що на роботодавця, який припинив свою діяльність та має обов`язки перед застрахованою особою внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю покладається обов`язок по сплаті до Фонду соціального страхування України капіталізованих платежів.

Суд зазначає, що у разі несплати застрахованою особою таких капіталізованих платежів, фонд соціального страхування зобов`язаний звернутись до останнього з відповідною вимогою.

При цьому, у випадку ігнорування сплати капіталізованих платежів за вимогою Фонду соціального страхування, останній наділяється правом на звернення до суду з позовом про його стягнення, як крайнього заходу погашення такої заборгованості, в силу ч. 1 ст. 17 Закону № 1105, відповідно до якої спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: в першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Як вже встановлено судом, 03.11.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (код ЄДРПОУ 24238700) в результаті ліквідації.

Позивач звернувся до голови комісії з припинення Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) із заявою про визнання кредиторських вимог від 23.12.2020 року, проте, відповідачем було відмовлено у визнанні кредиторських вимог.

У силу ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що ліквідація - це одна з форм припинення юридичної особи, та здійснюється без переходу до інших осіб прав і обов`язків юридичної особи, що ліквідується, тобто при ліквідації права та обов`язки юридичної особи припиняються.

Крім того, суд зазначає, що законодавством не передбачено випадків та підстав для звільнення бюджетних чи неприбуткових установ від здійснення страхувальником капіталізації страхових виплат.

При розгляді даної справи суд вважає за необхідне зазначити, що капіталізовані платежі підлягають стягненню в усіх випадках ліквідації страхувальника (і у разі визнання останнього банкрутом, і за власним рішенням), що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а120, а також висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.01.2019 року у справі № 812/862/17.

Суд зазначає, що оскільки в даному випадку страхувальником є Верхньодніпровський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), який ліквідується без правонаступника, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то з урахуванням норм ст. 1205 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону № 1105 та Порядку № 986, вимоги позивача про стягнення грошових коштів, що підлягають капіталізації є цілком правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Оскільки, відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 139, 241, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 93, код ЄДРПОУ 41323962) до Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. С. Яцковського, 25, код ЄДРПОУ 24238700) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Верхньодніпровського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області суму платежів, що підлягає капіталізації в розмірі 493928,88 грн. (чотириста дев`яносто три тисячі дев`ятсот двадцять вісім гривень 88 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко