Ухвала

від 17.08.2021 по справі 642/4189/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/4189/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1530/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.07.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про арешт на тимчасово вилучене 02.07.2021 в ході огляду місця події ділянки місцевості, розташованій на автомобільній дорозі Т-1306 сполученням Сєвєродонецьк Новоайдар в населеному пункті НовоохтиркаЩастинського (Новоайдарського) району Луганської області, а саме відкритої ділянки місцевості, яка прилягає до автозаправної станції «ВИАЛ» за адресою: Луганська область, Щастинський район, с. Новоохтирка, вул. Поштова, 7, майно, а саме на автомобіль марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 (належить ОСОБА_7 ); спеціалізований напівпричіп лісовозу державний номерний знак НОМЕР_2 (належить ОСОБА_8 ); квитанція ТТН-ліс ЛГА № 068288 від 02.07.2021 володільцем якого є ТОВ «Стройопт»; лісоматеріал, який міститься у спеціалізованому напівпричіпі лісовозу державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме 180 колод дерева, довжиною 3 метри кожна, клас якості «D» та класом «С» (приблизно 10 %) - володільцем якого є ТОВ «Стройопт».

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 19.07.2021 до Ленінського районного суду м.Харкова надійшло клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження №42021220000000216 від 13.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за №42021220000000216 від 13.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що слідчий та прокурор пропустили строки звернення до суду з клопотанням про арешт майна.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.07.2021 та постановити нову, якою задовольнити клопотання.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України.

Повідомлені належним чином про час та місце розгляду апеляції учасники справи до суду апеляційної інстанції не прибули.

За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч.2 ст.422 КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч.4 ст.405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №42021220000000216 від 13.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Слідчий суддя ж в ухвалі вказав, що прокурором порушено строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.

Судова колегія не погоджується з даним висновком і вважає його передчасним, оскільки слідчий суддя розглядає справу в межах клопотання та доданих до нього матеріалів, а клопотання прокурора в цілому відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2021 вилучені предмети, на які просить накласти арешт слідчий з прокурором.

13.07.21 слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Ленінського райсуду м. Харкова від 13.07.21 вищезазначене клопотання повернуто прокурору та встановлено строк в сімдесят дві години для усунення зазначених недоліків.

Матеріали справи не містять даних, що під час оголошення ухвали слідчий чи прокурор були присутні в судовому засіданні.

Копію вказаної ухвали прокурор отримав 14.07.2021.

Повторне клопотання датоване 17.07.2021.

Таким чином посилання слідчого судді на той факт, що прокурором порушено строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України є передчасний.

Крім того, в ухвалі слідчого судді від 13.07.2021 про повернення клопотання, було слідчим суддею зазначено перелік необхідних дій, які необхідно було виконати.

А тому, без отримання повного тексту ухвали, неможливо виконати перелік вказаних в ній дій.

Також з клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

З метою дотримання вимог ст. 2 КПК України, прокурор звернувся з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, яке з урахуванням його змісту, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя, на думку колегії суддів, безпідставно проігнорував та не встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора про арешт майна, оскільки останнє відповідає критеріям, передбаченим ст.98КПК України та визнано речовими доказами.

При цьому, належить врахувати, що виходячи з обраної органом досудового розслідування кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України, існують достатні підстави вважати, що вищевказане майно є предметом кримінального правопорушення та могло зберегти на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказані обставини обумовлюють процесуальну необхідність арешту майна саме з метою його збереження, але у проміжок часу, який пов`язаний зі строком досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК України.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчим суддею оскаржена ухвала прийнята передчасно та необгрунтовано.

Приймаючи рішення про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів виходить з того що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п. п. 1, 3 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд зазначає в ухвалі порядок її виконання.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 23.07.2021 щодо відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42021220000000216 скасувати.

Задовольнити клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про арешт на тимчасово вилучене майно.

Накласти арешт на тимчасово вилучене 02.07.2021 в ході огляду місця події ділянки місцевості, розташованій на автомобільній дорозі Т-1306 сполученням Сєвєродонецьк Новоайдар в населеному пункті НовоохтиркаЩастинського (Новоайдарського) району Луганської області, а саме відкритої ділянки місцевості, яка прилягає до автозаправної станції «ВИАЛ» за адресою: Луганська область, Щастинський район, с. Новоохтирка, вул. Поштова, 7, майно, а саме на:

- автомобіль марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 (належить ОСОБА_7 );

- спеціалізований напівпричіп лісовозу державний номерний знак НОМЕР_2 (належить ОСОБА_8 );

- квитанція ТТН-ліс ЛГА № 068288 від 02.07.2021 володільцем якого є ТОВ «Стройопт»;

- лісоматеріал, який міститься у спеціалізованому напівпричіпі лісовозу державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме 180 колод дерева, довжиною 3 метри кожна, клас якості «D» та класом «С» (приблизно 10 %) - володільцем якого є ТОВ «Стройопт».

Визначити місцем зберігання автомобілю з напівпричепом, заповненим лісоматеріалами, - майданчик ТОВ «Кремінний завод «Ритм», а саме на майданчик за адресою: Луганська область, м. Кермінна, вул. Генерала Михайлова, 1а, а ТТН-ліс АГА №068288 від 02.07.2021 при матеріалах кримінального провадження №42021220000000216 від 13.05.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді