Рішення

від 11.08.2021 по справі 916/668/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/668/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/668/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ПРОМГРУПП" (65031, Одеса, вул. Миколи Боровського, 33, код ЄДРПОУ 39840993)

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації

Представники сторін:

від позивача - Лях Р.М., ордер № 1009495, дата видачі : 09.03.21;

від відповідача - Підгородинська А.В., ордер № 178417, дата видачі : 01.06.21;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ПРОМГРУПП" про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації.

Ухвалою від 17.03.2021р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

08.04.2021р. до господарського суду надійшла заява (вх. №9754/21) від ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2021р. провадження по справі №916/668/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

21.04.2021р. за вх.№2-557/21 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: заборонити державним реєстраторам (нотаріусам), здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, зміни складу Учасників (Засновників) ТОВ "ЛВ ПРОМГРУПП", змін до Статуту ТОВ "ЛВ ПРОМГРУПП", які не пов`язані із змінами відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, проте впливають на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2021р. заяву ОСОБА_1 від 21.04.2021р. за. вх. №2-557/21 про забезпечення позову було задоволено частково. Заборонено державним реєстраторам (нотаріусам), здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, зміни складу Учасників (Засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ПРОМГРУПП". В решті заяви відмовлено.

Ухвалою суду від 01.06.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2021р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

18.05.2021р. за вх. №13396/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач він є Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ ПРОМГРУПП (Товариство), яке було створене у 2015 році. Станом на 11.09.2019 року статутний капітал ТОВ ЛВ ПРОМГРУП становив 8 858 000грн., частки Учасників у статутному капіталі Товариства були поділені наступним чином: 47.5% відсотків - ОСОБА_2 , 47.5% відсотків ОСОБА_1 , 5 відсотків ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дізнався, що його частка у статутному капіталі ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП становить 3 499 664 грн. - 42, 94% відсотка. Підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Учасника Товаристві було рішення Загальних зборів Учасників ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП у формі протоколу № 04-11 від 04 листопада 2020 року.

Із зазначеного вище протоколу, як зазначає позивач вбачається, що 04.11.2020 року було проведено Загальні збори Учасників ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП , на яких були присутні Учасники Товариства, яким належить 47, 5% відсотків голосів - ОСОБА_2 та 5 % відсотків голосів - ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_4, на підставі довіреності, посвідченої Марчук М.С., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 22.04.2019 року, за реєстровим № 420. На зазначених зборах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийняли рішення про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки Учасника ОСОБА_1 в розмірі 707 886 грн., а розмір статутного капіталу Товариства зменшити до 8 150 114грн. та затверджено наступний порядок розподілу часток: - ОСОБА_2 - 4 207 550 гривень, що становить 51,63 відсотків Статутного капіталу Товариства; - ОСОБА_1 - 3 499 664грн., що становить 42,94 відсотків Статутного капіталу Товариства; - ОСОБА_3 - 442 900грн., що становить 5,43 відсотків Статутного капіталу Товариства.

ОСОБА_1 вважає, що рішення Загальних зборів Учасників ТОВ ЛБ ПРОМГРУПП , що відбулись 04.11.2020 року, оформлені протоколом № 04-11 від 04.11.2020 року, були прийняті з наступними порушеннями: - порушення порядку скликання та проведення загальних зборів, передбачених законодавством та установчим документом Товариства; - порушення корпоративних прав учасника Товариства, що був відсутній на Зборах.

Так, як зазначає позивач, станом на момент проведення позачергових Загальних Зборів Учасників та, відповідно, прийняття рішень, діяв Статут, затверджений протоколом Загальних зборів Учасників ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП № 11/09 від 11.09.2019 року, тому скликання та з урахуванням положень Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю проведення загальних зборів повинно було відбуватись відповідно до чинної редакції Статуту, та Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до положень пункту 31.7 Статуту Товариства (у новій редакції від 11.09.2019 року), загальні збори скликаються Виконавчим органом Товариства у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли Товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання Загальних зборів, Учасники не отримали повідомлення про скликання Загальних зборів Учасників, особи, які ініціювали їх проведення можуть скликати Загальні збори Учасників самостійно як зазначено в пункті 31.8 Статуту Товариства.

Відповідно до положень пункту 31.12 Статуту Товариства Виконавчий орган зобов`язаний повідомити Учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення Загальних зборів Учасників та надіслати повідомлення поштовим відправленням з описом вкладення

Відповідно до ст. 61 Закону України Про господарські товариства : - позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, і також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу; - учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

За положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів.

Отже, як зазначає позивач неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

ОСОБА_1 наголошує, що жодних повідомлень про проведення Загальних зборів Учасників ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП , які відбулись 04.11.2020 року, не отримував, не знав про факт скликання таких зборів, не був ознайомлений із порядком денним та участі у зазначених зборах не брав. На його адресу лише від 10.11.2020 року прийшов конверт із двома пустими аркушами за поштовим трек-номером 6503105919747, який був відправлений від 04.11.2020 року по суті в день проведення Загальних зборів Учасників.

Наведене на переконання позивача, свідчить про грубе порушення його корпоративних прав, зокрема права на управління Товариством, а будь-які рішення, прийняті за результатом Загальних зборів Учасників Товариства, скликаних і проведених із порушенням норм чинного законодавства і положень Статуту Товариства, є незаконними та недійсними.

Крім того, відповідно до положень пункту 22.2. Статуту Товариства, кожен Учасник повинен повністю винести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації Товариства.

В положенні пункту 22.4. Статуту, вказано якщо Учасник прострочив внесення вкладу чи його частини виконавчий орган Товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення за останньою відомою адресою Учасника засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, який становить 30 календарних днів. Відлік додаткового строку, наданого для погашення заборгованості, починається з дня отримання Учасником такого попередження.

ОСОБА_1 наголошує, що не отримував письмового повідомлення попередження про прострочення за невнесений своєчасно вклад чи його частини де б надавався додатковий строк для погашення заборгованості.

Позивач вважає рішення, що були прийняті на Загальних зборах Учасників Товариства такими, що затверджені з грубим порушенням норм чинного законодавства та положень Статуту, а тому рішення Загальних зборів Учасників ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП у формі протоколу № 04-11 від 04.11.2020 року має бути визнане судом недійсними.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Так, звертаючись з відповідним позовом до суду ОСОБА_1 , як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ПРОМГРУПП", просить суд визнати недійсним рішення Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ ПРОМГРУПП у формі протоколу № 04-11 від 04.11.2020 року та скасувати реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ ПРОМГРУПП : державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу № 1005561070006055391 від 05.11.2020 року; зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера); зміна розміру статутного капіталу юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

При цьому в обґрунтування позивних вимог, позивач зазначає, що відповідні збори відбулись з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів, передбачених законодавством та установчими документами Товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 98 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Згідно із пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Як зазначено Пленумом Верховного Суду України (пункти 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів") та Пленумом Вищого господарського суду України (пункти 2.12., 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.16 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (далі - Постанова № 4), підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При вирішенні питання про визнання недійсним рішення загальних зборів слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п`ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Так, відповідно правової позиції Великої Палати, викладеної у постанові від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.

Отже, корпоративні права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні, що в свою чергу є підставою для визнання недійсним рішень загальних зборів.

Поряд із цим позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Стаття 145 ЦК України передбачає, що черговість та порядок скликання загальних зборів учасників товаришва з обмеженою відповідальністю встановлюються статутом товариства та законом

Відповідно до ч. 5 статті 61 Закону України Про господарські товариства про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , який набув чинності 17.06.2018 р. визначено правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки учасників.

Статтею 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , встановлено порядок скликання Загальних зборів. Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган уповноважений на скликання загальних зборів у часників.

Пунктом 33.1 Статуту встановлено, що Виконавчий орган Товариства є одноосібним. Назвою одноосібного органу є Директор. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення (п.31.12, п.31.10 Статуту ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП (далі - Статуту).

Позивач вказує, що жодних повідомлень про скликання та проведення Загальних зборів 04.11.2020р. йому не надсилалось.

Разом з тим, як встановлено судом Виконавчим органом ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП на адресу позивача було надіслано повідомлення від 15.09.2020р. про скликання та проведення Загальних зборів Учасників ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП поштовим відправленням за № 29834, що підтверджується відповідною накладною з архіву ТОВ Спецкур`єр датоване 15.09.2020 р.. яке доставлене не було у зв`язку з відмовою в отриманні одержувачем 16.09.2020 р. та повернене відправнику з належною відміткою. Вказане підтверджується роздруківкою з веб-поталу Спецкур`єр .

Зазначеним повідомленням Позивача повідомлялось про скликання та проведення Загальних зборів ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП на 04.11.2020р. за адресою м. Одеса, вул. Героїв-Прикордонників, 7, та містило порядок денний.

Судом встановлено, що повідомлення було направлено на адресу учасника товариства, яка зазначена в діючому на той час Статуті.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №904/6983/17 зазначив, що обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення; відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 910/807/17, у випадку заперечення учасником факту повідомлення його з боку товариства про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Відповідно до п. 2 абзацу 27 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. Постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Відповідно до п. 2 абз. 19 Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Законом України Про поштовий зв`язок у ст. 13 встановлено порядок надання поштових послуг.

Оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.

Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються: найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Так згідно відомостей на офіційному сайті Спецкур`єру (www.speccourier.com), послугами якого скористався Відповідач, вбачається, що вони здійснюють свою діяльність відповідно до ЗУ Про поштовий зв`язок . Згідно зі ст. 1 Закону, є оператором поштового зв`язку - суб`єктом підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

Всі оператори незалежно від їх організаційно-правової форми користуються рівними правами і виконують однакові обов`язки відповідно до законодавства України, крім виключних прав і обов`язків національного оператора, визначених цим Законом (ч.І ст. 17).

Відповідно до п.19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Пункт 61 Правил визначає, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. При цьому у абз. 20 п.2 Правил встановлено, що поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення , визначеною відправником.

Надана відповідачем накладна ТОВ Спецкур`єр містить підпис працівника поштового зв`язку та відбиток календарного штемпеля.

Таким чином, в сукупності вказані докази підтверджують факт надсилання позивачу повідомлення про проведення Загальних зборів 04.11.2020року із зазначенням часу, місця проведення зборів та порядку денного, та у відповідності до вимог статті 61 Закону України Про господарські товариства за 30 днів до дати їх проведення.

Крім того, позивач вказує що не отримував письмового повідомлення про прострочення внесення частини де б надавався додатковий строк для погашення заборгованості.

Відповідно до положень пункту 22.2. Статуту Товариства, кожен Учасник повинен повністю винести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації Товариства.

В положенні пункту 22.4. Статуту, вказано якщо Учасник прострочив внесення вкладу чи його частини виконавчий орган Товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення за останньою відомою адресою Учасника засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, який становить 30 календарних днів. Відлік додаткового строку, наданого для погашення заборгованості, починається з дня отримання Учасником такого попередження.

Разом з тим як встановлено судом, Відповідачем на адресу позивача було надіслано попередження про прострочення внесення части в Статутний форд Товариства від 15.09.2020р. поштовим відправленням за № 29848, що підтверджується відповідною накладною з архіву ТОВ Спецкур`єр датоване 15.09.2020 р.. яке доставлене не було у зв`язку з відмовою в отриманні одержувачем 16.09.2020 р. та повернене відправнику з належною відміткою. Вказане підтверджується роздруківкою з веб-поталу Спецкур`єр .

Так зазначеним попередженням, позивача повідомлялось що останнім повністю не внесено майном свою частку в статутний фонд (капітал) ТОВ ЛВ ПРОМГРУПП , а саме спеціальний вантажний бетонорозмішувач-С КАМАЗ 581453-014, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 у сумі 707886 (сімсот сім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень) 00 коп., що становить 7.99 % від розміру Статутного фонду (капіталу) Товариства. Для внесення вказаної частки позивачу надається строк 30 днів з моменту отримання даного Попередження. Крім того повідомлялось, що за ініціативою засновника Товариства ОСОБА_2 вже скликані Загальні Збори Товариства на 04.11.2021 року на 12:00 год. за адресою м Одеса, вул Героїв-Прикордонників, 7 (нотаріус Фролова Р.В.), на яких в порядок денний ОСОБА_2 ініційоване питання про зменшення розміру Статутного фонду (капіталу) Товариства та перерозподіл внесків учасників Товариства до Статутного фонду (капіталу) Товариства в зв`язку з невнесенням частки.

Судом встановлено, що повідомлення було направлено на адресу учасника товариства, яка зазначена в діючому на той час Статуті.

В той же час, Позивача вказує на те, що належним доказом направлення вказаних документів є оригінали фіскального чеку (квитанції) та опису вкладення, в якому визначені повне найменування адресата, його поштова адреса та поіменний перелік документів, що надсилається на його адресу.

Пунктом 75 Правил встановлено, що послуги поштового зв`язку оплачуються під час їх замовлення, якщо інше не передбачено відповідним договором, у національній валюті за діючими тарифами.

Пунктом 80 Правил визначено, що підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; відбитки державного знаку, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом.

Пункт 81 Правил встановлює, що на внутрішніх згрупованих рекомендованих поштових відправленнях також можуть наноситися відмітки, які свідчать про те. що оплату проведено в повному обсязі ("Плату стягнено"). Такі відмітки наносяться на зазначені поштові відправлення поряд із штриховим кодовим ідентифікатором за умови нанесення дати приймання.

Так, у бланку-накладній Спсцкур`єру міститься вся вищевказана і необхідна інформація, в тому числі і про оплату послуг поштового зв`язку всередині бланку зліва є позначка про здійснення оплати у розмірі 130 грн.

Крім того, згідно з абз. 2 п.7 Правил зразки бланків, що використовуються під час надання користувачам послуг поштового зв`язку з пересилання внутрішніх поштових відправлень - затверджуються оператором поштового зв`язку.

Оператори поштового зв`язку самостійно визначають перелік послуг поштового зв`язку, що надаються ними з урахуванням попиту користувачів, державних замовлень, та забезпечують виконання відповідних нормативів, які затверджуються Мінінфраструктури.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи Бланки Спрецкур`єра , суд зазначає що вони відрізняється за формою від бланку інших операторів надання послуг поштового зв`язку, однак за змістом містить у собі інформацію щодо: назви оператора поштового зв`язку (міститься зверху по центру бланка і має назву Спецкур`єр , у верхньому правому куті міститься телефон, адреса електронної пошти та ЄДРПОУ-36919578); відправника (міститься на бланку зліва); отримувача (міститься на бланку зліва після вищевказаної інформації'); відправлення, де вказується, що вкладено документ, кількість місць - 1; вага -0,1; дату прийому - 15.09.2020; час прийому - 10:20; підпис, на бланку при відправленні проставляється печатка Спецкур`єру ; присвоєний оператором поштового зв`язку номер поштового відправлення; додаткових послуг; вид послуги, з позначкою терміново та повернення повідомлення ; відомостей про сплату відправником; суми до сплати - 130 грн. опису вкладення із назвою документа, що міститься всередині; вручення відправлення із зазначенням дати - 16.09.2020; часу - 17:20. П.І.Б отримувача із поміткою про те, що від отримання відмовились, П.І.Б. співробітника виконавця (Лейкос) та підпис виконавця, а також печатка Спецкур`єра .

На думку суду, за змістом бланк-накладна Спецкурє`ра містить всю необхідну вихідну інформацію про відправлення, опис вкладення має назву вкладеного документу, тому доводи представника Позивача в цій частині є необґрунтованими.

Отже, за наслідком дослідження та оцінки доказів в сукупності суд зазначає, що відповідачем було дотримано вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо повідомлення позивача про проведення Загальних зборів учасників Товариства, та не було допущено порушень, які б могли бути підставою для визнання прийнятого оскаржуваними Загальними зборами учасників рішення недійсними, в зв`язку з чим зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ ПРОМГРУПП , з урахуванням того що відповідна вимог є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства у формі протоколу №04-11 від 04.11.2020р. в задоволенні якої судом було відмолено, відповідна вимога задоволенню не підлягає.

Надану позивачем заяву свідка ОСОБА_3 якою вона повідомила суд, що не була обізнана про проведення зборів, а видана нею довіреністю не надає право ОСОБА_4 отримувати поштове відправлення про повідомлення проведення Загальних зборів та голосувати від її імені з питання зменшення розміру статутного капіталу, суд до уваги не приймає, з наступних підстав. По-перше судом питання щодо належного повідомлення ОСОБА_3 не розглядається так як вона не є стороною у дійсній справі, та самостійних вимог з цього питання нею не заявлялось. По-друге з наданої довіреності вбачається, що ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси, серед іншого зокрема, на загальних зборах учасників Товариства з правом голосу, відповідного частці у статутному капіталі, по всім без виключення питанням порядку денного та незалежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв; внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно Товариства та його учасників (засновників); одержувати будь-які дублікати документів, їх копії, відповіді на запити, скарги, заяви та інші документи, пов`язані з цією довіреністю, в разі виникнення такої потреби, незалежно від того, ким вони видані. Відповідна довіреність видана 02.04.2019р. на десять років та на момент проведення зборів 04.11.2020р. була дійсною.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2021р. заяву ОСОБА_1 від 21.04.2021р. за. вх. №2-557/21 про забезпечення позову було задоволено частково. Заборонено державним реєстраторам (нотаріусам), здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, зміни складу Учасників (Засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ПРОМГРУПП". В решті заяви відмовлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 9, 10 суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні, зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, відмову з задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ПРОМГРУПП" суд вважає скасувати заходи забезпечення позову які вжиті ухвалою суду від 22.04.2021р.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ПРОМГРУПП" (65031, Одеса, вул. Миколи Боровського, 33, код ЄДРПОУ 39840993) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

3. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 22.04.2021р. якою заборонено державним реєстраторам (нотаріусам), здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, зміни складу Учасників (Засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ПРОМГРУПП" (65031, Одеса, вул. Миколи Боровського, 33, код ЄДРПОУ 39840993).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 25 серпня 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна