Рішення

від 16.08.2021 по справі 920/381/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.2021 Справа № 920/381/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/381/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Державного підприємства Конотопське лісове господарство (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Конотопських партизан, 97, ідентифікаційний код 00992935),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Люксарго Плюс (41634, Сумська область, Конотопський район, с. Жолдаки, вул. Гагаріна, буд. 57, ідентифікаційний код 40480864),

про стягнення 459 814,27 грн .

за участі представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 459 814,27 грн заборгованості за поставлену лісопродукцію на підставі договору купівлі-продажу необробленої деревини від 01.01.2020 № 301; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 7 047,21 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу необробленої деревини від 01.01.2020 № 301 щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/381/21 та призначено підготовче засідання на 25.05.2021, 11:30.

26.04.2021 від представника позивача надійшла заява від 26.04.2021 б/н (вх. № 18555) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 6 897,21 грн.

Також 26.04.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання від 26.04.2021 б/н (вх. № 1856) про повернення надлишково сплаченого судового збору, відповідно до якого просить суд повернути позивачу надлишково сплачений судовий збір у розмірі 150,00 грн.

Протокольною ухвалою від 25.05.2021, яка, відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, судом залишено без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 25.05.2021 у справі № 920/381/21 постановлено відкласти підготовче засідання на 09.06.2021, 10:30.

Ухвалою від 28.05.2021 у справі № 920/381/21 постановлено заяву представника позивача від 26.04.2021 б/н (вх. № 1856) про повернення надлишково сплаченого судового збору задовольнити; повернути Державному підприємству Конотопське лісове господарство (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Конотопських партизан, 97, ідентифікаційний код 00992935) з державного бюджету (ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101, код ЄДРПОУ 37970404, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, рахунок UA868999980313181206083018540, код класифікації доходів бюджету 22030101) 150,00 грн судового збору, сплаченого, згідно з платіжним дорученням від 06.04.2021 № 948, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 920/381/21.

Протокольною ухвалою від 09.06.2021, яка, відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, до 19.07.2021.

Ухвалою від 09.06.2021 з метою реалізації права відповідача на подання відзиву постановлено відкласти підготовче засідання у справі № 920/381/21 в судове засідання на 15.07.2021, 11:00.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.07.2021 у справі № 920/381/21 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/381/21 та призначити справу № 920/381/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 16.08.2021, 12:30.

Представник позивача у судове засідання по суті 16.08.2021 не прибув, 13.08.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 13.08.2021 б/н (вх. № 7246/21), відповідно до якого просить суд провести судове засідання, призначене на 16.08.2021, 12:30, без його участі. Також, у зазначеному клопотанні, представник останнього зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання по суті не прибув, про час, дату і місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином - 21.07.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Правом на подання відзиву не скористався.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи нез`явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

За приписами частини четвертої статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу необробленої деревини від 01.01.2020 № 301 (надалі - договір) позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідачу товар (1 група деревини дров`яної нн дуб, ясен, береза, 2 група деревини дров`яної нп вільха, с лісоматеріали круглі сосна, с лісоматеріали круглі дуб), а останній - належним чином прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору.

Договір № 301 від 01.01.2020 діє з 01.10.2020 по 31.12.2020 (пункт 11.2 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах франко-склад продавця (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору датою передачі товару позивачем та прийому його відповідачем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

За умовами пункту 6.1 договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача за кожну партію товару згідно з виставленим рахунком протягом 30-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 договору відповідач зобов`язаний прийняти товар в установлений цим договором термін. Позивач зобов`язаний передати відповідачу товар після сплати рахунку протягом 30-ти календарних днів.

Комплект товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, податкова накладна (пункт 4.2 договору).

Додатковою угодою від 10.01.2020 № 1 змінено кількість продукції за договором. Додаткова угода від 10.01.2020 № 1 набирає чинності з дня її підписання та діє 31.05.2020.

Додатковими угодами від 01.04.2020 № 2, від 01.06.2020 № 3 та від 03.08.2020 № 4 до договору від 01.01.2020 № 301.внесено зміни до пункту 6.1 договору, який викладено в наступній редакції: Платіж за поставлений товар здійснюється згідно виставленого рахунку на протязі 60-ти календарних днів шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунків, виставлених позивачем. . Зазначені додаткові угоди набирають чинності з дня їх підписання та діють 31.12.2020.

Матеріалами справи, зокрема товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (а.с. 12-81) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1 440 800,04 грн.

Також, до даного договору за усною домовленістю сторін, позивачем надано відповідачу автопослуги на суму 8 460,00 грн, що підтверджується актом надання послуг від 17.01.2020 № СМ-131021-02244, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

На оплату товару позивачем відповідачу виставлені рахунки (а.с. 83-117).

Товар частково оплачений відповідачем в загальній сумі 989 445,77 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 118-136).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 459 814,27 грн. 03.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 07-28/996 про оплату товару в повному обсязі.

Відповідно до відповіді на претензію від 11.09.2020 № 11-09/20, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем. Крім того відповідач надав гарантійного листа від 09.10.2020 № 09/10/2020, де гарантує повне погашення заборгованості в строк до 31.12.2020.

Проте, на момент звернення позивача з даним позовом до суду та розгляду даної справи відповідачем сплачено вартість поставленого товару частково, і станом на 14.04.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу складає 459 814,27 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплатити вартість отриманої речі та право її вимоги.

Договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, зміст договору є і мови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар (надані послуги) на суму 459 814,27 грн повністю підтверджується матеріалами справи. Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 655 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 459 814,27 грн не заперечується та не спростовується відповідачем (відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов`язання з оплати отриманого товару за договором та наданих послуг відповідачем не виконано в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 459 814,27 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 6 897,21 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Люксарго Плюс (41634, Сумська область, Конотопський район, с. Жолдаки, вул. Гагаріна, буд. 57, ідентифікаційний код 40480864) на користь Державного підприємства Конотопське лісове господарство (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Конотопських партизан, 97, ідентифікаційний код 00992935) заборгованість за договором купівлі-продажу необробленої деревини від 01.01.2020 № 301 в сумі 459 814,27 грн (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 27 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 6 897,21 грн (шість тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 21 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26 серпня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа