Ухвала

від 16.08.2021 по справі 916/2304/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2304/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Забеліної О.О.

та представників

Позивача: не з`явився

Відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркової Тетяни Петрівни

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021

(головуючий - Головей В.М., судді Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2020

(суддя Рога Н.В.)

у справі №916/2304/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Маркової Тетяни Петрівни

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кримська 84"

про внесення змін до договору та зобов`язання повернути грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з запланованою відпусткою судді Кондратової І.Д. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.08.2021.

2. Фізична особа-підприємець Маркова Тетяна Петрівна (далі - ФОП Маркова Т. П, Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кримська 84" (далі - ОСББ "Кримська 84", Відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про внесення змін до умов договору про доступ до інфраструктури об`єктів доступу від 01.11.2019, викладені у пунктах 1.5., 3.2., 3.4 та зобов`язання ОСББ "Кримська 84" повернути грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим що:

- ФОП Маркова Т.П. є постачальником телекомунікаційних послуг, у будинку за адресою: м. Одеса, по вул. Кримська, 84. Телекомунікаційні послуги надаються позивачем з 2011 року, про що зі споживачами таких послуг було укладено відповідні договори;

- за наслідками листування з ОСББ "Кримська 84", Позивачем було сплачено 10 000,00 грн, у якості плати за розміщення обладнання та відшкодування витрат по будинку, за період з 01.10.2017 по 01.11.2019, а також, 01.11.2019 між ОСББ "Кримська 84" та Позивачем було укладено договір №1/11/19 про доступ до інфраструктури об`єктів доступу;

- Позивач зазначає, що в порушення п.2.3.3 та п.2.4.6 договору, Відповідачем не було надано документів на підтвердження правомірності нарахування та отримання від Позивача грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн та не надано розрахунку визначеної у п.3.2 договору суми, за користування доступом до об`єкту інфраструктури у розмірі 400,00 грн щомісячно;

- у зв`язку з цим, Позивач вважає, що умови договору, викладені у п.1.5, п.3.2, п.3.4 договору є незаконними та такими, що порушують її права, а грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн є безпідставно набутими Відповідачем.

Отже, Позивач просить викласти п.1.5, п.3.2, п.3.4 договору у наступній редакції:

- п.1.5 ?Щомісячна сплата спожитої електричної енергії телекомунікаційним обладнанням змовника на об`єктах доступу власника інфраструктури сплачується замовником особисто РЕМ ?Північний?.

- п.3.2 ?Плата за доступ - періодична плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкту доступу, що встановлена даним договором та додатками до нього. Сума періодичної плати за доступ, яка підлягає сплаті власнику за погодженням сторін, визначається у розмірі: за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об`єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць. Розмір мінімальної заробітної плати визначається законом станом на 1 січня поточного року. Періодична плата за доступ може встановлюватися виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об`єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об`єкта доступу, пов`язаних з наданим доступом. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідно до цього Закону. Оплата здійснюється на підставі цього договору в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Власника, виходячи з розміру плати за доступ, визначеної цим Договором та/або додатками до нього?.

- п. 3.4 договору виключити.

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021, у позові відмовлено.

5. Судові рішення мотивовано тим, що 01.11.2019 між ОСББ ?Кримська 84? (Власник інфраструктури) та ФОП Марковою Т.П. (Замовник) було укладено договір №1/11/19 про доступ до інфраструктури об`єктів доступу (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Замовник замовляє та оплачує, а Власник інфраструктури надає Замовнику право доступу до інфраструктури об`єкта обмеженого невиключного платного строкового користування спільним майном багатоквартирного будинку на умовах, визначених цим Договором.

6. Згідно п.1.2 договору доступ надається до наступного об`єкту, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Кримська, буд.84, а саме: щодо підвалу, тех. поверху, шахт, каналів і електрощитів, призначених для розміщення мереж і обладнання низької напруги, та письмово узгоджується сторонами у додатку до цього Договору.

7. За умовами п.5.1, п.5.2 договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019р., а в частині грошових зобов`язань між сторонами - до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна сторона не заявить іншій стороні про відмову від подовження цього Договору, цей Договір вважається подовженим на тих самих умовах строком на один рік.

8. Матеріали справи не містять доказів відмови сторін за договором щодо його подовження на 2020 рік, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про подовження строку дії договору до 31.12.2020р.

9. Відповідно до п.1.5 договору компенсація за спожиту електроенергію телекомунікаційним обладнанням замовника на об`єктах доступу власника інфраструктури входить у розмір плати, яку сплачує замовник та окремо не нараховується.

10. Згідно п.3.2 договору сума за користування доступом до об`єкту інфраструктури сплачується щомісячно в розмірі 400 грн на місяць без податку на додану вартість.

11. За умовами п.3.4 договору відшкодування нараховується з 01.10.2017р., що становить на 31.10.2019р. включно суму - 10 000 грн та сплачується Замовником у 5 денний термін з моменту підписання Договору сторонами.

12. Водночас, судами встановлено, що між Позивачем та ВАТ ЕК ?Одесаобленерго? було укладено договір від 03.03.2010 про постачання електричної енергії №028047. Згідно розділу 9 цього договору додатком до нього, зокрема, є перелік об`єктів Позивача. Разом з цим, до матеріалів справи Позивачем такого додатку надано не було.

13. За приписами ч.7 ст.17 Закону України ?Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж? розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об`єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати, зокрема, за доступ до інфраструктури об`єкта будівництва, за користування будинковою розподільною мережею (в місяць за будинок) - 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків до 100 квартир; 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 101 до 160 квартир; 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 161 квартири і вище.

14. Водночас, судами встановлено, що згідно умов договору, п.1.2, об`єктом доступу є інфраструктура об`єкту будівництва, а не об`єкт електроенергетики, як про це зазначив Позивач, і застосуванню підлягає Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури будинкової розподільної мережі, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.01.2019 №3.

15. Пунктом 4 Розділу ІV Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури будинкової розподільної мережі, розмір періодичної плати (на місяць за будинок) не може перевищувати: для будинків до 100 квартир - 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для будинків від 101 до 160 квартир - 3 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для будинків від 161 квартири і більше - 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

16. Згідно Розділу V Методики розмір плати за доступ до елементів інфраструктури будинкової розподільної мережі має бути сталим і не може змінюватися протягом одного року з дня укладення договору з доступу. Підставою для перегляду розміру плати за доступ до елементів інфраструктури будинкової розподільної мережі є зміна розміру складових додаткових витрат, а також кількості замовників, які використовують одну й ту саму інфраструктуру об`єкта, з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

17. Судами встановлено, що Позивачем невірно визначено об`єкт доступу та невірно визначено розмір періодичної плати, не надано інформації щодо кількості квартир у будинку в якому надаються послуги, а тому безпідставним є посилання Позивача у позові на те, що оспорювані пункти договору суперечать положенням Закону України ?Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж?.

18. Також, судами зазначено, що укладаючи договір Позивач погодилась з його умовами, невиконання ОСББ ?Кримська-84? умов договору щодо надання Позивачу певних документів, не є підставою для внесення змін до договору, зокрема, у частині виключення п.3.4, у якому сторони узгодили, що відшкодування нараховується з 01.10.2017р., що становить на 31.10.2019р. включно суму - 10 000 грн та сплачується Замовником у 5 денний термін з моменту підписання Договору сторонами. При цьому, судами не встановлено обставин, за яких, на підставі ст. 652 ЦК України, можуть бути внесені зміни в укладений сторонами договір.

19. Оцінивши встановлені обставини, суди дійшли висновку про відсутність підстав для внесення змін у п.1.5, п.3.2, п.3.4 договору. Крім того, суди дійшли висновку про безпідставність вимог про повернення грошових коштів у розмірі 10 000, 00 грн, оскільки вказані кошти сплачені Позивачем на підставі договору, саме п. 3.4., про що зазначено у платіжному документі.

20. З урахуванням встановлених судами обставин та положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

21. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень Позивач зазначила пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та послалась на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення Закону України ?Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж?, при цьому, не враховано правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 916/2227/18, від 29.09.2020 у справі №920/410/19.

23. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Позивача, в якому зазначає про безпідставність доводів та вимог, викладених Позивачем у касаційній скарзі, оскільки, судами у справі надано належну оцінку обставинам справи, отже, рішення судів про відсутність підстав для задоволення позову є законними і обґрунтованими. У зв`язку з чим, Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

24. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

26. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

27. Зі змісту зазначених скаржником у касаційній скарзі постанов, Суд вбачає, що наведені в них висновки стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

28. Так, у справі № 920/410/19, на яку посилається скаржник, до суду звернулось товариство (енергопостачальник) до підприємця про врегулювання розбіжностей по договору з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики. Позивач просив викласти спірні пункти договору 3, 4, 29, 30, а також параграф 1 додатку № 2 "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики", параграф 6 додатку № 2 "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики" (далі - Додаток № 2) у редакції, запропонованій товариством, а параграфи 2, 3, 4, 5 та таблицю додатку № 2 "Розрахунок розміру щомісячної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики" залишити у Договорі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що запропонована підприємцем редакція спірних пунктів договору та додатку № 2 суперечить нормам чинного законодавства у сфері доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково. Пункти 3, 4, 30 договору та додаток № 2 визнано укладеними у редакції товариства, а пункт 29 Договору визнано укладеними у редакції підприємця. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що запропонована товариством редакція пунктів 3, 4, 30 договору та додатку № 2 відповідає вимогами чинного законодавства у сфері доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики, а пункт 29 Договору відповідає вимогам чинного законодавства у сфері доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики, саме у редакції Підприємця. Судові рішення у справі прийнято з урахуванням положень ст. 181 ГК України, якою передбачено порядок укладення договорів. Судові рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 29.09.2020.

29. Отже, правовідносини у справі № 920/410/19 та у справі, що зараз розглядається Верховним Судом є різними за предметом і підставами позову, та встановленими судами обставинами справи, що свідчить про те, що вказані справи є різними за істотно - правовими ознаками.

30. У справі № 916/2227/18 товариство звернулось з позовом до ОСББ про зобов`язання видати технічні умови, погодити проектну документацію з доступу, укласти договір з доступу до об`єкту інфраструктури та відшкодувати майнову шкоду. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій керівництва ОСББ щодо вчинення перешкод товариству у наданні телекомунікаційних послуг мешканцям житлового будинку.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав у ОСББ для відмови у видачі технічних умов, відповідно до ч. 13 ст. 12 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", зокрема, у зв`язку з наявністю у позивача перед відповідачем боргу, за період з 01.03.2017 по 01.03.2018, та ненаданням позивачем всіх необхідних документів. Вимоги про погодження проектної документації з доступу та укладення договору з доступу до об`єкту інфраструктури за відсутності технічних умов є передчасними. Відмовляючи у позові щодо стягнення збитків, суд виходив з недоведення позивачем заподіяння йому збитків відповідачем у заявленій до стягнення сумі.

Постановою апеляційного господарського суду рішення суду частково скасовано. Зобов`язано ОСББ видати ТОВ технічні умови до об`єкту доступу згідно з встановленим законодавством порядком.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що п. 1 ч. 13 ст. 12 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" не передбачено обов`язку товариства надавати ОСББ витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та з реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації. Також, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження наявності у товариства простроченої понад три місяці заборгованості, за раніше отримані в користування елементи інфраструктури об`єкта доступу. Верховний Суд постановою від 19.06.2019 залишив без змін постанову апеляційного суду.

31. Отже, справа № 916/2227/18 та справа, що розглядається є різними за предметом і підставами позову, встановленими судами обставинами справи та процесуально - правовим регулюванням, а тому зазначені справи не є подібними, зважаючи на критерії подібності.

32. З урахуванням зазначеного, проаналізувавши вищезазначені постанови Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків), суд касаційної інстанції констатує, що у кожній конкретній справі судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами в обґрунтування позовних вимог про укладення договору з доступу до об`єкту інфраструктури. Так, у вказаних справах встановлено різні обставини щодо процедури укладення договору, так у справі № 920/410/19 позивачем було запропоновано відповідачу проект договору, який останнім відхилено, у справі № 916/2227/18 передумовою звернення до суду позивача стало ненадання відповідачем технічних умов для укладення договору про доступ до інфраструктури будинку. У справах № 916/2227/18 та №920/410/19 положення Закону України ?Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж?, застосовано судами, зважаючи на встановлені обставини та з урахуванням предмету спору. Отже, у кожній зі справ при застосуванні дискреційних повноважень щодо застосування положень законодавства, яке регулює правовідносини у справі, суди виходили із встановлених ними конкретних обставин, що у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин у даній справі та у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, оскільки рішення у них прийняті за результатами дослідження різних доказів, обставин та застосування іншого законодавства.

33. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

34. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

35. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у поставах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, за касаційною скаргою ФОП Маркової Т.П., відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

36. У зв`язку з тим, що касаційне провадження у справі закривається, судові витрати в даній справі, з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України, розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).

Керуючись статтями 129, 233, 234, 235, 296, 300, 301, 308, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Маркової Тетяни Петрівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2020 у справі №916/2304/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

Л.В. Стратієнко