Рішення

від 26.08.2021 по справі 240/1297/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року м. Житомир

справа № 240/1297/21

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати бездіяльність щодо ненадання запитуваної ним інформації згідно із запитом від 15.01.2021 Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області - протиправною;

- зобов"язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області надати запитувану інформацію згідно запиту від 15 січня 2021 року:

1) надати інформацію у письмовому вигляді чи заключався договір Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області з організатором проведення земельних торгів ( у вигляді аукціону) на земельну ділянку за кадастровим номером 1820982500:03:000:0245 площею 33,7602га;

2) в разі заключення такого договору надати копію такого договору;

3) надати інформацію в письмовому вигляді коли були передані матеріали організатору земельних торгів, в тому числі проект землеустрою на зазначену земельну ділянку;

4) надати інформацію у письмовому вигляді із зазначенням дати коли було оголошено про проведення земельних торгів зазначеної земельної ділянки;

5) стягнути з Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області моральну шкоду завдану йому в розмірі 1500000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.01.2021 він звернувся до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області із запитом в порядку Закону України Про інформацію та Закону України Про доступ до публічної інформації про надання інформації. Позивач зазначає, що Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області не надала інформації на запит.

Вважає бездіяльність, яка виразилася в ненаданні запитуваної інформації Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області, протиправною.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2021 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

15 березня 2021 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№12495/21), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що з огляду на вимоги, заявлені в запиті на інформацію від 15.01.2021, за вх.№45 від 19.01.2021, Брусилівською селищною радою листом від 09.03.2021 за вих.№45/1 надіслано уточнену відповідь на запит позивача. Таким чином, оскаржуване порушення було виправлено селищною радою, як суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 23.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 18.06.2021 прибув позивач, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засіданні 18.06.2021 свого уповноваженого представника не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 17 червня 2021 року відповідачем на електронну адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без участі його представника (за вх.№33327/21).

У ході судового розгляду справи 18.06.2021, судом заслухано пояснення позивача, оголошено зміст відзиву на позовну заяву, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та поставлено на обговорення питання про можливість переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Позивач при вирішенні питання про перехід суду для подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження, поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку позивача, відповідно до протокольної ухвали, на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.01.2021 звернувся із запитом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в порядку Закону України Про інформацію та Закону України Про доступ до публічної інформації про надання інформації з наступних питань:

1. Надати інформацію у письмовому вигляді чи заключався договір Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області з організатором проведення земельних торгів (у вигляді аукціону) на земельну ділянку за кадастровим номером 1820982500:03:000:0245 площею 33,7602 га.

2. Вразі заключення такого договору надати копію такого договору. Надати інформацію в письмовому вигляді коли були передані матеріали організатору земельних торгів, в тому числі проект землеустрою на зазначену земельну ділянку.

3. Надати інформацію у письмовому вигляді з зазначенням дати коли було оголошено про проведення земельних торгів зазначеної земельної ділянки (а.с.4).

Листом Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області від 25.01.2021 року, за вих.№45 від 19.01.2021, повідомила позивача, що 08.10.2020 відбулися земельні торги, право оренди на земельну ділянку площею 33,7602 га за кадастровим номером 1820982500:03:000:0245 було продано на аукціоні у визначеному законом порядку. Інформація щодо дати та місця проведення земельних торгів зазначеної земельної ділянки була розміщено на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с.5).

Позивач вважає, що відповідач не надав повну та достовірну інформацію на запит.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-ХІI.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України Про доступ до публічної інформації №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами частини першої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Отже, будь-які особи мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації, які у свою чергу зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати на нього відповідь.

Суд зазначає, що надання відповіді на отриманий запит має імперативний характер, у незалежності від того, до яких висновків дійде суб`єкт владних повноважень чи інший розпорядників публічної інформації.

У позовній заяві позивач стверджує, що Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області не надала інформації на його запит від 15.01.2021 року за вх.№45

У той же час, відповідачем надано до матеріалів справи уточнену відповідь на вказаний запит, листом від 09.03.2021 №45/1 (а.с. 22).

Однак, жодних доказів на підтвердження направлення на адресу позивача вказаного листа відповідачем суду не надано.

Відповідно до абзацу 28 п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугформи та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо)".

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Суд зазначає, що сама по собі реєстрація листа від 09.03.2021 в журналі реєстрації вихідної кореспонденції та присвоєння вихідного номеру кореспонденції - №45/1 не є підтвердженням того, що відповідачем було направлено зазначений лист на адресу позивача.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вважав порушеними свої права внаслідок недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит.

Право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації.

В свою чергу, предметом розгляду даної справи є правомірність бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо ненадання відповіді на запит про отримання публічної інформації.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодного аргументу на підтвердження правомірності бездіяльності щодо ненадання відповіді позивачу на його запит.

Слід звернути увагу, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов`язків. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 в справі № 800/369/17.

Наявність вхідного номеру на уточненій відповіді не може бути розцінено судом, як доказ направлення даного листа. Належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Крім того, при вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено виконання покладеного на нього Законом України "Про доступ до публічної інформації" обов`язку щодо надання відповіді на запит в строки, передбачені ч.1 ст. 20 Законом України "Про доступ до публічної інформації"

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваної інформації ОСОБА_1 згідно з запиту від 15.01.2021.

Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З метою відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача надати повну та достовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року, вхідний №45 від 19.01.2021.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди завданої позивачу в розмірі 1500000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Аналіз наведеної норми законодавства вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення та докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів та норм чинного законодавства, суд встановив, що жодних доказів, на підтвердження правомірності дій відповідача не надано.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов"язаних із розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 статті 135 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Згідно ч.3 ст.135 КАС України граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Слід зауважити, що доказів понесення певної суми витрат, що пов`язані з розглядом справи та розрахунку таких витрат позивачем до матеріалів справи не долучено.

Договір оренди автомобіля, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 від 23.03.2019 не є доказом понесення витрат, які безпосередньо пов"язані з розглядом саме цієї справи.

Зважаючи на відсутність жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження понесення позивачем відповідних витрат, заявлені вимоги щодо стягнення витрат не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул.Митрополита Іларіона, 50, Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо ненадання запитуваної інформації на запит ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року, вхідний №45 від 19.01.2021.

Зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області надати повну та достовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року, вхідний №45 від 19.01.2021.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 26 серпня 2021 року.

Суддя А.В. Горовенко