Постанова

від 25.08.2021 по справі 200/8456/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року справа №200/8456/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника третьої особи Гончарової І.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 р. (у повному обсязі складено 25 березня 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/8456/20-а (головуючий І інстанції суддя Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа - Луганський національний аграрний університет про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа - Луганський національний аграрний університет про визнання незаконной відмову відповідача від 06.07.2020 у наданні йому дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення на 01.07 (для городництва), з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду для городництва за наступними кадастровими номерами: 1424282400:04:000:0602, 1424282400:04:000:0604, 1424282400:04:000:0607, 1424282400:04:000:0606, 1424282400:04:000:0609, 1424282400:04:000:0562, 1424282400:04:000:0640; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення на 01.07 (для городництва) з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду для городництва за вказаними кадастровими номерами й видати за наслідками розгляду наказ по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності з вимогами статті 123 Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 2-10).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 2 а.с. 60-64).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предметом спору у цій справі є оскарження відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду, що врегульовано ст. 123 Земельного кодексу України; у частині 3 ст. 123 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас, у ст. 123 Земельного кодексу України не визначено в якій саме правовій формі вирішується це питання.

Також апелянт вказує, що земельні ділянки, щодо яких позивачем подано заяви про отримання їх у користування, не обтяжені правами будь-яких третіх осіб.

Представником третьої особи було надано до суду відзив на апеляційну скаргу.

Позивач і його представник в судове засідання не з`явились. Щодо повідомлення цих осіб, то у відповідності до ч. 1 ст. 130 КАС України на веб-порталі судової влади 16.08.2021 року було розміщено оголошення про їх виклик в судове засідання, оскільки поштові відправлення з повідомленням на ім`я ОСОБА_1 поверталися з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою (т.2 а.с. 114, 165).

Унормування ч. 11 ст. 126 КАС України надає суду право вважати, що судова повістка позивачеві вручена належним чином.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, підтримала аргументи відзиву на апеляційну скаргу.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

19.05.2020 року до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від імені позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності звернувся адвокат Полищук Д.П. із заявою про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення на 01.07 (для городництва) з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду для городництва за кадастровими номерами: 1424282400:04:000:0602, 1424282400:04:000:0604, 1424282400:04:000:0607, 1424282400:04:000:0606, 1424282400:04:000:0609, 1424282400:04:000:0562, 1424282400:04:000:0640 (т.1 а.с.15).

Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області за результатами розгляду вказаної заяви листом від 06.07.2020 року № М-3007/0-83/0/37-20 представнику ОСОБА_1, що діяв по довіреності, гр. ОСОБА_2 повідомлено, що витребувані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні іншої особи на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН № 004915 від 24.07.1997 року та запропоновано звернутися до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідними до нього додатками в установленому законом порядку на іншу земельну ділянку (т.1 а.с.16).

На підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН № 004915 від 24.07.1997 року зазначені позивачем земельні ділянки перебували у користуванні Слов`янського радгоспу-технікуму (т.1 а.с. 187-189).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За змістом частини 4 статті 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (далі - Положення № 15), окреслено: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях встановлено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (зі змінами в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, та в порядку визначених повноважень розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Донецької області з 2013 року.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частин 1 - 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 Земельного кодексу України, яка, в тому числі, містить такі приписи:

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) [...] (частина 1 статті 123 Земельного кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки [...] (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку [...] (частина 3 статті 123 Земельного кодексу України).

З огляду на наведене, вбачається, що спеціальні норми статті 123 Земельного кодексу України не містять форми рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованою відмови у його наданні. Тому зміст прийнятого відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та мотиви такого рішення, наведені у листі відповідача від 06.07.2020 року № М-3007/0-83/0/37-2, відповідають вимогам статті 123 Земельного кодексу України щодо надання мотивованої відмови.

Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду у справах № 815/3474/17, № 823/1166/17 та інші щодо обов`язку Головного управління Держгеокадастру видати наказ про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не підлягають застосуванню у цій адміністративній справі з декількох підстав.

По-перше, висновки Верховного Суду у зазначених представником позивача справах стосувалися розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.

Натомість, у цій адміністративній справі предметом позову є оскарження відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду, що врегульовано статтю 123 Земельного кодексу України.

Отже, правові позиції Верховного Суду у справах № 815/3474/17, № 823/1166/17 та інш. стосуються правовідносин відмінних від спірних відносин у цій справі.

По-друге, висновки Верховного Суду щодо обов`язковості видання наказу ГУ Держгеокадастру ґрунтувалися на нормах Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 р. № 600, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин у вище вказаних справах.

Проте, на момент подачі ОСОБА_1 19 травня 2020 року заяви про надання дозволу на розробку проектів землеустрою Типова інструкція з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру втратила чинність на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 203 від 06.08.2019 року.

Водночас, діюча на час виникнення спірних відносин у цій справі Типова інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55, містить, зокрема, такі норми:

8. Документування управлінської інформації полягає у створенні документів, в яких фіксується з дотриманням установлених правил (додаток 1) інформація про управлінські дії.

9. Під час підготовки організаційно-розпорядчих документів у паперовій формі працівники установ оформляють їх з урахуванням вимог ДСТУ 4163-2003.

10. Право на створення, підписання, погодження, затвердження документів визначається актами законодавства та інструкцією з діловодства установи.

11. В установах визначається сукупність документів, передбачених номенклатурою справ, необхідних і достатніх для документування інформації про їх діяльність.

З питань, що становлять взаємний інтерес і належать до компетенції різних установ, можуть створюватися спільні документи.

12. Вибір виду документа, призначеного для документування управлінської інформації (розпорядження, постанова, рішення, протокол тощо), зумовлюється правовим статусом установи, компетенцією посадової особи та порядком прийняття управлінського рішення (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

13. Документ повинен відповідати положенням актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та спрямовуватися на виконання установою покладених на неї завдань і функцій.

Таким чином, станом на час виникнення спірних відносин та розгляду цієї справи відсутні норми законодавства, які б передбачали обов`язок Головного управління Держгеокадастру видавати наказ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, наведені представником позивача правові позиції Верховного Суду, стосуються інших правовідносин ніж у цій справі, та ґрунтуються на законодавстві, яке діяло раніше, через що суд не знайшов підстав для їх застосування.

За унормуванням ч. 5 статті 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Матеріалами справи підтверджено наявність у Луганського національного аграрного університету права право постійного користування земельною ділянкою 716,8 га на підставі Державного акту І-ДН № 004915, що, в тому числі, встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 19.03.2021 вбачається, що земельні ділянки за спірними кадастровими номерами входять до складу земельної ділянки загальною площею 716, 8000 га, наданої в постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування серії I-ДН № 004915 (а.с. 117-119).

Крім того, Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2021 у справі № 905/198/21 визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Про припинення права постійного користування земельною ділянкою від 30.11.2020 № 6234-СГ.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою відповідають встановленим обставинам справи, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, через що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

І відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і, відповідно, для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 р. у справі № 200/8456/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2021 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв