Ухвала

від 26.08.2021 по справі 640/31982/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/31982/20

адміністративне провадження № К/9901/29527/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/31982/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 про застосування заходів реагування,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних у м. Києві (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 (далі - відповідач), де просилизастосувати заходи реагування у вигляді повного; зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 , код ЄДРПОУ: 40103061, розташованих за адресою: вул. Набережне шосе, 25 у Подільському районі міста Києва, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 11 грудня 2020 року № 420.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, адміністративний позов задоволено. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 , код ЄДРПОУ: 40103061, розташованих за адресою: вул. Набережне шосе, 25 у Подільському районі міста Києва, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 11 грудня 2020 року № 420.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки на час розгляду справи в суді належних доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки становить реальну небезпеку і загрозу життю та здоров`ю людей, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог, а застосовані заходи співмірні тим порушенням, які встановлено позивачем.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги процесуального закону, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Інші доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з`ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.

Також зазначає, що судом апеляційної інстанції невраховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені зокрема у постановах від 24 листопада 2020 року у справі № 826/10169/18, від 18 вересня 2018 року у справі № 826/12258/14, від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 20 серпня 2020 року у справі № 320/3811/19, від 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19.

Разом з тим посилаючись на зазначені постанови скаржник акцентує увагу на витягах з цих постанов, які стосуються правової оцінки сукупності встановлених у конкретній справі обставин та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах №№ 826/10169/18, 826/12258/14, 816/4755/15, 320/3811/19, 140/2323/19 є подібними.

Суд зазначає, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог органу державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Водночас аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах а - г пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 подана на судове рішення у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/31982/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Хвилі Дніпра 2015 про застосування заходів реагування.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов