Постанова від 29.08.2007 по справі 32/395-а

32/395-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.08.07                                                      м. Київ                                     32/395-А       

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Енерготорг”

ДоДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

ПроЗа участювизнання недійсними податкових повідомлень- рішеньПрокуратури Оболонського району м. Києва

Суддя Хрипун О.О.

Секретар судового засідання Ковальчук О.В.

Представники:

від позивача       Баула О.В. –предст.

від відповідача

від прокуратури  Коновал Т.І. –заст.нач., Сич С.А. –заст.нач., Морозова А.М. –нач.від., Бондаренко В.О. –ст. держ.под.рев.-інсп., Ярмак М.М. –гол.держ.под.інсп., Шевченко М.А. –ст.держ.под.інсп.Ноздрякова Ю.В. –пом.прок.

ОБСТАВИНИ   СПРАВИ:

          Позивач звернувся з позовом про визнання незаконними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва в частині прийняття податкового повідомлення –рішення від 19.01.207 №0010902309/0 та скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 19.01.2007 №0010902309/0.

Заявою від 10.08.2007 позивач доповнив та уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсними податкові повідомлення –рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 19.01.2007 №0010902309/0, від 26.03.2007 №0010902309/1, від 31.05.2007 №0010902309/2 та від 23.07.2007 №0010902309/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні операцій з продажу природного газу застосування ставки податку в розмірі 20%, передбаченої п.п. 6.1 ст. 6 Закону України “По податок на додану вартість”, є правомірним.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” позивач оподатковував операції з продажу-придбання імпортованого природного газу не за ставкою 0 %, а за ставкою в розмірі 20%.

Прокуратура позицію відповідача підтримала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем –ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства  позивачем за період з 01.01.2004 по 31.12.2005, за результатами якої складений акт перевірки від 27.12.2006 №28170/23/31467083.

На підставі зазначеного акта відповідачем видане податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 №0010902309/0, яким згідно з п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ст. 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” позивачу визначено  податкове зобов‘язання з ПДВ на загальну суму 3349761,33 грн., у тому числі 2233174,22 грн. за основним платежем та 1116587,11 грн. за штрафними санкціями.

В межах процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення –рішення залишене без змін, що підтверджується наявними в справі копіями рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 22.03.2007 №5899/10/25-008, ДПА у м. Києві  від 29.05.2007 №1744/10/25-114, а також ДПА України від 13.07.2007 №6776/6/25-0112, прийнятими за результатами скарг позивача. Крім цього, рішенням ДПА України від 13.07.2007 №6776/6/25-0112 про результати розгляду повторної скарги збільшено розмір застосованих штрафних санкцій на 2342066,93 грн.

З урахуванням результатів адміністративного оскарження по відношенню до позивача відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення від 26.03.2007 №0010902309/1, від 31.05.2007 №0010902309/2, які за змістом повністю співпадають з податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2007 №0010902309/0, та податкове повідомлення –рішення від 23.07.2007 №0010902309/3, яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 5691828,26 грн., в тому числі 2233174,22 грн. основного платежу та 3458654,04 грн. штрафних санкцій (з урахуванням здійсненого збільшення розміру штрафних санкцій згідно рішення ДПА України від 13.07.2007 №6776/6/25-0112).

Підставою донарахування позивачу ПДВ та штрафних санкцій, як слідує з акта перевірки та рішень про результати розгляду скарг, стало оподаткування позивачем операцій з продажу-придбання природного газу не за нульовою ставкою ПДВ, як це передбачено ст. 9 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, а ставкою 20%. Відповідач зазначає, що операції з продажу-придбання імпортованого природного газу мають оподатковуватись за правилами, встановленими ст. 9 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, в той час як підприємством при здійсненні послідуючого продажу природного газу імпортного походження застосовувалась ставка ПДВ в розмірі 20%, що підтверджується податковими накладними. Ці накладні, як вважає відповідач, оформлені неналежним чином у звязку з відображенням у них невірної ставки податку, а тому права на податковий кредит за цими податковими накладними у позивача не виникає.

В акті перевірки зазначено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ “Енерготорг” фактично здійснювало оптову торгівлю природним газом. Згідно із договорами постачання, умовами постачання, податковими накладними та актами прийому - передачі газу ТОВ “Енерготорг” придбавало природний газ у наступних постачальників: ТОВ “МКС”, ТОВ “АЛС”, ЗАТ “Укрнадра-Ресурси”, ДП “Держпостачання”, ТОВ “Промгаз України”, ТОВ “БіТімпекс –Ойл”, ТОВ “Енерготехресурс”, ТОВ “Торгово-енергетична компанія “Ітера-Україна”, ТОВ “Юг-Газ”. В акті вказано, що відповідно до листа ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” від 10.11.2006 №31/17-11899, що був наданий на запит ДПА України від 10.11.2006№12791/6/23-4016, природний газ, реалізований Товариству з обмеженою відповідальністю “Енерготорг” вищезазначеними постачальниками у 2005 році був придбаний у ДК  “Газ України” НАК “Нафтогаз України” за нульовою ставкою ПДВ.

Перевіркою встановлено, що податкові накладні, надані постачальниками товариству з обмеженою відповідальністю “Енерготорг”, оформлені не за нульовою ставкою ПДВ, а за ставкою оподаткування ПДВ в розмірі 20 відсотків. В податкових накладних, які були надані вищезазначеними постачальниками на підтвердження факту виконання договірних зобов'язань перед ТОВ “Енерготорг” не зазначено належності поставленого газу, в результаті чого, при оформленні податкових накладних підприємствами - постачальниками було недодержано вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом”. Вартість природного газу, отриманого ТОВ “Енерготорг” від постачальників, на думку відповідача, оподатковується за нульовою ставкою ПДВ і відповідно ТОВ “Енерготорг” не має права на податковий кредит по ПДВ по отриманому природному газу.

Також в акті перевірки зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю “Енерготорг” при здійсненні послідуючого продажу газу імпортного походження згідно з угодами, укладеними з покупцями газу, застосовувалася ставка оподаткування ПДВ у розмірі 20 відсотків, що підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ “Енерготорг”.

В акті перевірки вчинено запис, що оскільки у договорах, податкових накладних та актах прийому - передачі газу, наданих для перевірки, відсутня належність поставленого газу, чим порушено п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом” ідентифікувати об'єми газу при подальшій реалізації на предмет джерела придбання не є можливим. Перевіркою отриманий та реалізований газ імпортного походження за нульовою ставкою  та вітчизняного походження за ставкою 20 відсотків ПДВ розподілено за питомою вагою з врахуванням обсягів придбаного газу та залишків на початок місяця.

У звязку з викладеним, в акті зроблено висновок про порушення ТОВ “Енерготорг” п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 і 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст. 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” завищило податковий кредит з ПДВ на загальну суму 19131310,08 грн., в тому числі:

за березень 2005 року на 209522, 50 грн.;

за квітень 2005 року на 444270,06 грн.;

за травень 2005 року на 1984258,97 грн.;

за червень 2005 року на 903560,90 грн.;

за липень 2005 року на 923993,18  грн.;

за серпень 2005 року на 885558,33 грн.;

за вересень 2005 року на 918749,48 грн.;

за жовтень 2005 року на 4618296, 91 грн.;

за листопад 2005 року на 1709963,28 грн.;

за грудень 2005 року на 6533136,47 грн.; та завищило податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 16868134,99 грн., в тому числі:

за квітень 2005 року на 1346298,73 грн.;

за травень 2005 року на 2367821,61 грн.;

за червень 2005 року на 1759925,41 грн.;

за липень 2005 року на 536261,80 грн.;

за серпень 2005 року на 934752,69 грн.;

вересень 2005 року на 209967,06 грн.;

жовтень 2005 року на 3415125,32 грн.;

листопад 2005 року на 4172946,06 грн.;

грудень 2005 року на 2125036,29 грн.

Перевіркою встановлено заниження позивачем ПДВ за 2005 рік на загальну суму 2233174, 22 грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивач здійснював операції з придбання приро дного газу у ТОВ “МКС” (договір №26/12-Г купівлі - продажу природного газу від 26.12.2005), ТОВ “АЛС” (договір  №01/05 купівлі - продажу природного газу від 13.10.2005), ЗАТ “Укрнадра-Ресурси” (договір №Г-202/04 купівлі - продажу природного газу від 30.06.2004), ДП “Держпостачання” (договір №22-07-04 щодо постачання природного газу від 22.07.2004), ТОВ “Промгаз України” (договір №809/05 купівлі - продажу природного газу від 16.04.2005), ТОВ “БіТімпекс –Ойл” (договір №21-02-05 про постачання природного газу від 21.02.2005), ТОВ “Енерготехресурс” (договір №340/01-2005 купівлі- продажу природного газу від 26.05.2005), ТОВ “Торгово-енергетична компанія “Ітера-Україна” (договір №000-05-416 купівлі - продажу природного газу від 31.10.2005), ТОВ “Юг-Газ” (договір №388 купівлі- продажу природного газу від 04.11.2005).

За вказаними договорами від постачальників позивачем отримані податкові накладні, суми ПДВ по яких віднесені до податкового кредиту. Ставка ПДВ згідно цих податкових накладних визначена у розмірі 20 відсотків.

Відповідно до п.п. 3.1.1  п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.6.1 ст. 6 вказаного Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Вичерпний перелік операцій, щодо яких застосовується нульова ставка податку, наведений у п.6.2 ст. 6 Закону. Операції з поставки природного газу до цього переліку не включені.

Нульова ставка податку з поставки газу, імпортованого в Україну, як випливає з п.11.6 Закону України “Про податок на додану вартість”, була запроваджена лише в період до 1 січня 2000 року.  

Таким чином, застосування позивачем ставки податку в розмірі 20 відсотків при здійсненні купівлі-продажу природного газу повністю відповідає положенням Закону України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  визначається, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника (п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Оскільки суд прийшов до висновку про правомірне оподаткування позивачем операцій з придбання та продажу природного газу за ставкою в розмірі 20%, а також враховуючи, що придбання природного газу є одним із основних видів господарської діяльності позивача, і цей факт визнається відповідачем, твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визнається судом безпідставним.

Посилання відповідача на ст. 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”  від 23.12.2004 №2285-IV судом не приймається, виходячи з наступного.

Стаття 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” із змінами, внесеними Законом України від 25.03.2005 №2505 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів”, передбачає, що починаючи з 1 квітня 2005 року операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Судом  береться до уваги, що позивачем безпосередньо не проводилися операції із ввезення природного газу на митну територію України, оскільки ним придбавався газ на території України у резидентів. Беззаперечних доказів імпортного походження придбаного позивачем на території України газу відповідачем до суду не надано.  

Що ж до зазначення в податкових накладних походження газу, як це встановлено п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 “Про забезпечення споживачів природним газом”, суд відзначає, що цією нормою Постанови передбачається обовязкове визначення походження природного газу лише в разі його реалізації суб'єктам господарювання Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” і її Дочірньою компанією “Газ України” та Дочірнім підприємством “Газ-тепло”, підприємствами з газопостачання та газифікації і Закритим акціонерним товариством “Київгазпостач”, і такий обовязок покладений на особу, яка видає податкові накладні.

Крім цього, у відповідності до 11.4 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Аналогічні положення закріплені і в ч. 3 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ, якою передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Закон про Державний бюджет на відповідний рік не є законом про оподаткування. За визначенням, викладеним у ст. 4 та п. 20 ст. 1 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет є нормативно-правовим актом, що регулює бюджетні відносини в Україні, та затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Згідно приписів ст. 7 Закону України “Про систему оподаткування” зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Виходячи з викладених норм законодавства,  Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” не є законом з питань оподаткування, і як наслідок, не може змінювати   порядок сплати та нарахування податків, в тому числі ПДВ. Зміни порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до спеціального закону, яким є Закон України “Про податок на додану вартість”, що прямо встановлено п. 11.4 ст. 11 цього Закону.

За таких обставин, здійснювати перерахунок обєкта оподаткування позивача з ПДВ у відповідача підстав не було.

Судом враховується і те, що позивач здійснював нарахування ПДВ за ставкою 20 відсотків не лише щодо операцій з придбання природного газу, тобто операцій, по яким виникав податковий кредит. Операції з продажу природного газу, по яким у позивача виникали податкові зобовязання, також оподатковувались позивачем за ставкою ПДВ в розмірі 20 відсотків - нарівні з операціями з придбання.

У відповідності до п. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта  владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження правомірності своїх рішень відповідач суду не подав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, тобто –3, 40 грн.

У звязку з задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст.  71, 94, 160-163, 167,  254 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва  від 19.01.2007 №0010902309/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва  від 26.03.2007 №0010902309/1.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 31.05.2007 №0010902309/2.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.07.2007 №0010902309/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготорг” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, оф. 406, ідентифікаційний код  31467083)  3, 40 грн. судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                          О.О.Хрипун

  Дата  підписання постанови: 04.09.2007