Постанова

від 02.08.2021 по справі 463/1633/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/1633/20 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/1140/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Провадження № 22-ц/811/1139/21

Категорія:16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Симець В.І.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , третьої особи - ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 лютого 2021 року та додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрації Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство Управитель , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією та скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією та скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером №4610137200:03:004:0018.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є третя особа - її син ОСОБА_7 . У вересні 2019 року, у межах розгляду цивільної справи №463/4388/16-ц вона дізналася, що на прибудинкову територію та частину багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 накладається земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:004:0018, площею 0.0088 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 ) співвласниками якої у рівних частках являються відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.01.2020 року вона довідалася про зміну цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:004:0018 з для будівництва індивідуальних гаражів на цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку . При формуванні, державній реєстрації земельної ділянки, присвоєння її кадастрового номера (№4610137200:03:004:0018), було грубо порушено вимоги чинного законодавства України щодо перетину ділянки відповідачів з прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , що вбачається із порівняння місця розташування земельної ділянки згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування індивідуального гаража (код цільового використання 02.05) та витягу з Публічної кадастрової карти.

А тому, відділ у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області зобов`язаний був відмовити у внесенні відомостей у державний земельний кадастр про земельну ділянку відповідачів у зв`язку з перетином з прибудинковою територією багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 .

Окрім того, вона вважає, що в неї виникли права на користування прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , а незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки АДРЕСА_3 з для будівництва індивідуальних гаражів на цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку і накладення вказаної земельної ділянки на прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 створює позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою виходячи з таких правових підстав.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 03 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрації Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство Управитель , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією та скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером №4610137200:03:004:0018 - відмовлено за безпідставністю.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судових витрат - відмовлено.

Постановлено по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрації Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство Управитель , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією та скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером додаткове рішення.

Стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 8 000 грн. (вісім тисяч гривень).

Рішення суду та додаткове рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Оскаржувані рішення вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Вважає, що судом не враховано зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером №4610137200:03:004:0018 з для обслуговування індивідуального гаражу на для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з грубим порушенням умов надання земельної ділянки, встановлених обмежень та заборон зміни цільового використання земельних ділянок.

Звертає увагу на те, що право користування прибудинковою територією не спростовано відповідачами у відзиві на позовну заяву та запереченні. Вважає, що має законне право користуватися прибудинковою територією для проходу, проїзду, відпочинку за місцем реєстрації постійного проживання.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.

Що стосується додаткового рішення, то апелянт покликається на те, що суд не взяв до уваги докази скрутного матеріального становища, у клопотанні про звільнення від сплати судових витрат вона повідомила, що не працює і її пенсії вистарчає лише для проживання та сплати поточних рахунків.

Вважає, що стягнуті судові витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі проведеною роботою.

Просить додаткове рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити.

Від ОСОБА_6 21.07.2021 року поступила заява про слухання справи без його участі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , третьої особи - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією та скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела, що вона проживаючи у квартирі АДРЕСА_1 , у будинку де не створене товариство співвласників квартир, за яким у встановленому законом порядку передавалася у власність чи постійне користування земельна ділянка, має право на судовий захист, оскільки у відповідності до положень ст. 4 ЦПК України її права, свободи чи законні інтереси зміною цільового призначення сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_3 не порушені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є третя особа ОСОБА_3 .

З копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 (а.с.7-8) та Ухвали № 528Б 22- сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 01.10.2015 р. (а.с.137) ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку пл. 88 м.2 по АДРЕСА_3 для обслуговування гаражу.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.14) дійсно, після укладення договору купівлі-продажу Ѕ частини земельної ділянку по АДРЕСА_3 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 13.11.2015 року, державним реєстратором нотаріусом Четвертої Львівської нотаріальної контори прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за кожним із співвласників по Ѕ частині земельної ділянки і зазначено цільове призначення ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Як вбачається із витягу з реєстрації в Спадковому реєстрі (а.с.187) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.188) після смерті ОСОБА_8 її Ѕ частку земельної ділянки по АДРЕСА_3 успадкувала відповідач ОСОБА_4 .

У відповідності до положень частини 3 та 5 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків, житлових приміщень у гуртожитках можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону. Користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

У відповідності до положень статті 42 ЗК України визначено правове положення земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків. Зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

На обґрунтування заявлених вимог позивач покликалась на те, що у неї виникло право на користування прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 і оскільки спірна земельна ділянка накладається частково на прибудинкову територію цього будинку і відповідачі незаконно змінили цільове призначення земельної ділянки з для будівництва індивідуальних гаражів на цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку . А відтак позивач вважала, що має право вимагати усунення будь - яких порушень її права на землю.

Однак, ці обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки власником спірної земельної ділянки є Львівська міська рада, ОСББ у будинку АДРЕСА_1 не створено і земельна ділянка безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не передавалася.

Крім того, позивач по справі не є власником квартирі АДРЕСА_1 .

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 шляхом зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідачів, суду не надано.

Що стосується додаткового рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2021 року, то слід вказати наступне.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження наданих послуг, відповідачем було надано: додаток до договору від 23.10.2020 року, розрахунок витрат на правову допомогу від 03.02.2021 року, квитанції про сплату витрат на правову допомогу в загальному розмірі 8000 грн. та акти виконаних робіт від 01.12.2020 року, 03.02.2021 року.

Згідно розрахунку витрат на правову допомогу від 03.02.2021 року адвокатом були здійснені дії із підготовки та подачі заперечення, вивчення відзивів, заперечень та додатків до них, що були подані у судовому засіданні, участь в судових засіданнях, надання консультації.

Стягуючи з позивача на користь відповідача понесені нею та документально підтверджені судові витрати - витрати на правову допомогу в загальному розмірі 8 000 грн., суд першої інстанції вірно виходив з того, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, відповідач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати. Позивачем не доведено неспівмірності витрат на правничу допомогу, оскільки сторона відповідача представила розрахунок витрат на правничу допомогу, він складений із врахуванням складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів вважає, що вказані витрати на правничу допомогу, є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржувані рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 03 лютого 2021 року та додаткове рішення Личаківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2021 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12.08.2021 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.