Рішення

від 25.08.2021 по справі 496/462/20

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/462/20

Провадження № 2/496/681/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря - Стрілець Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївської об`єднаної територіальної громади Біляївського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 . Після її смерті залишилася спадщина: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: погріб, літня кухня, сарай, цистерна, огорожа, якій розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до Біляївської районної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але йому було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на вищевказаний будинок за померлою. Вказана обставина не має йому змоги оформити вищевказане спадкове майно та він змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву в якій справу просив розглянути без його участі, наполягав на задоволенні позову (а.с. 120).

Представник відповідача - Біляївської об`єднаної територіальної громади Біляївського району Одеської області, в судовому засіданні не з`явився, але від керуючого справами виконавчого комітету О.О. Андрєєва до суду надійшла заява в якій просить розгляд справи провести за відсутності представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 118).

Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.05.2019 року, виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №428 (а.с. 40).

Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.10.1977 року, виданого Граденицькою сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №73 (а.с. 65).

Відповідно до виписки виданої виконкомом Граденицької сільської ради №59 від 14.01.2020 року, згідно запису в погосподарській книзі під №01-1199-1 на стор. 220-221 за 2016-2020 року, за ОСОБА_2 числиться житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Листом державного нотаріуса Шевченко Ю.А. від 17.12.2019 р. № 4875/02-14 було повідомлено ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке належало матері позивача (а.с. 28-29).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26.03.2020 року було витребувано копію спадкової справи, яка була заведена щодо майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи, 17 березня 2017 року ОСОБА_2 було складено заповіт, згідно якого, належний їй житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , заповіла своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 70).

Відповідно до технічного паспорту на будинок садового типу з господарськими будівлями та спорудами від 19.11.2019 року було проведено технічна інвентаризація житлового будинку ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 , загальна проща якого 70,5 кв. м., житлова площа - 44,9 кв. м., кількість житлових кімнат - 3 (а.с. 11-14).

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних або юридичних осіб, поданому відповідно до даного Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами й іншими особами доказів, що беруть участь у справі

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1233 Цивільного кодексу України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вказав, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При вирішенні справ щодо визнання права власності в порядку спадкування суди мають брати до уваги той факт, що Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Згідно ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи те, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації і виникає з моменту державної реєстрації, відсутність належно оформленого свідоцтва на право власності на нерухоме майно у померлого спадкодавця унеможливлює спадкоємцю оформити свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховує позивач.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Протокол № 1 стаття 1 Захист власності говорить Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права . Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважаться.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності з ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене, а також той факт, що спадкодавцю спірний будинок належав на праві власності відповідно до записів у погосподарській книзі № 01-1199-1 сторінка 220-221, позивач є спадкоємцем за заповітом, що прийняв спадщину, та інших осіб, які заявили про своє право на спадщину немає, належне померлому майно обтяжено не було, обставини, які б свідчили про усунення позивача від спадкування, судом не встановлені, обраний спосіб захисту цивільного права відповідає вимогам закону, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 328, 355, 386, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1226 ЦК України, ст. ст. 4, 16, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст. 529, 548. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Біляївської об`єднаної територіальної громади Біляївського району Одеської області (адреса: 67602, Одеська область, м. Біляївка, просп. Незалежності, 9, ЄДРПОУ 33579244) про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на спадкове майно за заповітом - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: погріб, літня кухня, сарай, цистерна, огорожа, крім самочинно збудованих котельні та санвузла, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Буран В.М.