Рішення

від 27.08.2021 по справі 196/872/20

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/872/20

№ провадження 2/196/402/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді Руснака А.І.,

секретаря судового засідання: Кузнецової Г.С.,

представника позивачів: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Карнаухівської селищної ради м.Кам`янське Дніпропетровської області 06 серпня 2019 року), яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт на користь них - своїх синів, яким заповідала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,640 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225684400:01:005:0342, яка розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 4,510 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225684400:01:003:0180, яка розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Звернувшись до приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик В.В. 30.07.2020 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримали відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки пропустили строк для прийняття спадщини.

Вказали, що дійсно не звернулися в шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини. За порадою юриста не поспішали отримувати свідоцтво про право на спадщину, так як заповітом вони вже визначені як спадкоємці, до того ж один спадкодавець на день смерті проживав в будинку, належному на праві власності одному з них - ОСОБА_3 . Крім того, на території України було введено карантин, яким було обмежено, а деякий час навіть повністю заборонено переміщення між містами та районами, а також були певний час закриті нотаріальні і адвокатські контори, в яких вони могли б одержати кваліфіковану консультацію з питання отримання спадщини.

Зазначили, що умислу чи мотиву затягувати питання з оформлення спадщини не було. Та обставина, що фактичне проживання одного з них зі своєю матір`ю в належному йому будинку повинно бути для нотаріуса підкріплено ще відповідною довідкою про реєстрацію їх місця проживання, не була відома. Хибна порада юриста та введення карантинних заходів з забороною пересування та працювати нотаріальним конторам вплинули на них і тому вони не змогли звернутися в шестимісячний термін з відповідною заявою до нотаріуса. Зазначені обставини та причини вважають поважними, які вплинули на них і стали результатом пропуску строку для прийняття спадщини. Прохають врахувати вищезазначені обставини, визнати їх поважними.

Вказали, що крім них більше спадкоємців ні за заповітом ні за законом після смерті матері немає.

На підставі викладеного, прохають визначити додатковий строк у два місяці для подання ними заяви про прийняття спадщини.

Представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 - адвокат Московчук А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити.

Представник відповідач Царичанської селищної ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, однак подали до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, позов визнають.

Суд, заслухавши думку представника позивачів, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За правилами ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Карнаухівської селищної ради м.Кам`янське Дніпропетровської області 06 серпня 2019 року), яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя 13.02.2014 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого земельну ділянку площею 6,640 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225684400:01:005:0342, яка розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12), заповіла ОСОБА_2 , та земельну ділянку площею 4,510 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225684400:01:003:0180, яка розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13), заповіла ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Семеруніною К.Є. та зареєстрований в реєстрі за №163 (а.с.10).

Позивачі, звернувшись до приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик В.В. 30.07.2020 року із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримали постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропущеним строком для прийняття спадщини (а.с.8, 9).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

На обґрунтування свого позову як на поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, позивачі зазначали, що за порадою юриста не поспішали отримувати свідоцтво про право на спадщину, так як заповітом вони вже визначені як спадкоємці, до того ж один спадкодавець на день смерті проживав в будинку, належному на праві власності одному з них - ОСОБА_3 . Крім того, на території України було введено карантин, яким було обмежено, а деякий час навіть повністю заборонено переміщення між містами та районами, а також були певний час закриті нотаріальні і адвокатські контори, в яких вони могли б одержати кваліфіковану консультацію з питання отримання спадщини.

Згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Положень щодо поширення дій цього закону на вчинення нотаріальних дій, зокрема й тих, що пов`язані з можливим пропуском передбачених законодавством строків, немає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 запроваджені протиепідемічні заходи, у зв`язку з чим на період дії карантину заборонялося здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі; обмежувався прийом громадян у державних установах тощо.

Однак, мати позивачів ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.11), а отже, вони мали можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини до 30 січня 2020 року, при цьому карантин був установлений на всій території України Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного вище, суд не вбачає підстав для визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки на час розгляду справи позивачами не було надано суду доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами.

Докази, які беруться до уваги судом при визначенні поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України є переважно письмові докази - довідки медичних установ про стан здоров`я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості щодо обставин, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори в строки встановлені ст. 1270 ЦК України.

Оскільки доводи позивачів не підтверджені належними та допустимими доказами, що додані до позову, тому суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Крім цього, виходячи з вищенаведених висновків, з огляду на положення ч.4 ст.206 ЦПК України суд не приймає визнання відповідачем заявленого позову визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки таке визнання позову не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи встановлені обставини справи та те, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно з факту визнання відповідачем позову. Про це вказується також в Постанові Верховного Суду від 16.07.2018 року.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити повністю.

Судовий збір залишити за позивачами.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 27.08.2021 року.

Суддя: А.І. Руснак

.