Рішення

від 27.08.2021 по справі 915/652/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року Справа № 915/652/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; адреса електронної пошти : rrt@rrt.ua ; ідентифікаційний код 01190043) в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 24-Р; адреса електронної пошти: mk.reception@rrt.ua ; ідентифікаційний код 34927126)

до відповідача: Приватного підприємства Фактор (56000, Миколаївська обл., Казанківський район, селище міського типу Казанка, вул. Молодіжна, буд. 1; адреса електронної пошти: factor.pp@ukr.net ; ідентифікаційний код 20898428)

про: стягнення 2 816,50 грн,

Суть спору:

20.05.2021 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 149/07 від 19.05.2021 (з додатками) про стягнення з Приватного підприємства Фактор 10916,50 грн, а саме: 8100,00 грн - сума боргу за надані телекомунікаційні послуги у серпні 2020 року, 1303,49 грн - інфляційні втрати, 336,19 грн - 3 % річних та 1176,82 грн - пеня; а також судового збору за подання позовної заяви у сумі 2270,00 грн.

25.05.2021, у зв`язку тим, що позивачем не було дотримано вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд постановив ухвалу, якою позовну заяву залишив без руху та приписав позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач отримав копію вказаної ухвали 31.05.2021, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400143615452.

З урахуванням наведеного, встановлений судом строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви тривав до 10.06.2021.

09.06.2021 до суду від Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення надійшли Уточнення до позовної заяви (пояснення по справі) та заява про зменшення позовних вимог № 173/07 від 08.06.2021, з урахуванням яких заявник просить суд стягнути з Приватного підприємства Фактор 2816,50 грн, а саме: 1303,49 грн - інфляційні втрати, 336,19 грн - 3 % річних та 1176,82 грн - пеня; а також судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2270,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 12-2020 від 01.03.2020 з додатком та додатковою угодою до нього; витягу з реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій; рахунків на оплату (3 шт.); актів виконання робіт (надання послуг) (3 шт.); платіжних доручень (3 шт.); оборотно-сальдової відомості по рахунку; листа відповідача б/н від 30.08.2020; застосування норм статей 530, 549, 610-612, 614, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 175, 193, 230 Господарського кодексу України, статті 3 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором в частині своєчасності здійснення розрахунків.

Ухвалою суду від 14.06.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/652/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 15.06.2021 та 16.06.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400143822300, 5400143822288.

Відповідач отримав копію ухвали 23.06.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400143822296.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 14.06.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Відповідач копію вказаної ухвали отримав 23.06.2021. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 08.07.2021 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом із тим, у зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у щорічній основній відпустці у період з 09.08.2021 по 26.08.2021 датою підписання повното тексту даного рішення є 27.08.2021.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення внесений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, та відповідно до витягу з вказаного реєстру на території Миколаївської області має право надання в користування каналів електрозв`язку (у тому числі каналів передавання даних) іншим операторам, провайдерам телекомунікацій, споживачам, а також надання послуг технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж.

01 березня 2020 року між Концерном радіомовлення радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, як виконавцем, та Приватним підприємством Фактор , як замовником, був укладений Договір № 12-2020 (далі - Договір), предметом якого є надання виконавцем телекомунікаційних послуг замовнику з надання каналів зв`язку для передачі інформації замовника (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- виконавець приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема: надавати телекомунікаційні послуги, визначені п. 1.1 у порядку та у спосіб, які визначені цим Договором (п. 2.2.1);

- замовник приймає на себе наступні зобов`язання: своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги відповідно до умов цього Договору (п. 2.4.1);

- ціна Договору в стан оплюється за домовленістю сторін і визначається Додатком № 1 до цього Договору (п. 3.1);

- розгляд підсумків надання виконавцем телекомунікаційних послуг проводиться сторонами щомісячно (п. 5.1);

- виконавець щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, складає рахунок та Акт прийняття наданих послуг, після чого направляє їх поштою замовнику. У разі неотримання Акту прийняття наданих послуг до 10 числа місяця, наступного за звітним, замовник зобов`язаний повідомити про це виконавця до 12 числа місяця, наступного за звітним. В разі відсутності такого повідомлення, Акт прийняття наданих послуг вважається отриманим замовником у належний строк (п. 5.2);

- замовник у триденний строк після отримання рахунку і Акту, але не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акт, скріплює печаткою і повертає поштою виконавцю (п. 5.3);

- у разі не направлення замовником письмових заперечень виконавцю до 15 числа місяця наступного за звітним, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному Актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в Акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті (п. 5.4);

- замовник сплачує послуги кожного місяця після одержання рахунку від виконавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, замовник зобов`язаний звернутися до бухгалтерії виконавця за телефоном (0512)46-14-34 для отримання інформації про належну до сплати суму (п. 5.7);

- відповідальність виконавця і замовника за порушення умов Договору встановлюється відповідно по даного Договору та чинного законодавства України (п. 6.1);

- за несвоєчасну оплату рахунку виконавця, у строки, передбачені п 5.7 Договору, виконавець має право нарахувати замовнику штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент невиконання зобов`язань за кожен день прострочення платежу, а замовник зобов`язується їх сплатити (п. 6.2);

- за несвоєчасну оплату рахунку виконавця, у строки, передбачені п 5.7, Договору, виконавець має право вимагати від замовника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. В разі, коли індекс інфляції має від`ємне значення (менше 100 %), вважається, що він дорівнює одиниці або 100% (п. 6.7);

- спірні питання, які виникають під час виконання умов даного Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо у ході переговорів сторони не дійшли згоди, спір передається на розгляд суду (п. 9.3);

- цей Договір набирає чинності з 01.03.2020 року і діє до 31.12.2020 року включно, а в частині виникнення фінансових зобов`язань по договору - до їх повного виконання (п. 10.1).

У подальшому, Приватне підприємство Фактор звернулося до Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з листом б/н від 30.08.2020 про припинення дії договору.

Додатковою угодою від 30.08.2020 сторони дійшли згоди припинити дію договору № 12-2020 від 01.03.2020 з 01.09.2020.

Вищенаведений Договір з Додатковою угодою до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як замовника, інфляційних втрат, відсотків річних та пні, внаслідок порушення останнім строків оплати за надані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг, в частині своєчасності здійснення покупцем розрахунків за надані телекомунікаційні послуги.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір № 12-2020 від 01.03.2020 з додатком та додатковою угодою до нього;

- витяг з реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій;

- рахунки на оплату (3 шт.);

- акти виконання робіт (надання послуг) (3 шт.);

- платіжні доручення (3 шт.);

- оборотно-сальдова відомість по рахунку;

- лист відповідача б/н від 30.08.2020.

Відповідач, як уже було наведено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, згідно з приписами статей 901, 902 та 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Матеріали справи свідчать про таке:

На виконання умов вищенаведеного Договору, у період з червня 2020 року по серпень 2020 року позивач, як виконавець, надав відповідачу, як замовнику, телекомунікаційні послуги з надання каналів зв`язку для передачі інформації на загальну суму 24300,00 грн, що підтверджується:

1. Підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень і заперечень Актами виконання робіт (надання послуг:

- № 405 від 30.06.2020 на суму 8100,00 грн;

- № 485 від 31.07.2020 на суму 8100,00 грн;

- № 556 від 31.08.2020 на суму 8100,00 грн.

2. Виставленими позивачем відповідачу рахунками на оплату:

- № 410 від 30.06.2020 на суму 8100,00 грн;

- № 490 від 31.07.2020 на суму 8100,00 грн;

- № 563 від 31.08.2020 на суму 8100,00 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній розрахунки за надані послуги здійснив з простроченням на суму 24300,00 грн, а саме:

- платіжне доручення № 255 від 06.11.2020 на суму 8100,00 грн;

- платіжне доручення № 281 від 12.01.2021 на суму 8100,00 грн;

- платіжне доручення № 394 від 04.06.2021 на суму 8100,00 грн.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за надані послуги закон покладає на замовника.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за надані телекомунікаційні послуги, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

З матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку з простроченням замовником виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

1. Пеню в загальному розмірі 1176,82 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями червня 2020 року на суму 300,92 грн за період прострочення з 16.07.2020 по 05.11.2020;

- за зобов`язаннями липня 2020 року на суму 391,46 грн за період прострочення з 18.08.2020 по 11.01.2021;

- за зобов`язаннями серпня 2020 року на суму 484,44 грн за період прострочення з 16.09.2020 по 15.03.2021.

2. Інфляційні втрати в загальному розмірі 1303,49 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями червня 2020 року на суму 228,79 грн за період прострочення з серпня по листопад 2020 року;

- за зобов`язаннями липня 2020 року на суму 413,00 грн за період прострочення з вересня 2020 року по січень 2021 року;

- за зобов`язаннями серпня 2020 року на суму 661,70 грн за період прострочення з жовтня 2020 року по квітень 2021 року.

3. 3 % річних в загальному розмірі 336,19 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями червня 2020 року на суму 75,23 грн за період прострочення з 16.07.2020 по 05.11.2020;

- за зобов`язаннями липня 2020 року на суму 97,86 грн за період прострочення з 18.08.2020 по 11.01.2021;

- за зобов`язаннями серпня 2020 року на суму 163,10 грн за період прострочення з 16.09.2020 по 18.05.2021.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.2 Договору покупець несе відповідальність за цим Договором у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загального вартості Товару, визначеної в Додатках до даного Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості Товару чи порушення умов даного Договору.

За змістом п. 6.2 Договору за несвоєчасну оплату рахунку виконавця, у строки, передбачені п 5.7 Договору, виконавець має право нарахувати замовнику штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент невиконання зобов`язань за кожен день прострочення платежу, а замовник зобов`язується їх сплатити.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені товариством були допущені помилки, а саме: при нарахуванні пені за увесь період прострочення (у тому числі період прострочення у 2020 році) позивачем у розрахунку взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2020 рік був високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за період визначений позивачем є 1174,23 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вказане, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 2,59 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум пені та інфляційних втрат суд зазначає, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних товариством були допущені помилки, а саме: при нарахуванні 3% річних за увесь період прострочення (у тому числі період прострочення у 2020 році) позивачем у розрахунку взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2020 рік був високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування за період визначений позивачем є 335,55 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вказане, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних в сумі 0,64 грн.

Крім того, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат, судом встановлено допущення позивачем помилок у розрахунку, як при визначенні індексу інфляції, який підлягає застосуванню, так і при визначенні періодів нарахування.

Так, суд вважає за необхідне зауважити, що чинним законодавством не передбачено права сторін погоджувати у договорі умови нарахування інфляційних втрат, зокрема, в частині визначення розміру індексу інфляції.

Відповідно до абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Верховного суду України від 03.04.1997, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо грошове зобов`язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця - то з урахуванням цього місяця.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 10.02.2021 у справі № 910/14257/19.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування інфляційних втрат є 1070,91 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вказане, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 232,58 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2079,95 грн ((2580,69 / 2 816,50) * 2270,00 = 2079,95) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Фактор (56000, Миколаївська обл., Казанківський район, селище міського типу Казанку, вул. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 20898428) на користь Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 24-Р; ідентифікаційний код 34927126) пеню в розмірі 1174,23 грн, 3 % річних в розмірі 335,55 грн, інфляційні втрати в розмірі 1070,91 грн, а також 2079,95 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2,59 грн, 3 % річних в розмірі 0,64 грн та інфляційних втрат в розмірі 232,58 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 24-Р; ідентифікаційний код 34927126);

Відповідач: Приватне підприємство Фактор (56000, Миколаївська обл., Казанківський район, селище міського типу Казанка, вул. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 20898428).

Повне рішення складено та підписано судом 27.08.2021.

Суддя О.Г. Смородінова