Рішення

від 17.08.2021 по справі 344/9933/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/9933/19

Провадження № 2/344/1899/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Інвестзахідгруп про стягнення 2 079 057,60 грн. за договором позики від 23.01.2018 року, стягнення 9 605,00 грн. витрат по оплаті судового збору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ТзОВ Інвестзахідгруп про стягнення 2 079 057,60 грн. за договором позики від 23.01.2018 року, стягнення 9 605,00 грн. витрат по оплаті судового збору. В позові позивач просить стягнути з відповідача на її користь борг у розмірі 2 079 057,60 грн. за договором позики від 23.01.2018 року, а також 9 605,00 грн. витрат по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову позивач зазначила, що 23.01.2018 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Бабич В.Л., за реєстровим № 54, згідно до якого була надана позика. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 144 000,00 дол. США, що еквівалентно 4 158 115,20 грн., які зобов`язувався повернути в повному обсязі в строк до 23.05.2018 року з нарахованими штрафом та пенею у випадку порушення зобов`язань.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.11.2020 року позов ОСОБА_1 до ТзОВ Інвестзахідгруп про стягнення 2 079 057,60 грн. за договором позики від 23.01.2018 року, стягнення 9 605,00 грн. витрат по оплаті судового збору - задоволено. Стягнуто з ТзОВ Інвестзахідгруп код 38162730, місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 168 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - штраф у сумі 2 079 057 (два мільйони сімдесят дев`ять тисяч п`ятдесят сім) гривень 60 коп., 10 000, 00 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 9 605,00 грн. (а.с. 106-107).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2021 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.11.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Інвестзахідгруп про стягнення 2 079 057,60 грн. за договором позики від 23.01.2018 року, стягнення 9 605,00 грн. витрат по оплаті судового збору - скасовано (а.с.131).

30.03.2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що до позовної заяви не надано жодного доказу звернення до відповідача зі сплати штраф. Відповідно обов`язок його сплати не настав. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 139).

Позивачка в судове засідання не з`явилася, представник позивачки подав заяву, в якій вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 17.08.2021 року подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.

Проте, суд бере до уваги те, що справа у провадженні суду перебуває з 05.08.2019 року представником відповідача неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи, а тому суд розцінює подану заяву відповідача від 17.08.2021 року про чергове відкладення розгляду справи як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, що в свою чергу порушує права позивача на захист свого порушеного права. А тому суд прийшов до висновку про розгляд справи з врахуванням усних пояснень учасників справи та письмових матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитних договорів, внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з позичальника заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Матеріалами справи встановлено, що 23.01.2018 року між ОСОБА_1 та ТзОВ Інвестзахідгруп було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Бабич В.Л., за реєстровим № 54, згідно до якого була надана позика. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 144 000,00 дол. США, що еквівалентно 4 158 115,20 грн., які зобов`язувався повернути в повному обсязі в строк до 23.05.2018 року з нарахованими штрафом та пенею у випадку порушення зобов`язань.

Згідно п.6 Договору в разі прострочення позичальником строку повернення предмету позики більше ніж на 20 календарних днів позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю штраф в розмірі 50% від несплаченої у вказаний в договорі строк суми позики.

На даний час відповідачем не повернуто заборгованість.

Таким чином з 13.06.2018 року у позикодавця виникло право вимагати від позичальника штраф в розмірі 50% від несплаченої суми у разі прострочення виконання зобов`язання.

Станом на 13.06.2018 року відповідачем взагалі не повернуто позивачу позику, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 079 057,60 грн. ( 4 158 115,2/100 х 50), що є 50 % від розміру позики в гривневому еквіваленті, визначеному в договорі.

Відтак, оскільки відповідачем не спростовано жодним чином наведені розрахунки, то вимоги позову підлягають до задоволення.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-франківської області від 13.06.2019 року, яке залишено без змін Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27.08.2019 року по цивільній справі за позовом ТзОВ Інвестзахідгруп до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, в задоволенні позову ТзОВ Інвестзахідгруп - відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається (ч.1 ст.81 ЦПК України), в судовому засіданні досліджено кожний доказ, що міститься в матеріалах цивільної справи і відповідає вимогам належності, допустимості і достовірності.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Оскільки відповідачем позивачеві суму боргу не повернуто в обумовлений в розписці, оригінали яких міститься в матеріалах справи, строк в повному обсязі, то право позивача невиконанням зобов`язання з боку відповідача порушено, а тому підлягає судовому захисту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню, оскільки наявність боргового документа - розписки у позивача, свідчить про існування невиконаного відповідачем зобов`язання перед позивачем.

Підсумовуючи наведене слід вказати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума в розмірі 2 079 057,60 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд зазначає:

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 24/05/19-002 від 24.05.2019 року, додаткову угоду №1 до договору № 24/05/19-002 від 24.05.2019 року, звіт № 1 про надану правову (правничу) допомогу від 06.06.2019 року, рахунок-фактуру № 4 від 06.06.2019 на суму 10 000 грн.

Враховуючи визначені ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, суд вважає за доцільне стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 9 605,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 527 ЦК Ураїни, ст.ст. 137, 141, 265-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТзОВ Інвестзахідгруп про стягнення 2 079 057,60 грн. за договором позики від 23.01.2018 року, стягнення 9 605,00 грн. витрат по оплаті судового збору - задоволити.

Стягнути з ТзОВ Інвестзахідгруп код 38162730, місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 168 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - штраф у сумі 2 079 057 (два мільйони сімдесят дев`ять тисяч п`ятдесят сім) гривень 60 коп., 10 000, 00 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено:27.08.2021 року.

Суддя Пастернак І.А.