Рішення

від 26.08.2021 по справі 382/545/21

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/545/21

Провадження № 2/382/529/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черних Вікторії Олександрівни до Яготинської міської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черних Вікторії Олександрівни, звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до Яготинської міської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно, в якому вказав, що в кінці березня 2016 року ОСОБА_1 разом зі своїми батьком - ОСОБА_2 - поїхали до родичів на територію Російської Федерації, де ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 стало зле та він помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 2,77 га (точна площа земельної ділянки після визначення кадастрового номеру становить 2,7716 га), яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Київської області. Відповідно до ст.. 1261 ЦК України позивач являється спадкоємцем першої черги за законом. В передбачений законодавством термін позивач до нотаріуса не звертався, однак вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька, оскільки постійно проживав разом з ним до дня його смерті. Відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Разом з тим, одержати свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно позивач не може, оскільки правовстановлюючий документ на земельну ділянку є втраченим. Враховуючи викладене, просив встановити, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю до дня його смерті; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,7716 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0077, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, через канцелярію суду направив заяву про розгляд справи в його відсутність та визнання позову.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до задоволення.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , показав, що позивач весь час проживав зі своїм батьком в м.Яготин Київської області. Оскільки хвора була баба позивача, то він разом зі своїм батьком поїхали до неї, бо вона проживала на території Російської Федерації, і там помер батько позиивач, та там поховали, бо не було можливості сюди перевезти.

Аналогічні показанняв судовому засіданні надали свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Душанбе, Таджикистан, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8-9). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Душанбе, має батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11) ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Душанбе, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі міського типу Грибановський Грибанівського району Воронезької області, актовий запис № 163. З копії паспорта серія НОМЕР_3 , виданого 18 жовтня 1997 року Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 16-18) вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Душанбе. З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 12), копії Державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ № 059931 (а.с. 13-14), Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 15) вбачається, що ОСОБА_7 на праві власності належала земельна ділянка площею 2,77 га (точна площа земельної ділянки після визначення кадастрового номеру становить 2,7716 га), яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Київської області. З Інформаційної довідки із Спадкового реєстру (а.с. 21) вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуюче вище викладене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 141, 206, 258-259, 265, 268, 354, 293 ЦПК України, ст. ст. 1225, 1261, 1268, 1270, 1272 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черних Вікторії Олександрівни до Яготинської міської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю до дня його смерті.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку площею 2,7716 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0077, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 27 серпня 2021 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.