Ухвала

від 27.08.2021 по справі 748/2118/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2-з/748/34/21

Єдиний унікальний № 748/2118/21

У Х В А Л А

27 серпня 2021 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі: судді Меженнікової С.П., при секретарі Іващенко О.А., розглянувши заяву представника позивача Бистрова Павла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Фермерського господарства КЛОЧКІВ-ЛЕНД , в якому просить встановити факт самовільного зайняття ФГ КЛОЧКІВ-ЛЕНД земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:06:000:5005, яка розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району, власником якої є ОСОБА_1 .

Разом з позовом ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на врожай, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7425589500:06:000:5005, що розташована на території Черниської сільської кради Чернігівського району.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову . Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч.3 цієї ж статті, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз`яснень, наданих у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позов, оскільки предметом позову є позовна вимога немайнового характеру - про встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому відповідач помилково вважає, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача Бистрова Павла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя С.П. Меженнікова