ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2021 року м. Київ № 640/16724/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НАВІТАС ІНЖИНІРИНГ доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року № 0374291212,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю НАВІТАС ІНЖИНІРИНГ (далі по тексту - позивач, ТОВ НАВІТАС ІНЖИНІРИНГ ) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року № 0374291212.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті камеральної перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зокрема, щодо порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки грошове зобов`язання було сплачено позивачем у граничні строки, проте ПАТ Банк Фінанси та кредит не провело платіж своєчасно у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати податкових зобов`язань. У свою чергу, ГУ ДФС у м. Києві протиправно зарахувало сплачений податок на прибуток у період з 2015 - 2018 рік на погашення недоїмки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

01 жовтня 2019 року представником ГУ ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, спірне податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до вимог податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, в порядку статті 76 та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ТОВ НАВІТАС ІНЖИНІРИНГ (код ЄДРПОУ 39337473).

За результатами камеральної перевірки податковим органом складено акт від 11 квітня 2019 року №001470/26-15-12-12/39337473 (далі по тексту - Акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток ТОВ НАВІТАС ІНЖИНІРИНГ задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств, відповідальність за що передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 травня 2019 року №0374291212, яким позивача, на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 105 106,35 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 21 021,27 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 22 липня 2019 року №34812/6/99-99-11-06-01-25, яким податкове повідомлення - рішення від 08 травня 2019 року №0374291212 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Незгода позивача з податковим повідомленням - рішенням від 08 травня 2019 року №0374291212 обумовила його звернення до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого податковим законодавством строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податків не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Суд встановив, що позивач подав звітну податкову декларацію за звітний (податковий) період 2015 рік в якій зазначив показник податку на прибуток у сумі 138 241,00 грн. 01 березня 2016 року позивач сплатив вищезазначений податок на прибуток в розмірі 138 241,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01 березня 2016 року №949 з призначенням платежу: *;101;39337473;11021000 податок на прибуток за 2015 рік;;; .

Також, ТОВ НАВІТАС ІНЖИНІРИНГ подало звітну податкову декларацію за звітний (податковий) період 2016 рік в якій зазначило показник податку на прибуток у сумі 23 511,00 грн. 28 лютого 2017 року позивач сплатив вищезазначений податок на прибуток в розмірі 23 544,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28 лютого 2017 року №2198 з призначенням платежу: *;101;39337473;11021000 податок на прибуток за 2016 рік;;; .

Позивач подав звітну податкову декларацію за звітний (податковий) період 2017 рік в якій зазначив показник податку на прибуток у сумі 154 854,00 грн. Сплата податкових зобов`язань за 2017 рік підтверджується платіжним дорученням від 02 березня 2018 року №3390 на суму 154 854,00 грн. з призначенням платежу: *;101;39337473;11021000 податок на прибуток за 2017 рік;;; .

ТОВ НАВІТАС ІНЖИНІРИНГ також подано звітну податкову декларацію за звітний (податковий) період 2018 рік в якій зазначено показник податку на прибуток у сумі 128 538,00 грн. Сплата податку на прибуток в розмірі 128 538,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 11 березня 2019 року №4630 з призначенням платежу: *;101;39337473;11021000 податок на прибуток за 2018 рік;;; .

Позивачем також подана звітна податкова декларація за звітний (податковий) період 2019 рік в якій зазначений показник податку на прибуток у сумі 2 088,00 грн., який сплачено відповідно до платіжного доручення від 17 травня 2019 року №4817 з призначенням платежу: *;101;39337473;11021000 податок на прибуток за 2019 рік;;; .

Таким чином, факт своєчасності сплати узгоджених грошових зобов`язань за 2015 - 2019 роки підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Разом з тим, з інтегрованої картки платника податків вбачається, що на кінець 2016 року - початок 2017 року за платником рахується заборгованість у розмірі 85 203,69 грн.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Слід також зазначити, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу).

Інше тлумачення розглядуваної законодавчої норми ставило би в заздалегідь невигідне становище того платника, який вжив необхідних заходів і погасив податковий борг без розстрочення, оскільки такий платник податків підлягав би відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, а інший платник (якому борг було розстрочено) - ні.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 825/770/18 (адміністративне провадження №К/9901/58591/18).

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 08 травня 2019 року №0374291212.

Інші доводи та аргументи позивача не спростовують висновків суду.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяло в межах повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю НАВІТАС ІНЖИНІРИНГ відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко

Дата ухвалення рішення 26.08.2021
Зареєстровано 28.08.2021
Оприлюднено 30.08.2021

Судовий реєстр по справі 640/16724/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Рішення від 26.08.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне
Ухвала від 05.09.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 640/16724/19

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону