Рішення

від 28.08.2021 по справі 395/838/20

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/838/20 Провадження № 2/395/16/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2021 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Орендовського В.А.,

при секретарі - Піддубній Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство Босько А.Б. про визнання частково недійсним та скасування дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації, визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині,

ВСТАНОВИВ:

До Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство Босько А.Б. про визнання частково недійсним та скасування дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації, визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині.

У позовній заяві позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Панчеве, Новомиргородського району, Кіровоградської області померла баба позивача, ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка кадастровий № 3523885800:02:000:0628, площею 5.0282 га, розміщена у с. Панчеве, Новомиргородського району, Кіровоградської області. У померлої ОСОБА_4 було два сини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є батьком позивача та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є дядьком позивача. ОСОБА_5 (батько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . В свою чергу ОСОБА_1 , на момент смерті своєї бабусі, був неповнолітнім (йому було 17 років), отже позивач набув статусу спадкоємця першої черги за правом представлення замість свого батька. Крім позивача, спадкоємцями першої черги також були повнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер рідний дядько позивача ОСОБА_6 . Після смерті дядька позивач звернувся до приватного нотаріуса Новомиргородського районного нотаріального округу Кіровоградської області Забуранної О.В. з заявою про прийняття спадщини і дізнався, що ОСОБА_6 було складено заповіт, який посвідчений Костянтинівською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області 03.02.2016 року. Відповідно до інформаційної довідки № 208500607 від 07.05.2020 року дядько позивача ОСОБА_6 18.12.2012 року отримав дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою; на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 2055290 від 29.04.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідовим А.С. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим № 3523885800:02:000:0628.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2021 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на відповідача ОСОБА_2 .

На підставі вищевикладеного позивач просив суд:

- визнати недійсним та скасувати дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18.12.2012 року на ім`я ОСОБА_6 (ідентифікаційний № фізичної особи НОМЕР_1 ) в частині права на спадщину на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий № 3523885800:02:000:0628, площею 5.0282 га, розміщена у с. Панчеве, Новомиргородського району, Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_6 , індексний номер: 2055290 від 29.04.2013 року, вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A.C. на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_6 , серія та номер: 1862 , виданий 18.12.2012 року Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52800335238; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 3523885800:02:000:0628, площа: 5.0282 га, від угіддя: рілля, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с/рада Панчівська);

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий № 3523885800:02:000:0628, площею 5.0282 га, розміщена у с. Панчеве, Новомиргородського району, Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача подав відзив на позов в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки він є необґрунтований та такий, що суперечить фактичним обставинам справи.

Представник позивача ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Тупало М.П. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

По даній справі позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як спадкоємець першої черги замість свого батька після смерті своєї баби, який має право на спадщину згідно ст.1266 ч.1 ЦК України (спадкування за правом представлення).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Панчеве, Новомиргородського району, Кіровоградської області у віці 68 років померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , видане Виконкомом Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, актовий запис №29 (а.с.131 т.1). За життя померлій належала земельна ділянка загальною площею 5,03 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №475456, виданого Новомиргородською райдержадміністрацією від 29 серпня 2002 року (а.с.134 т.1).

У померлої ОСОБА_4 було два сини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , видане Каніжською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області, де в графі мати вказано ОСОБА_4 (а.с.17 т.1) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 27 травня 2020 року № 00026470291, де в графі відомості про матір вказано ОСОБА_4 (а.с.18 т.1).

За ступенем родинного зв`язку по відношенню до ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_5 , що видане Палацом реєстрації новонароджених м. Кіровограда, актовий запис №1031 від 06 квітня 1990 року (а.с.9 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , видане Панчівською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області, актовий запис №27.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер дядько позивача ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , видане Виконкомом Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, актовий запис №4.

Після смерті ОСОБА_4 : позивач і його рідний брат ОСОБА_3 набули статусу спадкоємців першої черги замість свого батька за правом представлення; дядько позивача ОСОБА_6 набув статусу спадкоємця першої черги. При цьому, позивач ОСОБА_1 на момент смерті своєї баби був неповнолітнім (йому було 17 років).

Як вбачається з фотокопії спадкової справи №321/09 після смерті ОСОБА_4 , до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини подав лише ОСОБА_6 , при цьому зазначив, що інших спадкоємців немає (а.с.130 т.1). Згідно фотокопії свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.09.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1754, ОСОБА_6 після смерті своєї матері ОСОБА_4 оформив право власності на земельну ділянку площею 5,03 га, кадастровий номер 3523885800:02:000:0628 (а.с.138 т.1). Підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 щодо вказаної вище земельної ділянки та внесення запису до відповідного реєстру на підставі рішення державного реєстратора став дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18.12.2012 року.

За життя ОСОБА_6 залишив заповіт, відповідно до якого заповів ОСОБА_2 , в тому числі належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, що підтверджується копією заповіту, який посвідчений сільським головою Костянтинівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Сажевським В.І. та зареєстрований у реєстрі під № 4 від 03.02.2016 року (а.с.30 т.2). При цьому, до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини відповідач ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини за заповітом і до закінчення вказаного строку не відмовився від прийняття спадщини, що підтверджується фотокопією спадкової справи №21/2020 після смерті ОСОБА_6 (а.с. 18-44 т.2).

Після смерті ОСОБА_6 позивач також звернувся до нотаріуса, проте постановою приватного нотаріуса Новомиргородського районного нотаріального округу Забуранною О.В. від 05 січня 2021 року № 1/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 3523885800:02:000:0628, оскільки ОСОБА_6 своїм волевиявленням у заповіті позбавив права на спадкування усіх інших осіб, крім ОСОБА_2 (а.с.42 т.2).

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_2 є належним відповідачем, незважаючи на те, що він на час ухвалення судом цього рішення не отримав свідоцтво про право на спадщину, оскільки згідно до ст.1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 4 ЦПК України, ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз`яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. До інших підстав визнання свідоцтва недійсним відноситься також випадок коли у зв`язку видачею свідоцтва про право на спадщину порушуються права інших осіб.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Таким чином, у разі встановлення судом, що ОСОБА_6 не мав права на спадкування всього майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , суд зобов`язаний визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом в тій частині, у якій ОСОБА_6 не мав права на спадкування.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

У відповідності до ч.1 ст.1266 ЦК Україна внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч.ч.5,6 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (право на відмову від прийняття спадщини). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п.207 розділу 22 Видача Свідоцтва про право на спадщину глави III Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882 (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, за відсутності заяви від їх імені про відмову від спадщини, при цьому неповнолітня особа має право (не зобов`язана) подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Враховуючи встановлені судом обставини та вищевказані положення ЦК України, після смерті ОСОБА_4 прийняли спадщину два спадкоємці першої черги за законом, у тому числі у порядку спадкування за правом представлення : неповнолітній внук спадкодавця - ОСОБА_1 (замість свого батька) та повнолітній син спадкодавця - ОСОБА_6 . Таким чином, частка у праві на спадщину кожного з вказаних спадкоємців становить по Ѕ. При цьому, судом не встановлено, що позивач або його законні представники відмовилися у встановленому законом порядку від своєї частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 .

З урахуванням викладеного, у даній справі належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом на ім`я ОСОБА_6 в частині Ѕ права на спадщину на земельну ділянку, кадастровий №3523885800:02:000:0628, площею 5.0282 га та скасування державної реєстрації речових прав ОСОБА_6 , вчиненої державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A.C. на підставі дубліката вказаного свідоцтва про право на спадщину.

Що стосується позовної вимоги, у якій позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий № 3523885800:02:000:0628, площею 5.0282 га, то в цій частині суд не вбачає законних підстав для задоволення позовної вимоги у зв`язку з наступним.

Згідно ст.1296 ч.1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст.67 ч.ч.1, 11 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оскільки позивачем суду не надано доказів неможливості в позасудовому порядку оформити право на спадщину, то відповідно відсутні законні підстави для ухвалення рішення суду про визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за законом на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий № 3523885800:02:000:0628, площею 5.0282 га. Враховуючи те, що суд задовольнив дві вказані вище позовні вимоги, то ОСОБА_1 має право у позасудовому порядку оформити право на спадщину шляхом звернення до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на свою частку.

Що стосується клопотань представників відповідача та третьої особи, згідно яких вони просили суд врахувати пропущення позивачем строку позовної давності, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно ст.ст.257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, національне законодавство розглядає позовну давність, як встановлений законом строк для захисту порушеного права.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права на спадщину після смерті ОСОБА_4 тоді, коли помер його дядько ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), при цьому з копії матеріалів спадкової справи (а.с.129-139 т.1) вбачається, що нотаріус не вчиняв дій щодо розшуку та повідомлення спадкоємців, в тому числі його як неповнолітнього спадкоємця за законом в порядку спадкування за правом представлення, а ОСОБА_6 , в свою чергу, зазначив, що інших спадкоємців немає. Відповідач не надав суду доказів того, що позивач міг дізнатися про порушення своїх спадкових прав раніше.

Таким чином, суд відхиляє клопотання представника відповідача та представника третьої особи про застосування строків позовної давності, та не вбачає підстав для його задоволення, оскільки з матеріалів справи та пояснень сторін, встановлено, що позивач строк позовної даності не пропустив.

У зв`язку з вище наведеним позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд приймає до уваги та задовольняє заяву представника позивача, згідно якої вона просила під час ухвалення рішення у справі не стягувати з відповідача судовий збір, який був сплачений позивачем у зв`язку з подачею позову до суду. Про інші судові витрати сторони суд не повідомили і доказів про їх наявність не надали.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1862, виданий після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18.12.2012 року на ім`я ОСОБА_6 (ідентифікаційний № фізичної особи НОМЕР_1 ) в частині Ѕ права на спадщину на земельну ділянку, кадастровий №3523885800:02:000:0628, площею 5.0282 га, яка розташована у с. Панчеве, Новомиргородського району, Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_6 , індексний номер: 2055290 від 29.04.2013 року, вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A.C. на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_6 , серія та номер: 1862 , виданий 18.12.2012 року Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52800335238; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 3523885800:02:000:0628, площа: 5.0282 га, від угіддя: рілля, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с/рада Панчівська).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне рішення виготовлено 28 серпня 2021 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області В.А. Орендовський