Рішення

від 10.09.2007 по справі 16/256-07-6550

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/256-07-6550

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2007 р.Справа  № 16/256-07-6550

Господарський суд Одеської області

У складі судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:          Кожухар Є.І. за дов. № 46 від 07.09.2007р.;

Від відповідача:      не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки” до приватного підприємства “Лава” про визнання договору оренди дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки” (далі по тексту ДП “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до приватного підприємства “Лава” (далі по тексту ПП “Лава”) про визнання договору оренди № 31 від 01.11.2004р. дійсним. Свої вимоги позивач обґрунтовує домовленістю сторін щодо усіх істотних умов договору оренди № 31 від 01.11.2004р. та ухиленням ПП “Лава” від  його нотаріального посвідчення.

14.08.2007р. за вх. № 18893 до канцелярії господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Звертаючись до положень діючого цивільного законодавства України, суд вважає правомірним зазначити, що при вирішенні питання про визнання угоди дійсною на підставі ст.220 ЦК України, суд повинен з'ясувати питання правомірності заявлених вимог з точки зору  саме виконання учасниками угоди її істотних умов та встановити факт ухилення одного із учасників від нотаріального посвідчення договору.

Між Саратським Райкоопзаготпром (Орендодавець) та ПП “Лава” (Орендар) 01.11.2004р. було укладено договір оренди № 31, відповідно до умов п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар –приймає у тимчасове платне володіння та користування на п'ять років, приміщення холодильника, об'ємом 2912 куб.м. площею 699 кв.м., розташоване за адресою Одеська область, смт Сарата, вул. Промзона, 1.   

Відповідно до п. 6.1 договору оренди № 31 від 01.11.2004р. строк дії договору визначений сторонами до 01.11.2009р.

Як вбачається із п. 2.1  договору № 31 від 01.11.2004р., вступ у користування приміщенням наступає після підписання сторонами акту-приймання передачі.

На виконання наведених умов договору, 01.11.2004р. між сторонами по справі було складено акт приймання-передачі в оренду приміщення холодильника, площею 699 кв.м., розташованого за адресою Одеська область, смт Сарата, вул. Промзона, 1.

Додатковою угодою № 3 від 01.11.2006р.  до договору оренди № 31 від 01.11.2004р. визначено, що на підставі постанови № 2 від 24.01.2005р. назва Орендодавця змінена на ДП “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки”.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України, в редакції чинній на час укладення оспорюваної угоди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно із ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Згідно п. 6.8. договору оренди № 31 від 01.11.2004р. сторони домовилися, що нотаріальне засвідчення даної угоди відбудеться після підготовки відповідних документів Орендодавцем.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог п. 6.8. договору оренди № 31 від 01.11.2004р. та ст.ст. 793, 794 ЦК України, вказаний договір посвідчений у нотаріальному порядку та зареєстрований у встановленому порядку не був.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору не вимагається.

Посилаючись на положення вищезазначеної статті, позивач звертає увагу суду, що саме дії ПП “Лава” призвели до неоформлення даного договору у нотаріальному  порядку, однак доказів на підтвердження своїх доводів позивачем суду надано не було.  

Як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні 20.08.2007р., ПП “Лава” не ухилялось від нотаріального посвідчення договору оренди № 31 від 01.11.2004р.

          Доказів, спростовуючих пояснення відповідача на підтвердження факту ухилення ПП “Лава” від нотаріального посвідчення договору оренди  № 31 від 01.11.2004р., в обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем надано суду не було.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому,  докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у  визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що у порушення приписів ст. ст. 32, 33 ГПК України   позивачем факт ухилення ПП “Лава” від нотаріального посвідчення договору оренди  № 31 від 01.11.2004р. доведено не було, суд доходить висновку, про відсутність підстав для застосування  положень ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу ДП “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки” на той факт, що договір оренди  № 31 від 01.11.2004р. був укладений за відсутністю у Орендодавця правовстановлюючих документів на майно, яке є предметом даного договору.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.08.2006р., право власності на об'єкт нерухомого майна, якій є предметом договору оренди № 31 від 01.11.2004р., було оформлено за Саратською районною спілкою споживчих товариств.

При цьому, слід зазначити, що Орендодавцем за договором оренди № 31 від 01.11.2004р. виступило ДП “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки”.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час, власником майна, яке є предметом договору оренди  № 31 від 01.11.2004р., є Шабанов Віктор Леонідович, на підставі договору купівлі-продажу № 1970 від 06.06.2007р., укладеного між Саратською районною спілкою споживчих товариств та Шабановим Віктором Леонідовичем.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

З положень наведеної законодавчої норми вбачається, що з моменту укладення договору купівлі-продажу № 1970 від 06.06.2007р. ДП “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки” було втрачено статус наймодавця за договором оренди № 31 від 01.11.2004р., які перейшли, відповідно до вимог ст. 770 ЦК України, до нового власника  - Шабанова Віктора Леонідовича.

З огляду на викладене, суд оцінює позовні вимоги ДП “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки” про визнання договору оренди № 31 від 01.11.2004р. дійсним недоведеними та безпідставними, при цьому, відсутність у позивача статусу наймодавця за вказаним договором на момент звернення до господарського суду з даними вимогами свідчить про відсутність правових підстав у позивача обґрунтовувати свої вимоги умовами договору оренди № 31 від 01.11.2004р. та нормами діючого законодавства, якими врегульовані питання саме виконання договірних відносин, з огляду на їх припинення між сторонами по справі.

Підсумовуючи наведене, у задоволенні позову ДП “Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки” до ПП „Лава” про визнання дійсним договору оренди № 31 від 01.11.2004р.  дійсним слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

     Рішення підписане 14.09.2007р.

Суддя