Постанова

від 25.08.2021 по справі 910/16519/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16519/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - Макаренка Ю.О.,

відповідача - Іванова О.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс",

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Разіна Т.І.)

від 14.07.2021,

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця",

про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат № 4" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною укладеної 07.12.2017 між ТОВ "Сітібудсервіс" і ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" додаткової угоди до договору від 19.11.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.12.2017 між сторонами було підписано додаткову угоду до договору від 19.11.2014, за якою погоджено безпідставну передачу від позивача на користь відповідача додаткових 3 046,05 кв.м площі в об`єкті будівництва, розташованого на земельній ділянці розміром 7,3 га, кадастровий номер 8000000000:85:227:0300 в Подільському районі міста Києва, що прилягає до вул. М. Гречка та пр. Правди. На думку позивача, спірна угода укладена всупереч його інтересам, без жодної на те підстави та загрожує ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" втратами майнового характеру. Також зазначає, що оспорювана додаткова угода вчинена від імені ПрАТ "Домобудівний комбінат №4" головою правління ОСОБА_1, за відсутності погодження наглядової ради товариства, всупереч положенням статуту позивача, ст.ст. 52, 70 Закону України "Про акціонерні товариства", що є підставою для визнання її недійсною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 07.12.2017 до договору від 19.11.2014, укладеного між ТОВ "Сітібудсервіс" та ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4".

16.07.2021 ТОВ "Сітібудсервіс" подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 залишити в силі.

У касаційній скарзі посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19. Стверджує, що після введення ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" збудованих житлових будинків в експлуатацію та набуття права власності на квартири, воно втратило інтерес до реалізації договору, однак наведені обставини не можуть слугувати підставою для односторонньої відмови від взятих на себе зобов`язань. Вважає, що у зв`язку із тим, що ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" не виконало свої зобов`язання щодо передання 3 046,05 кв.м житла (з яких 1 000 кв. м - є предметом спору у справі № 910/18459/19, 2 046, 05 кв.м - у справі № 910/14975/20), ТОВ "Сітібудсервіс" змушене було подавати позови до господарського суду (справи № 910/18459/19, № 910/739/20, № 910/14975/20), в яких суди встановили, що сторонами було досягнуто згоди щодо умов договору від 19.11.2014 та додаткових угод до нього, договір виконувався сторонами, що також свідчить про волевиявлення сторін на його укладення. На думку скаржника, позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди від 07.12.2017 свідчить про те, що позивач діє всупереч своїй попередній поведінці. Зазначає, що судом касаційної інстанції вже було досліджено додаткову угоду від 07.12.2017 до договору від 19.11.2014 та встановлено, що за нею не відбулось будь-якого відчуження нерухомого майна ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4", про що останній зазначав у апеляційній скарзі у справі № 910/16519/20. Вказує, що доводи ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" про перевищення головою правління своїх повноважень при укладенні спірної додаткової угоди є безпідставними, оскільки голова правління при її укладенні не вийшов за межі суми в розмірі 77 428 000,00 грн (25% від балансу (звіт про фінансовий стан) ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" станом на 31.12.2016) і вона була попередньо схвалена загальними зборами як найвищим органом управління ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" (рішення чергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4", оформлене протоколом № 33 від 05.04.2017, яке не оскаржене і не скасоване у встановленому законом порядку). Посилається на те, що загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі, і з тих, що відносяться до компетенції наглядової ради та/або виконавчого органу товариства, зокрема, схвалювати значні правочини, вчинені товариством. Стверджує, що позивач не довів, а судом першої інстанції не встановлено, що ТОВ "Сітібудсервіс" як сторона за оспорюваною додатковою угодою діяло недобросовісно і нерозумно. Зазначає, що ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" не звертався до колишнього голови правління ОСОБА_1 , який порушив приписи статуту і уклав спірний правочин без погодження з наглядовою радою, з позовом про стягнення збитків, завданих цим правочином відповідно до ст. 92 ЦК України, ст. ст. 63, 71 Закону України "Про акціонерні товариства". Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 був звільнений з посади голови правління у зв`язку з укладенням спірної додаткової угоди, тобто не надано доказів, що до ОСОБА_1 застосовано захід корпоративної відповідальності (припинення повноважень) чи дисциплінарної відповідальності (звільнення з посади). Вказує, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати принцип "заборони суперечливої поведінки", який базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці та ст. 13 ЦК України про заборону зловживання правами. Посилається на те, що наглядова рада наділена правом погоджувати правочини, однак несхвалення цим органом правочину повинно мати розумне пояснення, мотиви, а несхвалення укладеного і частково виконаного правочину без жодних мотивів є зловживанням своїм правом, яке спрямоване на завдання шкоди контрагенту. На думку скаржника, єдиним мотивом несхвалення правочину було небажання розраховуватись за зобов`язаннями, які виникли за спірним договором (такий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові суду касаційної інстанції від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19).

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін з наведених у відзиві мотивів. Зокрема, зазначає, що оспорювана додаткова угода від 07.12.2017 не була і не могла бути схвалена загальними зборами ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4", які проводились у 2017, 2018 роках, адже цими зборами попередньо схвалювались, а потім затверджувались значні правочини, ринкова вартість майна, робіт та послуг, що є їх предметом, перевищувала 25 % вартості активів товариства за даними його останньої річної фінансової звітності, а предметом оспорюваної угоди було майно, вартістю 49 545 495, 81 грн, що становить 15, 997 % вартості активів товариства за даними його річної фінансової звітності за 2016 рік. Стверджує, що відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою, проте наглядовою радою такого рішення не приймалось. Зазначає, що передання ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" ТОВ "Сітібудсервіс" 74 квартир, загальною площею 5 620, 7 кв.м, свідчить про виконання ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" своїх зобов`язань за договором від 19.11.2014. Вказує, що ТОВ "Сітібудсервіс" знало (не могло не знати) про обмеження ОСОБА_2 на укладення спірної додаткової угоди, адже в ній зазначено, що при її укладенні він діяв на підставі статуту, що підтверджує обізнаність відповідача з його змістом у частині повноважень ОСОБА_2 . Стверджує, що несхвалення наглядовою радою оспорюваної додаткової угоди не є проявом недобросовісності та небажанням розраховуватись з відповідачем. На думку заявника, відсутність схвалення та подання позову обумовлено захистом майнових інтересів позивача, оскільки за п. 2 оспорюваної додаткової угоди, сторони мали укласти договір/меморандум, який би врахував площу 3 046, 05 кв.м, що не було укладено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 05.03.2013 між ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (сторона -1) та ТОВ "Сітібудсервіс" (сторона -2) укладено інвестиційний договір № 0503-ІД/13, предметом якого є зобов`язання та права сторін щодо їх дій з будівництва об`єкта земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в договорі. В порядку та на умовах цього договору сторона - 1, як землекористувач земельної ділянки, залучає сторону - 2 до будівництва об`єкта на земельній ділянці та делегує стороні -2 забезпечити проектування та спорудження об`єкта, а сторона - 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження об`єкта відповідно до проектної документації.

Згідно з п.п. 1.1.6, 1.1.8 інвестиційного договору під терміном "земельна ділянка" сторони розуміють частину земної поверхні (територія) орієнтовною загальною площею 42,35 га, розташовану між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва, з межами, визначеними в додатку № 1 до цього договору. Під терміном "об`єкт" сторони розуміють житлову та громадську забудову з об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури, що має бути збудована на земельній ділянці (між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва), орієнтовно загальною площею не менше 50 000,00 квадратних метрів. Загальна площа об`єкта, кількість будівель та технічні характеристики і параметри об`єкта будуть визначені в проектній документації.

Відповідно до п.п. 5.2.1, 5.2.2 інвестиційного договору за виконання своїх зобов`язань за договором сторона - 1 отримує у свою власність (господарське відання) 5% площі житла в об`єкті. Решту об`єкта (95%) площі житла в об`єкті та 100% площі нежилого призначення в об`єкті отримує у свою власність сторона -2.

19.11.2014 між ТОВ "Сітібудсервіс" (сторона- 1) та ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" (сторона -2) укладено договір, предметом якого є правове регулювання участі сторін щодо організації будівництва об`єкта будівництва на земельній ділянці, його подальшого введення в експлуатацію з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті будівництва та/або коштів в порядку та на умовах, визначених у договорі. Право забудови земельної ділянки, яке належить стороні -1, на підставі договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, укладеного між останнім та ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", передає стороні - 2, а сторона - 2 приймає від сторони - 1 функції забудовника щодо всіх дій необхідних для проектування, будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва в момент підписання цього договору (п.п. 2.1, 2.2 договору).

У п.п. 1.1.2-1.1.7 договору сторонами узгоджено такі терміни та скорочення: земельна ділянка - земельна ділянок площею 7,3 га, розташована за адресою: м. Київ, Подільський район, відділення центральне, масив № 3, кадастровий номер якої 8000000000:85:227:0300, графічне зображення якої визначено в додатку № 1 до цього договору та цільове призначення якої визначено наказом Головного управління Держземагенства у м. Києві від 31.10.2014 № 21/0/13-14; об`єкт будівництва - об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди тощо), що будуть побудовані на земельній ділянці з характеристиками та параметрами згідно з проектною документацією; загальна площа об`єкта будівництва - площа об`єкта будівництва, що складається із площі житлових та нежитлових приміщень в усіх об`єктах, збудованих на земельній ділянці, визначеній в п. 1.1.2 цього договору; площа житла в об`єкті - загальна площа всіх квартир в об`єкті. При цьому квартира це - внутрішня ізольована частина в об`єкті, що складається з комплексу взаємопов`язаних житлових приміщень, допоміжних приміщень, балкону та/або лоджії, та має самостійний вихід на вулицю, двір, коридор загального користування або сходову клітку і призначена та придатна для постійного у ній проживання фізичних осіб; площа нежитлового призначення - площа всіх основних та допоміжних нежилих приміщень в об`єкті та машино-місць в паркінгах в об`єкті, які є (можуть бути) окремим предметом цивільного обороту; функції замовника - передбачені законодавством права та обов`язки, дії замовника будівництва об`єкту, включаючи, але не обмежуючись цим, права та обов`язки, а також дії щодо отримання необхідних дозволів на будівництво об`єкту будівництва, розробки та погодження проектно-кошторисної документації, отримання відповідних вихідних даних, технічних умов, будівництва об`єкту, оформлення права власності на об`єкт будівництва чи на його окремі частини, фінансування всіх вище перелічених та інших дій власними коштами та/або із залученням третіх осіб, продаж третім особам (юридичним/фізичним) прав на об`єкт будівництва.

Пунктом 5.4.3 договору встановлено, що сторона - 2 має право після затвердження спорудження (будівництва) об`єкта будівництва та прийняття його в експлуатацію отримати в натурі у власність об`єкт будівництва, відповідно до умов цього договору.

12.07.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п.п. 3.3, 3.4 договору в іншій редакції.

Згідно з п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди від 12.07.2016) для виконання стороною -1 своїх зобов`язань за договором № 0503-ІД/13 від 05.03.2013 перед ДП "НДВА "Пуща-Водиця", яке є землекористувачем земельної ділянки площею 7,3 га, що розташована за адресою: м. Київ, Подільський район, відділення центральне, масив № 3, за кадастровим номером 8000000000:85:227:0300 та враховуючи передачу функцій замовника будівництва стороні - 2 для будівництва на цій земельній ділянці об`єктів загальною площею 251112 м2, в яких площа житла складає 173153,54 м2 на підставі п. 2.2 договору від 19.11.2014, сторона - 2 передає стороні 1 5611,63 кв.м, а сторона - 1 в свою чергу зобов`язана передати ДП "НДВА "Пуща-Водиця" площу житла в обсязі не менше ніж 5 611,63 кв.м. Передача стороною - 2 площ житла стороні - 1 виконується за кожним об`єктом будівництва на підставі актів готовності об`єктів до експлуатації.

Відповідно до п. 3.3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 12.07.2016) за виконання стороною - 1 своїх зобов`язань за договором, сторона - 2 бере участь щодо розбудови соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на земельній ділянці, пропорційно до рівня навантаження об`єкта будівництва, в обсязі та строки, які будуть погоджені сторонами в додатковій угоді до цього договору.

Пунктом 3.4 договору (в редакції додаткової угоди від 12.07.2016) встановлено, що після укладення цього договору та передачі функцій забудовника стороні - 2, сторона - 2 отримує у свою власність майнові права на решту загальної площі об`єкта будівництва.

За п.п. 2-5 додаткової угоди від 12.07.2016 протягом п`ятнадцяти календарних днів після підписання цієї додаткової угоди, сторони підписують протокол розподілу площі в об`єкті будівництва, в якому визначають конкретні майнові права на приміщення в об`єкті будівництва, які отримує у власність кожна зі сторін. Якщо відсотковий розмір частки сторони в об`єкті будівництва не співпадатиме з площею цілих приміщень, для розподілу частин об`єкта будівництва між сторонами застосовуються округлення згідно з чинними правилами бухгалтерського обліку до десятих метра. Сторона - 2 протягом 15 календарних днів після підписання актів готовності об`єктів до експлуатації з урахуванням фактичних обмірів БТІ щодо кожного житлового будинку окремо оформлюють зі стороною 1 акт про розподіл площі в об`єкті будівництва, щодо розмежування між сторонами приміщень в об`єкті будівництва, які визначені у протоколі розподілу. Одночасно з підписанням акту про розподіл площі в об`єкті будівництва сторона - 1 зобов`язана надати стороні - 2 довідку про повне виконання стороною - 2 своїх зобов`язань за п. 3.3 договору, викладеному в редакції цієї додаткової угоди (форма довідки додається та є невід`ємною частиною цього договору). Оформлення права власності на квартири, які передаються стороною - 2 стороні - 1 для розрахунку з ДП "НДВА "Пуща-Водиця" відповідно до п. 3.3 цього договору, виконується не за рахунок сторони-2 та сторони-1.

На виконання умов договору та додаткової угоди від 12.07.2016, між сторонами підписано протокол розподілу площі житла в об`єктах будівництва.

23.01.2017 між сторонами складено та підписано акт розподілу площ в об`єкті, відповідно до якого сторони, з врахуванням обмірів технічної інвентаризації погодили такий розподіл першої черги будівництва (житловий будинок № 1, що складається з шести корпусів) на земельній ділянці розміром 7,3 га, кадастровий номер 8000000000:85:227:0300, яка розташована в Подільському районі міста Києва та прилягає до вулиці Маршала Гречка та проспекту Правди. Сторона - 1 отримує у власність 1862,9 кв.м площ житла в першій черзі будівництва (житловий будинок № 1, що складається з шести корпусів) на земельній ділянці розміром 7,3 га кадастровий номер 80000000:85:227:0300, яка розташована в Подільському районі міста Києва та прилягає до вулиці Маршала Гречка та проспекту Правди, а саме: 24 квартири з визначеними характеристиками.

11.08.2017 між сторонами складено та підписано акт розподілу площ в об`єкті, відповідно до якого сторони, з врахуванням обмірів технічної інвентаризації погодили такий розподіл другої черги будівництва (житловий будинок № 2, що складається з шести корпусів) на земельній ділянці розміром 7,3 га, кадастровий номер 8000000000:85:227:0300, яка розташована в Подільському районі міста Києва та прилягає до вулиці Маршала Гречка та проспекту Правди. Сторона -1 отримує у власність 1884,5 кв.м площ житла у другій черзі будівництва (житловий будинок №2, що складається з шести корпусів) на земельній ділянці розміром 7,3 га кадастровий номер 80000000:85:227:0300, яка розташована в Подільському районі міста Києва та прилягає до вулиці Маршала Гречка та проспекту Правди, а саме: 24 квартири з визначеними характеристиками.

07.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду до договору, в якій вони дійшли згоди викласти п. 3.3 договору в такій редакції: "Згідно з п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди від 07.12.2017) за виконання стороною - 1 своїх зобов`язань за договором, із збудованого житла площею 173153,54 кв.м, сторона - 2 зобов`язується передати на користь сторони - 1 квартири загальною площею 8 657,68 кв.м. Сторони погодили та розуміють, що із вказаної вище площі 8 657,68 кв.м станом на 07.12.2017 стороною - 2 розподілено на користь сторони - 1 5611,63 кв.м. Решту площі розміром 3046,05 кв.м сторона -2 зобов`язується найближчим часом передати на користь сторони - 1 таким чином: 1000,00 кв.м сторона - 2 передає стороні - 1 із збудованого житла, з об`єктів, які будуються на цей час, і буде передано після підписання цього договору; решту площі розміром 2 046,05 кв.м сторона - 2 передає стороні - 1 із перших нових проектів будівництва, які будуть реалізовуватись за участю сторони - 2.

Оспорювана додаткова від імені ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" підписана головою правління ОСОБА_1

На виконання своїх зобов`язань за договором № 0503-ІД/13 від 05.03.2013 перед ДП "НДВА "Пуща-Водиця", яке є користувачем земельної ділянки площею 7,3 га, сторона -1 зобов`язувалась передати на користь ДП "НДВА "Пуща-Водиця" 8 657,68 кв.м. площі. Площа 3 046,05 кв.м повинна бути врахована при майбутніх розрахунках з ТОВ "Сітібудсервіс".

20.03.2018 між сторонами складено та підписано акт розподілу площ в об`єкті, відповідно до якого сторони, з врахуванням обмірів технічної інвентаризації погодили такий розподіл третьої черги будівництва (житловий будинок № 3, що складається з шести корпусів) на земельній ділянці розміром 7,3 га, кадастровий номер 8000000000:85:227:0300, яка розташована в Подільському районі міста Києва та прилягає до вулиці Маршала Гречка та проспекту Правди. Сторона -1 отримує у власність 1 873,3 кв.м площ житла в третій черзі будівництва (житловий будинок № 3, що складається з шести корпусів) на земельній ділянці розміром 7,3 га кадастровий номер 80000000:85:227:0300, яка розташована в Подільському районі міста Києва та прилягає до вулиці Маршала Гречка та проспекту Правди, а саме 26 квартири з визначеними характеристиками.

Згідно з сертифікатами серії ІУ № 165163651917, № 165163651926, № 165163651940, № 165163651935, № 165163651907, № 165163651943 від 30.12.2016, № 165170961151, № 165170961187, № 165170961181, № 165170961176, № 165170961163, № 165170961167 від 06.04.2017, № 163173281503, № 163173281499, № 163173281484, № 163173281517, № 163173281496, № 163173281490 від 24.11.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України засвідчено відповідність закінченого будівництва об`єкта - будівництво мікрорайону ІІ-А у багатофункціональному житловому районі (місце розташування: прилягає до вул. Маршала Гречка та проспекту Правди у Подільському районі м. Києва) перша - третя черга будівництва, 1-18 пускові комплекси, корпуси 1-6 житлових будинків 1 - 3.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що ні загальні збори, ні наглядова рада ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" не приймали рішення про затвердження додаткової угоди до договору від 19.11.2014, ціна якої перевищує 10 % вартості активів товариства. Вказав, що матеріали справи не містять доказів і її фактичного виконання з боку ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4". На думку суду апеляційної інстанції, оспорювана додаткова угода від 07.12.2017 підписана головою правління ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" з перевищенням повноважень, встановлених Статутом, тобто за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, порушує майнові права позивача та є недійсною на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Проте, Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційного господарського суду виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Статтею 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства, які можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Статтею 160 ЦК України встановлено, що в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов`язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Відповідно до ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Значний правочин - це правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), вчинений товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності. Затвердження ціни майна (робіт, послуг), що є предметом правочину (ринкової вартості майна), здійснюється наглядовою радою в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, приймається наглядовою радою не менш ніж трьома чвертями голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. У такому разі рішення про вчинення значного правочину приймається загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом не більш як одного року, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості (п.п. 16.1, 16.2, 16.3, 16.4, 16.5, 16.9 Статуту).

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, які є вищим органом акціонерного товариства, за винятком випадків, встановлених цим Законом (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства", ч. 3 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства").

З вказаних норм матеріального права та умов Статуту ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" вбачається, що не лише наглядова рада, а й загальні збори, які є вищим органом акціонерного товариства, вправі надавати згоду на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів акціонерного товариства.

Встановлені ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" вимоги до порядку щодо відчуження майна, що становить від 10 до 25 відсотків вартості активів акціонерного товариства, шляхом прийняття рішення наглядової ради (загальних зборів акціонерного товариства) про надання згоди на вчинення такого правочину мають завданням захист прав акціонерів товариства від негативних наслідків діяльності керівника (виконавчого органу) у вигляді неправомірного виведення активів товариства (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 916/1419/18).

Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства").

Отже, схвалення правочину товариством відбувається в порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Затвердження в подальшому правочину, предмет якого становить від 10 до 25 відсотків вартості активів акціонерного товариства, загальними зборами, а не наглядовою радою, свідчить про схвалення цього правочину товариством, що вказаний правочин є вигідним для товариства.

При цьому, необхідно зазначити, що суди повинні уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються рішенням відповідного органу товариства.

Водночас, у п. 63 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, на яку посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та висновок якої не було враховано суду апеляційної інстанції при перегляді справи, яка оскаржується, зазначено, що наглядова рада наділена правом погоджувати правочини, однак несхвалення цим органом правочину повинно мати розумне пояснення, мотиви. Несхвалення укладеного і частково виконаного правочину без жодних мотивів є зловживанням своїм правом, яке спрямоване на завдання шкоди контрагенту. Єдиним мотивом такого несхвалення правочину є небажання розраховуватися за зобов`язаннями, які виникли за спірним договором.

Як вбачається із спірної додаткової угоди від 07.12.2017 та встановлено судом першої інстанції, її ціною є 49 545 495,81 грн, що перевищує 10% вартості активів позивача (30 971 200,00 грн) за даними річної фінансової звітності товариства за 2016 рік (звіт про фінансовий стан станом на 31.12.2016), а тому згода на вчинення цього правочину мала бути надана наглядовою радою, а за її відсутності - загальними зборами, як вищим органом товариства, що не суперечить вимогам Закону України "Про акціонерні товариства" та Статуту ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4".

Подальше схвалення правочину, вартість якого перевищує 10% вартості активів товариством, загальними зборами, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що рішенням чергових (річних) загальних зборів ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4", оформленим протоколом № 33 від 05.04.2017, з питання № 18 порядку денного було вирішено попереднього схвалити укладення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом 2017 року, в тому числі, і договорів застави, підряду, на спорудження об`єктів, інших договорів та правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом одного року з моменту прийняття цього рішення (а.с. 219-237, т. 1), а рішенням чергових (річних) загальних зборів цього товариства, оформлених протоколом № 34 від 28.03.2018, з питання № 16 порядку денного - вирішено затвердити значні правочини, укладені товариством у 2017 році та до дати проведення чергових (річних) загальних зборів за 2017 рік, що стосуються фінансово-господарської діяльності товариства, в тому числі, і договори застави, підряду, договори на спорудження об`єктів, інші договори та правочини (а.с. 233-246, т. 1).

Отже, загальними зборами ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4", як вищим органом товариства, який має право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі, і з тих, що відносяться до компетенції наглядової ради та/або виконавчого органу товариства, було схвалено оспорювану додаткову угоду від 07.12.2017, що не суперечить умовам Статуту і вимогам ст. ст. 70, 72 Закону України "Про акціонерні товариства".

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність рішення загальних зборів ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" про попереднє схвалення та схвалення після укладення додаткової угоди від 07.12.2017 є безпідставними і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами - рішеннями загальних зборів ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4", оформленими протоколами № 33 від 05.04.2017, № 34 від 28.03.2018.

Судом апеляційної інстанції при перегляді цієї справи було порушено як вимоги процесуального права (ст. 86 ГПК України), так і норми матеріального права - ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства".

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19).

Принцип заборони суперечливої поведінки базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також ст. 13 ЦК України про заборону зловживання правами (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19).

Апеляційний господарський суд не звернув увагу на те що, звертаючись з цим позовом, позивач фактично діяв також всупереч своїй попередній поведінці, що є недопустимим при здійсненні господарської діяльності.

Також судом апеляційної інстанції не зазначено які саме майнові права позивача порушуються спірною додатковою угодою, яка була схвалена попередньо і затверджена - вищим органом товариства. Крім того, визнаючи недійсною спірну угоду суд апеляційної інстанції фактично втрутився і в питання діяльності товариства, які вирішуються рішенням відповідного органу цього товариства - загальними зборами.

За ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. ч. 2, 5 ст. 236 ГПК України).

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції, на відміну від рішення суду першої інстанції, прийнята внаслідок неправильного застосування ст. ст. 70, 72 Закону України "Про акціонерні товариства", всупереч ст. 86 ГПК України, Статуту ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" та без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, на яку посилається скаржник в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, то постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021.

Відповідно до ст. 129 ГПК України стягнути з ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" на користь ТОВ "Сітібудсервіс" судовий збір у сумі 4 204, 00 грн за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року у справі № 910/16519/20 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4" (04082, м. Київ, вул. Лугова (Оболонський р-н.), буд. 13, код ЄДРПОУ 05503160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 18, літера "В", приміщення № 204, код ЄДРПОУ 37025544) 4 204,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

О. Кролевець