Постанова

від 28.08.2021 по справі 120/665/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/665/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

28 серпня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФГ "Абшерон" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФГ "Абшерон" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №180460-5506-0214; №180461-5506-0214; №180462-5506-0214; №180464- 5506-0214; №180465-5506-0214; №180466-5506-0214; №180467-5506-0214; №180468-5506-0214; №180469-5506-0214; №180470-5506-0214; №9047546-5506-0214 від 19 червня 2020 року;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 988 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що між позивачем і Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області укладено договори оренди, враховуючи які відповідачем проведено нарахування по орендній платі та сформовано податкові повідомлення-рішення по нарахуванню орендної плати за землю на 2020 рік. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача, як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки. А тому нарахування орендної плати за землю саме позивачу є правомірним.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 23.03.2016 року ОСОБА_1 , згідно договорів оренди землі № 148, 149 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області передано наступні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), із кадастровими номерами:

- 0522282800:04:000:2220, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 61717,02 грн. за 1 рік;

- 0522282800:04:000:2224, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 147 444,48 грн. за 1 рік;

Також, 20.04.2016 р. згідно Договорів оренди №216, 217, 218, 219, 220, 221, 222 позивачеві передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), із кадастровими номерами:

- 0522282800:04:000:5630, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 130 965,52 грн. за 1 рік;

- 0522282800:05:000:1112, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 167 643,88 грн. за 1 рік;

- 0522282800:06:000:1012, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 93 039,83 грн. за 1 рік;

- 0522282800:04:000:2219, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 152 376, 28 грн. за 1 рік;

- 0522282800:04:000:2223, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21600,24 грн. за 1 рік;

- 0522282800:04:000:2222, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 12 831,11 грн. за 1 рік;

- 0522282800:05:000:1116, термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4 969,67 грн. за 1 рік.

21.04.2016 р. згідно Договору оренди №225 ОСОБА_1 передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту) із кадастровим номерам 0522282800:04:000:2221. Термін дії Договору 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 74570,38 грн. за 1 рік.

Окрім того, позивачеві згідно Договору №307 від 15.06.2016 р. передано в оренду землю із кадастровим номером 0522280200:06:000:0644 та орендною платою в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 141 807,60 грн. за 1 рік.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.09.2016 року ОСОБА_1 зареєстровано юридичну особу фермерське господарство "Абшерон" для ведення фермерського господарства на земельних ділянках, які орендовані відповідно до вищевказаних договорів оренди землі .

Орендну плату за земельні ділянки сплачує ФГ "Абшерон", що підтверджується платіжними дорученням №140 від 27.02.2020 р., №149 від 17.03.2020 р., №159 від 19.05.2020 р., №178 від 23.06.2020 р., №183 від 15.07.2020 р., №188 від 18.08.2020 р., №199 від 11.09.2020 р., №201 від 28.09.2020 р., №215 від 23.11.2020 р., №222 , №221 від 16.12.2020 р., №214 від 23.11.2020 р. , №200 від 28.09.2020 р.,№198 від 11.09.2020 р., №187 від 18.08.2020 р., №182 від 15.07.2020 р., №177 від 23.06.2020 р., №158 від 19.05.2020 р., №150 від 17.03.2020 р., №141 від 27.02.2020 р., №233 від 21.01.2021 р.

Разом з тим, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення - рішення №180460-5506-0214; №180461-5506-0214; №180462-5506-0214; №180464- 5506-0214; №180465-5506-0214; №180466-5506-0214; №180467-5506-0214; №180468-5506-0214; №180469-5506-0214; №180470-5506-0214; №9047546-5506-0214 від 19 червня 2020 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно нараховано дану плату ще й голові фермерського господарства Теймурову Айдин Надір Огли як фізичній особі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).

За приписами статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ст. 287 ПК України).

Відповідно до пунктів 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Таким чином, зі змісту вищевказаних вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки. В разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, та фактично використовується фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю, суд вказує наступне.

У статті 1 Закону України Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV) вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 937-IV, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ "Абшерон", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19) та №922/989/18 від 23.06.2020 р.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, із процитованих норм випливає, що після укладення договору оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Відтак, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена в постанові ВП ВС №922/989/18 від 23.06.2020 р.

Судом встановлено, що ФГ "Абшерон", як землекористувачем земельної ділянки сплачено орендну плату за користування земельними ділянками, які знаходяться на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується платіжним дорученнями №140 від 27.02.2020 р., №149 від 17.03.2020 р., №159 від 19.05.2020 р., №178 від 23.06.2020 р., №183 від 15.07.2020 р., №188 від 18.08.2020 р., №199 від 11.09.2020 р., №201 від 28.09.2020 р., №215 від 23.11.2020 р., №222 , №221 від 16.12.2020 р., №214 від 23.11.2020 р. , №200 від 28.09.2020 р.,№198 від 11.09.2020 р., №187 від 18.08.2020 р., №182 від 15.07.2020 р., №177 від 23.06.2020 р., №158 від 19.05.2020 р., №150 від 17.03.2020 р., №141 від 27.02.2020 р., №233 від 21.01.2021 р.

А тому, відповідачем безпідставно нараховано дану плату ще й голові фермерського господарства Теймурову Айдин Надір Огли як фізичній особі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскаржувані рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв, а отже такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.