Рішення

від 20.08.2021 по справі 541/1090/21

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1090/21

Номер провадження 2/541/619/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 серпня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинно збудований гараж ,-

у с т а н о в и в:

19 травня 2021 року до Миргородського міськрайонного суду з позовом до виконавчого комітету Миргородської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований гараж звернувся ОСОБА_1 .. В обґрунтування позову вказав, що у 2005 році самочинно побудував гараж на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,0049 га з кадастровим номером 5310900000:50:001:0043 яка належить йому на підставі Державного акту серії ЯА № 906786 від 25.08.2005. Будівництво було здійснено з дотриманням архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм. Права інших осіб під час будівництва порушенні не були. Прохав суд визнати за ним право власності на спірний гараж.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, до суду подав заяву, в якій виклав прохання провести розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву в якій позовні вимоги визнав, розгляд справи прохав провести у його відсутність.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,0049 га з кадастровим номером 5310900000:50:001:0043 яка належить йому на підставі Державного акту серії ЯА № 906786 від 25.08.2005 (а.с.4).

На вказаній земельній ділянці у ОСОБА_1 збудовано гараж.

Згідно відомостей технічного паспорту гараж було побудовано у 2005 році (а.с.4-7).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За нормами ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (ч.4 ст.375 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Позивач ОСОБА_1 належного дозволу чи належно затвердженого проекту на будівництво гаражу по АДРЕСА_1 не надав.

З диспозиції норми ч. 1 ст. 376 ЦК України випливає, що за наявності недотримання забудовником хоча б одного припису, який міститься в ній, будівництво вважається самочинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила (або здійснює) самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, в частині п`ятій цієї статті закріплено право особи, яка здійснила самочинне будівництво, звернутись до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване на власній земельній ділянці нерухоме майно, при умові, що воно є завершеним і цим будівництвом не порушено права інших осіб.

Загальною вимогою і підставою для можливого визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку залишається виконання особою приписів, встановлених ч. 1 ст. 376 ЦК України, тобто отримання належних дозволів та висновків в адміністративному порядку на відповідність здійсненого будівництва державним будівельним, санітарним та іншим нормам, як це вимагається для прийняття будівництва в експлуатацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, яким визначений механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою- підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

За наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі №623/3999/18 ВС в постанові від 19 травня 2021 року наголосив, що виходячи зі змісту стст.331, 375, 376, 380 ЦК, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі ч.5 ст.376 ЦК може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

Земельна ділянка, на якій знаходиться спірний гараж, з кадастровим номером 5310900000:50:001:0043 площею 0,0049 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів належить позивачу ОСОБА_1 ..

Звітом проведення технічного обстеження, виконаним ФОП ОСОБА_2 07.05.2021 року, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації гаражу по вул Сорочинській м. Миргород Полтавської області (а.с.8-13).

В позасудовому порядку вирішити спір між сторонами не вдалося. Позивач зверталася до Управління архітектурного та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради із заявою щодо введення в експлуатацію гаражу по АДРЕСА_1 , проте отримав відмову в прийнятті даного об`єкту в експлуатацію. Роз`яснено, що прийняття в експлуатацію можливо на підставі рішення суду (а.с.19).

Управлінням архітектурного та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради надано інформацію щодо того, що місце розташування гаражу відповідає вимогам державних будівельних норм (а.с.20).

Відомостей про порушення самочинним будівництвом прав третіх осіб, судом не виявлення.

У відповідності до ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що самочинно збудований гараж, розміщений на земельній ділянці яка перебуває у власності позивача, що свідчить про відсутність порушень таким будівництвом прав інших осіб. Окрім того позивач документально підтвердив можливість безпечної та надійної експлуатації спірного гаражу. Тому зважаючи на визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 141, 206, 258, 263, 264, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на гараж розташований, за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці 5310900000:50:001:0043.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. А. Городівський