Рішення

від 17.08.2021 по справі 327/207/21

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 327/207/21

Провадження № 2/327/88/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2021 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Літвінової Т.А.

за відсутності осіб, які повинні приймати участь у справі,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Розівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Розівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, третя особа Розівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

22.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Розівського районного суду Запорізької області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Розівка Розівського району Запорізької області її батька - ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею - 36,2 кв. м., який складається з житлового будинку літера А-1 , веранди літера а-1 , прибудови літера а-1-1 , сараю літера Б , сараю літера В , вбиральні літера Г , гаража літера Д , літньої кухні літера Е , басейни літера Ж , басейни літера З , огорожі №1 та воріт №2.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Розівка, Розівського району, Запорізької області у віці 80 років помер її батько - ОСОБА_2 . Відповідно до заповіту, посвідченого 15 жовтня 2012 року Розівською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 890, батько позивача заповів їй земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, що належала останньому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 041077, виданого Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області 19 вересня 2002 року, та майновий пай в КСП Росія Розівського району Запорізької області. Після смерті спадкодавця позивач звернулася до Розівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де нотаріусом було заведено спадкову справу № 12/2017 за номером у спадковому реєстрі 60239618. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20 липня 2017 року Розівською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 853, позивач успадкувала вище вказану земельну ділянку. Крім того, до складу спадщини увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , побудований батьком позивача в 1964 році, в якому він прожив разом з родиною все життя. Так як інший спадкоємець - донька померлого ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою позивача - ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилась, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. При зверненні позивача до Розівської державної нотаріальної контори видача свідоцтва про право на спадщину за законом в Розівській державній нотаріальній конторі виявилась неможлива через відсутність у свідоцтві про право власності на житловий будинок, виданому виконавчим комітетом Розівської селищної ради трудящих, дати його видачі, підпису посадової особи та печатки установи, яка його видала, а також через те, що в реєстраційному написі, що міститься на звороті свідоцтва, не дивлячись на наявність печатки реєструючого органу та підпису його посадової особи, відсутні дата реєстрації та запис про реєстровий номер у реєстровій книзі, про що державним нотаріусом 16 червня 2020 року винесено відповідну постанову, а тому позивач вимушена була звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 27.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження на 17 серпня 2021 року з викликом учасників справи. Окрім цього, даною ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано з Розівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 12/2017 після смерті ОСОБА_2 (а.с. 58, 59).

На виконання вищезазначеної ухвали суду завідувачем Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. надано суду копію спадкової справи № 12/2017 після смерті ОСОБА_2 (а.с. 67-168).

В підготовче судове засідання 17 серпня 2021 року позивач не з`явилась, про дату, час та місце його проведення була повідомлена належним чином, відповідно до наданої суду заяви просила проводити розгляд справи за її відсутності, обставини, викладені в позові підтверджує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с. 62, 66).

Відповідач в особі представника Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області в підготовче судове засідання 17 серпня 2021 року також не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов визнають, не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі на підставі наявних письмових доказів у матеріалах справи (а.с. 63,65).

Представник третьої особи: Розівської державної нотаріальної контори в підготовче судове засідання 17 серпня 2021 року також не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 64, 67).

Враховуючи наведене та вимоги ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність позивача, представника відповідача та представника третьої особи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи із ухваленням рішення в підготовчому засіданні.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, викладену в письмових заявах, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні в ній докази, матеріали спадкової справи, надавши їм належну правову оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з положень, викладених в частині 1 статті 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Розівка, Розівського району, Запорізької області у віці 80 років помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 грудня 2016 року Розівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 8, 77).

Факт кровного споріднення позивача з померлим ОСОБА_2 підтверджується: належним свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 19 грудня 1961 року Розівським районним бюро РАЦС Запорізької області, де в графі батько записаний ОСОБА_2 (а.с. 11, 86); свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 19 червня 1981 року Розівською селищною радою Куйбишевського району Запорізької області, відповідно до якого ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 , прізвище після укладення шлюбу змінила з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с. 12, 87); свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 03 січня 2002 року відділом РАГС Розівського райуправління юстиції Запорізької області, відповідно до якого ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_10 , прізвище після реєстрації шлюбу змінила з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с. 13, 88).

За життя спадкодавцем був складений заповіт, посвідчений 15 жовтня 2012 року Розівською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 890, відповідно до якого, батько позивача заповів їй земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, що належала останньому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 041077, виданого Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області 19 вересня 2002 року, та майновий пай в КСП Росія Розівського району Запорізької області (а.с. 9, 95).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 12/2017, копії яких оглянуті та досліджені судом у судовому засіданні,позивач ОСОБА_1 14.02.2017 року звернулась до Розівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом та за заповітом (а.с. 76).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46754964 від 14.02.2017 року, державним нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 12/2017 за номером у спадковому реєстрі № 60239618 (а.с. 10, 81).

Відповідно до копій матеріалів спадкової справи № 12/2017, інший спадкоємець - ОСОБА_3 , яка є донькою померлого ОСОБА_2 та рідною сестрою позивача ОСОБА_1 спадщину не прийняла, а тому єдиним спадкоємцем першої черги за законом є позивач ОСОБА_1 (а.с. 97-98).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 12/2017, 20 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Розівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області кадастровий номер 2324955100:02:001:0005; та на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташованої на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981200:03:003:0056 (а.с. 114).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20 липня 2017 року Розівською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 853, позивач ОСОБА_1 , успадкувала земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 041077, виданого Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області 19 вересня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10, розташованої на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області та призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 8,92 гектарів, кадастровий номер 2324955100:02:001:0005, вид угідь - рілля (а.с. 16, 132).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20 липня 2017 року Розівською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 854, позивач ОСОБА_1 , успадкувала земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 035381, виданого Вишнюватською сільською радою Розівського району Запорізької області 13 серпня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 19, розташованої на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,8000 гектарів, кадастровий номер 2324981200:03:003:0056, вид угідь - рілля (а.с. 133).

28.01.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Розівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом додатково на: право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Червоний прапор Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області; право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Росія Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області (а.с. 142).

Цього ж дня позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий номер 55 на: право на земельну частку (пай)у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Червоний прапор Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, розміром 0,52 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №004776, виданого Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області 09.04.1996 року, зареєстрованого 17.04.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 98; право на земельну частку (пай)у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Росія Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, розміром 0,38 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №018637, виданого Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області 20.05.1996 року, зареєстрованого 19.06.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 601 (а.с. 145).

02.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Розівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом додатково на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981200:03:003:0224 та цього ж дня отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий номер 256 на зазначену вище земельну ділянку, площею 0,3395 га, кадастровий номер 2324981200:03:003:0224, вид угідь - сіножаті, право власності спадкодавця на дане майно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2016 року, номер запису про право власності 1558736, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 9824732249 (а.с. 149, 160).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 12/2017, позивач ОСОБА_1 16.06.2020 року також звернулася до Розівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 163).

Проте, 16 червня 2020 року державним нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачевіна житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , через відсутність у свідоцтві про право власності на даний житловий будинок, виданому виконавчим комітетом Розівської селищної ради трудящих, дати його видачі, підпису посадової особи та печатки установи, яка його видала, а також через те, що в реєстраційному написі, що міститься на звороті свідоцтва, не дивлячись на наявність печатки реєструючого органу та підпису його посадової особи, відсутні дата реєстрації та запис про реєстровий номер у реєстровій книзі (а.с. 38, 164-165).

Відповідно до 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст.331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На час завершення будівництва спірного домоволодіння (1964 рік) державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими, як Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (надалі за текстом - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Відповідно до ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадян права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства, які не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція Держплану УРСР і Міністерства юстиції УРСР від 29 липня 1959 року Про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , що втратила чинність на підставі наступної Інструкції, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Розівської селищної ради депутатів трудящих ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , який зареєстровано в Бердянському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за гр. ОСОБА_2 та внесено запис в реєстрову книгу № 5, що підтверджується також висновком про реєстрацію домоволодіння, проте в даному свідоцтві відсутня дата його видачі, підпис посадової особи та печатка установи, яка його видала, а також в реєстраційному написі відсутня дата реєстрації та запис про реєстровий номер у реєстровій книзі (а.с. 22, 46-47).

Відповідно до домової книги, в будинку за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані позивач ОСОБА_1 , а також померлий ОСОБА_2 (а.с. 23-37, 89-92).

Згідно довідки виконавчого комітету Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 17.08.2020 року № 03-19/858 вбачається, що житловому будинку, який належав ОСОБА_2 , дійсно присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 66-а).

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року за № 1952-IV (зі змінами), встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи, що у позивача виникли труднощі із оформленням у встановленому законом порядку свого права на спадщину за законом після смерті свого батька - ОСОБА_2 , суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Встановлені обставини справи сторони визнали, їх не оспорювали, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню.

Питання про розподіл судових витрат позивачем не порушувалось.

Керуючись ст.ст. 4, 77-84, 197, 200, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Розівка Розівського району Запорізької області її батька - ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею - 36,2 кв. м., який складається з житлового будинку літера А-1 , веранди літера а-1 , прибудови літера а-1-1 , сараю літера Б , сараю літера В , вбиральні літера Г , гаража літера Д , літньої кухні літера Е , басейни літера Ж , басейни літера З , огорожі №1 та воріт №2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27 серпня 2021 року.

Суддя: Т.А. Антіпова