Рішення

від 18.09.2007 по справі 20-9/204

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/204

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" вересня 2007 р. справа № 20-9/204

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плимут»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Ахтиар-С”

про  стягнення 14455,09 грн.

                                                                                                                  суддя Рибіна С.А.

представники сторін:

позивача – Андрюшин І.Л., довіреність б/н від 31.07.2007;

відповідача – не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Плімут»(далі –ТОВ «Плимут»)  звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ахтиар-С”  (далі –ТОВ “Ахтиар-С”) про стягнення 14455,09грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням  відповідачем умов договору № 158 від  23.08.2006.

В процесі розгляду справи по суті позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги  в частині основного боргу та просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 11021,40 грн., 3 % річних –122,53 грн., індекс інфляції –311,16 грн.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Відповідач після перерви в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, позовні вимоги не визнає, вважає що договір № 158 від  23.08.2006  від імені підприємства підписала не уповноважена  особа.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошена перерва з 10.09.2007 по 18.09.2007

Згідно до ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази,  заслухавши представників  сторін, суд встановив.

23.08.2006 між ТОВ «Плимут»(постачальник) та ТОВ “Ахтиар-С” (покупець) був укладений договір поставки товару № 158 (далі –Договір).

Пунктом 2.1 Договору  передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару покупцю в строк, який не перевищує 2 днів з моменту погодження сторонами асортименту, цін та кількості товару.

Згідно пункту 3.1 Договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день.

У пункті 5.1 Договору сторони домовилися, що при порушенні умов винна сторона відшкодовує своєму контрагенту у всі причинені збитки згідно з чинним законодавством.

На виконання умов Договору постачальник  поставив покупцю продукцію на суму  32568,16 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками № ПО-0000714 від 14.02.2007, № ПО-0000957 від 28.02.2007, № ПО-0001024 від 02.03.2007, № ПО-0001040 від 03.03.2007, № ПО-0001172 від 12.03.2007, № ПО-0001225 від 14.03.2007, № ПО-00020092 від 28.04.2007, ПО-0002251 від 05.05.2007, № ПО-0002252 від 05.05.2007, № ПО-0002438 від 16.05.2007, №ПО-0002449 від 16.05.2007 та відображено в акті звірки за перше півріччя 2007 року.

На момент звернення до суду відповідач зобов'язання виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 14021,40 грн., на яку позивачем нараховані штрафні санкції.

В зв'язку із частковою сплатою суми основного боргу позивач зменшив розмір вимог в частині основного боргу до 11021,40 грн.

На підставі викладеного позивач звернувся з позовом до господарського суду.

Суд вважає вимоги позивача підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.  

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004,  тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

В ході розгляду справи по суті заявлених позовних вимог відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується позивачем (платіжне доручення № 501 від 31.07.2007), у зв'язку з чим позивач зменшив суму основного боргу до 11021,40 грн, яку просить стягнути.

Таким чином, основний борг  в розмірі 11021,40 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 3 % річних у сумі 122,53 грн. та індекс інфляції у сумі 311,16 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків  не встановлений договором чи законом.

З аналізу викладеної норми, вбачається що  зобов'язання щодо сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції виникає у боржника у випадку невиконання грошового зобов'язання.

Суд перевірив розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних вважає її такою, що підлягає задоволенню в розмірі 122,53 грн.

Що стосується інфляційного відшкодування, то суд при перевірці розрахунку встановив, що позивач припустився арифметичні помилки.

Розраховане за заявлений період інфляційного відшкодування складає 423,27 грн.

Позивачем до стягнення заявлено інфляційне відшкодування в розмірі 311,16 грн. У відповідності до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це  є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що клопотання про вихід за межі позовних вимог не було, позивач не збільшував заявлений розмір вимог, суд стягує з відповідача інфляційне відшкодування в заявленому розмірі 311,16 грн.

Не можуть бути прийняти судом доводи відповідача, що договір був підписаний не уповноваженою особою, у зв'язку з чим є неукладеним.

Даний договір був підписаний  комерційним директором позивача                   Спиридоновою  В.В. і директором відповідача Баскаковою О.В.

Як вбачається з матеріалів справи Спиридонова О.В. на момент укладення договору була комерційним директором та  згідно наказу № 16 від 17.07.2006 мала право підпису договорів та угод з іншими підприємствами та інше.

Відповідно ст. ст. 638, 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Не може бути прийнятий судом довід відповідача, що з боку позивача договір підписаний особою з перевищенням повноважень з наступних підстав.

Стаття 241 Цивільного кодексу України  встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що комерційний директор мав повноваження на укладення договору.

Крім того, діями щодо поставки товару позивач фактично схвалив правочин, який оформлений договором № 158 від 23.08.2006.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача на суму 11455,09 грн. не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.  

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49,   82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С»(99038, м.Севастополь, пр. Октябрьскої Революції, буд. 50 р/р 260033121980 в Сімферопольському ФВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 324797, ЄДРПОУ 32896568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плимут» (99003, м. Севастополь, вул. Л. Толстого, буд. 62, кв. 14, р/р 26005300005301 в СФ АКБ “ТАС –Комерц банк”, МФО 384953код ЄДРПОУ 23441190) 11687,64 грн., у тому числі 11021,40 грн. –сума основного боргу, 122,53 грн. –3 % річних, 311,16 грн. –інфляційне відшкодування, 114,55 грн. -  витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрати на  інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

              Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                                               С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 24.09.2007