Постанова

від 20.07.2021 по справі 425/1514/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 425/1514/19

Провадження № 22-ц/810/18/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Погребної Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 листопада 2020 року ухваленого судом у складі судді Романовського Є.О. в приміщенні того ж суду

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на об`єкт нерухомості,

встановив:

У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просив, визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності сторін.

Позов мотивований тим, що з 18 жовтня 1986 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 червня 2007 року розірваний. За час шлюбу за договором купівлі - продажу, сторони придбали спірну квартиру, право власності на яку зареєстровано за відповідачкою, отже спірне нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя в рівних частках. У березні 2019 року відповідачка здійснила заміну замків від вхідних дверей спірної квартири, що позивач вважає є порушенням його прав як співвласника.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила встановити факт проживання сторін в період з 25 червня 2007 року по січень 2011 року однією сім`єю без перебування у шлюбі та визнати автостоянку (кадастровий номер 4412500000:14:001:0125), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , об`єктом права їх спільної сумісної власності.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову відповідачки ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду в оскаржуваній частині рішення обставинам справи, просить рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмови в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги, висновки суду про доведеність обставин, якими ОСОБА_2 обґрунтовує зустрічний позов є помилковими; ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині суд не врахував висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі 490/10757/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18; реєстрація місця проживання сторін за однією адресою не свідчить про фактичне проживання за місцем реєстрації і про наявність сімейних відносин між сторонами, що також не підтверджується і обставинами стосовно роботи ОСОБА_2 на підприємствах директором яких був скаржник; взявши до уваги покази свідків суд не звернув уваги на те, що жодний з них не вказав про наявність обставин спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, відомостей про ведення спільного господарства, наявності спільних витрат у сторін, придбання ними майна для спільного користування, участі у витратах необхідних для утримання житла тощо, при цьому судом не враховані висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц та постанові від 06 квітня 2020 року у справі №738/1452/17 стосовно того, що лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; відповідачкою не доведено також і підстав зустрічного позову щодо визнання спірної автостоянки об`єктом права спільної сумісної власності, за вимогами ст. 74 СК України

Правом на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористалася.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників за доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на об`єкт нерухомості спірної автостоянки.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд виходив з того, що спірна автостоянка, розташована по АДРЕСА_2 , є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, і це майно набуте ними як під час шлюбу, так і під час спільного сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 25 червня 2007 року по січень 2011 року, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є слушними виходячи з такого.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, сторони з 18 жовтня 1986 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 червня 2007 року шлюб між сторонами розірвано (т.2 а.с.5).

Вказане судове рішення набрало законної сили 05 липня 2007 року, і з цього часу в силу вимог ч. 2 ст.114 СК України шлюб вважається припиненим.

Сторони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживали в період шлюбу.

На підставі рішень Рубіжанської міської ради Луганської області від 02 вересня 2005 року, 15 квітня 2008 року № 378, від 07 квітня 2009 року № 286 було затверджено Проект землеустрою земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 для будівництва газової автомобільної заправки по АДРЕСА_2 та відведено поштову адресу об`єкту, а саме

АДРЕСА_2 , та надано інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області дозвіл на виконання будівельних робіт від 20 червня 2008 року № 387/2008 на будівництво автомобільної стоянки та заправки, відповідно до проектної документації затвердженої та зареєстрованої 22 квітня 2008 року за № 1.

19 липня 2006 року між Рубіжанською міською радою та ПП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі по АДРЕСА_4 , загальною площею 0,5096 га. на 49 років, також укладено додаткову угоду до зазначеного договору оренди № 040642000086.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2011 року, об`єкт нерухомого майна (автостоянка) (кадастровий номер 4412500000:14:001:0125), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 є власником спірного нерухомого майна, право приватної власності на яке в нього виникло після припинення шлюбу з ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 вказує про те, що після розірвання судовим рішення шлюбу з ОСОБА_1 вони не припинили шлюбні стосунки, які тривали до січня 2011 року, сторони продовжували проживати однією сім`ю за адресою їхньої реєстрації, вели спільне господарство, виховували доньку, перебували у трудових відносинах, і в цей період часу спільного проживання ними набуте нерухоме майно, а саме, спірна автостоянка, що побудована за спільні кошти сторін.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів проживання сторін у вказаний вище період як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Факт реєстрації сторін за однією адресою після припинення шлюбу, та перебування у трудових відносинах, само по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Наведене залишилось поза увагою суду, що призвело до ухвалення рішення в оскаржуваній частині з порушенням норм матеріального права та помилкового висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , оскільки останньою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу на час виникнення у останнього права власності на спірне нерухоме майно та його набуття за спільні кошти сторін, а подані ОСОБА_2 докази, зокрема, покази свідків не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірну автостоянку) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20 січня 2020 року у справі 490/10757/16-ц.

Отже, вирішуючи спір за зустрічним позовом судом не правильно застосовано наведені вище норми матеріального права, не надано належної оцінки правовим підставам заявленого зустрічного позову та наданим сторонами у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивачка за зустрічним позовом зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження своїх вимог, проте останньою не доведено підстав її зустрічного позову щодо факту спільного проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу та набуття ними у спірний період у власність автостоянки під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці та за спільні кошти.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів вважає висновок суду в оскаржуваній частині про наявність підстав для задоволення зустрічного позову є помилковим.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 листопада 2020 року в оскаржуваній частині про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на об`єкт нерухомості скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на об`єкт нерухомості.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 2928 грн.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складення повної постанови - 26 липня 2021 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова