Рішення

від 25.08.2021 по справі 918/542/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/542/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Державного підприємства "Рівнеторф" про стягнення 16 969,76 грн.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Рівнеторф" (далі - Відповідач) про стягнення 16 969,76 грн.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на "25" серпня 2021 р. на 14:15 год.

В судове засідання 25.08.2021 року представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача також не з`явився у судове засідання, відзиву не надав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 25.08.2021 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

03 вересня 2019 року трапилась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом МАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та ряду автомобілів, серед яких Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

Згідно Постанови Бродівського районного суду Львівської області від 24.09.2019 року по справі № 439/1378/19 дорожньо-транспортна пригода сталась у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 Правил дорожнього руху (а.с. 32-33).

Дорожньо-транспортна пригода, що сталася є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, а саме, ОСОБА_1 перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху розірвало коробку передач та деталі з неї пошкодили транспортні засоби, що рухались позаду.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована в ТДВ СК "Альфа-Гарант", згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 5315932) (а.с. 12-13).

Власник пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_3 звернувся до Позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про виплату страхового відшкодування (арк.с. 20-22).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пред`явленої заяви про страхове відшкодування та документів, що до неї було додано, встановлено, що вартість матеріального збитку, яка завдана власнику автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_3 , приймається рівним вартості відновлювального ремонту та становить 20 333,72 грн. (а.с. 48-51)

Керуючись нормами чинного законодавства та з врахуванням п. 36.2, ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Позивачем, з врахуванням отриманих документів було виплачено 16 969,76 грн.- страхового відшкодування. Вказане підтверджено розрахунком страхового відшкодування, страховим актом №ЦВ/19/4620 від 06.10.2020 року, платіжним дорученням №4759 від 27.11.2019 року на суму 16 969,76 грн. (а.с. 64-66).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, вбачається, що ДТП сталась внаслідок порушення Відповідачем вимог ПДР, а саме - незабезпечення перевірки технічного стану автомобіля.

Отже, з огляду на вищенаведене до ТДВ СК "Альфа-Гарант" у порядку регресу перейшло право вимоги до Відповідача на суму 16 969,76 грн.

З огляду на вищезазначене, позивач був змушений звертатись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відшкодуванням завданих збитків внаслідок ДТП через несправність технічного стану автомобіля, регулювання яких здійснюється ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ЦК України тощо.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Керуючись нормами чинного законодавства, та з врахуванням п. 36.2, ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Позивачем, з врахуванням отриманих документів було виплачено 16 969,76 грн., страхового відшкодування.

Згідно підпункту г) пункту 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик (позивач) після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

В ст. 10 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, щодо компетенції власників транспортних засобів відноситься, зокрема, здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів.

В ст. 14 цього ж Закону на учасників дорожнього руху, до яких віднесено водіїв транспортних засобів, покладено обов`язок, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Також до обов`язків водія віднесено перед початком руху перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі, а на власників та осіб, які їх експлуатують - забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів (ст. 16 та 36 цього ж Закону).

В п. а) п. 2.3 ПДР закріплено обов`язок водія для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов`язків).

Окрім того, з аналізу п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, як до страхувальника так і до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За умовами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення викладені в ст. 27 Закону України "Про страхування".

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві 16 969,76 грн. у відшкодування в регресному порядку шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Golf (д.н.з. НОМЕР_3 ).

З огляду на вищезазначене, вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до відповідача Державного підприємства "Рівнеторф" про стягнення коштів 16 969,76 грн. у якості страхового відшкодування у порядку регресу обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, у позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн. та викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Адвокатського об`єднання "Грідін і Партнери", про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги від 14.05.2019 р. (а.с. 67-68).

Відповідно до умов розділу 1 договору по надання правової допомоги Адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу передбачену цим Договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями - дорученнями до цього Договору, а Клієнт зобов`язаний прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її.

Згідно завдання доручення № 131 до договору по надання правової допомоги від 14.05.2019 року сторони погодили, що вартість послуг за представництво інтересів Клієнта, зокрема по справі за позовом ТОВ СК "Альфа-Гарант" до ДП "Рівнеторф" про стягнення у порядку регресу 16 969,76 грн. - складає 4 000,00 грн. (а.с. 69).

Приймання-передача наданих послуг оформлена підписаним між сторонами Актом приймання - передачі наданої правничої допомоги від 23.06.2021 року на суму 4000,00 грн. (а.с. 72).

Для здійснення представництва у даній справі Адвокатське об`єднання визначило (уповноважило) наступного адвоката - Грідіна Володимира Володимировича - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №6203/10, видане 06.10.2017 року, ордер на надання правової допомоги від 14.05.2021 року (а.с. 78-79).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження виконання робіт по наданню правової допомоги подано Акт приймання - передачі наданої правничої допомоги від 23.06.2021 року на суму 4 000,00 грн., підписаний головою Адвокатського об`єднання "Грідін і Партнери", та уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю СК "Альфа-Гарант", та скріплений відбитками печаток цих сторін. Надано детальний розрахунок та опис виконаних робіт із розрахунком суми їх вартості та витрачених годин на виконання (а.с. 73-74).

Згідно поданого до справи платіжного доручення №ID-163419 від 24.05.2021 р. позивач перерахував Адвокатському об`єднанню кошти у якості оплати за юридичні послуги за умовами укладеного Договору від 14.05.2019 року.

Із наявних у матеріалах справи позову вбачається, що документи підписані адвокатом Грідін Володимиром Володимировичем.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

У даній справі Адвокатським об`єднанням зроблено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та вказано про орієнтовний розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті (позовом).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Ла-вентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

У даному випадку суд приймає до уваги, ті обставини, що справа №918/364/21 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, сума заявлена до стягнення склала 16 969,76 грн.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги, розрахунок та опис виконаних адвокатом робіт, Акт надання послуг, платіжне доручення про сплату Клієнтом коштів - є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, відповідають категорії та складності справи. За наведеного відсутні підстави для їх зменшення, а тому витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Представник відповідача не довів належними та допустимими доказами, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4 000 грн. 00 коп. є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката Грідін В.В.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позивач довів суду свою позицію щодо стягнення на його користь з Державного підприємства "Рівнеторф" заборгованості в сумі 16 969,76 грн. у якості страхового відшкодування у порядку регресу, що підтверджується матеріалами справи та наданими суду доказами, а також вищевикладеними обґрунтуваннями суду у даній справі.

Зважаючи на таке, суд констатує достатні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно ст. 129 ГПК України судові витрати, які поніс позивач по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Рівнеторф" (35680, Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Миру, буд. 1, ЄДРПОУ 02968193) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598) 16 969 (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 76 коп. - страхового відшкодування у порядку регресу, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 30 серпня 2021 року.

Суддя Романюк Ю.Г.