Рішення

від 30.08.2021 по справі 737/541/21

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/541/21

Проваждення № 2/737/259/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2021 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого суддіКоренькова А.А. секретаря судового засіданняЧередниченка С.О. розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за загальними правилами позовного провадження справу № 737/541/21 за позовомОСОБА_1 доКуликівської селищної ради третя особа Приватний нотаріус Куликівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П. провизнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами учасники справи та представники:не з`явилися

в с т а н о в и в :

29 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який на момент смерті був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 разом з позивачем. За життя ОСОБА_2 заповіту не склав. В складі спадщини після померлого ОСОБА_2 залишився житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Вказаний будинок був збудований в 1964 році спадкодавцем та позивачем під час їх шлюбу, проте будинок вони в експлуатацію не ввели та не оформили правовстановлюючі документи на нього. Інших спадкоємців, окрім позивача, ОСОБА_2 не має. З питання успадкування права на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами позивач звернулась до приватного нотаріуса Куликівського районного нотаріального округу Пономаренка Є.П., однак нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Враховуючи, що вищевказаний будинок був побудований під час їх шлюбу з ОСОБА_2 , який помер, просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя та право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

Позовна заява надійшла до суду 29.07.2021.

Ухвалою суду від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 30.08.2021 року.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилась про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В позовній заяві просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідач Куликівська селищна рада надала відзив на позовну заяву, в якому вказує про повне визнання позову, просить справу розглянути за відсутності представника Куликівської селищної ради.

Третя особа, приватний нотаріус Куликівського районного нотаріального округу Пономаренко Є.П. надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність.

Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за результатами підготовчого судового засідання за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази надані сторонами та матеріали спадкової справи № 3/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , які надав приватний нотаріус Куликівського районного нотаріального округу Пономаренко Є.П., судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 з позивачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 червня 1967 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Відповідно до довідки Куликівської селищної ради №56 від 29.06.2021 року, ОСОБА_2 мав у користуванні земельну ділянку площею 0,15 га на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який має погосподарську адресу: АДРЕСА_1 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 5).

Згідно з довідкою Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області №2469 від 31 серпня 2018 року, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_3 (а.с.8).

За життя ОСОБА_2 заповіту не склав (а.с.32).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 .

Згідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами до складу вказаного домоволодіння входять житловий будинок (А-1, а-1), сараї (в-1, Г-1,Д-1,Е-1,Ж-1,З-1), погріб (з-1), гараж (Б-1) (а.с. 13-15).

Вищевказані будівлі і споруди, були побудовані в період з 1964 по 1988 роки під час перебування позивача та померлого ОСОБА_2 в шлюбі.

За життя померлий ОСОБА_2 не ввів вказаний вище будинок з надвірними будівлями та спорудами в експлуатацію та не оформив правовстановлюючі документи на нього. Згідно довідки ТОВ Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації від 15.06.2021 року № 133 станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 10).

Відомостей щодо самочинного будівництва суду не надано.

Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_2 є дружина спадкодавця позивач ОСОБА_1 .. Відомості щодо інших осіб, які претендують на спадщину, в тому числі на обов`язкову частку у спадщині, у спадковій справі відсутні.

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого чоловіка на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України (а.с. 7).

Доказів наявності інших осіб, які б мали право на спадщину після померлого ОСОБА_2 , в тому числі і на обов`язкову частку в спадщині, суду не надано.

17.01.2019 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно (а.с. 30)

17.01.2019 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки кадастрові номери 7422755100:18:001:0143, 7422755100:16:001:0229, 7422786500:07:001:0607, що належали ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку (а.с. 34-35).

Разом з тим, своєю постановою від 27.07.2021 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю належним чином оформленого документа, що посвідчує право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 9).

Надані судом докази суперечностей не містять та оцінюються судом як достовірні.

Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За загальним правилом, дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав та обов`язків, що виникли після набрання ними чинності. Ці права і обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК. Отже, правовий режим майна подружжя регулюється нормативними актами, які були чинними на момент створення або придбання такого майна.

Як встановлено судом з досліджених доказів, будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 було побудовано в період з 1964 по 1988 роки під час перебування спадкодавця ОСОБА_2 та позивача в зареєстрованому шлюбі.

Майнові відносини, які виникли між померлим та позивачем після реєстрації шлюбу на момент побудови житлового будинку з надвірними спорудами, регулювались Кодексом про шлюб та сім`ю Української РСР, статтею 22 якого майно нажите подружжям за час шлюбу визнавалось спільною сумісною власністю.

Судом встановлено, що домоволодіння, яке входить до складу спадщини, було побудовано позивачем та спадкодавцем ОСОБА_2 під час шлюбу між ними, а тому належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.ст. 370, 372 ЦК України, ст. 70 СК України, у випадку виділу частки або поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Докази наявності рішення суду або домовленості між позивачем та померлим ОСОБА_2 які б по іншому визначали їх частки у праві спільної сумісної власності, суду не надано.

Таким чином, суд вважає доведеним, що позивачу на праві власності належить 1/2 частина домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Отже, позовні вимоги позивача про визнання за нею частки у спільному майні подружжя є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку вищевказаного домоволодіння в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 суд зауважує на наступне.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України, у разі відсутності у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України)

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи, що позивач постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона фактично прийняла спадщину після померлого чоловіка.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. 6 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно п.п. 4.15, п. 4, глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до п. 3, глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Як встановлено судом, позивачу та померлому ОСОБА_2 належало на праві спільної сумісної власності домоволодіння АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем за законом першої черги до майна ОСОБА_2 є який у встановленому законом порядку прийняв спадщину є позивач.

Разом з тим, позивач позбавлена можливості оформити своє право на нерухоме майно у нотаріуса у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно та через відсутність державної реєстрації цього нерухомого майна, що і стало підставою для звернення її до суду.

Визнання позову відповідачами не суперечать закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких умов, враховуючи, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , було збудоване до 05.08.1992 року, а саме в період часу з 1964 по 1988 роки, в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але за життя ними не отримано правовстановлюючого документу на нього, позивачу та спдкодавцю належить право власності на 1/2 частину цього домоволодіння кожному, позивач прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_2 , до складу якої входить інша 1/2 частина цього домоволодіння, суд вважає за можливе позов задовольнити та визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 в цілому.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 81, 141, 200, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України суд,-

в и р і ш и в :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами садиби АДРЕСА_1 (означеними в плані технічного паспорту на будинок літерами: житловий будинок (А-1, а-1), літня кухня (В-1), сарай (в-1, Г-1, Д-1, Е-1, Ж-1, З-1), погріб (з-1), гараж (Б-1).

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

7. Повний текст рішення складений 28 серпня 2021 року.

Суддя А.А. Кореньков