Постанова

від 25.08.2021 по справі 357/9440/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/9440/20 головуючий у суді І інстанції Цукуров В.П.

провадження № 22-ц/824/8227/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 серпня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин , про визнання незаконним і скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ТОВ Олійникова Слобода звернулося до суду з позовом та просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Олійникова Слобода , яке до листопада 2016 року мало найменування Ім. Котовського , займається вирощуванням зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур в Білоцерківському районі Київської області на власних та орендованих ділянках. Впродовж 2013-2016 років позивачем з метою здійснення господарської діяльності було укладено договори оренди землі щодо земельних ділянок, розташованих в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та здійснено державну реєстрацію права оренди товариства на ці ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з наступними кадастровим номерами: 3220484400:01:010:0036, 3220484400:01:011:0002, 3220484400:01:011:0033, 3220484400:01:001:0013, 3220484400:03:003:0078, 3220484400:03:003:0035, 3220484400:01:004:0012, 3220484400:03:003:0061, 3220484400:03:001:0009, 3220484400:01:004:0011, 3220484400:01:007:0027, 3220484400:01:007:0028, 3220484400:03:004:0015, 3220484400:03:005:0058, 3220484400:03:005:0053, 3220484400:03:003:0058, 3220484400:1:010:0058, 3220484400:01:010:0028, 3220484400:01:002:0018, 3220484400:01:007:0009, 3220484400:01:007:0008,: 3220484400:01:009:0017, 3220484400:03:001:0021, 3220484400:01:006:0017, 3220484400:01:006:0021, 3220484400:01:011:0023, 3220484400:03:004:0008, 3220484400:03:004:0009, 3220484400:01:007:0031, 3220484400:01:011:0027, 3220484400:03:004:0005, 3220484400:03:004:0066, 3220484400:03:005:0048, 3220484400:01:004:0010, 3220484400:01:007:0010, 3220484400:01:007:0025. Не зважаючи на те, що усі договори оренди землі були дійсними та ніким не оспорювалися, 28 лютого 2018 року від імені одночасно 29 орендодавців товариства, які є відповідачами у справі, до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України була подана скарга щодо скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на належні їм 36 земельних ділянок у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скарга була зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2018 року за № 6468-33-18. 07 березня 2018 року на засіданні Комісії позивач подав до Міністерства письмові пояснення по суті поданої скарги, до яких на підтвердження її необґрунтованості додав копії договорів оренди землі, укладених із відповідачами, додаткових угод до них, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, докази про виплату орендної плати. 05 березня 2018 року та 07 березня 2018 року на засіданнях Комісія розглянула скаргу, а 07 березня 2018 року видала висновок, в якому рекомендувала Міністерству задовольнити скаргу. 15 березня 2018 року, керуючись висновком Комісії, Міністерство прийняло наказ № 727/5, яким скасувало усі рішення державних реєстраторів щодо права оренди позивача на земельні ділянки. Позивач вважає, що Комісія здійснила розгляд скарги з низкою порушень норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації № 1128 і надала необґрунтований висновок про необхідність задоволення скарги, за наявності правових підстав для відмови у її задоволенні. Прийнятим наказом позивача було незаконно позбавлено права оренди на 36 земельних ділянок, а тому останній з метою відновлення своїх прав звернувся до суду.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року у задоволенні позову ТОВ Олійникова Слобода відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ Олійникова Слобода просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність у міністерства повноважень на скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийнятих до 01 січня 2016 року, суперечить нормам ст. 19, 58 Конституції України та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 826/4906/17. Норми ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що набрали чинності з 01 січня 2016 року, не можуть застосовуватися до подій, що мали місце до набрання ними чинності. Рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийняті державними реєстраторами до 01 січня 2016 року, мають оскаржуватися виключно в судовому порядку, а Міністерство, відповідно, не має повноважень скасовувати такі рішення. 35 із 36 спірних рішень могли бути оскаржені скаржниками лише у судовому порядку відповідно до ст. 30 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що діяла на дату їх прийняття. А, відтак, Міністерство не мало повноважень для задоволення скарги в частині скасування цих рішень і було зобов`язане відмовити у її задоволенні в цій частині. Суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Постанова Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 826/12992/17 не містить висновків, що Міністерство має повноваження скасовувати реєстраційні дії, проведені до 01 січня 2016 року, про які у своєму рішенні зазначає суд першої інстанції. Суд першої інстанції при перевірці дотримання скаржниками встановленого законом строку для звернення зі скаргою на спірні рішення допустив неправильне застосування норм ч. 3 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і проігнорував надані позивачем докази порушення скаржниками цього строку. Міністерство при розгляді скарг у сфері державної реєстрації виступає як суд, встановлений законом в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, адже, його рішення за результатами розгляду скарг не можуть бути переглянуті жодним іншим органом, крім суду. Враховуючи те, що спірні рішення були прийняті у період з 05 вересня 2013 року по 29 квітня 2016 року, тобто, з моменту прийняття спірних рішень пройшло більше 60 календарних днів, під час звернення до Міністерства зі скаргою скаржники мали не просто довести факт, коли вони дізналися про нібито порушення своїх прав, а й підтвердити, що вони об`єктивно не могли дізнатися про порушення своїх прав раніше. У свою чергу, як Міністерство під час розгляду скарги, так і суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не перевірили належним чином об`єктивні та суб`єктивні фактори, які впливали на можливість скаржників дізнатися про прийняття спірних рішень раніше, ніж 27 лютого 2018 року. З 06 жовтня 2015 року з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 786 Деякі питання надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у ДРРПНМ, є відкритою та загальнодоступною для будь-якої особи, а, отже, щонайменше з цієї дати скаржники мали об`єктивну можливість дізнатися про державну реєстрацію права оренди на їхні земельні ділянки за ТОВ Олійникова Слобода . Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення абсолютно проігнорував надані ТОВ Олійникова Слобода разом з позовною заявою докази того, що скаржникам було достовірно відомо про наявність договорів оренди землі з позивачем та державну реєстрацію права оренди на їхні земельні ділянки за товариством, не надавши їм жодної оцінки. Міністерство було зобов`язано відмовити у задоволенні скарги без розгляду її по суті на підставі норм п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , абзацу першого п. 7 Порядку № 1128, однак, у порушення вказаних норм не зробило цього та задовольнило скаргу, що є самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваного наказу. Спірні рішення були прийняті із низкою порушень норм законодавства, що регулює порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які Міністерство виявило під час розгляду скарги, не відповідає дійсності та не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Разом з відзивом на позовну заяву Міністерство надало засвідчені копії усіх документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу. Серед цих документів відсутні будь-які докази, які б підтвердили наявність вище перелічених порушень державних реєстраторів під час прийняття спірних рішень, що свідчить про те, що ці порушення є абсолютно надуманими з боку Міністерства і не підтверджені належним чином. Відповідно до законодавства, що діяло на момент прийняття спірних рішень, під час проведення реєстраційних дій за заявою юридичної особи не вимагалося надання разом з заявою її статуту. Позивач не мав обов`язку надавати разом з заявами про державну реєстрацію свого права оренди на земельні ділянки витяги з ДЗК. Під час прийняття спірних рішень державні реєстратори не мали обов`язку робити запити про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки. Висновок Комісії та суду першої інстанції про те, що спірні рішення були прийняті із низкою порушень норм законодавства, що регулює порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які Міністерство виявило під час розгляду скарги, не відповідає дійсності та не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. На підтвердження цього та інших порушень, нібито допущених державними реєстраторами під час прийняття спірних рішень Міністерство не надало жодних доказів. Абсолютно не зрозуміло, яким чином Комісія могла встановити порушення під час прийняття 30 із 36 спірних рішень, які були прийняті до 05 квітня 2015 року, якщо у ДРРПНМ об`єктивно були відсутні електронні копії документів, подані позивачем для проведення реєстраційних дій. У такому випадку Комісія мала би перевірити матеріали реєстраційних справ щодо земельних ділянок у паперовій формі. Проте, з висновку Комісії вбачається, що такі матеріали під час розгляду скарги не витребовувалися, що ставить під сумнів висновок Комісії в частині невідповідності законодавству поданих для державної реєстрації договорів оренди землі, укладених позивачем за відсутності у матеріалах справи інших належних доказів, які підтверджували такий висновок. Висновок суду першої інстанції про те, що договори оренди землі між позивачем та скаржниками були укладені за відсутності присвоєних земельним ділянкам кадастрових номерів, не відповідає дійсним обставинам справи і не підтверджує наявність будь-яких порушень з боку державних реєстраторів під час прийняття спірних рішень. У державних актах на право власності на земельні ділянки, які були видані скаржникам чи їх спадкодавцям до 01 січня 2004 року, дійсно відсутні кадастрові номери земельних ділянок, проте, це жодним чином не впливає на їх здатність виступати об`єктом цивільних прав. Враховуючи вищенаведене, ці ділянки є об`єктами цивільних прав з моменту видачі державних актів. Надані позивачем суду витяги із ДЗК містили інформацію не про дату присвоєння кадастрового номеру земельним ділянкам, а про дату їх державної реєстрації у ДЗК. Судом першої інстанції допущено неправильне застосування положень ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , залишено поза увагою невідповідність скарги вимогам щодо оформлення та не враховано позицію Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 813/369/18. Зі змісту скарги, копія якої наявна в матеріалах справи, у порушення вимог п. 3 абзацу першого ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не вбачається посилань скаржників на норми законодавства, які нібито були порушені державними реєстраторами під час державної реєстрації права оренди ТОВ Олійникова Слобода на земельні ділянки. Чинне законодавство не передбачає права Міністерства приймати до розгляду доповнення до скарг у сфері державної реєстрації. Суд першої інстанції помилкового врахував висновки, викладені у судових рішеннях у справі № 826/4214/18, та обставин, які були встановлені в ході її розгляду, як преюдиційні.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України зазначає, що положеннями чинного законодавства України не встановлено, що Міністерство не бере до розгляду скарги на відповідні дії, які мали місце до 01 січня 2016 року. Скаржники у своїй скарзі чітко зазначають, що дізналися про порушення своїх прав з інформаційних довідок 27 лютого 2018 року. При цьому, вони обґрунтовують такі твердження тим, що впродовж останніх років вони не використовували належні їм земельні ділянки, а тому і не знали про прийняття рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права оренди. Законом не передбачено витребування доказів від скаржника на підтвердження відомостей зазначених у скарзі. Скасування рішень та записів у Державному реєстрі прав є єдиним способом поновлення прав скаржників. Посилання скаржників у скарзі були обґрунтовані та підтверджені відомостями державного реєстру.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс Узин зазначає, що фізичними особами було обрано один із способів захисту своїх прав, який існував на момент виявлення ними порушень свого права на землю, а Міністерство юстиції України, діючи в межах своїх повноважень розглянув скаргу та прийняв законне та вмотивоване рішення. Міністерство юстиції України має виключні повноваження щодо відмови у задоволенні скарги, а така підстава як подання скарги на реєстраційні дії, вчинені до 01 січня 2016 року, законодавством не передбачена. Позивач не надав доказів, які свідчать про дату, з якої всі власники земельних ділянок дізналися чи повинні були дізнатися про реєстрацію договорів оренди. Надання примірників самих договорів, доказів виплати орендної плати не є беззаперечним доказом обізнаності про вчинення оскаржуваних реєстраційних дій. Очевидним є те, що позивач не подав державному реєстратору усіх необхідних документів, визначених нормами чинного законодавства та самим договором оренди. Земельні ділянки, які були передані в оренду на підставі договорів, не мали присвоєного кадастрового номеру на дату їх підписання. У скарзі скаржники повністю виконали вимоги ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки вказали на ті порушення, які мали місце виключно на їх думку, на їх переконання та їх бачення ситуації, зокрема, повідомили щодо непідписання будь-яких договорів оренди з позивачем. Посилання позивача в апеляційній скарзі на ряд постанов Верховного Суду є безпідставними, оскільки у них інший суб`єктний склад сторін, інша фактично-доказова база та інші обставини.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 лютого 2018 року до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України було подано колективну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_28 та інших фізичних осіб про проведення перевірки правомірності реєстраційних рішень прийнятих державними реєстраторами та скасування відповідних незаконних рішень (дій) державних реєстраторів.

Відповідно до Висновку Комісії від 07 березня 2018 року, останньою перевірялися реєстраційні дії (рішення) державних реєстраторів, про які було зазначено у скарзі. Під час дослідження скарги та даних Державного реєстру прав Комісією було встановлено наступне.

28 лютого 2018 року у порядку статті 37 Закону № 1952-ІV до Міністерства надійшла скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_28 та інших від 27 лютого 2018 року з вимогами провести перевірку правомірності прийняття та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:від 24 січня 2015 року № 18835090, від 25 січня 2015 року № 18835605, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Наталією Іванівною; від 11 вересня 2013 року № 5765735, від 21 листопада 2014 року № 17377687, від 12 вересня 2013 року № 5824387, від 12 вересня 2013 року № 5817847, від 11 червня 2014 року № 13684264, від 25 вересня 2013 року № 6209748, від 10 вересня 2013 року № 5734843, від 15 вересня 2014 року № 15783477, від 16 червня 2014 року № 13806036, від 21 листопада 2014 року № 17385603, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич Оленою Василівною; від 14 травня 2014 року № 13038866, від 03 жовтня 2013 року № 6391169, від 20 жовтня 2014 року № 16611343, від 02 липня 2014 року № 14159795, від 26 червня 2014 року № 14069898, від 02 липня 2014 року № 14144220, від 26 червня 2014 року № 14072572, від 10 липня 2014 року № 14366343, від 05 вересня 2013 року № 5623310, від 10 липня 2014 року № 14366586, від 31 грудня 2013 року № 9715167, від 11 січня 2014 року № 9845126, від 21 липня 2014 року № 14590666, від 14 травня 2014 року № 13041387, від 02 липня 2014 року № 14163029, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Наталією Василівною (далі - оскаржувані рішення 1 ); від 20 листопада 2015 року № 26330556, від 02 листопада 2015 року № 25761326, від 02 листопада 2015 року № 25762082, від 02 листопада 2015 року № 25760331, від 20 листопада 2015 року № 26331175, від 03 листопада 2015 року № 25812697, прийняті державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко Віолетою Миколаївною (далі - оскаржувані рішення 2 ); від 13 лютого 2018 року № 39646022, від 29 квітня 2016 року № 29471746 (далі - Рішення №29471746 ), від 06 лютого 2018 року № 39533809 (далі - Рішення №39533809 ), прийняті державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Лесею Вікторівною щодо земельних ділянок.

07 березня 2018 року на засіданні Комісії представником ТОВ Олійникова Слобода подано письмові пояснення від 07 березня 2018 року, у яких останнє просить відмовити у задоволенні цієї скарги з підстав, зазначених у цих поясненнях.

Відповідно до даних Державного реєстру прав Комісією встановлено наступне.

Оскаржувані рішення 1 прийняті за результатами розгляду відповідних заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ Олійникова Слобода (через уповноважену особу) (далі - група заяв 1).

До групи заяв 1 додано договори оренди, укладені у 2013 році, де орендарем є ТОВ Олійникова Слобода . Водночас до групи заяв 1 не додано: документів, які посвідчували право власності на земельні ділянки за орендодавцями (окрім заяв, за результатом розгляду яких реєстрація іншого речового права (права оренди) проводилася у розділах Державного реєстру прав), невід`ємних частин цих договорів відповідно до самих договорів та Закону України Про оренду землі (у редакції, яка діяла на момент укладання цих договорів) (далі - Закон про оренду ), статуту ТОВ Олійникова Слобода , витягів з Державного земельного кадастру та згідно з даними Державного реєстру прав суб`єктами оскарження не запитувалось від органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення Державного земельного кадастру, який є розпорядником інформації, про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки (окрім заяв, до яких такі витяги з Державного земельного кадастру додавалися).

На підставі цих рішень до спеціального розділу та до розділів Державного реєстру прав внесено записи про інше речове право (право оренди), де орендарем є ТОВ Олійникова Слобода .

Оскаржувані рішення 2 прийняті за результатами розгляду відповідних заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ Олійникова Слобода (через уповноважену особу) (далі - група заяв 2).

До групи заяв 2 додано договори оренди, укладені у 2015 році, де орендарем є ТОВ Олійникова Слобода . Водночас до групи заяв 2 не додано: документів, які посвідчували право власності на земельні ділянки за орендодавцями (окрім заяв, за результатом розгляду яких реєстрація іншого речового права (права оренди) проводилась у розділах Державного реєстру прав), статуту ТОВ Олійникова Слобода , витягів з Державного земельного кадастру та згідно з даними Державного реєстру прав суб`єктами оскарження не запитувалось від органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення Державного земельного кадастру, який є розпорядником інформації, про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки.

На підставі цих рішень до спеціального розділу та до розділів Державного реєстру прав внесено записи про інше речове право (право оренди), де орендарем є ТОВ Олійникова Слобода .

Рішення № 29471746 прийнято за результатами розгляду відповідної заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ Олійникова Слобода (через уповноважену особу).

До цієї заяви додано договір оренди, укладений у 2016 році, де орендарем є ТОВ Олійникова Слобода . Водночас, до цієї заяви не додано: статуту ТОВ Олійникова Слобода , витягу з Державного земельного кадастру та згідно з даними Державного реєстру прав суб`єктами оскарження не запитувалось від органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення Державного земельного кадастру, який є розпорядником інформації, про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки.

На підставі цього рішення до розділу Державного реєстру прав внесено запис про інше речове право (право оренди), де орендарем є ТОВ Олійникова Слобода .

На виконання рішень № 39646022, № 39533809 відповідним суб`єктом оскарження відкрито розділи у Державному реєстрі прав стосовно відповідних земельних ділянок, внесено записи про право власності за скаржниками та перенесено зі спеціального розділу Державного реєстру прав записи про інше речове право (право оренди) відповідних земельних ділянок, внесені на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 жовтня 2014 року № 16251113, від 11 червня 2014 року № 13685420, погашені ці записи та присвоєно у відкритих розділах відповідних земельних ділянок записи про інше речове право (право оренди). Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 жовтня 2014 року № 16251113, від 11 червня 2014 № 13685420 прийняті за результатами розгляду відповідних заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ Олійникова Слобода (через уповноважену особу).

До цих заяв додано договори оренди, укладені у 2013 році, де орендарем є ТОВ Олійникова Слобода . Водночас, до цих заяв не додано: невід`ємних частин цих договорів відповідно до самих договорів та Закону про оренду, статуту ТОВ Олійникова Слобода , витягу з Державного земельного кадастру та згідно з даними Державного реєстру прав суб`єктами оскарження не запитувалось від органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення Державного земельного кадастру, який є розпорядником інформації, про зареєстровані до 01 січня 2013 речові права на земельні ділянки (окрім заяви, до яких такий витяг з Державного земельного кадастру додавався).

На підставі цих рішень внесено до розділів Державного реєстру прав записи про інше речове право (право оренди), де орендарем є ТОВ Олійникова Слобода .

Враховуючи виявлені недоліки та порушення вимог законодавства, допущених під час проведення державної реєстрації речового права, розглянувши скаргу, подані скаржниками документи, перевіривши відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, встановивши обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, Комісія, визнала її такою, що підлягає задоволенню.

15 березня 2018 року за результатами розгляду колективної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_28 та інших від 27 лютого 2018 року, зареєстрованої в Мінюсті 28 лютого 2018 року за № 6468-33-18, в порядку статті 37 Закону №1952-І V, Мінюстом було прийнято мотивоване рішення у формі Наказу №727/5, зокрема, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 січня 2015 року № 18835090, від 25 січня 2015 року № 18835605, прийнятих державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Наталією Іванівною; від 11 вересня 2013 року № 5765735, від 21 листопада 2014 року № 17377687, від 12 вересня 2013 року № 5824387, від 12 вересня 2013 року № 5817847, від 11 червня 2014 року № 13684264, від 25 вересня 2013 року № 6209748, від 10 вересня 2013 року № 5734843, від 15 вересня 2014 року № 15783477, від 16 червня 2014 року № 13806036, від 21 листопада 2014 року № 17385603, прийнятих державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич Оленою Василівною; від 14 травня 2014 року № 13038866, від 03 жовтня 2013 року № 6391169, від 20 жовтня 2014 року № 16611343, від 02 липня 2014 року № 14159795, від 26 червня 2014 року № 14069898, від 02 липня 2014 року № 14144220, від 26 червня 2014 року № 14072572, від 10 липня 2014 року № 14366343, від 05 вересня 2013 року № 5623310, від 10 липня 2014 року № 14366586, від 31 грудня 2013 року № 9715167, від 11 січня 2014 року № 9845126, від 21 липня 2014 року № 14590666, від 14 травня 2014 року № 13041387, від 02 липня 2014 року № 14163029, прийнятих державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Наталією Василівною; від 20 листопада 2015 року № 26330556, від 02 листопада 2015 року № 25761326, від 02 листопада 2015 року № 25762082, від 02 листопада 2015 року № 25760331, від 20 листопада 2015 року № 26331175, від 03 листопада 2015 року № 25812697, прийнятих державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко Віолетою Миколаївною; від 13 лютого 2018 року № 39646022, від 29 квітня 2016 року № 29471746, від 06 лютого 2018 року № 39533809, прийнятих державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Лесею Вікторівною та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування записів про інше речове право (право оренди), внесених на підставі цих рішень (а.с.42, Т.5).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у Висновку Комісії встановлено, що під час подання документів для проведення державної реєстрації права оренди позивачем не було подано усіх необхідних документів, а державними реєстраторами не було проведено належну перевірку поданих документів і не запитувалася необхідна інформація від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, відомств та організацій, згідно п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV. Отже, державними реєстраторами були допущені порушення процедури реєстрації, а державна реєстрація права оренди відбулася не у відповідності до вимог Закону України №1952-IV та Порядків № 868, № 1127.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовом про визнання наказу незаконним та його скасування як на одну з підстав позову ТОВ Олійникова Слобода посилається на те, що Міністерство юстиції України не мало повноважень скасовувати рішення, прийняті державними реєстраторами до 01 січня 2016 року.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються, зокрема, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на момент розгляду скарги) Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

9 1 ) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Процедура здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначена Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, яка набрала чинності 1 січня 2016 року.

Тобто, повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до статті 37 Закону № 1952-IV та Порядку № 1128 Міністерство юстиції України отримало з 01 січня 2016 року, та порядок реалізації таких повноважень визначено з 01 січня 2016 року. Тобто, до 01 січня 2016 року повноваженнями розглядати скарги на дії державних реєстраторів були наділені виключно суди.

У даній справі перевірці підлягають реєстраційні дії, вчинені у 2013-2015 роках, тобто, до набрання чинності відповідними нормативними актами.

Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

За таких обставин, у Міністерства юстиції України були відсутні повноваження для розгляду скарг на дії державних реєстраторів, вчинені до 01 січня 2016 року.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/16 та від 06 лютого 2019 року у справі № 826/4906/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, у матеріалах справи містяться накази Міністерства юстиції України № 2909/7 від 03 листопада 2020 року та № 2930/7 від 06 листопада 2020 року про відмову у задоволенні скарг з тих підстав, що повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України отримало з 01 січня 2016 року. Розгляд питань, порушених у скаргах, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки скаржниками оскаржуються рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті у 2013 році (а.с.10-11, Т.7).

Що стосується строків подачі скарги орендарями до Міністерства юстиції України з вимогами провести перевірку правомірності прийняття та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 3, 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на момент звернення зі скаргою) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Рішення державних реєстраторів, скаргу на які було подано до Міністерства юстиції України, прийняті у 2013-2016 роках. Натомість, скарга була подана власниками земельних ділянок у лютому 2018 року. Заперечуючи проти позову, відповідачі у відзиві на позовну заяву вказують на те, що вони дізналися про порушення своїх прав з інформаційних довідок 27 лютого 2018 року. Впродовж останніх років скаржники не використовували належні їм земельні ділянки, не вчиняли жодних правочинів щодо них, не передавали правовстановлюючі документи на земельні ділянки жодним особам, а, відтак, і не відслідковували будь-яких відомостей з державних реєстрів щодо таких ділянок.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п.570 рішення від 20.09.2011 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідалася та могла довідатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який особа не знала про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернулася по його захист, недостатньо (постанова Верховного Суду від 02 червня 2021 року, справа № 521/10053/17-ц).

Звертаючись зі скаргою на рішення державних реєстраторів, скаржники повинні були довести той факт, що вони не тільки не знали, але й не могли дізнатися про порушення своїх цивільних прав, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилалися.

Відповідно до вимог ст. 13, 19 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Судом встановлено, що у 2013-2015 роках відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_27 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , а відповідач ОСОБА_21 - у 2016 році, уклали з ТОВ ім. Котовського , яке було перейменовано в ТОВ Олійникова Слобода , договори оренди землі (а.с.20, 26, 53, 65, 74, 84, 96, 103, 120, 140, 151, 163, 178, 186, 191, 196, 205, 210, 225, 236, 246, Т.1, а.с.8, 15, 23, 31, 42, 57, 68, 74, 85, 94, Т.2). Вказані договори підписані орендодавцями, у судовому порядку недійсними або неукладеними не визнавалися.

Крім того, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_27 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 отримували орендну плату за договорами оренди як у натуральній, так і в грошовій формах від ТОВ Олійникова Слобода (а.с.215-251, Т.2, а.с.1-16, Т.3).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, справі № 2-383/2010).

Відповідач ОСОБА_9 є спадкоємцем ОСОБА_29 , відповідач ОСОБА_7 - ОСОБА_30 , відповідач ОСОБА_17 - ОСОБА_31 . Спадкодавці ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 уклали договори оренди земельних ділянок з ТОВ ім. Котовського (а.с.109, 131, 220, Т.1).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Власники земельних ділянок, які успадкували земельні ділянки, що були предметом договорів оренди, набули прав та обов`язків за ними в тих самих обсягах, що належали померлим спадкодавцям.

Отже, відповідачі фізичні особи не тільки могли знати, а й безумовно знали, що їх земельні ділянки перебували в оренді позивача.

Відтак, отримавши відповідні пояснення ТОВ Олійникова Слобода в частині наявності чинних договорів оренди землі, укладених частково відповідачами фізичними особами, а частково їх спадкодавцями, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України не могла не усвідомлювати, що строк для оскарження рішень державних реєстраторів, встановлений законом у 60 днів, давно сплив.

При цьому, зазначена Комісія не звернула увагу, що жоден з скаржників не надав до поданої скарги доказів недійсності чи не укладення зазначених договорів, а у своєму висновку питання пропуску встановленого п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень строку взагалі не вирішила.

Видавши на підставі зазначеного висновку Комісії оспорюваний наказ, Міністерство юстиції України також не звернуло уваги, що порушення встановленого п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону строку у відповідності до п. 8 ч. 8 цього ж Закону є підставою до відмови в задоволенні скарги.

Крім того, заперечуючи проти позову, як в суді першої інстанції так і у відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства юстиції України не звернув уваги, що за правовою позицією самого Міністерства (накази Міністерства юстиції України № 2909/7 від 03 листопада 2020 року та № 2930/7 від 06 листопада 2020 року), що знаходяться в матеріалах справи, розгляд питань, порушених у скаргах, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки скаржниками оскаржуються рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті у 2013 році (а.с.10-11, Т.7).

Не дивлячись на те, що вищезазначені порушення допущені Міністерством юстиції України є самостійною підставою для скасування оспорюваного наказу, апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що подана до Міністерства юстиції України скарга, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуваний наказ, не відповідала вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Зі змісту скарги, яка подана Міністерству юстиції України, вбачається, що у ній не було зазначено, які саме норми законодавства були порушені державними реєстраторами при вчиненні реєстраційних дій, тобто, скарга не відповідала п. 3 ч. 5 ст. 37 вказаного закону.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.

Під час розгляду Міністерством юстиції України скарги представником скаржників було подано виправлену скаргу.

Разом з тим, подання виправленої скарги чинним законодавством не передбачено.

Так, у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 826/4906/17 Верховний Суд зазначив: Суд погоджується з доводами касаційної скарги стосовно того, що діючим законодавством (Законом № 1952-IV та Порядком № 1128) не передбачено можливості подання доповнень до скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами .

Посилання у висновку Комісії про недотримання державними реєстраторами вимог законодавства в частині не направлення до органу виконавчої влади запитів про зареєстроване право власності на земельні ділянки відповідачів до 2013 року, на вимогах законодавства взагалі не ґрунтується та за жодних підстав не може бути підставою до скасування рішення державного реєстратора.

Так, зазначені обставини, а саме належність земельних ділянок відповідачам на праві власності жодним з учасників справи не оспорюється. Відповідачі фізичні особи саме як власники звернулися зі скаргою до Міністерства юстиції України, вважаючи, що були порушені їх права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що не вчинення реєстратором певних дій, спрямованих на перевірку зареєстрованих до 2013 року прав власності на земельні ділянки відповідачів, не тільки не було його обов`язком, а й не має ніякого правового значення для вирішення питання по суті, оскільки не впливає на зміст правовідносин сторін у зазначеній справі.

Крім того, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув уваги, що ні висновок Комісії, ні виданий на її основі наказ Міністерства юстиції України не містять посилань на конкретні дії чи бездіяльність реєстраторів, які були вчинені з порушенням конкретних норм чинного законодавства України, діючого на момент вчинення реєстраційних дій, а, відтак, і не містять обґрунтувань необхідності скасування оскаржуваних рішень реєстраторів.

Не містить зазначених обставин та обґрунтувань і судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ТОВ Олійникова Слобода було сплачено судовий збір у розмірі 3 153 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з Міністерства юстиції України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року скасувати та прийняти постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода про визнання незаконним і скасування наказу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року.

Стягнути з Міністерства юстиції України, місце знаходження - вул. Архітектора Городецького, 13 у м. Київ, ідентифікаційний код 00015622, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода , місце знаходження - вул. Центральна, 1, с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області, ідентифікаційний код 03755360, судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2021 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.